Одне кафе на двох підприємців: коли один «на алкоголі», а другий «на кухні»
Зараз ми поговоримо про досить незвичайне кафе — таке, в якому працюють одразу два підприємці: один продає алкогольні напої, а другий готує страви. Така організація діяльності дуже зручна, оскільки дозволяє основну виручку (від кухні) отримувати на єдиному податку, а алкогольні напої (без яких не уявляється повноцінне кафе) продавати на загальній системі.
Ця ситуація нестандартна, тому вона викликає чимало запитань. Дехто вважає, що вдвох у кафе працювати не можна, інші кажуть можна. Когось лякають проблеми з реєстрацією РРО, а хтось дивується, як провести розрахунки з клієнтами, коли вони одночасно замовляють продукцію обох підприємців, і чи обов’язково при цьому виписувати два рахунки? Майже всіх цікавить, як вести облік та які документи необхідні для торгівлі в кафе.
Розвіяти сумніви і відповісти на ці та інші запитання ми й вирішили в нашій статті.
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.Закон № 2505
— Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України» від 25.03.2005 р. № 2505-IV.Закон № 481
— Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон про РРО
— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.Постанова № 507
— постанова КМУ «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» від 16.03.2000 р. № 507.Перелік № 1336
— Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.Порядок № 613
— Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, у редакції постанови КМУ від 04.04.2007 р. № 613.Наказ № 671
— наказ ДПАУ «Про затвердження форми Розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та Порядку заповнення розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 01.12.2009 р. № 671.Наказ № 489
— наказ ДПАУ «Про затвердження змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання» від 07.09.2009 р. № 489.Порядок № 26-1
— Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 24.11.2009 р. № 26-1.Порядок № 599
— Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599.Порядок № 614
— Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.
Законно працювати двом підприємцям в одному кафе можна
Давайте почнемо з такого моменту: навіщо підприємці ділять одне кафе на двох. Справа в тому, що єдиноподатникам заборонено торгувати лікеро-горілчаними напоями та тютюновими виробами (заборона міститься в
Указі № 746 і Законі № 2505). А відкривати кафе без алкоголю, певна річ, сенсу немає. Перейти ж на загальну систему та відкрити повноцінне кафе теж невигідно, оскільки в такому разі з усієї виручки доведеться сплачувати величезні суми податку з доходів і внеску до Пенсійного фонду (далі — ПФ).От і доводиться єдиноподатникам знаходити шляхи збереження спрощеної системи і продажу алкоголю в кафе. Одним із таких способів є поділ кафе на кухню (продовольство на єдиному податку) і бар (алкоголь на загальній системі) довідка 1.
Але чи можна законно організувати роботу двох підприємців в одному приміщенні? Відповідь — так, а як це зробити, покажемо на схемі.
А тепер поговоримо про все докладніше.
Ліцензія і патент
При роботі
на єдиному податку торговий патент придбавати не потрібно, оскільки стаття 6 Указу № 746 дозволяє єдиноподатникам працювати без патенту. Щодо ліцензії, то оскільки підприємець не має наміру торгувати жодними алкогольними напоями, ліцензія йому, звичайно, теж не потрібна.При роботі
на загальній системі, перш ніж розпочинати діяльність, необхідно придбати в податковій за місцем реєстрації торговий патент.Крім того, слід отримати ліцензію на торгівлю алкогольними напоями та зареєструвати її в податковій.
Вартість ліцензій така (термін дії — 1 рік):— на роздрібну торгівлю алкогольними напоями — 8000 грн. за кожен РРО, що застосовується;
— на роздрібну торгівлю сидром і пері — 780 грн. (за кожне місце торгівлі довідка 2);
— на роздрібну торгівлю тютюновими виробами (якщо підприємець вирішить ще і продавати тютюнові вироби — 2000 грн. за кожне місце торгівлі) (
стаття 15 Закону № 481).Обов’язкові умови для отримання «алкогольної» ліцензії — це наявність торговельної площі не менше 20 м2 (
стаття 1 Закону № 481). Тобто є сенс розділити кафе так: кухня та деякі підсобні приміщення — єдиноподатнику, а зал кафе та інші підсобні приміщення — підприємцю на загальній системі; причому зал кафе повинен займати не менше 20 м2.Зверніть увагу:
згідно з останніми змінами підприємці, які продають зі спиртного тільки пиво і столові вина, можуть працювати без ліцензії на продаж алкогольних напоїв (див. «ВД», 2010, № 13, с. 17). При цьому від сплати хмелезбору та подання звіту за ним вони все одно не звільняються.
Дозвільні документи
Дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі
Доля цього дозволу досить спірна. Податківці від підприємців його вимагають (
Узагальнююче податкове роз’яснення ДПАУ від 25.03.2010 р. № 184), а Держкомпідприємництва доводить, що зараз немає законодавчих підстав, які б зобов’язали підприємців отримувати дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі (листи від 28.08.2008 р. № 7426, від 14.08.2009 р. № 9727). Докладно про це ми писали у «ВД», 2009, № 11, с. 10. Відтоді змін у законодавстві з цього питання не було.Але враховуючи той факт, що підприємці тільки розпочинають діяльність, навряд чи вони будуть готові одразу сперечатися з податківцями (які вимагають дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі при видачі патенту і при реєстрації РРО). Отже, найімовірніше, цей дозвіл отримати доведеться. Зазначимо тільки, що
єдиноподатнику його зобов’язані видати безоплатно (стаття 6 Указу № 746).
Дозволи від СЕС і органів Держпожежнагляду
Ці дозволи необхідні для оформлення попереднього документа. Отже, їх отримати теж потрібно.
Щоправда, коли приміщення
кафе орендоване, і у власника вже є дозволи на роботу кафе від СЕС і пожежників, то орендарі ці документи можуть не оформляти. Але, щоб уникнути необхідності отримувати дозвіл від пожежників, слід грамотно укласти договір оренди (між власником і єдиноподатником) і договір суборенди (між єдиноподатником і підприємцем на загальній системі). Докладніше про те, які пункти мають бути в таких договорах, див. «ВД», 2010, № 4, с. 37.Проте,
якщо орендар вирішить провести реконструкцію приміщення або ввести в дію нове обладнання, він повинен буде отримати і дозвіл від СЕС, і дозвіл від пожежників. Так само слід поводитися в тому випадку, коли приміщення раніше використовувалося не як пункт громадського харчування або якщо власник приміщення не отримував на його експлуатацію дозволу від СЕС і пожежників.І нарешті, розглянемо той випадок,
коли власником приміщення є один із підприємців. Це означає, що дозволи від СЕС і пожежників має отримувати саме він. А другий підприємець (який орендує у нього частину кафе) ці документи отримувати не зобов’язаний, але за однієї умови: договір оренди повинен містити окремі пункти, присвячені пожежній безпеці (див. «ВД», 2010, № 4, с. 37).
Реєстр місць зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів
Нещодавно ДПАУ видала
наказ № 489, відповідно до якого до Держреєстру місць зберігання необхідно було вносити всі місця зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, навіть ті, які знаходяться за однією адресою з місцем торгівлі. У зв’язку з цим податківці стали вимагали вносити до Держреєстру не тільки склади, підсобки тощо, а й самі пункти продажу алкоголю й тютюну, мотивуючи тим, що на вітринах теж зберігається відповідна продукція (див. «ВД», 2010, № 4, с. 17).На щастя,
16.06.2010 р. все повернулося на кола свої — із цієї дати суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні вносити до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які розташовані за іншою адресою, ніж місце провадження торгівлі. Саме ж місце торгівлі та підсобні приміщення, розташовані з ним за однією адресою, у Держреєстрі зазначати не обов’язково (докладніше див. «ВД», 2010, № 13, с. 17 — 18).
Звіт з хмелезбору і його сплата
Цей звіт подається в разі торгівлі алкогольними напоями, столовим вином або пивом, у тому числі безалкогольним
(лист ДПАУ від 16.03.2010 р. № 2607/6/21-0215). Зверніть увагу: щоб не робити подвійну роботу (не складати два звіти з хмелезбору), потрібно продаж усього алкоголю, вин і пива доручити одному підприємцю (на загальній системі). Єдиноподатнику, незважаючи на те що Указ № 746 дозволяє йому продавати пиво і деякі алкогольні напої у роздріб, краще з такими товарами не зв’язуватися, щоб не подавати звіт з хмелезбору.Звіт
з хмелезбору складається щомісячно та подається до податкової протягом 20 календарних днів після закінчення місяця. Форма звіту оновилася наприкінці минулого року (затверджено наказом № 671).На сплату хмелезбору дається 30 календарних днів
після закінчення звітного місяця (пункт 11 Порядку № 613).
Єдиний податок і ПДФО
Підприємець, який працює на
спрощеній системі оподаткування, зобов’язаний щомісячно сплачувати ставку єдиного податку, яку йому визначать податківці. Ця ставка залежить від виду діяльності, зазначеного підприємцем у Заяві на застосування спрощеної системи (цей же вид/види діяльності буде зазначено й у Свідоцтві єдиноподатника).Дохід, отриманий від діяльності, зазначеної у Свідоцтві, обкладається тільки єдиним податком, а ПДФО з нього сплачувати не потрібно. Якщо ж підприємець отримає дохід від діяльності, не зазначеної в його Свідоцтві єдиноподатника, то ймовірно, що з такого доходу можуть стягнути ПДФО, тому краще завчасно внести
до Свідоцтва всі передбачувані види діяльності. Орієнтовно це можуть бути:—
діяльність їдалень (якщо місцевий Перелік видів діяльності та ставок єдиного податку прив’язаний до КВЕД, то за КВЕД це код 55.51.0) або діяльність кафе (код за КВЕД — 55.30.2);—
здавання в оренду нерухомості (здавання нерухомості в суборенду). Якщо місцевий Перелік видів діяльності та ставок єдиного податку прив’язаний до КВЕД, то за КВЕД це код 70.20.0 (суборенда й оренда йдуть під одним кодом — лист Держкомстату від 26.04.2007 р. № 14/3-53/44, див. «ВД», 2008, № 24, с. 22).Ставка єдиного податку сплачується незалежно від того, чи отримав підприємець у звітному місяці дохід. Крім того, за кожного найманого працівника необхідно щомісячно доплачувати 50 % ставки єдиного податку, установленої для самого підприємця (
стаття 2 Указу № 746).При роботі
на загальній системі оподаткування підприємець має вести облік доходів і витрат, пов’язаних з конкретним доходом. Різниця між доходом і витратами (чистий дохід) обкладається ПДФО за ставкою 15 % незалежно від виду діяльності. Однак такий розрахунок відбувається тільки після закінчення року, а протягом року підприємець щоквартально сплачує авансові платежі з ПДФО, розраховані йому податківцями.Якщо протягом місяця підприємець не отримував дохід (дохід дорівнював нулю чи був збиток), ПДФО за такий місяць не сплачується (знову ж таки, податківці врахують це тільки після закінчення року, проводячи остаточний розрахунок з підприємцем з ПДФО).
Внески до ПФ «за себе»
Зараз
єдиноподатники не зобов’язані сплачувати внески до ПФ, але можуть це робити добровільно, якщо турбуються про пенсійний стаж.Підприємці
на загальній системі зобов’язані сплачувати внески до ПФ тільки в тому випадку, якщо протягом звітного місяця отримають чистий дохід (виручка буде більше витрат). Сума внеску становить 33,2 % від чистого доходу, але не менше 33,2 % від мінімальної зарплати і не більше 33,2 % від 15 прожиткових мінімумів (з розрахунку на місяць). Однак, як і у випадку з ПДФО, такі розрахунки ПФ здійснює тільки наприкінці року, а протягом року підприємець щокварталу сплачує авансові платежі до ПФ у розмірі: 33,2 % х (ПДФО, розрахований податківцями) : 15 %.
Оподаткування зарплати найманих працівників
Нарахування на зарплату найманих працівників підприємець здійснює за свій рахунок і перераховує до відповідного фонду.
| Нарахування до фондів | Підприємець на єдиному податку | Підприємець на загальній системі |
| ПФ | Нараховує в частині, не перекритій відрахуваннями від доплаченого єдиного податку (33,2 % х зарплата - 42 % х 50 % х Ставка єдиного податку) | Нараховує у розмірі 33,2 % х зарплата |
| Фонд «безробіття» | Працівникам не нараховує. Нараховує тільки за цивільно-правовими договорами — 2,2 % від суми винагороди | Нараховує: — працівникам за ставкою 1,6 % від зарплати; — громадянам за цивільно-правовими договорами — за ставкою 2,2 % від суми винагороди |
| Фонд «тимчасової непрацездатності» | Не нараховує | Нараховує за ставкою 1,4 % від зарплати |
| Фонд «нещасного випадку» | Нараховує за встановленою ставкою | Нараховує за встановленою ставкою |
Утримання
із зарплати працівників внесків до ПФ, Фонду «безробіття» і Фонду «тимчасової непрацездатності», а також утримання ПДФО здійснюються обов’язково: і єдиноподатником, і підприємцем на загальній системі.
Звітність, пов’язана з наявністю найманих працівників
У обох підприємців, найімовірніше, будуть наймані працівники (у єдиноподатника — кухарі, у підприємця на загальній системі — офіціанти або бармени). Звісно, про них доведеться звітувати перед ПФ та іншими фондами соціального страхування.
Обидва підприємці зобов’язані будуть складати і подавати такі звіти:
| Фонд | Звіт | Періодичність подання |
| 1 | 2 | 3 |
| ПФ | Звіт з персоніфікації за найманих працівників (додаток 4 до Порядку № 26-1) | Щомісячно протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця |
| Фонд «тимчасової непрацездатності» | Звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП | Щокварталу протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу |
| Фонд «безробіття» | Розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків | Щокварталу, не пізніше 19.04, 19.07, 19.10, 24.01 |
| Фонд «нещасного випадку» | Розрахункова відомість про нарахування та перерахування страхових внесків | Щокварталу, не пізніше 19.04, 19.07, 19.10, 24.01 |
|
| Відомість розподілу чисельності працівників | Раз на рік, не пізніше 24.01 року, наступного за звітним |
| Фонд соціального захисту інвалідів | Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів | Раз на рік до 1 березня року, наступного за звітним, подається за умови кількості найманих працівників 8 і більше (єдиноподатник не подає) |
Зверніть увагу
: єдиноподатник, як і підприємець, на загальній системі подає звіти до всіх фондів.
Користування приміщенням
Оскільки обидва підприємці мають намір працювати в одному приміщенні (кафе), їм необхідно поділити його між собою та оформити це офіційно. Не можна, щоб приміщення належало тільки одному підприємцю (або орендувалося тільки одним підприємцем), а другий просто працював у ньому. По-перше, діяльність другого підприємця в чужому приміщенні буде незаконною, а по-друге, йому не вдасться оформити деякі документи, необхідні для початку торгівлі.
Ситуація з одночасною роботою двох підприємців в одному приміщенні дещо нестандартна, але нічого складного в ній немає. Давайте подивимося, як все вирішується.
Варіант 1. Припустимо, приміщення кафе належить одному з підприємців
(краще, якщо єдиноподатнику). Тоді у такого підприємця вже є правовстановлюючі документи на приміщення — договір купівлі-продажу, дарування, міни, свідоцтво про право на спадщину тощо з відміткою БТІ про реєстрацію права власності на нерухомість, виписка про реєстрацію права власності на нерухомість з печаткою БТІ.Отже, залишається «поселити» у цьому кафе другого підприємця. Зробити це можна,
здавши йому в оренду частину (!) приміщення. Зверніть увагу: у договорі слід чітко прописати межі приміщення, у яких розташовуватиметься другий підприємець, ураховуючи такі нюанси:— якщо приміщення здається в оренду підприємцю на загальній системі, воно має бути
не менше 20 м2 (необхідна умова для отримання «алкогольної» ліцензії);— якщо приміщення здається в оренду єдиноподатнику, то підприємець на загальній системі має залишити собі частину, не менше 20 м2;
—
здавати в оренду все приміщення не можна, інакше підприємець-орендодавець (власник приміщення) сам втратить право працювати в ньому.Документом на користування приміщенням для другого підприємця буде договір оренди.
Варіант 2. Припустимо, що власного приміщення у підприємців немає, отже, їм потрібно взяти його в оренду.
Зробити це можна по-різному:—
один підприємець (краще, якщо єдиноподатник) бере в оренду все приміщення, а потім здає його частину другому підприємцю в суборенду. При цьому необхідно отримати від власника приміщення згоду на суборенду (стаття 774 ЦКУ). Для цього або в договорі оренди зазначають такий пункт: «власник (орендодавець) не заперечує проти здавання орендарем приміщення (або його частини) в суборенду», або просять письмову згоду (довільної форми);—
кожен підприємець окремо від свого імені укладає з власником приміщення договір оренди певної частини кафе. Наприклад, єдиноподатник орендує підсобні приміщення під кухню, а підприємець на загальній системі бере зал кафе (знову ж таки, йому потрібно уважно стежити за тим, щоб його частина приміщення не виявилася меншою 20 м2). Відповідно кожен з підприємців окремо вноситиме плату орендодавцю (власнику кафе), і отримає власний документ на приміщення — договір оренди.Не виключено, що обидва підприємці, які вирішили відкрити одне кафе на двох, перебувають у дружніх або навіть у родинних стосунках. У такому разі у них
є можливість дещо заощадити на податках. Для цього з попередніх варіантів слід обрати укладення договору оренди (або суборенди), при якому підприємець на загальній системі братиме в оренду (суборенду) частину приміщення у єдиноподатника. Тоді, якщо встановити високу орендну плату:— підприємець на загальній системі зможе включати її до витрат і тим самим зменшить свій чистий дохід (а отже, зменшить ПДФО);
— підприємець на єдиному податку незалежно від розміру доходу все одно сплачуватиме фіксовану ставку єдиного податку. При цьому він повинен стежити за тим, щоб його сукупна виручка (від кухні та від оренди) за рік не перевищила 500 тис. грн.
ПДВ-реєстрація
Оскільки підприємці працюватимуть в основному з населенням, їм немає сенсу реєструватися як платники ПДВ.
До речі, єдиноподатник має право не бути платником ПДВ протягом усього періоду роботи на спрощеній системі —
стаття 6 Указу № 746, пункт 4 постанови № 507.А от підприємець на загальній системі зобов’язаний реєструватися платником ПДВ, якщо його сукупна виручка за 12 календарних місяців (або за коротший строк) перевищить 300 тис. грн. (
підпункт 2.3.1 Закону про ПДВ).
Ведення Книги ф. № 10
Підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані вести Книгу ф. № 10 і заповнювати в ній усі наявні графи. Причому записи у Книзі ф. № 10 про виручку в ідеалі мають здійснюватися після кожного факту отримання грошових коштів. Хоча на практиці при великій кількості операцій підприємці нерідко записують виручку загальним підсумком наприкінці дня. Це загрожує тільки адмінштрафом за
статтею 1641 КУпАП (51 — 136 грн.), але він не такий уже великий порівняно з тією роботою, яку доведеться виконати підприємцю, якщо записувати до Книги ф. № 10 кожен продаж.Запису про витрати краще здійснювати у момент сплати грошей постачальнику, а от ураховувати ці витрати при розрахунку чистого доходу можна тільки після того, як буде отримано пов’язаний з ними дохід. Наведемо приклад.
ПРИКЛАД
Для того щоб спростити приклад, розглянемо заповнення Книги ф. № 10 і розрахунок чистого доходу тільки за два дні (хоча насправді суму чистого доходу не потрібно підраховувати щодня, достатньо це робити наприкінці кварталу).
Припустимо, 02.06.2010 р. підприємець купив 2 пляшки вина «Мускат» ємкістю 750 мл за ціною 33,00 грн./пляш. Наступного дня він продав 600 мл вина «Мускат» за 78,00 грн., а також 200 мл вина «Мускат червоного каменя» за 92,00 грн. (1 пляшку цього вина ємкістю 750 мл підприємець придбав 20.05.2010 р. за 90,00 грн.)
Як заповнити Книгу ф. № 10 за 2 і 3 червня 2010 року? Як зразок можна навести такий фрагмент Книги ф. № 10:
| Період обліку (день, тиждень, місяць, рік) | Кількість виготовленої продукції, наданих послуг (од. виміру) | Витрати на виробництво продукції (грн.) | Кількість проданої продукції, наданих послуг (од. виміру) | Ціна продажу продукції (послуг) (грн.) | Сума виручки (доходу) (грн.) | Чистий дохід (грн.) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 02.06.2010 | 2 пляш. по 750 мл | 66,00 | — | — | — | — |
| 03.06.2010 | — | — | 600 мл | 13,00 за 100 мл | 78,00 | — |
| 03.06.2010 | — | — | 200 мл | 45,00 за 100 мл | 90,00 | — |
Чистий дохід
розраховується наприкінці місяця або кварталу. За період 2 — 3 червня 2010 року він становить: 78,00 + 90,00 - (600 х 33,00 : 750 + 200 х 90,00 : 750) = 117,60 грн. Як бачимо, при розрахунку чистого доходу враховано тільки ті витрати, які безпосередньо пов’язані з отриманим доходом (тобто враховано собівартість проданої продукції). При розрахунку чистого доходу наприкінці кварталу у витратах враховуються також і непрямі витрати, наприклад: орендна плата за приміщення кафе, вартість ліцензії на продаж алкоголю тощо.
Щодо
єдиноподатників, то питання про ведення ними Книги ф. № 10 залишається не вирішеним. Так, податківці останнім часом почали вимагати від них докладних записів — про кожен продаж товару і про кожен факт витрат (а не загальною сумою за день, як це було раніше) — лист ДПАУ від 25.12.2009 р. № 28923/1/23-7017/1485. У свою чергу, Мін’юст визнав вимоги податківців незаконними та висловився про необхідність відкликати згаданий лист ДПАУ (лист Мін’юсту від 19.05.2010 р. № 6091-0-4-10-20), про що ми писали у «ВД», 2010, № 11, с. 2.Отже, зараз є надія на те, що податківці припинять штрафувати єдиноподатників і вони зможуть, як і раніше, записувати до Книги ф. № 10
виручку загальною сумою за день, а витрати — у день перерахування (сплати) грошових коштів (теж загальною сумою за день).Усього ж у Книзі ф. № 10 підприємці на спрощеній системі зобов’язані заповнювати тільки
чотири графи: «Період обліку», «Витрати на виготовлення продукції», «Сума виручки (доходу)», «Чистий дохід» (пункт 8 Порядку № 599).І ще один момент: якщо єдиноподатник
вирішить оформити в себе офіціантів за сумісництвом (логічно, що за основним місцем роботи їх буде оформлено в підприємця на загальній системі), то слід пам’ятати, що:1)
Указ № 746 обмежує єдиноподатників за кількістю найманих працівників (не більше 10 осіб);2) за кожного найманого працівника єдиноподатник зобов’язаний доплачувати 50 % єдиного податку;
3) якщо є один касир, якому офіціанти здають виручку, він повинен буде вести окрему Книгу ф. № 10 як найманий працівник єдиноподатника, який бере участь у торгівлі (звісно, касир теж має бути оформлений як сумісник). Така Книга ф. № 10 реєструється в податковій, заповнювати в ній необхідно графи «Період обліку» і «Сума виручки (доходу)». Дані про виручку з Книги ф. № 10 касира єдиноподатник має заносити до своєї Книги ф. № 10 загальною сумою наприкінці дня;
4) якщо ж касира немає, то кожному офіціанту доведеться видати за Книгою ф. № 10, а наприкінці дня дані про виручку з цих книг загальною сумою записувати до Книги ф. № 10 єдиноподатника.
Тому
краще офіціантів і касира не оформляти за сумісництвом, а доручити або надати право на продаж своїх страв підприємцю на загальній системі. Як це зробити, розглянемо далі.
РРО і розрахунки з клієнтами
Єдиноподатник може не використовувати РРО
, якщо він не торгує підакцизними товарами (пункт 6 статті 9 Закону про РРО). Виняток становить тільки пиво на розлив, продавати яке можна без РРО (нагадаємо, що в разі продажу пива на розлив у єдиноподатника виникне обов’язок сплачувати хмелезбір та звітувати за ним).Якщо ж єдиноподатник не обмежиться тільки пивом на розлив, але продаватиме його в пляшках та банках, йому доведеться вести Розрахункову книгу і Книгу обліку розрахункових операцій (КОРО з РК) —
пункт 1 Переліку № 1336. Тому при роботі на спрощеній системі краще не зв’язуватися з продажем алкогольних напоїв і пива (тим паче, що зазначену продукцію реалізовуватиме підприємець на загальній системі). За відсутності РРО єдиноподатник може видавати клієнтам квитанцію довільної форми про проданий товар на їх вимогу.Підприємець на загальній системі оподаткування зобов’язаний використовувати РРО
при розрахунках з клієнтами. Однак у деяких податкових відмовляються реєструвати РРО, якщо в одному приміщенні з підприємцем-загальносистемником працює єдиноподатник. Слід зазначити, що така відмова безпідставна, оскільки ні Закон про РРО, ні Порядок № 614 не містять таких обмежень. Більше того, єдиноподатники мають право за бажанням зареєструвати РРО і використовувати його, а в деяких випадках навіть зобов’язані це зробити. Отже, наявність у кафе другого підприємця (незалежно від системи оподаткування) — не привід для відмови в реєстрації РРО за умови, що в підприємця на загальній системі є власний документ на частину приміщення кафе (пункт 2.3 Порядку № 614).Припустимо, РРО зареєстрували. Далі при проведенні розрахунків з клієнтами обов’язково необхідно друкувати чек РРО. Але виникає запитання: яку суму необхідно проводити через РРО — оплату за все замовлення (з урахуванням продукції єдиноподатника), або тільки ту частину оплати, яку підприємець отримав за свою продукцію?
Відповідь така:
через РРО слід проводити тільки частину виручки (за продукцію, продану підприємцем на загальній системі). Кошти, що належать єдиноподатнику, необхідно просто віддати йому і через РРО не проводити.Тепер розберемося докладніше. Отже, двох підприємців у кафе пов’язують загальні клієнти, які можуть одночасно замовити продукцію обох підприємців. Клієнтів обслуговують офіціанти, яких наймає підприємець на загальній системі. Звичайно, для зручності клієнтів офіціанти виписуватимуть їм один рахунок за все замовлення і отримуватимуть за ним усю оплату, у тому числі виручку єдиноподатника. Для того щоб ці дії були правомірними, підприємцям необхідно оформити свої відносини документально.
Найкраще використовувати відносини доручення за такою моделлю:
У тому випадку, коли підприємець на загальній системі не завжди присутній у кафе, можна запровадити посаду касира (старшого офіціанта тощо), який проводитиме розрахунки через РРО і видаватиме чеки. У такому разі схема виглядатиме таким чином:
Відносини доручення можуть виникати на підставі
довіреності (частина 3 статті 237 і стаття 244 ЦКУ). Тому в нашому випадку підприємцям не обов’язково укладати сам договір доручення, можна обмежитися тільки довіреністю. Довіреність, видана фізичній особі — єдиноподатнику, буде дійсна за наявності його підпису, а печатка необов’язкова, якщо її в підприємця взагалі немає (про це зазначає Мін’юст у листі від 14.04.2004 р. № 19-5-381). Необов’язково також засвідчувати довіреність у нотаріуса (крім випадків передоручення).Оскільки при відносинах доручення повірений виступає від імені довірителя, то
підприємець на загальній системі має продавати продукцію єдиноподатника від імені самого єдиноподатника:1) скласти два окремі меню (одне, підписане єдиноподатником, друге — підприємцем на загальній системі);
2) у рахунку — зазначати вартість продукції, розбиваючи її за двома підприємцями. Сам
рахунок може мати довільну форму, жодних законодавчих вимог до нього немає, оскільки це не розрахунковий і не податковий документ, а просто внутрішній документ підприємця, необхідний йому для свого обліку та для обслуговування клієнтів. Наприклад, він може виглядати таким чином:
За таким рахунком зручно відстежити суму, яку потрібно передати єдиноподатнику (154,00 грн.), і суму, яку слід провести через РРО та відобразити у Книзі ф. № 10 підприємцю на загальній системі (35,00 грн.).
Отже, оплата за продукцію єдиноподатника не проводиться через РРО, оскільки продукція продається від імені власника (єдиноподатника).
Якщо клієнт, сплативши за рахунком, вимагатиме розрахунковий документ, то:
—
підприємець на загальній системі видасть йому чек РРО (у принципі, зобов’язаний його видавати навіть без прохання клієнта);—
єдиноподатник може виписати документ довільної форми, хоча податківці наполягають на тому, що він повинен містити такі реквізити, як і чек РРО. Про те, яким має бути розрахунковий документ єдиноподатника, див. «ВД», 2009, № 20, с. 14.Не виключено, що в цій ситуації у єдиноподатника може виникнути запитання: а чи
можна роздрукувати свій чек через РРО, зареєстрований на другого підприємця? Попереджаємо, що так робити не можна в жодному разі, оскільки такі дії загрожують штрафами для обох підприємців (докладніше див. «ВД», 2010, № 7, с. 30).Насамкінець зазначимо, що підприємець, який працює на загальній системі, зобов’язаний буде
щомісячно подавати до податкової звіт з РРО за ф. № ЗВР-1 (не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним) — пункт 7 статті 3 Закону про РРО.
Висновки
Два підприємці мають право працювати в одному кафе. Проте для того, щоб їх діяльність була законною,
у кожного з них має бути свій документ на відповідну частину приміщення (договір оренди). Для економії на податках єдиноподатник може здавати в оренду частину приміщення підприємцю на загальній системі за високою ціною.Для спрощення обліку
єдиноподатнику краще повністю відмовитися від торгівлі будь-якими алкогольними напоями та пивом. Крім того, у такому разі йому не знадобиться ліцензія на продаж алкоголю.Патент на єдиному податку не потрібний. А от
на загальній системі не обійтися без патенту та «алкогольної» ліцензії.Обслуговувати клієнтів можуть офіціанти одного з підприємців, виписуючи при цьому єдиний рахунок з розбиттям продукції за двома підприємцями. Для цього той
підприємець, в якого офіціантів немає, має видати довіреність на продаж своєї продукції тому, в якого офіціанти є.При проведенні розрахунків з клієнтами
єдиноподатник не зобов’язаний використовувати РРО. А от у підприємця на загальній системі РРО має бути обов’язково. Причому через РРО повинні проводитися тільки ті суми, які надходять від продажу продукції, що належить підприємцю на загальній системі. Гроші, що належать єдиноподатнику, через РРО проводити не потрібно.Довідкова інформація (довідка)
1 Оформляється поділ таким чином: єдиноподатник здає частину приміщення кафе в оренду підприємцю на загальній системі, а той цілком законно продає на своєму торговельному місці алкоголь і тютюн. А от полегшити собі життя, підписавши договір про спільну діяльність, підприємці не можуть, оскільки
єдиноподатникам спільна діяльність заборонена (пункт 7 Указу № 746).2
Місце торгівлі — це «місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів — без обмеження площі, для алкогольних напоїв — торговельною площею не менше 20 кв. м , обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів» (стаття 1 Закону № 481).Зверніть увагу: окрема ліцензія на торгівлю сидром і пері тепер потрібна тільки в тому випадку, якщо підприємець продає тільки сидр і пері (і в нього немає ліцензії на продаж алкогольних напоїв). Докладніше див. «ВД», 2010, № 13, с. 17.
