Податок з реклами: цікаві нюанси
Підприємцям час від часу потрібно рекламувати свою діяльність, послуги, товар тощо. Розміщення рекламного матеріалу пов’язано з обов’язком сплати податку з реклами, який має свої особливості. Відповісти на запитання щодо сплати податку з реклами, які найчастіше виникають, підприємцям допоможе ця публікація.
Маргарита СМИРНОВА, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про рекламу
— Закон України «Про рекламу» у редакції Закону України від 11.07.2003 р. № 1121-IV.Декрет № 56-93
— Декрет КМУ «Про місцеві податки та збори» від 20.05.93 р. № 56-93.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про обкладення податком прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
Основи податку з реклами
Податок з реклами
належить до місцевих податків, порядок його сплати регулюється статтею 11 Декрету № 56-93 і положеннями місцевих органів виконавчої влади. Він справляється при розміщенні рекламної інформації для комерційних цілей у ЗМІ, на телебаченні, у вигляді афіш, плакатів, на спеціальних щитах, майні; на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті тощо.Об’єктом обкладення податком з реклами є вартість послуг
за встановлення та розміщення реклами, його розміри встановлюються місцевими радами. Граничний розмір податку з реклами не має перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення разової реклами і 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час.Держкомпідприємництва в
листі від 22.03.2010 р. № 3511 роз’яснив питання визначення понять «разова реклама» і «реклама на тривалий час».У
листі зазначено, що Законом про рекламу і Декретом № 56-93 не надано визначення термінів «разова реклама» і «реклама на тривалий час», тому при обчисленні податку та застосуванні ставок слід виходити з:1) змісту нормативних актів органів місцевого самоврядування, які регулюють порядок нарахування та сплати податку з реклами;
2) умов договору на встановлення (розміщення) реклами;
3) виду (типу) рекламного носія, на якому розміщується реклама.
Аналіз рішень органів місцевого самоврядування про запровадження на відповідних територіях податку з реклами свідчить про те, що критерії класифікації реклами здебільшого є різними. Отже, якщо
Положення про порядок нарахування та сплати податку з реклами не дає чіткого визначення термінів «разова реклама» і «реклама на тривалий час», то платнику слід орієнтуватися на другий критерій — умови договору на встановлення (розміщення) реклами.Механізм справляння податку з реклами такий.
У процесі розміщення реклами беруть участь замовник послуг з установлення та розміщення реклами та особа, яка надає ці послуги.Платником податку з реклами є замовник послуг (юридична особа або громадянин). Однак спочатку особа, яка розміщує рекламу, уключає його до рахунка за свої послуги, тим самим фактично стягуючи цей податок із замовника таких послуг (з платника податку з реклами). Потім отриманий податок особа, яка надає послуги, перераховує до бюджету. Виходить, що замовник послуг з установлення та розміщення реклами як платник податку з реклами лише сплачує свої гроші виконавцю таких послуг, виконавець декларує ці кошти та перераховує їх до бюджету.
Причому осіб, які всього лише виготовляють рекламу, а не займаються її встановленням або розміщенням, а також розміщують рекламу без використання будь-чиїх послуг тощо,
сплата податку з реклами здебільшого не стосується.Базою для нарахування податку з реклами є договірна (контрактна) вартість робіт, послуг з устанолення та розміщення рекламного продукту, без урахування сум ПДВ.
Підприємцям — платникам ПДВ слід звернути увагу на те, що в податковій накладній сума податку з реклами окремо не зазначається. До того ж у самій формі податкової накладної не передбачено рядка для відображення даних про платежі та збори, що не включаються до бази обкладення ПДВ. Дані графи 11 розділу VII податкової накладної не відповідатимуть фактично отриманій сумі оплати за послуги з розміщення реклами.
У цьому випадку можна порекомендувати відображати податок з реклами у графі 11 розділу III податкової накладної, дописавши «податок з реклами» у рядку після слів «поворотна тара». У цьому випадку загальна сума з ПДВ до сплати (графа 11 розділу VII) відповідатиме фактично отриманій сумі оплати за послуги з розміщення реклами.
Податок з реклами може включатися до складу витрат підприємця
(підпункт 5.2.5 статті 5 Закону про податок на прибуток).У різних ситуаціях при виготовленні та розміщенні реклами виникає запитання: чи потрібно в тому чи іншому випадку сплачувати податок з реклами. Розглянемо декілька таких ситуацій детальніше.
ЗАПИТАННЯ 1.
Підприємець звернувся до дизайнера за послугами з виготовлення рекламного матеріалу. Чи нараховуватиметься податок з реклами на вартість таких послуг?ВІДПОВІДЬ.
Згідно з Декретом № 56-93 об’єктом для обчислення податку з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами.Однак місцевими органами влади часто встановлюється вимога щодо сплати податку з реклами також з вартості послуг з виготовлення реклами (наприклад, дизайну, верстки).
Зауважимо, що
Закон про рекламу при визначенні суб’єктів рекламної діяльності розмежовує поняття виробників та її розповсюджувачів.Так, у
листі ДПА в м. Києві від 25.07.2005 р. № 693/10/15-508 підкреслюється, що вимоги про нарахування податку в разі самостійного виготовлення та розповсюдженні реклами, а також з вартості виготовлення реклами чинним законодавством не передбачено.
ЗАПИТАННЯ 2.
Якщо підприємець самостійно виготовив листівку з рекламою своєї продукції, чи потрібно сплачувати податок з реклами?ВІДПОВІДЬ.
Раніше ми звертали увагу на таке: згідно з Декретом № 56-93 об’єктом для обчислення податку з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами. Тому одне лише виробництво (виготовлення) реклами податком з реклами обкладатися не повинне.Отже, ні сам підприємець, ні сторонній виробник (друкарня) не повинні нараховувати податок з реклами на вартість виготовлення рекламних листівок. Однак уже зазначалося, що в питанні сплати податку з реклами слід керуватися також вимогами, установленими місцевими органами влади.
Що стосується розповсюдження власних листівок, то тут ситуація така. Досить часто органи місцевого самоврядування вимагають сплачувати податок з реклами й у випадках самореклами. ДПАУ щодо цього питання також вважає, що при саморекламі сплачувати податок необхідно. Про це свідчать роз’яснення, наведені в
листі ДПАУ від 23.02.2001 р. № 91/4/18-1114.При цьому база для нарахування податку з реклами встановлюється виходячи з:
1) тарифів на платні послуги з розміщення реклами, затверджених для розрахунків зі сторонніми замовниками;
2)
собівартості рекламної продукції (робіт, послуг) — якщо суб’єкт підприємницької діяльності не надає рекламні послуги стороннім замовникам і, отже, не має тарифів на такі платні послуги.Ми з такою точкою зору не згодні. На нашу думку, об’єкт обкладення податком виникне лише в тому разі, якщо підприємець звернеться до послуг сторонніх осіб (наприклад, рекламного агентства) з розповсюдження листівок, буклетів тощо.
Як підтвердження цієї позиції можна навести такий аргумент.
Декретом № 56-93 передбачено сплату податку з реклами лише під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами, а об’єктом обкладення податком з реклами є саме вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Отже, для виникнення об’єкта обкладення податком з реклами необхідна наявність двох сторін:— яка надає послуги з установлення та розміщення реклами;
— яка отримує та оплачує такі послуги.
У разі самореклами «оплата послуг за встановлення та розміщення реклами» ніколи не відбудеться, оскільки неможливо надати послуги самому собі.
Однак у деяких рішеннях місцевих рад прямо зазначається: якщо рекламодавець виконує рекламні роботи самостійно, то вартість таких робіт (послуг) з метою оподаткування визначається виходячи з фактично здійснених витрат на виготовлення засобів розповсюдження реклами. Тобто якщо в місцевому рішенні є вказівка на необхідність сплати податку в разі самостійного виготовлення реклами та підприємець не хоче ні з ким сперечатися, податок доведеться сплатити.
Щодо розповсюдження рекламних листівок у своєму магазині, то запитань щодо податку з реклами не повинно виникати. Річ у тім, що
пунктом 7 статті 8 Закону про рекламу передбачено, що розміщення інформації про виробника товару та (або) про товар у місцях реалізації споживачу не є рекламою. Цю саму думку висловила ДПАУ у своєму листі від 08.12.2005 р. № 12060/6/15-0316.
ЗАПИТАННЯ 3.
Чи є рекламою вивіска над входом до магазину (інший об’єкт підприємця) та чи потрібно при її розміщенні сплачувати податок з реклами?ВІДПОВІДЬ.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону про рекламу вивіска або табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, які належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, яка розміщена на внутрішній поверхні власного або наданого в користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку або споруди не вище першого поверху або на поверсі біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.Однозначно це є справедливим для табличок з режимом роботи та найменуванням підприємця.
Однак на сьогодні виникають сумніви щодо
вивіски у вигляді спеціальної конструкції (нестандартної таблички), розміщеної на фасаді.Місцеві органи влади ці недоліки, можна сказати, ліквідовували, однак часто в «місцевих» документах є суперечливі положення. Так, наприклад, у місті Харкові вивіска потрапила до розряду зовнішньої реклами, на яку оформляти дозвіл на розміщення потрібно, а ось сплачувати орендну плату за користування місцем для її розміщення (кріплення) не потрібно.
Однак, якщо підприємцю не потрібні конфлікти з місцевими органами та він погодиться з тим, що його вивіска — це реклама, то сплачувати податок з реклами до бюджету все одно буде особа, якій заплатили «за встановлення та розміщення реклами».
ЗАПИТАННЯ 4.
Підприємець, який є автором книги про народну медицину та лікарські трави, планує продавати її оптом і вроздріб. Однак під час її написання виникло запитання: якщо в тексті зазначено про ефективну дію лікарських засобів певної торгової марки (договору на надання рекламних послуг з фармвиробником немає), то чи виникнуть якісь податкові наслідки в автора, зокрема чи потрібно буде сплачувати податок з реклами?ВІДПОВІДЬ.
Згідно зі статтею 309 ЦКУ автор має право згадувати у своїй книзі все, що вважає за необхідне, якщо це не суперечить чинному законодавству. Зазначення торгової марки, яка виробляє лікарські препарати, цілком припустимо.Причому податок з реклами в нашому випадку сплачувати не доведеться, оскільки відсутній об’єкт оподаткування згідно зі
статтею 11 Декрету № 56-93. Оскільки автор книги не має договору з фармвиробником на розміщення реклами та жодної оплати від фармвиробника автор не отримує, податок з реклами сплачувати просто ні з чого.Більше того, податок з реклами не потрібно сплачувати навіть тоді, коли підприємець розміщує її за договором, однак здійснює це безоплатно. Аргумент той самий — немає об’єкта оподаткування. Податківці на місцях з таким підходом здебільшого погоджуються
(лист ДПА в м. Києві від 25.07.2005 р. № 693/10/15-508). А за відсутності договору тим більше претензій не повинно бути.
ЗАПИТАННЯ 5.
Чи потрібно сплачувати податок з реклами, якщо підприємець замовив візитки для їх подальшого розповсюдження серед клієнтів?ВІДПОВІДЬ.
Про податок з реклами стосовно візиток можна говорити тоді, коли візитка містить рекламну інформацію (наприклад, про діяльність підприємця тощо). Такий випадок, на думку ДПАУ, висловлену в листі від 28.05.2008 р. № 197/2/15-0210, розцінюється як розміщення виробником реклами на рекламному засобі.Оскільки об’єктом обкладення податком з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, то друкарня (інший виробник візиток) у рахунку за свої послуги повинна виставляти податок з реклами та сплачувати його до бюджету.
Знову ж таки така позиція ДПАУ є спірною, оскільки при виготовленні візиток надаються поліграфічні послуги, а не послуги з розміщення реклами.
ЗАПИТАННЯ 6.
Як нараховується податок з реклами, якщо її виготовленням і розміщенням займається рекламне агентство?ВІДПОВІДЬ. Рекламне агентство може виступати і як виробник, і як розповсюджувач рекламного продукту одночасно. Проте це зовсім не означає, що обкладенню податком з реклами підлягає вся сума наданих послуг.
Зокрема, про це йдеться в
листі ДПА в м. Києві від 25.07.2005 р. № 693/10/15-508 та підкреслюється, що вимоги про нарахування податку в разі самостійного виготовлення та розповсюдження реклами, а також з вартості виготовлення реклами чинним законодавством не передбачено.У зв’язку з цим у документах мають бути
чітко розмежовано надані послуги з виробництва та послуги з розповсюдження реклами. Якщо такого розмежування немає, то податок з реклами обчислюється з усієї суми наданих послуг з виготовлення та розповсюдження реклами.Наприклад, у разі розміщення рекламного блоку в газеті, коли вартість її виготовлення окремо не виділено, об’єктом обкладення податком з реклами є вся сума за договором.
ЗАПИТАННЯ 7.
Громадянин — власник квартири на першому поверсі багатоповерхового будинку в м. Харкові уклав з юридичною особою договір «про користування місцем для розміщення спеціальної конструкції». Предмет договору: громадянин (власник) надає користувачу (юридичній особі) у тимчасове користування місце на фасаді будинку для розміщення спеціальної конструкції (фактично — це рекламний щит), за що користувач сплачує громадянину певну плату. Чи потрібно в цьому випадку сплачувати податок з реклами і якщо потрібно, то хто його сплачує?ВІДПОВІДЬ.
Суть укладеного між сторонами договору — надання дозволу юридичній особі користуватися протягом визначеного строку певною площею фасаду будівлі. Фізична особа в цьому випадку жодних активних дій для реалізації договору не провадить. Водночас послуги з установлення та розміщення реклами передбачають активні дії, оскільки рекламний щит сам собою на стіну не може встановитися. Зрозуміло, що ці активні дії в нашому випадку провадитиме саме юридична особа, яка або самостійно встановлюватиме рекламний щит на стіну, або замовить відповідну послугу сторонній особі. Так-от, саме у відносинах між юридичною особою та сторонньою особою, яка встановлюватиме (розміщувати) рекламу, і виникатиме об’єкт податку з реклами.У цьому випадку потрібно звернути увагу на такий нюанс. У Київському положенні про податок з реклами об’єктом податку з реклами також є плата за право тимчасового використання місць для розташування об’єктів зовнішньої реклами та реклами на транспорті в м. Києві.
Однак, по-перше, йдеться про плату, яка сплачується місту, а не приватним особам, по-друге, це, на наш погляд, не відповідає нормам
Декрету № 56-93. Тобто жодних аналогій у цьому випадку проводити не можна.
ЗАПИТАННЯ 8.
Підприємець має свій власний сайт в Інтернеті. Він розміщує на ньому рекламні банери інших суб’єктів, у тому числі в обмін на розміщення власних банерів на їх сайтах. Як сплачується податок з реклами? Послуги з розміщення реклами у вигляді банерів є об’єктом податку з реклами. Податок з реклами сплачується при оплаті послуг за її встановлення та розміщення.Наприклад, підприємець розміщує на своєму сайті банер ТОВ «Перевізник», при натисканні на який відкривається його сторінка в Інтернеті.
ТОВ «Перевізник» сплачує за розміщення банера протягом трьох місяців 120,5 грн. (у тому числі ПДВ — 20 грн., податок з реклами — 0,5 грн.).
Існують варіанти, коли рекламодавцем оплачується не просто розміщення банера на сайті іншої особи, а придбаваються покази банерів обумовлену кількість разів. Якщо користувач завантажив веб-сторінку особи, яка надає рекламні послуги, то вважається, що він побачив банер рекламодавця, і це зараховується як один показ.
У цьому випадку податок з реклами сплачується з вартості оплати кількості показів.
Отже, у цій статті ми спробували відповісти на більшість запитань щодо податку з реклами, які цікавлять наших читачів. Якщо ж якісь нюанси не було охоплено, то ви можете надіслати своє запитання на адресу нашої редакції поштою або на електронну скриньку sd@id.factor.ua.
