Стосовно наявності у платника єдиного податку первинних документів та документів, необхідних для неутримання податку з доходів суб’єкта підприємництва
Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.03.2010 р. № 3471
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <…> лист стосовно правомірності вимог ДПІ у Першотравневому районі щодо надання прибуткових та видаткових накладних у зв’язку із закриттям підприємницької діяльності та в межах компетенції повідомляє наступне.
Відповідно до положень
Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», із змінами та доповненнями (далі — Указ ), суб’єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, не звільняються від здійснення обліку своїх доходів і витрат (статті 4 та 6 Указу).Для визначення результатів власної підприємницької діяльності
платник єдиного податку на підставі хронологічного відображення здійснення господарських і фінансових операцій веде книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком № 10 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64). При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати та виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід» (пункт 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА від 29.10.99 № 599).Реалізація вищезазначених норм не потребує обов’язкової наявності первинних документів на придбаний підприємцем товар.
Проте
Указ та інші нормативно-правові акти не містять норми, які б звільняли фізичних осіб — платників єдиного податку від ведення первинного обліку доходів та витрат.Звертаємо увагу, що основним призначенням спрощеної системи оподаткування є спрощення механізму податкового та бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог чинного законодавства суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи, платники єдиного податку, при здійсненні торговельної діяльності зобов’язані дотримуватись установлених правил і норм.
При організації торговельної діяльності суб’єкти господарювання повинні керуватися та дотримуватися вимог
законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживчу кооперацію», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють торговельну діяльність.З метою уникнення непорозумінь з представниками органів
ДПІ суб’єкт підприємницької діяльності має зберігати первинні документи, які передбачені вищезазначеними нормативно-правовими актами.<…>
Пунктом 1.15 статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»
(далі — Закон № 889) визначено, що фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності є податковим агентом у частині виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) фізичним особам, які є найманими працівниками та іншим фізичним особам.На підставі
пункту 19.2 статті 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону , податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі, коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи.Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядок його заповнення затверджені
наказом ДПА від 29.09.2003 № 451.При цьому, слід враховувати, що на підставі положень
пункту 1.6 статті 1, підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону № 889; статей 2 та 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»; статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб’єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об’єкт оподаткування — оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу.Підстави для утримання податку з виплаченого доходу фізичній особі у джерела виплати відсутні лише у разі сплати такою особою єдиного податку, фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб (
наказ ДПА України від 29 грудня 2003 року № 633 «Про затвердження Податкового роз’яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).З метою уникнення подвійного оподаткування при виплаті доходів фізичній особі — підприємцю та непорозумінь із податковими органами суб’єкт господарювання (юридична або фізична особа) має одержати у останніх копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, фіксованого патенту, платіжних документів про сплату єдиного фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб
та пред’являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірок.Окремо зазначаємо, що рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку на підставі
статті 14 Закону України від 04.12.90 № 509-XII «Про державну податкову службу».
Заступник Голови М. Приступа
коментар редакції
У
листі, що коментується, Держкомпідприємництва розглянув два запитання щодо наявності/відсутності документів у підприємця, а саме:1) чи потрібні єдиноподатникам-торговцям первинні документи на товар;
2) чи потрібні підприємцям якісь документи для того, щоб не утримувати податок з доходів (ПДФО) під час виплати винагороди за товари (послуги) іншим підприємцям.
Щодо першого запитання думка Комітету цілком слушна:
при торгівлі товарами єдиноподатники не зобов'язані мати всіх первинних документів на товар, однак краще, щоб деякі документи в них усе ж таки були.Річ у тім, що, з одного боку, працювати без документів на товар єдиноподатникам нібито можна. Адже законодавство покладає на них обов'язок з ведення лише одного документа — Книги за формою № 10
(пункт 8 Порядку № 599), а для її заповнення документи на товар не потрібні (достатньо розрахункових (платіжних) документів).Однак, з іншого боку,
зовсім без документів на товар обійтися також не вдасться, оскільки існує низка законодавчих і нормативно-правових актів, які вимагають від усіх без винятку підприємців наявність тих чи інших документів на товар (див. «ВД», 2010, № 6, с. 11).Таким чином,
єдиноподатник повинен стежити за тим, щоб документи, які вимагає законодавство, у нього були. Їх потрібно пред'являти податківцям під час перевірок. Щоправда, слід зазначити, що перевіряючі часто намагаються переконати підприємців у тому, що в них обов'язково мають бути всі первинні документи на товар аж до бухгалтерських (наприклад, прибуткові та видаткові накладні на товар). Причому за їх відсутності загрожують серйозними штрафами. Однак такі вимоги є неправомірними, оскільки бухоблік підприємці — фізичні особи вести не зобов'язані, а отже, і первинні бухгалтерські документи складати не повинні. Спроби з боку податківців штрафувати єдиноподатників за відсутність первинних документів траплялися досить часто. Примітно, що Мін'юст з цього приводу став на бік підприємців (лист від 19.05.2010 р. № 6091-0-4-10-20, детальніше див. «ВД», 2010, № 11, с. 4). Отже, шанси відстояти свою правоту в суді в підприємців досить високі.У другій частині
листа Держкомпідприємництва нагадав, що з відсутністю документів на товар пов'язана ще одна проблема. Податківці схильні вважати так: оскільки на товар немає документів, це означає, що його було придбано у фізичної особи, отже, під час його купівлі підприємець повинен був утримати ПДФО, сплатити його до бюджету та відобразити у звіті за формою № 1ДФ. Щоб уникнути цієї проблеми, Комітет радить під час купівлі товару в підприємця просити у нього копії Свідоцтва про держреєстрацію, Свідоцтва єдиноподатника, фікспатенту, а також платіжних документів про сплату єдиного або фіксованого податку чи авансових платежів з ПДФО. За наявності зазначених документів ПДФО можна не утримувати.Однак, на наш погляд, запасатися всіма зазначеними копіями — варіант дуже обережний. Законослухняному підприємцю
цілком достатньо попросити копії Свідоцтва про держреєстрацію, Свідоцтва єдиноподатника та фікспатенту. Самі податківці останнім часом зайняли ліберальну позицію та дозволяють не утримувати ПДФО з продавця-підприємця в тому разі, якщо він надасть хоча б копію Свідоцтва про держреєстрацію його як підприємця (лист ДПАУ від 10.02.2010 р. № 1213/м/17-0714, детальніше див. «ВД», 2010, № 18, с. 38).До речі, якщо продавець відмовиться надати копії зазначених документів (у принципі, він може так діяти, оскільки законодавство не зобов'язало його надавати копії будь-яких документів під час продажу товарів або послуг), вирішенням ситуації може стати наявність реквізитів зазначених документів у договорі, акті, платіжному дорученні та/або інших документах, якими оформляється правочин.
І наостанок нагадаємо важливий нюанс:
у формі № 1ДФ необхідно зазначити інформацію про дохід, виплачений фізичній особі — підприємцю, навіть у тому разі, якщо ПДФО не утримано (тобто є всі необхідні копії документів для його неутримання). При цьому дохід зазначається з кодом «42», а до граф 4 і 4а записуються нулі. Зверніть увагу: є думка Держкомпідприємництва про те, що дохід, виплачений одним підприємцем іншому, у формі № 1ДФ не відображається (лист Держкомпідприємництва від 18.06.2010 р. № 7780). Ми вважаємо таку позицію дуже сміливою та не рекомендуємо покладатися на неї (детальніше див. «ВД», 2010, № 18, с. 38).
