Якщо не приймають звіт щодо персоніфікації у зв’язку з невнесенням обов’язкової доплати до Пенсійного фонду
За ситуацією, пов’язаною з обов’язком, запровадженим Кабміном для єдиноподатників і фікспатентників, уносити доплату до Пенсійного фонду, ми стежимо з травня (детально див. «ВД», 2009, № 17, с. 7). За цей час постанова уряду, яка встановлює цю доплату, встигла стати предметом оскарження не лише в адміністративному, але й у Конституційному Суді України, результатом чого стало зупинення її дії. На жаль, це не зробило становище підприємців більш визначеним. Одна з проблем, з якою стикаються сьогодні підприємці, — відмова співробітників органів Пенсійного фонду у прийманні звітів щодо персоніфікації без «пенсійної» доплати за той період, коли постанова Кабміну діяла (з травня по жовтень). Що робити підприємцю, який отримав таку відмову?
Олена Уварова, юрист
Документи статті
КАСУ
— Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.Закон № 1058
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.Закон про держбюджет на 2005 рік
— Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-IV.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції Указу від 28.06.99 р. № 746/99.Постанова № 366
— постанова КМУ «Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» від 14.04.2009 р. № 366.Постанова № 505
— постанова КМУ «Про порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» від 21.05.2009 р. № 505.Порядок № 21-2
— Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-2.
Подання персоніфікації: можливі варіанти розвитку подій
Отже,
до 1 квітня 2010 року підприємці повинні подати до органів Пенсійного фонду (далі — ПФ) звіт щодо персоніфікації за минулий календарний рік. Багато з них, дотримуючись установленого для них графіка, почали подавати звіти вже на початку січня. Однак далеко не всім удалося це зробити.У цілому загальна картина, яку нам удалося відтворити на підставі звернень наших читачів, що стикнулися з цією проблемою, та інформації, отриманої нами від співробітників органів ПФ, виглядає досить суперечливо. Інакше кажучи, єдиної позиції сьогодні в органах ПФ немає. В одних відділеннях приймають звіти щодо персоніфікації, не висуваючи будь-яких додаткових вимог щодо доплати, в інших — пропонують повторити спробу подати звіт наприкінці лютого — на початку березня, коли «ситуація з’ясується», а в деяких —
відмовляють у прийманні звіту, якщо не було здійснено доплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з моменту набуття чинності постановою № 366 і до зупинення її дії.Проаналізуємо ті варіанти поведінки співробітників органів ПФ, з якими підприємці можуть стикнутися на практиці, і виробимо лінію поведінки для кожного з них.
Юридичне обґрунтування відмови підприємця здійснювати «пенсійну» доплату
Почнемо саме з цього питання, оскільки, якими б не були дії співробітників ПФ, підприємцю слід знати, як обґрунтувати правомірність своїх дій.
Свою позицію з приводу правомірності
постанови № 366 і прийнятої з метою встановлення порядку її виконання постанови № 505 ми вже висловлювали неодноразово. Нагадаємо основні аргументи, за допомогою яких підприємець може обґрунтовувати невиконання їх вимог.1. Згідно з
підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податки), і члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі.Порядок установлення такого фіксованого розміру було передбачено
підпунктом 7 пункту 15 Прикінцевих положень Закону № 1058. Відповідно до нього разом із проектом закону України про Державний бюджет України на 2004 рік Кабмін повинен був подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо сплати страхових внесків у фіксованому розмірі фізичними особами — підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування. З цього припису випливає, що повноваженнями щодо встановлення фіксованого розміру страхових внесків наділено Верховну Раду України.Упевнені, підприємці пам’ятають той нетривалий період, коли фіксований розмір «пенсійної» доплати було встановлено
Законом про держбюджет на 2005 рік, однак уже Законом від 25.03.2005 р. № 2505-IV цю норму було скасовано. Нових спроб відтоді не робилося.Відразу застережемо. Розглядаючи спори між підприємцями та органами ПФ, пов’язані з такою доплатою, суди сформували свою позицію в питанні про співвідношення приписів
Закону № 1058 і Указу № 746. Відповідно до неї уникнути передбаченого Законом № 1058 обов’язку здійснювати доплату внесків страхових платежів, пославшись на те, що згідно зі статтею 6 Указу № 746 суб’єкти малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не є платниками збору на обов’язкове соціальне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, найімовірніше, не вдасться. Річ у тім, що в цьому питанні суди традиційно віддавали пріоритет нормам Закону № 1058 перед приписами Указу № 746 (див., наприклад, постанову ВГСУ від 06.07.2005 р. у справі № 9/8, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2007 р. у справі № 22а — 416/2007 р. тощо). Утім, і цим аргументом нехтувати не слід: у гучній постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2009 р. № 2а-4456/09/2670 посилання на Указ № 746 також було використано для додаткового обґрунтування рішення про визнання постанови № 366 незаконною.Нагадаємо,
Окружний адміністративний суд м. Києва визнав незаконною постанову № 366 з моменту її прийняття. Однак сьогодні це рішення ще не набуло чинності у зв’язку з його апеляційним оскарженням. Проте дію постанови № 366 як міру забезпечення позову було зупинено (див. «ВД», 2009, № 21, с. 2).2. Згідно з
частиною 1 статті 18 Закону № 1058 розмір страхових внесків установлює Верховна Рада України.3.
Повноваження Кабміну згідно із Законом № 1058 обмежено можливістю вносити пропозиції про розмір страхових внесків разом з проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.Як бачимо, визначення фіксованого розміру суми доплати страхових внесків — виключна компетенція Верховної Ради України.
4.
Постанову № 366 прийнято з порушенням конституційних положень. Таку позицію не без підстав займає Президент України, у зв’язку з чим ним було направлено подання до Конституційного Суду України про неконституційність постанови № 366 з одночасним зупиненням її дії. Як наслідок — склалася безпрецедентна ситуація, коли дія одного акта припиняється одночасно і рішенням адміністративного суду, і Указом Президента України у зв’язку з оскарженням її конституційності.Наведеними аргументами фізичні особи — підприємці можуть обґрунтовувати свою відмову від доплати страхових внесків, посилаючись на неправомірність установлення відповідного обов’язку для них
постановою № 366.Зазначимо, що ця позиція була б актуальною навіть у тому випадку, якщо б дію
постанови № 366 не було зупинено. Річ у тім, що, розглядаючи кожний конкретний спір між підприємцем та органом ПФ, суд повинен виходити з того, що органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України (частина 1 статті 9 КАСУ). Викладені приписи чинного законодавства свідчать про те, що повноваженнями на вирішення питання про сплату фізичними особами — підприємцями страхових внесків у фіксованому розмірі Кабмін не наділено. Відповідно постанова № 366 застосуванню не підлягає (частина 3 статті 9 КАСУ). Тому безпідставними є і спроби органів ПФ, які робляться сьогодні, обґрунтувати необхідність доплати страхових внесків за той період, коли постанова № 366 була чинною.Тепер зупинимося на окремих нюансах, які слід ураховувати залежно від того, як діятимуть органи ПФ.
Варіант перший: відмова в прийманні звіту щодо персоніфікації
Цей варіант, як уже можна судити з ситуації, що складається сьогодні, на цей момент є найімовірнішою.
Таких повноважень, як відмова в прийманні звіту щодо персоніфікації у зв’язку з недоїмкою сум страхових внесків, чинне законодавство органами ПФ, звичайно ж, не надає. Тому відмова прийняти звіт неправомірна хоча б з цієї причини, навіть якщо відволіктися від запитання, чи потрібно взагалі здійснювати доплату.
Як доцільно діяти підприємцю в цьому випадку?
Ми б радили надіслати звіт
поштою рекомендованим листом і позбавити себе необхідності особисто робити спробу порозумітися із співробітниками органів ПФ. У цьому випадку вони будуть вимушені реагувати в передбаченій законодавством формі, а саме шляхом складання вимоги про сплату недоїмки та надсилання її підприємцю. Отримавши таку вимогу, підприємець може її оскаржити.
Варіант другий: приймання звіту та виявлення недоїмки за результатами звіряння сум страхових внесків на рахунках платників
Саме такий варіант дій було запропоновано Кабміном у
постанові № 505 (див. «ВД», 2009, № 12, с. 5). Нагадаємо: відповідно до неї ПФ було приписано проводити до 5 квітня наступного року звіряння сум страхових внесків на рахунках платників з урахуванням установленого розміру мінімального страхового внеску у відповідному періоді та надсилати платникам протягом 10 днів після закінчення звіряння акти про стан розрахунків за страховими внесками. Більше того, підприємцям надали своєрідну індульгенцію, передбачивши: якщо підприємець сплатить визначену в акті звіряння суму недоїмки протягом 30 днів після його отримання, штрафні санкції та пеня за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків не нараховуватимуться довідка 1.Знову ж таки, такий порядок стягнення суми недоїмки суперечить установленому
Законом № 1058. Оспорити сам акт звіряння підприємець не може, оскільки суд його не розглядатиме як рішення державного органу. Тому в цьому випадку можна знову ж таки чекати складеної органом ПФ вимоги про сплату недоїмки та оскаржити вже її, наводячи ті самі аргументи про відсутність підстав для обов’язкової доплати страхових внесків до ПФ.Як додатковий аргумент під час оскарження можна також вказати на відсутність у
Законі № 1058 такого механізму визначення суми недоїмки, як складання органами ПФ за своєю ініціативою актів звіряння. Відповідно до передбаченої Законом № 1058 процедури вимоги про сплату недоїмки складаються на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків. Після отримання такої вимоги страхувальник може ініціювати процедуру її узгодження з органами ПФ відповідно до Порядку № 21-1.
Варіант третій: звернення органами ПФ до суду з вимогою зобов’язати підприємця визначити суму пенсійного внеску
Цей варіант дій для органів ПФ з урахуванням ситуації, що склалася, найбільшою мірою відповідав би вимогам чинного законодавства. Річ у тім, що навіть сама
постанова № 366 передбачає самостійне визначення фізичною особою — підприємцем суми страхових внесків, установлюючи мінімальний і максимальний розміри такої доплати, але не її конкретну суму. Тому і встановити недоїмку, щоб направити підприємцю вимогу про її сплату, великою мірою органи ПФ не можуть. Єдиний вихід у межах вимог чинного законодавства для них — звернення до суду з вимогою зобов’язати підприємця визначити суму доплати страхових внесків.Довідкова інформація (довідка)
1 Про те, якими можуть бути штрафні санкції, див. «ВД», 2009, № 17, с. 10 — 12.
