Підприємець не може бути присутнім під час податкової перевірки: що робити та чим може загрожувати його відсутність?
ЗАПИТАННЯ. Підприємець отримав повідомлення про майбутню планову податкову перевірку, однак через хворобу (перебуває на лікуванні у стаціонарі медустанови) він не може бути присутнім під час її проведення. Чи можуть податківці проводити перевірку за відсутності підприємця, чи переноситься перевірка без негативних наслідків для платника податків?
ВІДПОВІДЬ. Правила та окремі нюанси проведення податкових перевірок, мабуть, найпопулярніша тема серед наших читачів. Причому інтерес до неї насамперед зумовлений тим, що багато нюансів, з якими на практиці стикаються підприємці, чітко не прописано в нормативних документах. Так, однією з таких «непрописаних» є ситуація, що нами розглядається.
Річ у тім, що в
Законі про держподатслужбу прямо не зазначено, що представники податкового органу зобов’язані проводити перевірку лише за присутності посадових осіб платника податків або самого платника податків, якщо йдеться про фізичну особу — підприємця.Відповідно до
статті 111 Законупро держподатслужбу «плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка… передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка».Уточнимо, що в
пункті 3.5 Інструкції № 80, де зазначено, в якому саме податковому органі береться на облік платник, таке поняття, як «місцезнаходження суб’єкта», стосується юридичних осіб, а щодо фізичних осіб — підприємців орієнтуються на місце проживання (провадження діяльності).Очевидно, що інтерес податківців під час перевірки буде прикуто саме до місця провадження діяльності підприємця (торговельної точки, цеху тощо), а не до місця проживання.
Як уже зазначалося, безпосередньо в
Законі про держподатслужбу не йдеться про дії податківців, які прийшли на перевірку та не застали підприємця. Водночас згідно зі статтею 11 Закону про держподатслужбу до прав податківців, зокрема, належать такі:—
отримувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, які виникають під час перевірок і стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, установлених цим та іншими законами України;—
перевіряти при проведенні перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;—
отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, установленому Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, довідки та (або) копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду — про обсяг і обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені строки валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності.Як бачимо, відсутність підприємця під час проведення перевірки не дозволить податківцям, скажімо так, провести її повноцінно, реалізувати своє право отримати пояснення, на доступ до деяких документів тощо. Логічно, що на користь перевіряючих перенести перевірку або якимось чином зобов’язати підприємця бути присутнім, однак при цьому спробувати не залишити платника податків без покарання.
Проте певний алгоритм дій перевіряючих у такій ситуації можна взяти з
пункту 1.17 Методрекомендацій № 355 та листа ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354.Зауважимо, що йтиметься про планову перевірку, організовану відповідно до вимог
статті 111 Закону про держподатслужбу, коли у платника податків немає підстав не допускати податківців: ним не пізніше ніж за 10 днів до моменту її проведення отримано письмове повідомлення, а також дотримано інших правил приходу з перевіркою (детальніше див. «ВД», 2010, № 19, с. 15).Насамперед наведемо деякі причини (підстави), які перешкодять розпочати перевірку та тим самим спричинять з боку податківців дії у відповідь, описані в
пункті 1.17 Методрекомендацій № 355:а)
відсутність платника податків за його місцезнаходженням. Вище зазначалося, що поняття «місцезнаходження» є характерним для юридичних осіб, для підприємця ж у цьому випадку мається на увазі не просто відсутність фізичної особи, а й об’єкта, де провадиться діяльність за зазначеним місцем (торговельної точки тощо);б) відсутність платника (підприємця) податків через хворобу, відрядження, відпустку (для юридичних осіб — його посадових осіб);
в) переховування платника податків (мається на увазі, що платник податків навмисне ховається, щоб не зустрічатися з перевіряючими);
г) ненадання документів під час перевірки (якщо податковий облік веде виключно підприємець, то працівники навряд чи зможуть надати документи замість нього).
Це не вичерпний перелік підстав, які не дозволяють розпочати податкову перевірку, однак нас, як зазначалося, цікавлять саме наслідки відсутності платника податків.
Отже, якщо податківці
не можуть розпочати перевірку з однієї із зазначених вище причин, то насамперед вони фіксують це на папері. Працівник податкового органу, який очолює перевірку, складає про це акт довільної форми (на бланку органу ДПС вищого рівня). В акті зазначаються причини, через які неможливо розпочати перевірку у строки, визначені в направленні на її проведення (їх перелік ми навели вище).Цей акт фіксується у спеціальному журналі реєстрації актів відповідно до встановленого порядку оформлення та реалізації матеріалів перевірок органами ДПС (нюанс документообігу податкових органів).
У
листі ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354 зазначено, що ці акти, а також відповідні запити (повідомлення) і матеріали можуть передаватися до інших підрозділів органів ДПС, у тому числі до податкової міліції, для того щоб ними було вжито необхідних заходів, зокрема встановлено місцезнаходження платника податків або прийнято рішення про застосування адміністративного арешту його активів (згідно з підпунктами 9.1.2 і 9.3.8 статті 9 Закону № 2181). Нагадаємо, що адмінарешт активів може застосовуватися в тому разі, якщо платник податків не допустив перевіряючих на перевірку без будь-яких на те підстав.Припустимо, податківці самі відмовилися проводити перевірку за відсутності підприємця. Тоді якщо він не змінював місця провадження діяльності, його працівники не чинили опір початку перевірки за відсутності підприємця, то переховування або незаконного недопуску до перевірки тут не вбачається. Тому розшук або адміністративний арешт не повинен застосовуватися.
Цілком закономірно виникає запитання: чи може взагалі платник податків після отримання повідомлення про перевірку повідомити, що він не може бути присутнім і попросити перенести строк?
Формально таке повідомлення нормативними документами не передбачено. Однак ніщо не заважає підприємцю спілкуватися з податковими органами, тому він може надіслати його в довільній формі, наприклад: додати копію довідки з медустанови, документи про майбутню ділову поїздку тощо. Принаймні у разі упередженого ставлення це буде доказом того, що підприємець навмисне не переховувався та не мав наміру перешкоджати перевірці. Хоча є ризик, що таке звернення навпаки наведе податківців на думку, що слід ретельніше вивчити діяльність підприємця під час перевірки.
Звичайно ж, якщо за планом-графіком у підприємця повинна була проводитися перевірка, то її не скасують і вона перенесеться на пізніший строк. Згідно з
пунктом 1.17 Методрекомендацій № 355, якщо планова перевірка проводиться після строків, які попередньо було визначено в плані-графіку, то повідомлення платникові податків повторно не надсилається, а виписується нове направлення на перевірку із зазначенням нових дат початку та закінчення її проведення. При цьому в акті цієї перевірки обов’язково викладаються обставини, які призвели до порушення строків її проведення.Від себе додамо, що зловживати з непоявою на податкові перевірки не слід. По-перше, це може стати приводом для упередженості податківців. А по-друге, на користь самого підприємця бути присутнім під час перевірки та бути обізнаним щодо дій перевіряючих.
Документи консультації
Закон про держподатслужбу
— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Методрекомендації № 355
— Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджені наказом ДПАУ від 27.05.2008 р. № 355.Інструкція № 80 — Порядок обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затверджений наказом ДПАУ від 19.02.98 р. № 80.
