Податковий кредит з ПДВ при купівлі за готівку бензину для заправлення орендованого вантажного автомобіля
ЗАПИТАННЯ. Підприємець на єдиному податку займається такими видами діяльності (зазначені у Свідоцтві): виробництво комплектуючих до газового обладнання, оптова торгівля іншими машинами та обладнанням, інші види діяльності. Крім того, він є платником ПДВ (щомісячна звітність).
У процесі провадження діяльності підприємець бере в оренду вантажний автомобіль, заправляє його бензином і наймає водія-підприємця для перевезень. Ці операції оформляються такими документами:
— договір перевезення (ліцензія у перевізника є);
— товарно-транспортні накладні;
подорожні листи, в яких зазначається обсяг виданого бензину;
— акти приймання робіт перевізника (водія);
— акти залишку бензину між періодами його купівлі та використання.
Бензин отримується підприємцем за готівку на суму, що не перевищує 240 грн. на день (уключаючи ПДВ). Суми ПДВ, сплачені при купівлі бензину, щомісячно включалися до складу податкового кредиту (ПК) за першою подією (оплата).
Податковий інспектор при перевірці встановив завищення ПК з ПДВ, посилаючись на підпункт 7.4.4 Закону про ПДВ і вважаючи, що факт використання бензину в господарській діяльності підприємця (а саме для перевезення комплектуючих) не підтверджено документально.
Чи має рацію податковий інспектор? Якщо ні, то в якому періоді слід уключати суми ПДВ до ПК: на дату купівлі чи на дату списання бензину (куплений бензин фактично використовується наступного кварталу й навіть наступного року)?
ВІДПОВІДЬ. Найімовірніше, податковий інспектор помиляється, і підприємець має право на ПК за придбаним бензином. Причому відображав він суму ПК правильно — у тому періоді, в якому бензин було придбано, а не фактично використано для перевезень. Тепер розберемося по черзі.
Почнемо з права на ПК: як довести перевіряючому, що підприємець у цій ситуації має право на ПК? Очевидно, необхідно довести, що всі вимоги Закону про ПДВ підприємцем виконано. Які ж вимоги до ПК містить цей Закон? У нашому випадку їх дві:
1) бензин повинен використовуватися в оподатковуваних операціях, які належать до господарської діяльності платника податків
. Про це зазначено в підпункті 7.4.1 Закону про ПДВ: «Податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку… протягом такого звітного періоду у зв’язку з:… придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».З суті запитання зрозуміло: у перевіряючих не було сумнівів, що операції, здійснювані підприємцем, належать до оподатковуваних операцій. Отже, тут проблем немає. Однак вони чомусь вирішили, що бензин було використано не в господарській діяльності підприємця, і тому зняли ПК. Як же довести, що бензин підприємець використовував і мав намір використовувати саме у своїй господарській діяльності? Для цього потрібно з’ясувати, що таке госпдіяльність у розумінні
Закону про ПДВ.На перший погляд може здатися, що це діяльність, зазначена у Свідоцтві про сплату єдиного податку. Це ствердження є не зовсім правильним. Однак навіть якщо допустити таке спрощене трактування, то підтвердженням факта використання бензину в госпдіяльності, а саме: для перевезення комплектуючих, машин, обладнання та інших товарів (що належать до інших видів діяльності), є
товарно-транспортні накладні (ТТН), подорожні листи та договір перевезення вантажу (можливо, додаток до договору чи так звана специфікація). У кожному з таких документів зазначається, який товар (вантаж) підлягав перевезенню. Усі ці документи підприємець має. І якщо в них зазначено саме ті товари, перевезення яких відповідає «єдиноподатним» видам діяльності, підприємець зможе відстояти свій ПК і довести, що податківці помилково застосували до нього санкції довідка 1.Але могло статися так, що насправді перевозилися вантажі, ніяк не пов’язані з тими видами діяльності, які зазначено у Свідоцтві про сплату єдиного податку. Що робити в такому разі?
Якщо підприємець перевозив вантаж, який не стосується «єдиноподатної» діяльності, але отримував при цьому дохід, право на ПК щодо бензину все одно є
(інша річ, що при цьому виникає серйозна проблема, яка стосується обкладення податком з доходів виручки, отриманої від «неєдиноподатної» діяльності, але на цьому зараз не зупинятимемося довідка 2).Річ у тім, що
Закон про ПДВ під господарською діяльністю розуміє таке: «Господарська діяльність — будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою» (підпункт 1.32 Закону про податок на прибуток довідка 3). Отже, необов’язково, щоб діяльність було зазначено в якихось документах (ні у Свідоцтві про держреєстрацію, ні у Свідоцтві про сплату єдиного податку), достатньо лише її фактичної наявності та доходу від неї.Що спостерігаємо в нашій ситуації? Підприємець організовував перевезення вантажів і робив це систематично. У результаті перевезень він, найімовірніше, отримував дохід. Виходить, така його діяльність є господарською (причому неважливо, які саме вантажі перевозилися). А отже, бензин використовувався в госпдіяльності, і право на ПК щодо нього підприємець має. Документальним підтвердженням зв’язку перевезень з госпдіяльністю в цьому випадку є:
ТТН, подорожні листи, договори про перевезення, записи Книги за формою № 10 про отримання виручки, пов’язаної з перевезеннями.Лише в тому випадку, коли підприємець використовував бензин
для перевезення вантажів, але не отримував від такої діяльності ніякого доходу, він позбавляється права на ПК. Наприклад, здійснювалося перевезення вантажу для особистих потреб підприємця як фізичної особи, для третіх осіб (безоплатно), для благодійних цілей.Однак ще раз наголошуємо:
якщо від перевезення був хоча б якийсь, навіть непрямий дохід (наприклад, потрібно доставити товар покупцю, а без доставки товар не куплять), то таке перевезення належить до госпдіяльності. Отже, при купівлі бензину для таких перевезень виникає право на ПК;2) купівлю бензину має бути підтверджено податковою накладною або чеком.
Про це зазначено в підпункті 7.2.6 Закону про ПДВ: «Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:… касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість)».Щодо цієї умови, то тут усе гаразд. Підприємець, очевидно, має чеки на бензин від АЗС, а сума покупки за кожним із них не перевищує 240 грн. (з ПДВ, а без ПДВ дорівнює 200 грн.). Головне, лише
перевірити, щоб чеки містили всі необхідні реквізити, зокрема, фіскальний номер РРО продавця, вартість придбаного бензину та загальну суму ПДВ .Таким чином, обидві умови для відображення ПК підприємцем виконано. Отже,
є всі підстави для включення сум ПДВ до ПК підприємця. На яку ж дату його правильно відобразити?Закон про ПДВ
не передбачає для підприємців особливого порядку оподаткування, що відрізняється від того, який застосовують юридичні особи. Тому ніяких особливостей відображення ПДВ у єдиноподатника — платника ПДВ немає. А це означає, що датою виникнення права на ПК вважається дата, яка відбулася раніше:— або оплата грошових коштів за бензин;
— або отримання касового чека (а отже, бензину) підприємцем
(підпункт 7.5.1 Закону про ПДВ).Оскільки бензин отримується за готівку, очевидно, що дата його оплати та дата отримання збігаються. Отже,
ПК слід відображати в тому періоді, в якому бензин придбано. При цьому не має значення той факт, що бензин може бути використано не відразу після купівлі, а наступного кварталу (або наступного року). Оскільки єдине, чого вимагає підпункт 7.4.1 Закону про ПДВ, — щоб товар був призначений для подальшого використання в господарській діяльності платника податків і щоб ця діяльність належала до операцій, які обкладаються ПДВ.Документи консультації
Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.
Довідкова інформація (довідка)
1 На адміністративне оскарження акта перевірки платнику податків надається всього лише 10 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення
(підпункт 5.2.2 Закону № 2181), тому якщо цей термін уже минув, слід відразу звертатися до суду.2 Якщо єдиноподатник отримує дохід від діяльності, яку не зазначено в його Свідоцтві про сплату єдиного податку, такий дохід
обкладається податком з доходів (ПДФО) за ставкою 15 % (без зменшення доходу на суму витрат). В окремих випадках єдиноподатникам щастило «відбитися» від ПДФО в суді, і то якщо вони сплачували єдиний податок за максимальною ставкою (200 грн. на місяць). Детальніше про це див. «ВД», 2008, № 20, с. 14.3
У самому Законі про ПДВ термін «господарська діяльність» не роз’яснено, а в пункті 1.15 Закону про ПДВ зазначено, що «Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування». Отже, для цілей застосування Закону про ПДВ цілком логічно скористатися тим визначенням терміна «господарська діяльність», яке наведено в Законі про податок на прибуток.
