Банкрутство фізичної особи — підприємця: законодавчі нюанси
Процедуру банкрутства фізичної особи — підприємця (далі — ФОП) ми детально розглядали у «ВД», 2006, № 18, с. 13 — 18. Але сьогодні ця тема особливо актуальна, оскільки банкрутство все частіше розглядається не як негативний наслідок відсутності економічних результатів ведення бізнесу, а як спосіб уникнути боргів. Водночас, перш ніж зважитися на такий серйозний крок, важливо знати всі плюси та мінуси банкрутства, аналіз яких ми наводимо в цій публікації.
Григорій БЕРЧЕНКО, юрист, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ККУ
— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.Закон про банкрутство
— Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII.Закон про виконавче провадження
— Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.
Умови для відкриття провадження про банкрутство ФОП у господарському суді
Отже, почнемо з того, що законодавче право на банкрутство закріплено у
статті 53 ЦКУ, згідно з якою фізичну особу, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані з провадженням нею підприємницької діяльності, може бути визнано банкрутом у порядку, установленому законом. Такий порядок передбачено статтями 47 — 49 Закону про банкрутство довідка 1.Згідно із
Законом про банкрутство заяву про порушення процедури банкрутства ФОП може подати до господарського суду як безпосередньо сам підприємець-боржник, так і його кредитори.При цьому
борги ФОП у будь-якому разі мають обов’язково бути пов’язані з підприємницькою діяльністю.Які ж борги слід вважати пов’язаними з підприємницькою діяльністю ФОП? Найбільш очевидним є той випадок, коли в самому договорі зазначено саме ФОП, а не просто фізичну особу. Крім того, доказом зв’язку боргу з підприємницькою діяльністю може стати зафіксована в договорі підприємницька мета його укладення. Додатковим аргументом може виступати зазначення ФОП у податковій накладній, ТТН, здійснення оплати за договором з підприємницького рахунка. Доказом наміру використовувати об’єкт договору з підприємницькою метою може також бути отримання ФОП патенту або ліцензії на провадження певного виду діяльності.
На думку ВСУ, якщо суд, порушивши провадження у справі, установить, що борг виник не у зв’язку з провадженням підприємницької діяльності, то справа про банкрутство підлягає припиненню (див.
постанову ВСУ від 20.11.2007 р. у справі № 6/33). Підтримав таку позицію і ВГСУ (постанови ВГСУ від 20.10.2009 р. у справі № 01/1876, від 08.07.2009 р. № Б-39/207-08, від 30.06.2009 р. № 21/63-06-2145, від 03.06.2009 р. № 1/144-Б).Також згідно з
абзацами 2 і 3 частини 2 статті 47 Закону про банкрутство кредитори фізичної особи, вимоги яких пов’язані з відшкодуванням завданої шкоди життю та здоров’ю, стягненням аліментів, іншими вимогами особистого характеру, заяву про відкриття провадження про банкрутства подавати не можуть, однак мають право заявити їх уже в порушеній справі про банкрутство.Згідно з
частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство справа порушується господарським судом, якщо безперечні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних зарплат, які не було задоволено боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачене законом.
Майно, на яке накладається арешт та яке включається до ліквідаційної маси
Одночасно з вирішенням судом питання про порушення провадження про банкрутство накладається арешт на все майно фізичної особи (за винятком того, на яке не може бути накладено стягнення, — перелік такого майна міститься в додатку до
Закону про виконавче провадження).Тому головним мінусом банкрутства ФОП є те, що такий підприємець ризикує втратити все своє майно, у тому числі те, яке не використовується в підприємницькій діяльності. Після визнання ФОП банкрутом усе майно фізичної особи включається до складу ліквідмаси та спрямовується на погашення заявлених вимог кредиторів.
Річ у тім, що цивільне законодавство не відмежовує власність ФОП, яка використовується нею в підприємницькій діяльності, та особисту власність фізичної особи. Юридично власником майна, яке використовується ФОП у підприємницькій діяльності, є саме фізична особа. Майно пересічної фізичної особи не відмежовується від майна тієї ж фізичної особи в її підприємницькій іпостасі. А згідно з
частиною 1 статті 52 ЦКУ «... фізична особа — підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення». Таку точку зору викладено і в листі Мін’юсту від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08.ФОП для того, щоб у результаті процедури банкрутства не позбутися всього майна, може провести відчуження своєї квартири або машини іншій особі (наприклад, подарувати комусь з родичів). Однак у такому разі
слід мати на увазі, що згідно з частиною 9 статті 49 Закону про банкрутство операції ФОП, пов’язані з відчуженням або передачею іншим способом майна ФОП зацікавленим особам протягом року до порушення справи про банкрутство, може бути визнано господарським судом недійсними за заявою кредиторів.Таким чином, здійснювати відчуження майна менш ніж за рік з метою приховати його від кредиторів досить ризиковано.
А ось притягти до кримінальної відповідальності за
статтею 221 ККУ за незаконні дії під час банкрутства ФОП не можна, оскільки суб’єктом такого злочину названо лише засновника або службову особу суб’єкта господарювання.
Виконання зобов’язань ФОП, визнаної банкрутом
Відповідно до
частини 5 статті 48 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання ФОП банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:1) строки виконання зобов’язань ФОП вважаються такими, що настали;
2) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов’язаннями ФОП;
3) припиняється стягнення за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також про відшкодування шкоди, завданої життю та здоров’ю.
При цьому немає підстав вважати, що вимога про припинення нарахувань фінансових санкцій, а також про те, що строки виконання зобов’язань вважаються такими, що настали, стосуються виключно зобов’язань, пов’язаних з підприємницькою діяльністю.
Тому мінусом банкрутства є те, що ФОП відповідатиме одночасно за всіма зобов’язаннями — як пов’язаними з підприємницькою діяльністю, так і не пов’язаними. Тобто, якщо ФОП має зобов’язання перед банком з виплати кредиту, узятого не на провадження підприємницької діяльності, банк матиме право вимагати від ФОП погашення такого кредиту в повному обсязі.
Списання боргів ФОП
Ну а що ж чекає ФОП після того, як суд визнає її банкрутом і буде проведено процедуру задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у
частині 1 статті 49 Закону про банкрутство?Згідно з
абзацом 1 частини 2 статті 49 Закону про банкрутство після завершення розрахунків з кредиторами ФОП, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання всіх вимог кредиторів, за винятком вимог кредиторів щодо:1) відшкодування шкоди, завданої життю та здоров’ю громадян;
2) стягнення аліментів;
3) інших вимог особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання ФОП банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання ФОП банкрутом.
Зазначені вимоги після визнання ФОП банкрутом може бути заявлено в повному обсязі або в незадоволеній частині в порядку, установленому цивільним законодавством.
Таким чином, усі борги ФОП після визнання її банкрутом і закінчення розрахунків з кредиторами за загальним правилом вважаються погашеними.
Такими погашеними боргами однозначно можна визнати всі підприємницькі борги ФОП. Водночас конкретний перелік вимог, які потрапляють до винятків із загального правила, є недостатньо чітким.
Якщо зміст вимог, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров’ю громадян, а також зі стягненням аліментів, є зрозумілим, то зміст «інших вимог особистого характеру» є неоднозначним і є джерелом для різного тлумачення.Визначення змісту категорії «інші вимоги особистого характеру» має істотне значення для відповіді на інше запитання, яке напевно хвилює багатьох підприємців:
чи можуть вони за допомогою процедури банкрутства списати свої зобов’язання перед банками за іпотечними або споживчими кредитами, які вони брали не для підприємницької діяльності? Наскільки правомірною є широко розрекламована схема «позбавлення» від таких зобов’язань перед банками за допомогою спеціальної реєстрації як ФОП і створення підприємницьких боргів (оскільки, як уже зазначалося, визнати ФОП банкрутом на підставі лише одних вимог, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, не можна)?З приводу того, що слід розуміти під «іншими вимогами особистого характеру», сьогодні склалися дві основні точки зору, обидві з яких підкріплені певними аргументами та мають право на існування. Розглянемо кожну з них детальніше.
Інші вимоги особистого характеру — вимоги, не пов’язані з підприємницькою діяльністю
Багато фахівців стверджує, що під іншими вимогами особистого характеру слід розуміти вимоги, не пов’язані з підприємницькою діяльністю, тобто ці поняття є синонімічними. У такому разі зобов’язання фізичної особи погасити банківський кредит розглядається саме як особиста вимога, яка не може вважатися погашеною у результаті визнання ФОП банкрутом.
Водночас навіть при такому підході конкретна користь підприємцю, визнаному банкрутом, усе ж існує. Вона полягає в тому, що зобов’язання погасити кредит повністю (а не за графіком, зазначеним у договорі) вважатиметься таким, що настало, і в результаті припиниться нарахування процентів за таким кредитом. У такому разі, незважаючи на те, що фізичну особу в результаті банкрутства не буде звільнено від обов’язку такий кредит погасити, водночас фізичній особі необхідно буде погасити лише тіло кредиту та проценти, нараховані до моменту визнання ФОП банкрутом.
Інші вимоги особистого характеру — вимоги, тісно пов’язані з особою боржника
Існує й інша точка зору, згідно з якою вимоги, що мають особистий характер, слід тлумачити дещо вужче, ніж вимоги, не пов’язані з підприємницькою діяльністю. На це вказує й сама конструкція
абзацу 1 частини 2 статті 49 Закону про банкрутство, яка свідчить, що вимоги, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров’ю, а також вимоги щодо стягнення аліментів є різновидом ширшої категорії «вимог особистого характеру». Такий підхід надає багатьом юристам підстави стверджувати, що поняття «особисті вимоги» і «вимоги, не пов’язані з підприємницькою діяльністю» не є тотожними в розумінні Закону про банкрутство.Про правомірність такого підходу свідчить і те, що Верховний Суд України в багатьох своїх рішеннях часто вживає категорію «особисті вимоги» саме в сенсі вимог, пов’язаних з особою боржника. Так, ВСУ в
ухвалі від 23.01.2008 р. зазначає про компенсацію моральної шкоди як про вимогу особистого характеру. Про те, що вимоги, які мають особистий характер, тісно пов’язані з особою спадкодавця, зазначено в рішенні ВСУ від 19.11.2008 р.Водночас наведена аргументація доки не має прямої підтримки українських судів у справах про банкрутство. Тому вона буде корисною тим, хто має сили та бажання таку практику створювати. У такому разі підприємцям є за що боротися. Адже якщо виходити з наведеного розуміння особистих вимог, то
цілком можливо списання в результаті банкрутства ФОП не лише зобов’язань, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, але й зобов’язань, які з такою діяльністю не пов’язані (наприклад, зобов’язань за іпотечним або споживчим кредитом).Цей висновок хоч і
спірний , однак, на наш погляд, є досить переконливим. Усвідомлення ж наслідків, які він може спричинити для правової системи, мабуть, і є стримуючим чинником, який сьогодні заважає судам сформулювати наведену позицію.
Обмеження, що накладаються процедурою банкрутства
Звертаємо увагу, що
процедура банкрутства накладає на ФОП певні обмеження . Згідно з частиною 3 статті 49 Закону про банкрутство ФОП не може за власною заявою ініціювати своє банкрутство повторно протягом 5 років після визнання її банкрутом. Однак повторне визнання ФОП банкрутом навіть у межах п’ятирічного строку все ж таки можливе за заявою кредитора . Проте в такому разі проведена повторна процедура банкрутства не звільняє ФОП від зобов’язань погасити свої борги протягом 5 років з моменту попереднього банкрутства. Протягом цього строку не задоволені вимоги кредиторів може бути заявлено в порядку, установленому цивільним законодавством. Таким чином, незадоволені або неповністю задоволені внаслідок повторного банкрутства борги не списуються і їх можна буде стягнути через суд.
Висновки
На думку ВСУ, якщо суд, порушивши провадження у справі, установить, що борг виник не у зв’язку з провадженням підприємницької діяльності, то справа про банкрутство підлягає припиненню.
Водночас головним мінусом банкрутства ФОП є те, що підприємець ризикує втратити все своє майно, у тому числі те, яке не використовується в підприємницькій діяльності.
З моменту порушення процедури банкрутства вважаються такими, що настали, усі зобов’язання фізичної особи — як пов’язані з підприємницькою діяльністю, так і не пов’язані. Тому майно ФОП буде спрямовано на погашення всіх заявлених вимог усіх кредиторів фізичної особи.
Спірним є твердження, що в результаті банкрутства ФОП вважаються погашеними зобов’язання, не пов’язані з підприємницькою діяльністю (наприклад, зобов’язання за іпотечним або споживчим кредитом).
Протягом 5 років з моменту попереднього банкрутства для ФОП діють певні обмеження. Повторне банкрутство можливе виключно за заявою кредитора. Незадоволені внаслідок повторного банкрутства борги не списуються, і їх можна буде стягнути через суд.
Довідкова інформація (довідка)
1 Слід зазначити, що у Верховній Раді зареєстровано законопроект, яким пропонується запровадити процедуру банкрутства і для фізичної особи, яка не має статусу підприємця. Однак сьогодні ця пропозиція так і залишилася нереалізованою.
