Малюнки на тілі
Чи може звичайний студент не просто підробляти на «чужого дядька» у вільний від навчання час, а навіть зайнятися власним бізнесом? Двадцятирічна київська студентка Олександра Рябичко на власному прикладі довела, що в цьому немає нічого неможливого. Було б бажання. Хоча попервах, коли вона разом з трьома друзями наважилася відкрити свій власний тату-салон, дівчині довелося діяти за принципом: очі бояться, а руки роблять.
Ідея зайнятися незвичайним бізнесом виникла у дівчини неспроста — Олександра з дитинства любила малювати, щоправда, переважно на папері. Змінити його на людське тіло виявилося справою випадку. Побувавши нещодавно за студентським обміном у Сполучених Штатах на практиці, Олександра привезла додому, крім яскравих вражень і пам’ятних сувенірів, ще й маленьке тату на власному тілі. Те, що малюнок може кардинально змінити подальше життя, дівчина переконалася на власному досвіді, коли після повернення додому одразу купила свою першу машинку для нанесення тату-малюнків. А незабаром, набивши руку на цій справі, загорілася ідеєю відкрити і власний салон. Сьогодні Олександра зізнається: розпочинати власну справу без стартового капіталу і без будь-якого досвіду роботи трьом молодим студентам було не просто складно, а дуже складно. Але їм це вдалося.
Олександро, вважається, що нанесення тату — це прерогатива представників сильної половини людства, бо майстри-жінки не в усіх викликають довіру. Це дійсно так?
Насправді це міф, тому що професіоналізм майстра визначається зовсім не його статевою приналежністю, а досвідом і знаннями.
Як правило, багато майстрів тату — талановиті самоуки. Адже цьому ніде офіційно не навчають. А як ви осягали премудрості нанесення тату на людське тіло?
Я теж не виняток з правил. Пам’ятаю, коли я повернулася додому із США, то ще довго перебувала під враженням від побаченого в американському тату-салоні. Мені, звісно ж, захотілося самій навчитися робити такі малюнки на тілі. Саме з таким настроєм після повернення до України я подалася купувати свою першу машинку для нанесення тату. Грошей було небагато, тому придбала найдешевший прилад китайського виробництва. Але тоді я навіть і мріяти не наважувалася про те, що незабаром це перетвориться на власне діло, яке стане приносити мені непоганий дохід. При цьому вартість послуг у нас стандартна, як і в інших, — від 400 грн. за невеликий малюнок.
Напевно, як це звичайно і буває, перша чарка виявилася колом?
Ну, не без цього. Як правило, невдачі трапляються на ранніх стадіях навчання майстерності нанесення тату на тіло. Головне при цьому — не перебільшувати свої можливості та починати з найпростіших ескізів, які можна легко нанести на тіло і за необхідності підкоригувати.
На кому спершу тренувалися?
Мені пощастило. Добровольцями зазвичай виступали мої друзі. А коли вже й на них живого місця не залишилося, я нарешті наважилася придбати справжню професійну машинку для тату. А незабаром у мене з’явився перший клієнт, який і переконав мене в тому, що час відкривати свій салон. На той момент сама ідея здавалася мені нездійсненною мрією, але не пройшло й півроку, як ми зовсім несподівано знайшли придатне для салону приміщення на Подолі і, головне, не дуже дороге. Упускати таку можливість було б безглуздо. І хоча було трохи страшно — адже ніякого досвіду ведення бізнесу, утім, як і стартового капіталу в нас не було, ми все ж вирішили хоча б спробувати і почали оформляти всі необхідні документи. Виявилося, що в нашій країні офіційно немає такого виду діяльності, як тату, тому для реєстрації знадобилися ті самі дозволи, що й для реєстрації косметичного салону — дозвіл від СЕС, наявність санітарних книжок у персоналу. А невдовзі після відкриття ми познайомилися ще з одним молодим і досить перспективним майстром — так і сформувалася наша команда. Відтоді було зроблено сотні тату. Як потім виявилося, хорошому майстру не треба себе особливо рекламувати. Для цього існує «сарафанове» радіо. А враховуючи, що майстер тату — це як родинний лікар, то твої перші клієнти незабаром вже стають твоїми друзями. Адже зробивши хоча б раз татуювання, дуже важко встояти перед спокусою зробити друге, а після другого — третє.
У що було вкладено перші гроші?
Машинка для тату обійшлася нам у триста доларів, плюс витратні матеріали. Палітра фарб із 42 кольорів коштує стільки, скільки й машинка. А оскільки жодного стартового капіталу по суті не було, доводилося працювати на чому є, а всі гроші від роботи вкладати в розвиток і дизайн салону. І от тільки нещодавно, через півроку після відкриття, ми нарешті змогли вийти в плюс. Але й зараз постійно оновлюємо інструменти, укладаємо гроші в інтер’єр салону — людям має бути комфортно у нас. Проте хочу одразу попередити: людям, які просто хочуть на цьому заробити, навіть не варто намагатися розпочинати цю справу. Тату треба «хворіти» в хорошому сенсі цього слова. Інакше клієнти вам просто не віритимуть.
Олександро, як розподілено обов’язки між вами трьома?
Ми всі: я, другий майстер і наш друг, який займається документацією і оплатою рахунків, — перебуваємо в однаковій частці. І наше діло — це не просто бізнес, а все наше життя. Для нас дуже важливо те, чим ми займаємося...
Олександро, ти сказала, що спочатку не вистачало не лише грошей, а й досвіду. Як це позначилося на роботі салону? Яких помилок ти б зараз не припустилася?
Єдиною нашою помилкою стало те, що після відкриття салону з нами спочатку працював не зовсім компетентний співробітник. Це дуже зіпсувало нам репутацію, але на щастя, ми зуміли виправити становище.
Прийнято вважати, що майстер тату без татуювань — це не майстер. Ти сама скільки вже маєш?
На моєму тілі п’ять малюнків. Усі вони для мене дуже дорогі, тому що кожен пов’язаний з певною подією в моєму житті. Але навіть мої родичі не здогадуються про всі мої татуювання, бо деякі з них нанесені в тих місцях, які легко приховати під одягом. Та й найближчі декілька років я не планую робити тату на видних ділянках тіла. Хтозна, як надалі складеться моє життя. Не хотілося б, щоб тату стали перешкодою в кар’єрі. Я завжди кажу своїм клієнтам — кохання триває вічно, а тату на півроку довше.
