Допомога по тимчасовій непрацездатності для підприємця-єдиноподатника
ЗАПИТАННЯ. Якщо підприємець на єдиному податку захворів сам або захворіла його дитина, чи може він звернутися до Фонду «тимчасової непрацездатності» за допомогою? Які документи він повинен для цього подати, чи потрібно подавати звітність до Фонду «тимчасової непрацездатності», а також нараховувати внески до Пенсійного фонду із суми допомоги?
ВІДПОВІДЬ. Відповідно до статті 4 Закону № 2240 застраховані у Фонді «тимчасової непрацездатності» особи при настанні страхових випадків мають право на матеріальне забезпечення.
Підприємці на єдиному податку є застрахованими особами, оскільки частина єдиного податку автоматично розподіляється до Фонду «тимчасової непрацездатності». Таким чином, у разі власної хвороби або хвороби дитини до 14 років довідка 1 вони можуть отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно зі статтею 35 Закону № 2240.
Правила отримання соціальних допомог підприємцями-єдиноподатниками наведено в
пункті 4.2 Порядку № 57. Підтвердженням страхового випадку (тимчасової непрацездатності) є листок непрацездатності, який підприємець повинен отримати в медустанові.Єдиноподатники звертаються за допомогою до
робочого органу Фонду «тимчасової непрацездатності», де вони перебувають на обліку.Для цього вони подають
такі документи:— листок непрацездатності;
— заяву на ім’я директора робочого органу Фонду про надання певного виду матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) із зазначенням реєстраційного номера страхувальника;
— довідку податкового органу про суму сплаченого за розрахунковий період єдиного податку;
— копію трудової книжки як підтвердження страхового стажу.
Розрахунок суми допомоги здійснюється згідно з
Порядком № 1266, виходячи із середньоденного доходу, і для єдиноподатників розраховується за спеціальною формулою:Д = П х В : З : К,
де Д — середньоденний дохід;
П — розмір податку за розрахунковий період, який сплачує особа (без урахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого працівника або члена сім’ї);
В — відсоток суми встановленого розміру податку, що перераховується до Фонду соціального страхування (до Фонду «тимчасової непрацездатності» спрямовується 11 %);
З — розмір страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначений
Законом № 2213 (стосовно Фонду «тимчасової непрацездатності» ідеться про ставку 1,9 % (лист Фонду «тимчасової непрацездатності» від 03.03.2009 р. № 04-06/С-33з-53);К — кількість календарних днів за розрахунковий період (розрахунковий період для допомоги становить шість місяців).
Далі. Середньоденний дохід (Д) множиться на кількість календарних днів, що припадає на період тимчасової непрацездатності, і визначається сума допомоги без урахування страхового стажу.
Водночас слід мати на увазі, що згідно зі
статтею 37 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років; 80 % — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років; 100 % — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.Наведемо
приклад. Припустимо, ставка єдиного податку без урахування доплати — 200 грн. Страховий випадок настав у квітні, хвороба тривала 8 календарних днів. Беремо розрахунковий період з жовтня 2009 року по березень 2010 року (шість місяців), 182 календарних дні, за нього візьмемо і суму сплаченого єдиного податку. Страховий стаж підприємця — 10 років, він отримає 100 % суми допомоги.Д = 200 х 6 х 11 : 1,9 : 182 = 38,17 грн.
Визначаємо суму допомоги за 8 календарних днів:
38,17 грн. х 8 = 305,36 грн.
Допомогу нараховують і потім перераховують її суму підприємцю на поточний рахунок представники робочого органу Фонду «тимчасової непрацездатності».
Ці суми не належать до виручки підприємця-єдиноподатника, тобто не записуються до Книги за формою № 10 і не враховуються при обчисленні обсягу виручки за календарний рік.
Отриману суму допомоги по тимчасовій непрацездатності підприємець не обкладає внесками до Пенсійного фонду (ні «зверху», ні «знизу»). Це пояснюється тим, що порядок обкладення «лікарняних» внесками до Пенсійного фонду передбачає, що нарахування та утримання з таких сум провадять страхувальники при здійсненні виплат застрахованим особам (роботодавці, які виплачують допомогу найманим працівникам). У цьому випадку єдиноподатник як застрахована особа отримує допомогу від робочого органу Фонду.
Що стосується подання звітності до Фонду «тимчасової непрацездатності», то згідно з
пунктом 7 Порядку № 57 фізичні особи — єдиноподатники подають звіт за формою Ф4-ФССзТВП за той квартал, в якому було отримано матеріальне забезпечення (допомогу). Якщо матеріальне забезпечення надавалося більш ніж в одному кварталі, то звіт за формою Ф4-ФССзТВП подається до Фонду наростаючим підсумком з початку року.Зауважимо, що форма звіту Ф4-ФССзТВП має складну структуру, містить декілька таблиць і в цілому призначена для роботодавців, які нараховують та утримують внески до Фонду «тимчасової непрацездатності» із зарплати працівників. На наш погляд, подаючи звіт «за себе», єдиноподатникам достатньо буде заповнити таблицю IV «Витрати за рахунок страхових внесків», зазначивши в ній кількість календарних днів тимчасової непрацездатності та суму отриманої допомоги. Однак, оскільки офіційні роз’яснення представників Фонду з цього питання відсутні, ми б рекомендували підприємцям уточнити це питання у своєму відділенні Фонду «тимчасової непрацездатності».
Довідкова інформація (довідка)
1 Страхові випадки, в яких застрахована особа може отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності, зазначено у
статті 35 Закону № 2240:1) тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) необхідність догляду за хворою дитиною віком до 14 років;
3) необхідність догляду за хворим членом сім’ї;
4) догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, що доглядає цю дитину;
5) карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби;
6) тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
7) протезування з розміщенням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;
8) санаторно-курортне лікування.
Документи консультації
Закон № 2240
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III, зі змінами та доповненнями.Закон № 2213
— Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III.Порядок № 1266
— Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.Порядок № 57 — Порядок надходження до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності коштів, отриманих від сум єдиного податку, їх обліку та використання, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.09.2003 р. № 57.
