Фото на згадку
Киянка Катерина Упіт ще зо два роки тому, як і сотні тисяч інших українців, справно ходила в офіс, отримувала зарплату і про власний бізнес якщо й замислювалася, то зразу ж відганяла ці думки геть. Та раптом усе змінилося, коли підприємство, на якому вона працювала, збанкрутувало, а власники навіть не подумали виплатити своїм співробітникам борги за останні декілька місяців роботи. Однак не в характері Катерини було скиглити й нарікати на лиху долю — вимушену відпустку вона використала для того, щоб нарешті втілити свою мрію в життя. До цього Катерина шість років займалася графічним дизайном і мріяла про те, як би самій освоїти фотографію. Отож, позичивши грошей у знайомих, Катерина насамперед купила собі дорогу професійну фотокамеру. Щоправда, тоді вона й гадки не мала, що улюблене хобі перетвориться на власне діло, яке даватиме їй не лише прибуток, а й величезну втіху.
Катерино, отже, ви та сама щасливиця, яка зуміла перетворити улюблене заняття на прибутковий бізнес?
Так, мене можна назвати щасливою людиною. Я закохана у свою роботу. А почалося все з того, що два роки тому я дозволила собі божевільну розкіш — придбала фотокамеру за 700 доларів. На той період це була найдорожча покупка в моєму житті. Крім того, довелося витратитися на сумку для фототехніки, засоби для чищення оптики та інші необхідні для цього хобі дорогі дрібниці й аксесуари. Крім того я, як і більшість дівчат, не відразу подружилася з інструкцією до фотоапарата. Річ у тім, що до купівлі камери я взагалі не фотографувала. То ж насамперед довелося записатися до фотошколи. Звісно, підрахувавши витрати, я була шокована — надто вже значною виявилася загальна сума, витрачена на нове хобі. І тоді я поставила перед собою мету — окупити ці витрати. Хоча про бізнес як про такий тоді ще й розмови не було.
А як виникла ідея офіційно реєструватися приватним підприємцем, адже, як правило, багато фотографів працюють неофіційно?
На жаль, офіційна реєстрація не надто важлива для замовників. Договори на фотографування цілком можуть укладати й приватні особи. А імідж чесного платника податків теж, на превеликий жаль, у нашому суспільстві поки що не цінується. Та відтоді, як після банкрутства фірми, на якій я раніше працювала, нам не виплатили величезну суму грошей тільки тому, що ми всі були офіційно оформлені на мінімальну зарплату, я зрозуміла — навіть працюючи на когось, краще бути платником податків і отримувати свої гроші повністю і вчасно. Тому, освоївши фотосправу, я вирішила працювати офіційно — щоб ні в кого ні до кого не виникало жодних запитань.
Катерино, своїм прикладом ви повністю руйнуєте стереотип про те, що творча людина і бізнес несумісні.
Ніколи не любила і не розуміла фразу про те, що художник повинен бути голодним. Чому це раптом? І навіщо йому голодувати? Крім того, якщо той самий художник може простим олівцем на офісному папері створювати справжні шедеври, то фотографу потрібно брати на себе витрати на купівлю та оновлення фототехніки. Йому, навіть щоб вийти в нуль, потрібен певний фінансовий потік. Річ у тім, що основна проблема наших фотографів — це невміння називати ціну і тримати її, особливо якщо замовник — його знайомий. Часто спостерігаю таку ситуацію, коли фотограф соромиться сфотографувати знайомого за повну ціну, але й безкоштовно з ним працювати не хоче. Але, як правило, перші клієнти саме й знаходяться серед знайомих. Ось і виходить, що такий фотограф весь час балансує на межі рентабельності. У мене щодо цього все просто — я працюю або за повну ціну, або зовсім безкоштовно, якщо йдеться про подарунок на день народження, цікавий концепт або взаємопіар. А щодо самодисципліни чи графіка роботи, то тут у творчих людей і справді можливі проблеми. Наприклад, починається зйомка, а натхнення немає, а його ж треба знайти, щоб якісно виконати роботу. Серед таких організаційних нюансів ще багато чого — наприклад, сидіння за комп'ютером до самого ранку, цілковито збитий графік сну і активності та, як наслідок, проблеми з сім'єю, відсутність повноцінного спілкування і відпочинку. А бухгалтерія у нас проста — єдиний податок. Напевно, складніша система звітності мене б відлякала.
Якщо розгорнути рекламну газету, то найбільша кількість оголошень про послуги друкується саме від фотографів. Така величезна конкуренція допомагає чи заважає працювати?
Міф про шалену конкуренцію серед фотографів породили самі ж фотографи. Низька ціна входу на ринок (купив камеру, спалах — і вперед, знімати за гроші) залучила до цієї сфери дуже багато дилетантів. Відповідно імідж професії знизився в очах потенційних клієнтів. Я сама фотографую всього два роки, але за цей час відвідала близько десятка різних майстер-класів. У числі моїх учителів топові фотографи Москви, Санкт-Петербурга та Києва. До речі, інколи навчаю сама і в недалекому майбутньому планую зайнятися навчанням колег більш серйозно. У найближчих планах — відвідування ще двох майстер-класів у Києві та Львові. Таке інтенсивне навчання в моєму випадку зумовлене тим, що у творчому бізнесі фахівці, які мають індивідуальний стиль, існують у фактично безконкурентному середовищі. Люди, яким по-справжньому подобається стиль певного фотографа, замовлятимуть тільки його, перенесуть заради нього дату свого весілля, знайдуть гроші, щоб заплатити високий гонорар. По суті, завдання фотографа, який знімає людей, зробити так, щоб у його роботи закохалися. І якщо так стається, то про конкуренцію можна сміливо забути. Я вважаю, що висока конкуренція спостерігається або у початківців, або у тих, хто працює в низькому ціновому сегменті. Такі фотографи часто вимушені конкурувати ціною, що у фотобізнесі взагалі безперспективно.
Катерино, чи швидко окупилися ваші витрати на навчання та обладнання?
Почнемо з того, що для старту фотографу потрібен потужний комп'ютер і гарний монітор, що дозволяє працювати з кольором. Вже саме це недешево, але в мене все це, плюс ще деяка офісна техніка, було з дизайнерських часів. Що стосується купівлі нових фотоапаратів, об'єктивів і аксесуарів — це процес нескінченний. Дуже важливо не захопитися і не витратити весь прибуток на придбання чергової «лінзи». Фотограф, який серйозно ставиться до свого професійного розвитку, зараз носить за своїми плечима фототехніку на суму ні мало ні багато 8 — 12 тисяч доларів. Але спершу достатньо вкладень і на значно меншу суму, а ті, хто хоче вирізнятися якістю, а не низькою ціною, рано чи пізно горезвісні 10 — 12 тис. доларів у свою техніку вкладуть. А ще варто врахувати й витрати на рекламу. У моєму випадку вони мінімальні, оскільки я використовую різні безкоштовні майданчики для розміщення портфоліо. Але, зізнаюся чесно, бюджет у декілька сотень доларів на рекламу мені б зовсім не завадив. Якщо говорити про окупність, то з добрим портфоліо і грамотним маркетингом витрати на фототехніку окупаються протягом одного сезону. Проте якщо фотограф-початківець змушений і самостійно окупати технічну базу, і повністю утримувати себе й сім'ю, і, можливо, винаймати квартиру, йому буде нелегко. По-справжньому прибутковим весільний фотобізнес стає на другий-третій сезон роботи, коли сформовано портфоліо, напрацьовано клієнтуру і куплено більшу частину необхідної в роботі техніки. Що стосується весільних фотографій, то це яскраво виражений сезонний бізнес. Так, у міжсезоння теж бувають весілля, але це скоріше виняток, ніж правило. А ось із дитячою фотографією трохи простіше — на ці послуги є попит протягом цілого року.
