Клуб раннього розвитку для дітей: улюблена справа приносить успіх
У минулому вона успішний юрист, сьогодні — дипломований психолог, ідейний натхненник, тренер, бухгалтер і хазяйка центру раннього розвитку «Соняшник». У перспективі — здобуття ще однієї освіти. Уже цього року харків'янка Ірина Росоха закінчує Київський інститут пренатальної психології і психотерапії. І все це заради власної справи, на яку її надихнув чотирирічний син Денис. Ірина зізнається, що створення центру раннього розвитку не можна назвати бізнесом. Швидше за все, це заняття, яке може приносити не тільки прибуток, а й задоволення. Хоча зважитися на це було дуже важко.
Ірино, як виникла ідея створити ще один центр для мам та малят? Адже конкуренція на цьому ринку доволі висока.
Усе почалося з народження сина. Я ходила з ним до басейну та навчала плавати. Одного дня до нас з Денисом підійшла дівчина та запропонувала мені піти до їхнього клубу інструктором. Я погодилася, легко пройшла сертифікацію та розпочала заняття. Адже все це мені було зрозуміле та знайоме — досвіду я набралася, тренуючи власну дитину. А через деякий час, окрилена ідеєю, я вирішила зайнятися створенням власного центру для дітей і батьків. Так спочатку з'явився басейн, потім дитячий патронаж, масаж для малят, масаж для вагітних і післяпологове відновлення. Сьогодні до цих занять додалися ще й заняття з вагітними — підготовка до пологів. У серпні ми відкриваємо «сухопутний» клуб, як ми його називаємо, де проводитимуться розвиваючі заняття з дітьми та вагітними.
Стосовно конкуренції, то я не можу сказати, що вона є.
Яких людей ви берете до своєї команди?
Зізнаюся, у нашому клубі диплом відіграє не вирішальну роль. Я вважаю, що перша освіта, яку людина отримала у двадцять років, не завжди буває правильно обраною з огляду на молодість. Для мене головним при виборі співробітників є їх настрій, те, чого вони прагнуть зараз. Якщо у людини лежить душа працювати з дітьми і вона повністю віддається цій роботі, то на таких я завжди зверну увагу. А надалі ми допомагаємо таким людям здобути профільну освіту. Але, як правило, беремо вже готових спеціалістів і періодично проводимо для них навчання та підвищення кваліфікації. Хоча насправді спеціалістів високого рівня мало і вони мігрують між клубами. Я вважаю, що клуби, які забороняють своїм співробітникам працювати паралельно, самі провокують їх переходити до іншого клубу. Такі заборони виправдані тільки в тому випадку, якщо підвищення кваліфікації спеціаліста відбувалося за рахунок клубу. Але якщо педагог сам займається підвищенням власного професійного рівня, то забороняти людині працювати в іншому місці недоцільно. Тому сьогодні ми укладаємо з нашими співробітниками договори, на тих умовах, які зручні всім. Щодо заробітної плати, то дохід наших фахівців залежить від кількості людей, з якими вони працюють. Вони самі обрали таку форму оплати праці.
Якщо виникає конфліктна ситуація з вашими клієнтами, як ви з неї виходите? Адже ваші клієнти — особливо вразлива категорія людей. Насамперед емоційно.
Конфліктів у нас не буває. Можливо, через те, що ми самі по собі не конфліктні. Та і я підбираю для роботи з мамами таких людей, які мені імпонують. Максимум, що може бути, — це непорозуміння. І найгостріший момент — це басейн. А всі питання виникають через забобони. Та варто пояснити клієнтам, як знезаражується вода, як вона очищується, і всі питання одразу зникають. До речі, маму заспокоїти набагато простіше, ніж тата.
Ірино, чи можна сьогодні, через півроку говорити про самоокупність вашого бізнесу?
Наскільки він окупився, я не можу сьогодні сказати. Дуже мало часу минуло з моменту нашого відкриття — лише півроку. Поки що весь прибуток, який отримуємо, ми вкладаємо в подальший розвиток центру.
Скільки часу зайняло оформлення всіх дозвільних документів?
Басейн ми орендуємо. У нас укладено зі спорткомплексом договір, за яким орендодавець надає нам воду, а ми у свою чергу контролюємо вже вихідний результат. Тому всі необхідні дозволи від СЕС отримував орендодавець. Приміщення, в яких проводяться інші заняття, ми також орендуємо в будівлі медичного центру. Тут ситуація аналогічна: усі документи отримано на орендодавця. Щодо ліцензії, то ми не ведемо освітніх послуг. «Соняшник» — це клуб для мам, де вони можуть поспілкуватися, провести з користю час, отримати інформацію для роздумів. Ми даємо інформаційний потік, обговорюємо ситуацію, а мама має право обирати, що з усього цього їй необхідно. Тому нам ліцензія не потрібна.
Не приховую, зважаючи на те, що за першою освітою я юрист, труднощів з оформленням необхідних дозволів і паперів у мене не виникало. А от найбільше часу відбирає оформлення найманих співробітників у різних фондах. Добре, якщо пощастило, і людина виявилася невипадковою у твоїй команді, а якщо ні? Дуже шкода часу, проведеного в чергах під час їх оформлення. До речі, нещодавно у нас виникала ідея побудувати власний басейн, і хоча сьогодні реалізувати це буде складно, я переконана, що ми до цього поступово прийдемо.
Від чого залежить вартість ваших послуг?
Усе залежить від самих послуг, але в цілому туди закладено орендну плату, витрату матеріалів, оплату праці інструктора і, звичайно ж, прибуток. Для нас краще, якщо відвідувачі оплачують разове відвідування. Але водночас ми практикуємо й абонементи. При цьому, якщо діти хворіють, гроші обов'язково зберігаються.
Як ви вважаєте за краще нагадувати про себе потенційним клієнтам? Чи довіряєте рекламі?
У нашому випадку якнайкраще виправдала себе реклама в Інтернеті — на спеціалізованих форумах, сайтах, хоча мене переконували розпочати з реклами в дитячих поліклініках і консультаціях. Крім того, вважаю, що найліпше нас прорекламують наші клієнти.
Ірино, ви ризикнули відкрити двері вашого центру тоді, коли про кризу не згадував хіба що ледачий? Доводилося на чомусь економити?
Так, ми розпочинали з малого і не відкрили одразу великий центр раннього розвитку, як хотілося. Але зараз я про це не шкодую. Справа в тому, що клієнти, які прийшли до нас, самі хочуть нових послуг. Тепер, орієнтуючись на їх запити, я точно знаю, що їм треба, та розумію, в якому напрямку мені рухатися. Сьогодні ми вийшли на новий рівень і проводимо патронажі для вагітних.
Але спілкування з вагітними — це величезна відповідальність? Як справляєтеся?
Перед заняттями я навчилася залишати всі свої проблеми за порогом. І сподіваюся, що у процесі спілкування мені вдається забрати у них увесь негатив, а залишити тільки позитивні враження.
А як самі відновлюєте сили?
Я дуже полюбила лазню. А ще намагаюся уникати нічних дзвінків — майбутні мами стають особливо товариськими саме вечірньої пори, коли хочеться провести час з родиною.
Ірино, кому б ви не радили займатися цим бізнесом?
Кому (замислилася)? Напевно, людині, в якої ще немає дітей, яка не розуміє, що таке спілкування з дитиною. Упевнена, на одній користі в цій справі успіху не досягти.
