Про оплату листка непрацездатності працівнику, який є приватним підприємцем
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 15.06.2010 р. № 2718/0/18/10-зв
Міністерство праці та соціальної політики розглянуло звернення <…> щодо
виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності як застрахованій особі, що працює на умовах трудового договору на підприємстві, та одночасно як фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, та повідомляє.Відповідно до
статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» матеріальне забезпечення та соціальні послуги призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) страхових внесків, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності і по вагітності та пологах, яка надається за основним місцем роботи та за сумісництвом.Статтею 21 КЗпП України
визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії — робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 1021 КЗпП України оплачується за фактично відпрацьований час.Пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28 червня 1993 року № 43
, передбачено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.Законодавство про працю не дає чіткого визначення, що таке основна робота, натомість у
пункті 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року № 58, встановлено, що трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.Відповідно до
статті 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.Виходячи з цього,
суб'єкт господарювання (підприємець) не перебуває ні з ким у трудових відносинах, що, у свою чергу, не може вважатися роботою за сумісництвом за наявності основної оплачуваної роботи на умовах трудового договору .Таким чином, якщо <…> [
підприємець] одночасно займається підприємницькою діяльністю та працює за трудовим договором, він має право отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку; або як підприємець, що сплачує єдиний податок, у Фонді, при цьому допомога по тимчасовій непрацездатності йому буде виплачуватись починаючи з шостого дня непрацездатності, оскільки перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником за рахунок коштів підприємства (стаття 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»).
Заступник Міністра В. Іванкевич
коментар редакції
У цьому
листі Мінпраці роз'яснює, куди повинен звертатися підприємць-єдиноподатник, щоб отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності, якщо він одночасно працює за трудовим договором на іншому підприємстві.Нагадаємо, що фізичні особи — підприємці на єдиному податку звертаються за допомогою до Фонду «тимчасової непрацездатності», куди надають листок непрацездатності, заяву, довідку податкового органу про суму сплаченого єдиного податку в розрахунковому періоді, трудову книжку (за необхідності та в разі її наявності в підприємця). Сума допомоги розраховується працівниками Фонду «тимчасової непрацездатності» і перераховується підприємцю на поточний рахунок.
Наймані працівники, оформлені за основним місцем роботи (з трудовою книжкою), надають роботодавцю листок непрацездатності. На його підставі бухгалтер (підприємець) провадить розрахунок і виплачує допомогу за місцем його роботи.
Наведене роз'яснення Мінпраці частково можна назвати прогресивним. Нарешті його представники перестали наполягати на тому, що єдиним місцем, куди повинен звертатися за допомогою такий «працюючий» єдиноподатник — це його основне місце роботи. Таку думку Мінпраці
висловило в листі від 01.11.2006 р. № 682/020/99-06, аналогічну думку наводив і Фонд «тимчасової непрацездатності» у листі від 17.12.2008 р. № 04-29-2507 (див. «ВД», 2009, № 6, с. 6).У
листі, що коментується, представники Мінпраці змінили свою точку зору на правильнішу, пояснивши, що підприємець може звертатися на власний вибір або до свого роботодавця, або до Фонду «тимчасової непрацездатності».Водночас, як і раніше, працівники Мінпраці не дозволяють отримати допомогу підприємцю одночасно і у Фонді, і у роботодавця. У цьому
листі зазначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності за одним страховим випадком може надаватися застрахованим особам і за основним місцем роботи, і за сумісництвом (у різних роботодавців). Однак провадження підприємницької діяльності не є роботою за сумісництвом, тому отримати допомогу не лише за основним місцем роботи, а ще й у Фонді «тимчасової непрацездатності», за аналогією із сумісництвом, єдиноподатник не може.Ми, у свою чергу, зауважимо, що внески до Фонду «тимчасової непрацездатності» працюючий підприємець — єдиноподатник сплачує і за місцем роботи, і з доходу від підприємницької діяльності (11 % від суми сплаченого єдиного податку). Така ситуація спостерігається і в осіб, які працюють за декількома трудовими договорами, при тому, що, захворівши, вони можуть отримати допомогу в різних роботодавців.
Водночас не на користь підприємця відіграє важливий технічний нюанс отримання допомоги. Річ у тім, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (у тому числі й для підприємця) згідно з
частиною 1 статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі — Закон № 2240) є листок непрацездатності (його оригінал), а за його копією можна отримати допомогу лише там, де особа працює за сумісництвом (частина 1 статті 51 Закону № 2240). Тому працівники Фонду відмовлять у нарахуванні допомоги на підставі копії лікарняного.Далі наведемо приклад для підприємців, яким належить вибирати, куди звернутися за допомогою: до Фонду «тимчасової непрацездатності» чи до роботодавця. Він допоможе вам визначити, де буде більша сума, а отже, і місце звернення за допомогою.
Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності підприємцю на єдиному податку здійснюється згідно з
Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, виходячи із середньоденного доходу, за спеціальною формулою.Для фізичних осіб — єдиноподатників середньоденний дохід, з якого призначаються страхові виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, обчислюється за такою формулою:
Д = П х В : С : К
,де
Д — середньоденний дохід;П
— розмір податку за розрахунковий період, що сплачує особа (без урахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого працівника або члена сім'ї);В
— відсоток суми встановленого розміру податку, що перераховується до Фонду соціального страхування (до Фонду «тимчасової непрацездатності» спрямовується 11 %);С
— розмір страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначений Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01. 2001 р. № 2213-III (далі — Закон № 2213), стосовно Фонду «тимчасової непрацездатності» — 1,9 %;К
— кількість календарних днів за розрахунковий період (у загальному випадку розрахунковий період для допомоги становить 6 місяців).Розрахуємо суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо підприємець був на лікарняному 14 днів з 2 по 15 серпня 2010 року та звернувся за виплатою до Фонду «тимчасової непрацездатності».
Припустимо, ставка єдиного податку — 200 грн. Розрахунковий період візьмемо з лютого по липень 2010 року (6 місяців), 181 календарний день, за нього візьмемо й суму сплаченого єдиного податку.
Д = 200 х 6 х 0,11: 0,019 : 181 = 38,38 (грн.).
Відповідно до
статті 37 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:—
60 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;—
80 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;—
100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;—
100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1 — 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх замінює і доглядає за хворою дитиною до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII, особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань згідно із Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-III, донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР.Припустимо, що в умовах нашого прикладу страховий стаж підприємця становить понад 8 років і допомога розраховується виходячи з 100-відсоткового середньоденного доходу.
Згідно зі
статтею 7 Закону № 2240 страховий стаж — це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду «тимчасової непрацездатності» у порядку, установленому законодавством.На підставі
статті 2 Закону № 2213 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується підприємцям Фондом «тимчасової непрацездатності», починаючи з шостого дня хвороби, тому ми визначаємо суму допомоги не за всі 14 календарних днів, а лише за 9 днів:38,38 грн. х 9 = 345,42 грн.
Орієнтовно спробуємо визначити, яку заробітну плату повинен отримувати найманий працівник, щоб сума допомоги перевищувала максимально можливу для єдиноподатників.
За основним місцем роботи оплачують не календарні дні хвороби, а лише робочі дні, які припадають на період з 2 по 15 серпня, тобто 10 днів. При цьому працівнику лікарняний оплачується, починаючи з першого дня, тобто за всі пропущені робочі дні хвороби, що припадають на час хвороби. Перші п'ять днів хвороби оплачуються роботодавцем, решта — за рахунок коштів Фонду «тимчасової непрацездатності». У нашому прикладі страховий стаж особи — більше 8 років, тобто в розрахунок допомоги потрапить 100 % середньої зарплати.
Для того щоб сума допомоги дорівнювала 354,42 грн., середньоденна заробітна плата має бути:
354,42 : 10 = 35,44 грн.
Виходитимемо з цього розміру середньоденної заробітної плати та того самого розрахункового періоду. Середньоденна заробітна плата (беремо найпростіший варіант) визначається як результат ділення доходу за 6 місяців (лютий — липень) на робочі дні в цьому періоді. Так, дохід за шість місяців має дорівнювати: 35,44 грн. х 123 роб. дн. = = 4359,12 грн.
Тоді середня заробітна плата (нарахована без утримань) за один місяць має бути приблизно 4359,12 : 6 = 726,52 грн. Зауважимо, що на сьогодні ця сума менше мінімальної заробітної плати, яка становить з 1 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року — 888 грн. (5,32 грн. на годину).
Виходить, якщо розмір заробітної плати, яку отримує підприємець, працюючи за трудовим договором, перевищує цю
величину, то однозначно йому вигідно отримувати допомогу за місцем роботи.Однак слід звернути увагу, що
ця величина є приблизною. У кожному конкретному випадку підприємець повинен робити розрахунок, звернути увагу, чи стабільно в розрахунковому періоді він ходив на роботу та отримував заробітну плату приблизно в одній і тій самій сумі, тобто чи не хворів, не брав відпустку тощо.Крім того, навіть якщо середньомісячна заробітна плата, скажімо, менше або дорівнює мінімальній, то не факт, що підприємцю вигідно звертатися до Фонду. Ми розрахували суму допомоги виключно з максимальної ставки 200 грн., якщо ставка єдиного податку менша, то відповідно меншою буде й сума лікарняного.
Тому в кожному конкретному випадку насамперед слід прикинути суму допомоги, що підлягає виплаті як за місцем роботи (звернутися за допомогою до бухгалтерії тощо), так і з Фонду.
