Якщо податківці наполягають на включенні до виручки єдиноподатника «неоднозначних» сум: як боротися
У попередній публікації (див. «ВД», 2010, № 11, с. 12) ми з'ясували, що чекає на єдиноподатника, в якого перевіряючі виявили перевищення виручкою 500 тис. грн. Однак таке перевищення не завжди свідчить про помилку самого підприємця. Часто інспектори вимагають від єдиноподатників уключати до виручки ті суми, які відповідно до законодавства зовсім не є їх виручкою.
Якщо саме «неоднозначні» суми стали тим доважком, який перетягнув виручку за межу 500 тис. грн., то слід поборотися. Підприємець має реальну можливість не лише відбитися від штрафів, але й відстояти своє право не переходити на загальну систему, а працювати на єдиному податку. Щоправда, при цьому не вдасться уникнути судових розглядів, однак оскільки на кону серйозні санкції, то діло варте заходу. Про те, як аргументовано довести свою правоту, ми зараз і розповімо.
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про бухоблік
— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Указ № 227/95
— Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95 р. № 227/95.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99.Інструкція № 337
— Інструкція про касові операції в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. № 337.
Основний аргумент
Перш ніж розглядати конкретні приклади та спірні ситуації, слід остаточно з'ясувати найважливіший аргумент, який допоможе єдиноподатнику у спорі з перевіряючими. Ним є цитата зі
статті 1 Указу № 746: «1. Установити, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:фізичних осіб
, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;<…>
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)
».Як бачимо,
з критерієм 500 тис. грн. порівнюється не все, що підприємець отримує протягом року, а лише:1)
сума (підкреслимо, що мається на увазі ніщо інше, ніж сума грошових коштів), що надійшла саме до каси або на поточний рахунок;2)
отримана не від усіх можливих операцій, а виключно від операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).Решта надходжень виручкою не є
. Наприклад, не включаються до виручки єдиноподатника кошти, отримані не від продажу продукції, товарів, робіт, послуг, а помилково зараховані на поточний рахунок, отримані у вигляді фінансової допомоги тощо.Формально не є виручкою також негрошові кошти
(наприклад, векселі, товари, отримані за бартером, матеріальні блага, отримані у вигляді подарунка, залік заборгованостей тощо). Однак з урахуванням останньої позиції ВСУ щодо цього питання шанси вибороти свою правоту в суді, на жаль, стали мінімальними.Отже, незважаючи на всі логічні аргументи і доволі чітку норму
Указу № 746, податківці все одно вперто змушують єдиноподатників уключати до виручки і порівнювати з критерієм 500 тис. грн. усі отримані кошти. Саме про такі спірні надходження зараз і йтиметься.
Сума процентів за депозитом, відкритим підприємцем як фізичною особою — громадянином
Підприємець, який
уклав депозитний договір від імені громадянина (не згадуючи про підприємницький статус), не повинен уключати суму процентів за депозитом до складу підприємницької виручки . Відповідно ні у Книзі за формою № 10, ні у Звіті єдиноподатника сума процентів не фігуруватиме, а отже, вона не братиметься до уваги при порівнянні виручки єдиноподатника з межею 500 тис. грн.Детальні аргументи з цього приводу див. на с. 25 цього номера.
Однак, якщо під час укладення депозитного договору особа виступала як підприємець (тобто в договорі є реквізити свідоцтва про держреєстрацію підприємця), проценти за депозитом усе ж таки потрібно включити до виручки (по суті, це дохід від надання послуг). Хоча у крайньому разі можна сперечатися, озброївшись
ухвалою ВАСУ від 15.11.2006 р. у справі № 11/166-05 (у ній суд розглядав справу єдиноподатника — юридичної особи і дійшов висновку, що проценти банку до виручки єдиноподатників не включаються в будь-якому разі).
Сума депозиту, повернена банком
Основна сума депозиту (не проценти), яку банк повертає підприємцю на поточний рахунок при закритті депозиту, до виручки не включається. Підстава така:
гроші отримано не від продажу товарів, робіт або послуг, а є поверненням підприємцю його власних коштів, якими тимчасово користувався банк.З тим, що основна сума депозиту
не є виручкою єдиноподатника, згодні самі податківці («Вісник податкової служби України», 2008, № 11, с. 30), при цьому не має значення, від чийого імені укладено депозитний договір (від імені підприємця чи від імені громадянина).Оскільки в цій ситуації думка податківців на боці підприємця, можна спробувати оспорити дії свого інспектора навіть не доходячи до суду — в адміністративному порядку (тобто подавши скаргу начальнику місцевої ДПІ).
Сума кредиту, отримана на поточний рахунок
Кредити, надані банком, не є виручкою єдиноподатника, оскільки їх отримано не від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а як позику
. Слід зазначити, що ДПАУ дотримується такої самої думки (лист від 24.05.2006 р. № 5798/415-0416) і не змушує єдиноподатників уключати до виручки суму банківських кредитів.Оскільки і в цій ситуації думка податківців на боці підприємця, у разі, якщо місцевий інспектор змушує враховувати суму кредиту у виручці, його дії можна спробувати оспорити, подавши скаргу начальнику своєї податкової та пославшись на згаданий
лист ДПАУ.
Фінансова допомога (поворотна або безповоротна)
Поворотна фінансова допомога надається підприємцю у вигляді грошових коштів для користування ними протягом певного строку (на підставі договору та без плати за таке користування).
Утім, незважаючи на те, що фінансова допомога надходить у вигляді грошових коштів до каси або на поточний рахунок, її
не може бути визнано виручкою єдиноподатника, оскільки отримано не від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а для тимчасового використання.Як бачимо, поворотна фінансова допомога дуже схожа на кредит (з тією лише різницею, що за неї не потрібно сплачувати проценти), а кредит, як ми вже з'ясували, до виручки не включається (з чим, до речі, погоджується навіть ДПАУ). Тим більше дивно виглядає позиція податківців, які вимагають від юридичних осіб — єдиноподатників уключати до виручки суму фінансової допомоги (див., наприклад, «Вісник податкової служби України», 2008, № 10, 23; 2007, № 1 — 2). І хоча щодо єдиноподатників — фізичних осіб таких роз'яснень немає, не виключено, що й до них можуть пред'являти аналогічні вимоги. У цьому випадку підприємець має всі шанси виграти спір.
На озброєння слід узяти
листи Держкомпідприємництва від 12.12.2006 р. № 8939 і від 28.10.2004 р. № 7489, в яких зазначено, що поворотна фінансова допомога не відповідає критеріям виручки. Крім того, її має бути повернено позикодавцю в повному обсязі та тому не може бути віднесено до доходів платника єдиного податку.Що стосується
безповоротної фінансової допомоги (у тому числі добродійної), то вона теж може надходити у вигляді грошових коштів до каси або на поточний рахунок (за договором, який не передбачає за це жодної компенсації). Оскільки фінансова допомога жодним чином не стосується продажу продукції (товарів, робіт, послуг), вона не вписується у визначення виручки єдиноподатника. Отже, до річної виручки для порівняння з критерієм 500 тис. грн. такі суми потрапляти не повинні. Відстоювати свою позицію можна, посилаючись на аргументи, наведені в листі Держкомпідприємництва від 12.12.2006 р. № 8939.
Суми, помилково зараховані на рахунок підприємця
На рахунок підприємця інколи надходять суми грошових коштів від невідомих осіб. Відбувається це через помилку або банку, або платника, який перерахував гроші не тому отримувачу. У будь-якому разі помилково отримані суми слід повернути їх власнику протягом 5 днів після того, як неналежний отримувач їх виявить
(стаття 6 Указу № 227/95).Зрозуміло, що вважати такі суми виручкою єдиноподатник не повинен незалежно від періоду їх надходження та повернення, оскільки вони отримані випадково, а не від продажу товарів (робіт, послуг). Такі висновки наведено в
листі Держкомпідприємництва від 28.10.2004 р. № 7488 (хоча його адресовано єдиноподатникам — юридичним особам, його можуть застосовувати і підприємці).Однак податківці часто змушують єдиноподатників уключати помилкові суми до виручки. Для того, щоб відкараскатися від таких вимог, потрібно подбати про наявність
документа, який підтверджує, що гроші дійсно надійшли помилково:— якщо помилка сталася з вини банку, сам банк зобов'язаний надіслати підприємцю письмове пояснення про помилку;
— якщо помилка сталася через неуважність платника коштів, саме платник повинен надіслати підприємцю лист з проханням повернути помилково перераховані гроші (орієнтовний зразок такого листа див. у «ВД», 2009, № 15, с. 26).
При цьому навіть якщо помилкову суму у момент її отримання було записано до Книги за формою № 10, нічого страшного. Після того як виявиться, що вона надійшла помилково, її слід закреслити у Книзі за формою № 10, поруч поставити підпис підприємця, дату, написати слово «Виправлено» і послатися на документ від банку або платника про помилкове зарахування коштів.
Вартість товарів, повернених покупцем
Якщо покупець придбав товар (сплатив гроші), а потім виявив якийсь недолік або брак і повертає всю партію товару або її частину, то продавець-єдиноподатник:
1) не повинен уключати до виручки вартість власних товарів, повернених покупцем
, оскільки вони не відповідають визначенню виручки (не грошові кошти і не надходять на поточний рахунок або до каси);2) має право зменшити раніше відображену виручку на вартість повернених покупцю грошових коштів
. Для цього необхідно:—
обов'язково мати квитанцію, банківську виписку або інший документ, що підтверджує повернення покупцю отриманих від нього раніше грошових коштів;— відкоригувати
(зменшити) свою виручку, зазначену у Книзі за формою № 10. Звичайно, такий механізм, як зменшення виручки, для єдиноподатників не встановлено, однак записувати повернену покупцю суму до графи «Витрати» тим більше нелогічно. Тому залишається здійснити виправлення у графі «Виручка» Книги за формою № 10 (закреслити раніше отриману суму, записати нову — з урахуванням повернених коштів, поставити підпис підприємця та дату).Детальніше про документальне оформлення таких операцій див. «ВД», 2009, № 15, с. 18.
Сума коштів, повернених продавцем у зв'язку з поверненням йому товару
Розглянемо ситуацію, коли єдиноподатник спочатку придбав товар (сплатив гроші), а потім повернув цей товар (або його частину) продавцю (наприклад, через брак). Природно, що за повернений товар продавець перераховує покупцю раніше отримані від нього грошові кошти. Такі кошти надходять на рахунок або до каси єдиноподатника та
не є його виручкою.Однак податківці наполягають на зворотному, вважаючи, що оскільки операцію вже було здійснено (товар відвантажено і проведено оплату), то гроші за повернений товар є виручкою єдиноподатника. Погоджуватися з таким ставленням не слід.
Обґрунтувавши свою точку зору, можна послатися на
статтю 678 ЦКУ, відповідно до якої покупець має право на відмову від товару неналежної якості, а продавець зобов'язаний повернути йому раніше отримані за цей товар кошти. При цьому зворотного продажу товару не відбувається. У зв'язку з цим повернені грошові кошти не можуть вважатися виручкою єдиноподатника від реалізації товару (оскільки надійшли не від продажу товарів, а як компенсація, отримана внаслідок повернення раніше придбаних товарів продавцю).
Повернення раніше перерахованого авансу
Простіше відбувається з поверненням авансу (тобто передбачається, що покупець перерахував продавцю аванс, продавець ще не відвантажив товар, потім через якісь обставини продавець і покупець вирішили не проводити операцію, унаслідок чого покупцю-єдиноподатнику на поточний рахунок надходить повернення авансу).
У такому разі навіть податківці не проти, щоб єдиноподатники не включали до виручки повернений аванс, оскільки відбувається повернення власних коштів, раніше перерахованих іншій особі («Вісник податкової служби України», 2007, № 44; 2005, № 22).
Аналогічної думки дотримується й Держкомпідприємництва (
лист від 02.07.2004 р. № 4452). Детальніше про це див. с. 27 цього номера.
Вартість (номінал) векселя
Вексель, отриманий від покупців або замовників за продану їм продукцію (товари, роботи, послуги),
не є виручкою єдиноподатника, оскільки є цінним папером, а не сумою грошових коштів (стаття 1 Указу № 746 визначає як виручку лише суму, що надійшла до каси або на поточний рахунок).Як правило, суди у таких спорах завжди були на боці підприємця. Однак нещодавно ВСУ зайняв несподівану позицію, зазначивши, що єдиноподатники — фізичні особи взагалі не мають права приймати векселі в оплату товарів (робіт, послуг), інакше зобов'язані перейти на загальну систему незалежно від обсягів виручки (
постанова ВСУ від 07.04.2009 р. № 09/67 — див. «ВД», 2010, № 7, с. 6).Слід зазначити, що фізичним особам — єдиноподатникам завжди дозволялося проводити негрошові розрахунки, а заборона приймати векселі поширювалася лише на юридичних осіб — єдиноподатників. Це прямо випливає зі
статті 1 Указу № 746 «Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами» (щодо фізичних осіб такої заборони немає). Однак з урахуванням нової позиції ВСУ стовідсотково покладатися на цей аргумент тепер не можна.
Вартість товарів, проданих підприємцем як комісіонером
Єдиноподатник-комісіонер повинен відстоювати таку позицію:
до його виручки включається лише комісійна винагорода, отримана від комітента.Що стосується коштів, які надходять комісіонеру за товар комітента, то вони не включаються до виручки, і ось чому. Річ у тім, що такі кошти відповідно до договору комісії комісіонер зобов'язаний передати комітенту. Отже, комісіонер не має на них права власності, тому вони не є його доходом або виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином,
грошові кошти, отримані від продажу товару, що належить комітенту, проходять через комісіонера транзитом і тому їх не може бути включено до складу виручки від реалізації платника єдиного податку — фізичної особи (комісіонера). Детальніше див. «ВД», 2009, № 19, с. 15.Зауважимо, що такий підхід поділяє і Держкомпідприємництва
(листи від 05.04.2004 р. № 2151, від 28.10.2004 р. № 7489, від 24.03.2006 р. № 2274, від 04.04.2006 р. № 2588, від 27.12.2007 р. № 9749). До речі, в одному зі своїх останніх листів Держкомпідприємництва підкреслив, що вартість товару, проданого за замовленням комітента, потрібно відображати у Книзі за формою № 10 (у графі «Виручка»), однак до Звіту єдиноподатника вона не потрапляє і для порівняння з критерієм 500 тис. грн. не враховується (лист від 27.03.2009 р. № 3347).Однак
щодо єдиноподатників — фізичних осіб ДПАУ займає протилежну позицію, тобто вважає, що вони повинні враховувати транзитні суми для порівняння з межею 500 тис. грн. (лист ДПАУ від 23.11.2006 р. № 13290/6/17-0416).Та все ж розраховувати на стовідсотковий успіх у цьому випадку не так уже й просто. Нещодавно ВСУ в
постанові від 19.01.2010 р. № 10/01 дійшов висновку, що єдиноподатник зобов'язаний перейти на загальну систему не лише в тому разі, коли його виручка перевищить 500 тис. грн., а навіть тоді, коли він усього лише укладе договори на суму, що перевищує 500 тис. грн. Ураховуючи, що ВСУ офіційно висловив таку точку зору, шанс на позитивний результат судового розгляду тепер мінімальний.
Вартість товарів (робіт, послуг), отриманих за бартером
У разі проведення бартерних операцій підприємець обмінює свої товари/послуги на товари/послуги контрагента. При цьому
грошові кошти не беруть участі в бартерних операціях, тому ні до каси, ні на розрахунковий рахунок єдиноподатника нічого не надходить. Відповідно він не має підстав відображати виручку.Однак
податківці вважають інакше: вони вимагають уключати до виручки єдиноподатника вартість товару, отриманого за бартером («Вісник податкової служби України», 2007, № 10, с. 55, лист ДПАУ від 13.11.2003 р. № 9335/6/17-0516). Така їх вимога є незаконною. Оскільки товари, отримані за бартером, надходять не у вигляді грошей, а в натуральній формі, вони не підпадають під визначення виручки зі статті 1 Указу № 746.Таким чином,
сума бартеру (зазначена в договорі) не повинна відображатися у Книзі за формою № 10 і не може враховуватися при обчисленні річної виручки для порівняння її з 500-тисячним критерієм (з метою визначення можливості використання спрощеної системи).Усе було б добре, коли б не згадана вже
постанова ВСУ від 07.04.2009 р. № 09/67, в якій суд чомусь вирішив, що для фізичних осіб — єдиноподатників негрошові розрахунки заборонені (див. вище). Ми з такою думкою не згодні, оскільки:—
Указ № 746 містить заборону на негрошові розрахунки лише для юридичних осіб — єдиноподатників;— фізичним особам — єдиноподатникам бартер дозволений, оскільки вони сплачують до бюджету фіксовану ставку єдиного податку, яка не залежить від обсягу виручки.
Однак тепер беззастережно покластися на цей аргумент не можна, і ймовірність позитивного вирішення справи мінімальна.
Сума заліку заборгованостей (борги підприємця та іншої особи взаємно прощаються)
Як і у випадку з бартером, взаємозалік не можна вважати виручкою. І причина тут та сама: при проведенні взаємозаліку підприємець не отримує грошей ні до каси, ні на розрахунковий рахунок. Просто два суб'єкти домовляються взаємно пробачити один одному борги (у певній сумі).
Ну а
оскільки грошові кошти в цій операції відсутні, виручка за визначенням не виникає. Отже, суму взаємозаліку не потрібно записувати до Книги за формою № 10 і не потрібно враховувати у складі річної виручки для порівняння з критерієм 500 тис. грн.Водночас податківці, імовірно, так само як і при бартері, наполягатимуть на зворотному, примушуючи єдиноподатника включити суму прощеного йому боргу до виручки (детальніше див. с. 29 цього номера).
Вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)
Безоплатно отримані товари (роботи, послуги) не є виручкою єдиноподатника з таких причин:
1) вони надходять у натуральній формі
, а не у вигляді грошових коштів, як того вимагає стаття 1 Указу № 746;2) їх отримано не від продажу товарів (робіт, послуг)
, а просто у вигляді подарунка, або добродійної допомоги, або як торговельний зразок.Таким чином, незважаючи на те, що безоплатно отримані товари (роботи, послуги) можуть використовуватися єдиноподатником у підприємницькій діяльності, у момент їх отримання виручку відображати не потрібно. Відповідно вартість такого подарунка, допомоги або зразка не повинна враховуватися в річній виручці підприємця для її порівнянні з критерієм 500 тис. грн.
Сума власних коштів фізичної особи, унесена ним до каси або на поточний рахунок для поповнення оборотних коштів підприємницької діяльності
Якщо підприємець вирішив внести до каси або на поточний рахунок свої власні кошти (отримані ним не від підприємницької діяльності, наприклад, зарплату), відображати їх у складі підприємницької виручки не потрібно. Аргумент —
ці кошти не стосуються продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а отже, за визначенням не є виручкою єдиноподатника.Підтвердженням того, що внесені кошти не мають підприємницького характеру, може бути:
—
у разі внесення до каси — квитанція довільної форми із зазначенням призначення платежу: «унесення власних коштів громадянином ______ (П. І. Б.)»;—
у разі внесення на поточний рахунок — одна з трьох частин Заяви на переказ готівки (квитанція), в якій у графі «призначення платежу» зазначено «унесення власних заощаджень готівкою» (додаток 14 до Інструкції № 337). Саме таку інформацію буде відображено у виписці банку.
Сума виручки, оприбуткована в касі, а потім унесена на поточний рахунок
У тому разі, коли виручка надходить підприємцю готівкою (до каси), потрібно відобразити її у Книзі за формою № 10 в день отримання — з цим усе зрозуміло. А ось
якщо вже записану до Книги за формою № 10 виручку потім вирішено внести на поточний рахунок, повторно відображати її у Книзі за формою № 10 не потрібно.Це й зрозуміло, оскільки виручку в момент її отримання до каси вже було відображено у Книзі за формою № 10, отже, вона стала власними коштами підприємця, якими він може розпоряджатися на власний розсуд. У свою чергу, унесення власних коштів на поточний рахунок виручкою не є (див. вище).
Щоправда, податківці часто розглядають операції з унесення готівки на поточний рахунок як необліковану виручку та наполягають на необхідності включати зазначені суми до Книги за формою № 10. Однак це абсурдно, оскільки, виконавши цю вимогу, підприємець збільшить свою виручку на одну й ту саму суму двічі. Щоб уникнути дебатів з перевіряючими, у такому разі краще (але це не обов'язково) у
Заяві на переказ готівки у графі «призначення платежу» зазначати «поповнення власних оборотних коштів» (а не «внесення виручки на рахунок») — детальніше див. с. 28 цього номера.
Сума виручки, знята з поточного рахунка та оприбуткована в касі
Ця ситуація аналогічна попередній з тією лише різницею, що єдиноподатник отримує виручку від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) відразу на поточний рахунок (безготівкове перерахування). Зрозуміло, таку суму має бути відображено у Книзі за формою № 10 у день її зарахування. Ну а
зняття виручки з поточного рахунка та подальше її використання (у тому числі внесення до каси) відбувається на розсуд власника (підприємця), відображати такі суми у Книзі за формою № 10 удруге не потрібно.
Сума заборгованості єдиноподатника, за якою минув строк позовної давності
Припустимо, підприємець має заборгованість перед постачальником, за якою минув строк позовної давності. Таку заборгованість можна повністю безкарно не погашати (щоправда, якщо потрібно зберегти партнерські відносини з постачальником, є сенс погасити навіть такий борг).
У тому разі, коли прострочений борг погашено, проблем не виникає. А ось якщо він залишився непогашеним (тобто прощеним), податківці можуть наполягати на тому, щоб єдиноподатник уключив його суму до виручки. Однак діяти так немає жодних підстав.
Аргумент такий: при списанні боргу у зв'язку із закінченням строку позовної давності
єдиноподатник не отримує грошових коштів (ні на розрахунковий рахунок, ні до каси). Отже, він не має виручки в розумінні Указу № 746.Таким чином,
сума заборгованості зі строком позовної давності, що минув, у Книзі за формою № 10 не відображається, до Звіту єдиноподатника не потрапляє та не враховується під час обчислення річної суми виручки для порівняння з межею у 500 тис. грн. (детальніше див. «ВД», 2010, № 7, с. 35).
Залишкова вартість проданих основних фондів
Якщо єдиноподатник продав основні засоби та
відобразив виручку від такого продажу як різницю між ціною продажу та залишковою вартістю основних засобів, то податківці можуть заперечувати, вважаючи, що до виручки слід уключати всю суму, отриману від продажу. Тому під час перевірки вони можуть додати до виручки єдиноподатника залишкову вартість проданих основних засобів. Як з ними боротися, наведемо в таблиці.
| Думка податківців | Аргументи, що спростовують їх думку |
| 1 | 2 |
| Норма статті 1 Указу № 746, яка дозволяє відображати виручку від продажу основних фондів як різницю між ціною продажу та залишковою вартістю, не стосується підприємців, а стосується лише юридичних осіб, оскільки абзац вище зачіпає інтереси виключно юридичних осіб
| З таким підходом погоджуватися не слід, для його спростування достатньо процитувати норму, про яку йдеться: «У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу» (стаття 1 Указу № 746). Як бачимо, жодних застережень, що ця норма поширюється виключно на юридичних осіб, Указ № 746 не містить.При цьому той факт, що попередній абзац статті 1 стосується юридичних осіб, не може свідчити про те, що процитована норма також поширюється лише на юридичних осіб
|
| Підприємці не мають права нараховувати амортизацію, оскільки не ведуть бухоблік (лист ДПАУ від 03.03.2006 р. № 1205/0/17-0415), а отже, не можуть розрахувати залишкову вартість основного засобу
| Щоб відобразити виручку як різницю між ціною продажу основного засобу та його залишковою вартістю, потрібно спочатку визначити залишкову вартість. А вона дорівнює різниці між первісною вартістю та амортизацією. Тому для розрахунку залишкової вартості необхідно щомісяця (або щокварталу) нараховувати амортизацію на основний засіб та оформляти це документально (можна в довільній формі). Причому Держкомпідприємництва в листі від 13.03.2009 р. № 2520 вважає, що підприємець має право нараховувати амортизацію.У спорах з податківцями щодо цього питання можна використовувати такі аргументи на захист права на амортизацію: Аргумент 1. Закон про бухоблік не зобов'язує фізичних осіб — підприємців вести бухгалтерський облік, однак і не забороняє цього, а отже, користуватися бухгалтерськими методами амортизації підприємцю не заборонено. Аргумент 2. В Указі № 746 немає застережень, що правила визначення виручки від продажу основних фондів поширюються лише на юридичних осіб, отже, сам Указ № 746 передбачає наявність у підприємців-єдиноподатників права нараховувати амортизацію на їх основні фонди.Аргумент 3. Думка податківців та аргументи підприємця свідчать про наявність конфлікту інтересів, який відповідно до підпункту 4.4.1 Закону № 2181 повинен вирішуватися на користь підприємця: « У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків» |
Таким чином, до виручки єдиноподатника для порівняння з критерієм 500 тис. грн. повинна потрапляти не вся сума, отримана від продажу основних фондів, а лише різниця між ціною їх продажу та залишковою вартістю таких основних фондів.
Курсові різниці та валютні операції
У разі використання іноземної валюти у підприємця можуть виникати деякі сумнівні ситуації. Однак слід пам'ятати, що
законодавство не зобов'язало фізичних осіб — підприємців (тим більше єдиноподатників) вести окремий облік іноземної валюти, тому вони не відображають дохід при отриманні додатної курсової різниці та витрати — при отриманні від'ємної.Наведемо деякі приклади:
| Приклад | Правила відображення виручки |
| 1 | 2 |
| Підприємець отримав на поточний (валютний) рахунок виручку в інвалюті, а потім продав її на міжбанківському валютному ринку (МВРУ) та отримав гривневий еквівалент (за курсом продажу валюти на МВРУ) | Виручка відображається за курсом НБУ на дату її зарахування на поточний рахунок (саме ця сума включається до виручки єдиноподатника і відповідно враховується при порівнянні з критерієм 500 тис. грн.). Подальший продаж валюти та отримання її гривнєвого еквіваленту виручкою єдиноподатника не є, оскільки: — гривні надходять від продажу валюти, а не від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), як того вимагає стаття 1 Указу № 746; — в Указі № 746 немає жодних згадок про включення до виручки операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземної валюти (детальніше див. «ВД», 2010, № 7, с. 34); — стаття 7 Закону про податок на прибуток, який вимагає враховувати курсові різниці, поширюється лише на юридичних осіб. Підприємцями ця норма не використовується навіть при роботі на загальній системі оподаткування, а вже на єдиному податку вона не застосовується і поготів
|
| Підприємець придбав валюту на МВРУ | Отримана на валютний рахунок сума іноземної валюти не є виручкою єдиноподатника, оскільки надійшла не від продажу товарів (робіт, послуг), а в результаті її купівлі на МВРУ. Таким чином, вона не враховується для порівняння виручки єдиноподатника з критерієм 500 тис. грн.
|
| Підприємець отримав на поточний (валютний) рахунок виручку в інвалюті, відобразив її за курсом НБУ на день отримання, але згодом курс НБУ змінився | Виручка відображається за курсом НБУ на дату її зарахування на поточний рахунок. Надалі у зв'язку зі зміною курсу НБУ виручка не перераховується, оскільки Указ № 746 цього не вимагає.Таким чином, коливання курсу НБУ не потребують від єдиноподатника необхідності відображати дохід або витрати за валютою
|
Допомога та лікарняні, отримані з фондів соціального страхування
Оскільки сума допомоги, отримана з фонду, надходить не від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а як допомога підприємцю, вона не є виручкою єдиноподатника.
Податківці, до речі, не заперечують. Так, ДПАУ у своєму
листі від 06.03.2007 р. № 2171/6/17-0716 доволі логічно висловилася з цього приводу: якщо єдиноподатник хворів та у зв'язку з цим отримав допомогу з Фонду «тимчасової непрацездатності», то сума допомоги не включається до його виручки за умови, що він має документи, які підтверджують отримання страхової виплати саме з Фонду.
Сума страхового відшкодування, отримана від страхової компанії
Якщо єдиноподатник застрахував, наприклад, товар, а цей товар унаслідок пожежі знищено, підприємець отримає від страхової фірми відшкодування вартості застрахованого товару. Очевидно, не може бути й мови про те, щоб вважати таку суму виручкою, тим більше щодо єдиноподатників.
Обґрунтування таке саме:
оскільки сума страхового відшкодування надійшла не від продажу товарів (робіт, послуг), а як компенсація шкоди, завданої надзвичайним випадком (пожежею), вона не вписується у визначення виручки, наведене у статті 1 Указу № 746. Отже, така сума не повинна ураховуватися для порівняння річної виручки єдиноподатника з критерієм 500 тис. грн. З цим згодний і Держкомпідприємництва (лист від 24.02.2003 р. № 3-221/1020).Як поводитимуться в цій ситуації податківці, однозначно сказати складно. З одного боку, вони вимагають, щоб юридичні особи — єдиноподатники суму страхового відшкодування, отриману від страхової компанії, до виручки включали (
лист ДПАУ від 24.05.2006 р. № 5799/6/15-0416). З іншого боку, щодо єдиноподатників — фізичних осіб ДПАУ висловилася доволі логічно: якщо єдиноподатник хворів та у зв'язку з цим отримав допомогу з Фонду «тимчасової непрацездатності», то сума допомоги не включається до виручки (див. вище).
Пеня, отримана від контрагента за несвоєчасну сплату боргу
Згідно зі
статтею 549 ЦКУ пеня — це неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.Виходячи з цього визначення
пеня — це просто штраф (вид відповідальності), а не сума коштів, яка надійшла від продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, пеня не є виручкою єдиноподатника за визначенням, установленим статтею 1 Указу № 746. Відповідно сума пені не повинна враховуватися при порівнянні річної виручки єдиноподатника з критерієм 500 тис. грн.
Дотації на працевлаштування безробітних
З дотацією, яку підприємці можуть отримати з центру зайнятості в разі працевлаштування безробітних, ситуація звичайна: отримана
дотація не пов'язана з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), а призначена для цільового використання (для створення додаткових робочих місць). Отже, з урахуванням статті 1 Указу № 746 вона не може бути визнана виручкою єдиноподатника і не повинна враховуватися при порівнянні його виручки з критерієм 500 тис. грн.
Висновки
Податківці часто висувають до диноподатників незаконні вимоги щодо включення до виручки ту чи іншу суму. У цьому їм потрібно протистояти, посилаючить на
статтю 1 Указу № 746, в якій чітко зазначено, що виручкою єдиноподатника є лише грошові кошти, які надійшли до каси або на поточний рахунок виключно від операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).Решта надходжень до виручки
єдиноподатника не включається та з межею 500 тис. грн. не порівнюються:— проценти за депозитом, відкритим як громадянином;
— сума депозиту, повернена банком;
— сума кредиту, отримана на поточний рахунок;
— фінансова допомога (поворотна та безповоротна);
— помилково зараховані на рахунок підприємця суми;
— вартість товарів, повернених покупцем;
— заборгованість, за якою минув строк давності;
— сума страхового відшкодування, отримана від страхової компанії;
— сума лікарняних, отриманих з Фонду «тимчасової непрацездатності»;
— пеня, отримана від контрагента за несвоєчасне погашення зобов'язання;
— вартість (номінал) векселя;
— вартість товарів (робіт, послуг), отриманих за бартером;
— сума заліку заборгованостей;
— транзитні суми, отримані комісіонером тощо.
Це невичерпний перелік ситуацій, з якими може стикнутися єдиноподатник. У будь-якому разі, спираючись на визначення виручки зі
статті 1 Указу № 746, можна відстояти своє право на те, щоб не включати до виручки спірні суми.Довідкова інформація (довідка)
1 Непряме підтвердження цього можна знайти навіть у
листі ДПАУ (лист від 13.11.2003 р. № 9335/6/17-0516), в якому податківці спокійно дивляться на те, що фізична особа — єдиноподатник займається бартером.
