Як отримати із-за кордону валютну виручку
ЗАПИТАННЯ.
Підприємець-програміст (на єдиному податку) співробітничає з іноземною компанією, яка купує створені ним програмні продукти. Підприємець відкрив валютний рахунок в українському банку для того, щоб іноземна компанія могла перераховувати на нього оплату за програми. Однак банк для зарахування валютної виручки вимагає від підприємця такі документи:— договір з іноземною компанією в паперовому вигляді, посвідчений її печаткою (печатки ця компанія не має, а договір вона надсилає підприємцю е-mail);
— акт виконаних робіт (такий документ компанія взагалі не надає).
Як отримати гроші із-за кордону? Чи існує спосіб зробити це законно? Як з такого доходу сплачувати податок? Чи обов'язково продавати отриману валютну виручку?
ВІДПОВІДЬ. На жаль, сьогодні існує безліч проблем, пов'язаних з отриманням із-за кордону підприємницької виручки. Здебільшого вони виникають під час оформлення документів для банку. Через такі обставини багато хто з підприємців обирає легкий шлях — отримують валютну виручку із-за кордону, виступаючи як громадяни — фізичні особи (без згадки про підприємницький статус). При цьому, щоб уникнути можливих підозр, гроші їм надсилає також фізична особа (один із співробітників іноземної компанії).
Для отримання валюти в таких випадках використовуються переважно системи міжнародних грошових переказів (наприклад, Western Union, MoneyGram тощо). Їх зручність зрозуміла: переказ здійснюється протягом 10 — 15 хв.; для того, щоб отримати кошти, не обов'язково відкривати рахунок у банку; єдиний документ, необхідний для отримання переказу, — паспорт громадянина.
Однак, як би там не було, отримувати таким чином підприємницьку виручку, звичайно, незаконно. Іноземний клієнт ризикує тим, що, надсилаючи переказ, підтверджує відсутність зв'язку грошей з ведення комерційної діяльності (інакше цей переказ за кордоном просто не відправлять), хоча насправді такий зв'язок є. А сам підприємець ризикує бути оштрафованим за приховування валютної виручки за статтею 207 ККУ в розмірі від 10200 до 17000 грн. (щоправда, для цього податківці повинні довідатися про «підприємницький» характер отриманого переказу та порушити кримінальну справу, а ймовірність такого розвитку в разі розумних сум переказів досить мала).
Як же отримати гроші законним шляхом?
Підприємець зробив правильно, відкривши для цього валютний підприємницький рахунок. Просто він обрав не той банк.Річ у тім, що вимоги до документів, які подаються до банку в разі отримання валютної виручки, установлено
Інструкцією № 136. Однак деякі банки, мабуть підстраховуючись, висувають клієнтам ще й додаткові умови. Розберемося, що ж зазначено в Інструкції № 136.Виходячи з
пункту 4.2 Інструкції № 136 при зарахуванні валютної виручки на рахунок підприємця банк зобов'язаний вимагати від нього:—
копію договору з нерезидентом (договір обов'язково має бути перекладено українською мовою);— копію ВМД (оскільки підприємець надає послуги, ВМД не оформляється, і її не вимагають);
—
копію акта або іншого документа, що підтверджує факт надання послуг;— копії інших документів, необхідні банку для контролю за своєчасністю розрахунків.
Зверніть увагу: усі зазначені документи надаються у вигляді копій, завірених самим підприємцем
, оригінали документів до банку подавати не потрібно (пункт 1.11 Інструкції № 136). Отже, підприємцю цілком достатньо роздрукувати електронний договір (з підписами компанії та самого підприємця і з доданням перекладу тексту договору російською або українською мовою), написати на ньому «копія вірна» і поставити свій підпис — такий документ можна нести до банку як копію договору, оскільки він відповідає всім вимогам Інструкції № 136.Що стосується
печатки іноземної компанії, а точніше, її відсутності (у тому числі на договорі), то це є болючим питанням не лише у відносинах із банком, але і з митниками довідка 1. Усі вони посилаються на статтю 207 ЦКУ, відповідно до якої на договорі, укладеному юридичною особою, має бути печатка такої особи.Однак, якщо ми маємо справу з іноземною юридичною особою, яка печатки не має взагалі, ситуація інша. НБУ у своєму
листі від 29.09.2005 р. № 13-134/4580-9703 (див. у кінці консультації) підкреслив, що зовнішньоекономічним договором, у принципі, може бути визнано навіть документ, який зовні не схожий на звичний нам договір: «При укладанні зовнішньоекономічних договорів сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів ї організацій, якщо це не заборонено… законами України <…> Враховуючи викладене, такі форми документів як «інвойс» (рахунок-фактура), лист-розпорядження та інші, що застосовуються у міжнародній практиці, можуть вважатися договором…». Відповідно відсутність печатки на договорі також може пояснюватися використанням міжнародних звичаїв (іноземне законодавство часто дозволяє своїм підприємствам обходитися без печатки, наприклад законодавство США).Крім того, у
статті 6 Закону про ЗЕД зазначено, що форма зовнішньоекономічного договору визначається правом тієї країни, в якій такий договір укладено. Тому, якщо місцем укладення договору зазначити закордонний пункт, такий договір регулюватиметься іноземним законодавством, а українське законодавство, у тому числі й стаття 207 ЦКУ, на нього не поширюватиметься (лист Мінекономіки від 30.03.2005 р. № 83-24/217, див. «ВД», 2010, № 9, с. 41). Тому банк, безумовно, повинен прийняти цей договір, навіть якщо на ньому немає печатки.Озброївшись зазначеними аргументами, підприємець може йти до свого банку та спробувати переконати його працівників у тому, що, прийнявши від нього копію договору без печатки іноземної компанії, вони законодавство не порушать. Якщо ж із банком домовитися не вдасться, доведеться пошукати інший банк з лояльнішими вимогами до клієнтів (краще відразу уточнити, які документи банк вимагає при зарахуванні валютної виручки і що в них повинно бути зазначено) та відкрити рахунок там.
Тепер перейдемо до питання
щодо акта приймання-передачі послуг. Як ми вже з'ясували, Інструкція № 136 вимагає копію такого акта. Щоб виконати цю вимогу, можна самостійно скласти акт і надіслати його іноземній компанії на підпис факсом або е-mail. Підписаний обома сторонами акт роздруковується, завіряється так само, як і договір, після цього його можна подавати до банку.Якщо ж з якихось причин так зробити не вдасться, можна спробувати скористатися
листом ДПАУ від 30.06.2006 р. № 12304/7/15-0517 (див. у кінці публікації). Напевно, підприємець формує для іноземної компанії рахунок-фактуру (інвойс), за яким і відбувається оплата. Так-от, ДПАУ вважає, що інвойс можна визнати документом, що підтверджує факт надання послуг, якщо в ньому є всі реквізити первинного банківського документа довідка 2. Це твердження податківців справедливе і не суперечить пункту 4.2 Інструкції № 136, де зазначено, що факт надання послуг може підтверджуватися не лише актом, а й іншим документом.Що стосується банку, то, в принципі, він вимагає акт для того, щоб відстежити своєчасність зовнішньоекономічних розрахунків (оплата за послуги повинна надійти не пізніше 180 днів після фактичного їх надання, тобто після оформлення акта). У разі порушення банк зобов'язаний повідомити про це податкову
(пункт 5.9 Інструкції № 136). Оскільки працівники банку відстежують своєчасність розрахунків саме для податківців, вони можуть прийняти до уваги лист ДПАУ від 30.06.2006 р. № 12304/7/15-0517 і погодитися на інвойс (замість акта). Це по-перше.По-друге,
якщо за договором з іноземною компанією підприємець отримує передоплату (аванс), банк відразу зарахує її на поточний рахунок — без акта (оскільки послуги ще не надано). Але про таку операцію банк повідомить податківців, які будуть самотужки розбиратися з підприємцем і перевіряти, чи дійсно він надав послуги за кордон (тобто знову ж таки краще протягом 180 днів після отримання оплати все ж таки оформити акт).Отже, припустимо, що документи банк прийняв і зарахував на валютний рахунок підприємця виручку. Що далі? Насамперед у
день зарахування валюти на поточний рахунок (підкреслюємо: не розподільчий, а поточний валютний рахунок) потрібно відобразити виручку у Книзі за формою № 10. Для цього необхідно перерахувати її у гривні за офіційним курсом НБУ довідка 3, установленим цього дня. Надалі на коливання курсів не слід звертати уваги, оскільки підприємці не зобов'язані обліковувати курсові різниці (детальніше про це див. «ВД», 2010, № 7, с. 34).Що стосується оподаткування, то
з валютної виручки жодних податків, крім звичайної ставки єдиного податку, підприємець сплачувати не повинен. При цьому в його Свідоцтві єдиноподатника має бути зазначено вид діяльності: «Розроблення та впровадження програмного забезпечення». Закордонну виручку так само, як і отриману на території України, необхідно враховувати при порівнянні з межею 500 тис. грн. для цілей застосування спрощеної системи.Продавати валютну виручку тепер необов'язково
(на сьогодні вимогу про обов'язковий продаж 50 % валюти скасовано). Її можна використовувати, наприклад, для розрахунків з іноземними контрагентами. Однак отримати валюту на руки підприємцю все одно не вдасться (пункти 5.4 і 5.6 Інструкції № 492). Єдиним законним способом зняти її з рахунка є продаж валюти банком на міжбанківському ринку та зарахування виручених гривень на поточний рахунок підприємця. Отримані гривні можна знімати та використовувати куди завгодно без будь-яких обмежень. При цьому ні доходи, ні витрати при продажу валюти єдиноподатник відображати не зобов'язаний довідка 4.На закінчення — стислий підсумок. Отже, у цьому випадку
підприємцю потрібно діяти так:1) у договорі з іноземною компанією зазначити, що:
— копія договору (контракту), передана факсом або е-mail, прирівнюється до оригіналу;
— місцем укладення договору є той населений пункт, де працює іноземна компанія (щоб захиститися від вимог про печатку).
При цьому навести текст договору у двох паралельних колонках іноземною та російською або іноземною та українською мовами
(пункт 1.11 Інструкції № 136), щоб не мати клопоту з перекладом;2) разом із договором надіслати іноземній компанії акт виконаних робіт
для підпису (попросити, щоб підписали, відсканували та надіслали назад факсом або е-mail) або інвойс;3) обрати відповідний банк
(який згодний прийняти договір без печатки іноземної компанії та обмежитися його копією, а не оригіналом) і відкрити у ньому рахунок для отримання валютної виручки;4) відобразити валютну виручку у Книзі за формою № 10
у день її зарахування на поточний рахунок, перерахувавши за офіційним курсом НБУ, що діє цього дня;5) не сплачувати жодних додаткових податків
у зв’язку з отриманням валютної виручки (достатньо сплати єдиного податку);6) ураховувати валютну виручку
в загальній виручці єдиноподатника при порівнянні її з критерієм 500 тис. грн.;7) продавати валютну виручку необов'язково.
Фрагмент
листа НБУ про допустиму форму зовнішньоекономічного договору (цей лист обов'язковий для виконання банками). І хоча в ньому йдеться про імпортні договори, усі висновки цього листа рівною мірою стосуються й експортних договорів:
Щодо вимог Правил торгівлі іноземною валютою
Лист Національного банку України від 29.09.2005 р. № 13-134/4580-9703
(витяг)
Національний банк України <…> роз'яснює.
<…>
1. Що стосується форми договорів, які є підставою для купівлі та перерахування іноземної валюти за межі України.
Згідно з
Цивільним кодексом України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими до актів цивільного законодавства. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.Відповідно до
Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх обов'язків у зовнішньоекономічних відносинах. Зовнішньоекономічний договір укладається у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. При укладанні зовнішньоекономічних договорів сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі законами України.Таким чином,
зовнішньоекономічний договір може вважатися укладеним у письмовій формі з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції або вчинення дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору за наявності у такому договорі необхідної інформації та положень, що обумовлюють встановлення, зміну або припинення зобов'язань у зовнішньоекономічній діяльності. Окремі види зобов'язань сторін, які оформлюються зовнішньоекономічними договорами, мають містити характерні умови та вимоги, які визначені законодавством України.Враховуючи викладене, такі форми документів як «інвойс» (рахунок-фактура), лист-розпорядження та інші, що застосовуються у міжнародній практиці, можуть вважатись договором у випадку, якщо будуть належно оформлені, міститимуть достатню інформацію про сторони, між якими мають здійснюватися розрахунки, умови та вимоги, згідно з якими встановляться зобов'язання, а також за умови прийняття стороною пропозиції і вчинення нею певних дій відповідно до наявних документів.
<…>
Перший заступник голови А. Шаповалов
Фрагмент
листа ДПАУ про можливість підтвердження факту надання послуг інвойсом (замість акта приймання-передачі послуг). І хоча в ньому, як і в листі НБУ, ідеться про імпортні договори, усі висновки цього листа рівною мірою стосуються й експортних договорів (з продажу послуг за кордон):
Щодо підтвердження факту надання послуг інвойсом
Лист Державної податкової адміністрації України від 30.06.2006 р. № 12304/7/15-0517
(витяг)
Державна податкова адміністрація України <…> повідомляє.
<…>
Крім того,
постановою Правління НБУ від 30.12.2003 № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.2004 за № 159/8758 (із змінами і доповненнями), встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів — суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, вважаються такі документи:—
договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;—
документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права.Таким чином,
підтверджуючим документом для визначення дати та суми отриманих послуг може бути акт прийняття-передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги.Водночас зазначаємо, що відповідно до
п. 3 ст. 6 Закону № 996 порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України
затверджено постановою Національного банку України від 30.12.98 № 566. Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 цього Положення встановлено обов’язкові реквізити, які повинен мати первинний документ.Зважаючи на викладене,
підтверджуючим документом про надання послуг може бути, зокрема, інвойс у разі якщо він має вищезазначені обов'язкові реквізити, в тому числі такі, що підтверджують фактичне надання послуг.Перший заступник голови Г. Оперенко
Документи консультації
ККУ
— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про ЗЕД
— Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.Інструкція № 136
— Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.Інструкція № 492
— Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.Положення № 566
— Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.98 р. № 566.
Довідкова інформація (довідка)
1
Оскільки в нашому випадку підприємець надає послуги, він з митниками не має справи.2
Обов'язкові реквізити первинного банківського документа, зазначені в пункті 2.1.1 Положення № 566:— назва документа;
— дата документа;
— назва підприємства (банка), від імені якого складено документ (у нашому випадку це П. І. Б. підприємця);
— місце складання документа;
— найменування одержувача коштів;
— суть операції (підстави для її здійснення);
— сума операції (цифрами та прописом);
— номери рахунків;
— назви банку (одержувача та платника коштів);
— підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення.
3
Офіційний курс НБУ — це не той курс, який застосовується в обмінних пунктах. Про цей курс можна довідатися на сайті НБУ за посиланням http://www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1.htm.4
Згідно зі статтею 1 Указу № 746 виручкою єдиноподатника є сума грошових коштів, що надійшли до каси або на поточний рахунок від продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того, в Указі № 746 немає жодних згадок про включення до виручки операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземної валюти. Таким чином, гривні, що надійшли від продажу валюти, не є виручкою єдиноподатника.
