Чи потрібно сплачувати земельний податок єдиноподатнику, якому належить підвальне приміщення
ЗАПИТАННЯ. Підприємець-єдиноподатник у 2008 році придбав частину підвального приміщення (нежитловий фонд) у багатоквартирному будинку для власної перукарні. Починаючи з цього періоду в ньому робиться ремонт, і представники місцевої ДПІ роз'яснили, що оскільки воно не використовується в підприємницькій діяльності (як приміщення під перукарню), то єдиноподатник має сплачувати земельний податок. Відповідно підприємець сплачував земельний податок з 2008 року як суб'єкт підприємництва, проте на сьогодні постало питання, чи були для цього підстави?
ВІДПОВІДЬ. Ні, підприємець не повинен був сплачувати в цьому випадку земельний податок, з'ясуємо чому.
У ситуації, що розглядається, представники ДПІ спиралися на
пункт 6 постанови № 507, в якому зазначено: єдиноподатник не є платником земельного податку тільки за тими земельними ділянками, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності. Відповідно сюди потрапляють і земельні ділянки під нерухомістю, що належить єдиноподатникам.Оскільки в приміщенні відбувався ремонт, то податківці вирішили, що воно не використовується підприємцем у його діяльності. Хоча, на наш погляд, це питання досить спірне. Адже приміщення належить до нежитлового фонду і ремонтні роботи ведуться в межах основного виду підприємницької діяльності, тобто готуються належні умови для надання перукарських послуг. Однак у цьому випадку ми не заглиблюватимемося у спір з представниками податкового органу, оскільки основна причина, з якої підприємець не повинен сплачувати земельний податок, полягає в такому.
Згідно зі
статтею 42 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також будівлі, що належать до них, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, що здійснюють управління цими будинками.У випадку приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися в користування
об'єднанню власників. Однак, незважаючи на норму Земельного кодексу, чинне земельне законодавство не встановлює механізм передачі земельної ділянки у власність об'єднань власників або у спільну власність цих осіб. Існуюча форма державного акта на право власності на землю не враховує особливості можливої загальної власності на земельну ділянку під багатоквартирними житловими будинками (значна кількість співвласників, можливість досить частої зміни складу власників тощо)довідка 1.Згідно зі
статтею 5 Закону про плату за землю об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), що перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками — власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, у тому числі орендарі. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.Отже, платниками земельного податку за ділянки, на яких розташовано багатоквартирні будинки, є
землекористувачі в особі організацій, що здійснюють управління будинками (ЖЕК тощо) , а не підприємець — власник приміщення в багатоквартирному будинку.Виходить, що підприємець помилково сплачував увесь цей час земельний податок. Тому якщо керуватися механізмом виправлення помилок, то він має подати до податкового органу уточнюючі розрахунки земельного податку за ті періоди, коли було сплачено земельний податок.
Якщо ж з якихось причин податківці відмовляться повертати сплачений земельний податок, то підприємець може почати процедуру апеляційного погодження або звернутися до суду.
Документи консультації
Земельний кодекс
— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.Закон про плату за землю
— Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII.Постанова № 507
— постанова КМУ «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» від 16.03.2000 р. № 507.
Довідкова інформація (довідка)
1 Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І. Науково-практичний коментар / ЛІГА:Закон.
