На замітку
Кабмін визначив перелік видів госпдіяльності, які не можуть провадитися за «декларативним принципом»
Постанова КМУ «Про затвердження переліку певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства» від 25.08.2010 р. № 725
Ця
постанова, по суті, є реакцією Кабміну на появу Закону України від 07.07.2010 р. № 2451-VI (див. «ВД», 2010, № 16, с. 6), якою було змінено підхід до отримання дозвільних документів. Згідно з цим Законом, нагадаємо, без отримання дозвільних документів можна провадити будь-яку діяльність — на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства — за винятком тієї (діяльності), на яку прямо вкаже КМУ.Саме такий «заборонений» перелік КМУ і затвердив
постановою, що коментується.До
переліку видів діяльності, які не можна провадити за «декларативним принципом», зокрема, уключено (усього 94 позиції):— виробництво, переробка, реалізація
харчових продуктів;— виробництво
молока, молочної сировини та молочних продуктів;— зберігання та переробка
зерна;— діяльність у сфері поводження з
відходами;— виконання робіт
підвищеної небезпеки та/або експлуатація (застосування) об'єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки;—
початок роботи новостворених підприємств;—
розміщення зовнішньої реклами в населених пунктах тощо.Перелік
видів діяльності, які можна провадити за «декларативним принципом», від 16.06.2010 р. № 449 як непотрібний утратив чинність.
Про тривалість позачергової податкової перевірки
Лист ДПАУ від 05.08.2010 р. № 7720/6/23-4015/486
Цей
лист цікавий насамперед тим, що в ньому ДПАУ вперше звертається до питання щодо порядку проведення нового виду перевірок — так званих позачергових податкових перевірок. Нагадаємо, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 р. № 2275-VI (далі — Закон № 2275 ) податковим органам надано повноваження на проведення позачергових перевірок дотримання податкового законодавства у сфері трудових відносин (детальніше про це див. «ВД», 2010, № 13, с. 13). Підставою для такої перевірки, як тепер передбачає пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII (далі — Закон № 509), може стати отримання податковою міліцією інформації про ухилення суб'єкта господарювання від оподаткування під час нарахування (виплати, отримання) оподатковуваного доходу найманій особі. Способами такого ухилення можуть бути неукладення трудового договору з працівником, провадження госпдіяльності без реєстрації тощо. За наявності зазначеної підстави керівник відповідного податкового органу має право прийняти рішення про проведення позачергової податкової перевірки платника без його попереднього повідомлення.Однак законодавець обмежився лише тим, що передбачив новий вид перевірки та підстави для неї. Порядок же проведення позачергової податкової перевірки не встановлено. У цьому
листі розглянуто лише одне питання, яке виникає у зв'язку з цим: якою може бути тривалість такої перевірки, хоча насправді запитань значно більше. ДПАУ, звернувшись до понять аналогії права та аналогії закону, пропонує тривалість позачергових перевірок визначати, керуючись нормами про позапланові податкові перевірки.Отже, така перевірка не може тривати довше 15 робочих днів, для суб'єктів малого підприємництва (у тому числі приватних підприємців) — не довше 10 робочих днів, з можливістю продовження в обох випадках не більше ніж на 10 робочих днів.
З цього можна зробити висновок, що і в інших процедурних питаннях проведення позачергових податкових перевірок ДПАУ запропонує керуватися порядком, передбаченим для позапланових перевірок. І тоді фактично виходить, що
Закон № 2275 не запровадив новий вид перевірок, а лише передбачив нову підставу для проведення позапланових виїзних податкових перевірок.У цілому така позиція дає привід до низки зауважень. Узяти хоч б спробу обґрунтувати можливість застосування аналогії закону при визначенні тривалості перевірок. ДПАУ посилається на висновки Мін'юсту, викладені ним у
листі від 30.01.2009 р. № Н-35267-18. Але при цьому ігнорує тим, що в тому самому листі було зазначено: «Аналогія повинна застосовуватися чітко у відповідності з вимогами законності. Тому і використовувати аналогію можуть лише органи правосуддя — суди, з дотриманням всіх процесуальних норм і процесуальних гарантій. Винесене за допомогою аналогії рішення у справі не повинно суперечити чинному законодавству».Цей висновок заснований на
статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією та законами України. Тому застосування аналогії права або закону при визначенні повноважень органів податкової служби та порядку їх здійснення суперечить наведеному конституційному припису.До того ж у самій
статті 11 Закону № 509 зазначено, що на підставі отриманої від податкової міліції інформації позачергова перевірка може проводитися «у випадках, в межах компетенції та в порядку, установлених законами України».Ураховуючи це, на наш погляд, позачергові податкові перевірки не можуть проводитися доти, доки закон прямо не встановлюватиме порядок їх проведення.
Мораторій на перевірки: роз'яснення Держкомпідприємництва
Лист Держкомпідприємництва України від 11.05.2010 р. № 5821
У цьому
листі Держкомпідприємництва нагадав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 р. № 1759-VI, який набув чинності з 30.12.2009 р. (див. «ВД», 2010, № 3, с. 2), до 1 січня 2011 року встановлено мораторій на проведення перевірок органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами суб'єктів малого підприємництва. При цьому мораторій не поширюється на:—
проведення перевірок суб'єктів малого підприємництва, господарську діяльність яких віднесено до високого ступеня ризику;—
проведення органами ДПС планових і позапланових виїзних перевірок, крім перевірок, які проводяться згідно з пунктом 4 і пунктом 8 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII (перевірок за скаргою платника податків і перевірок вищим за рівнем податковим органом висновків нижчого за рівнем податкового органу);— проведення органами ПФУ планових і позапланових перевірок суб'єктів господарювання з високим або середнім ступенем ризику;
— проведення органами захисту прав споживачів позапланових перевірок за скаргами споживачів
.При цьому автори
листа підкреслили, що мораторій установлено на всі планові та позапланові перевірки.Водночас на сьогодні діє й
постанова КМУ від 21.05.2009 р. № 502, якою раніше до 31 грудня 2010 року було запроваджено мораторій на деякі перевірки суб'єктів господарювання (див. «ВД», 2009, № 12, с. 2).Як роз'яснює Комітет,
Законом № 1759 установлено заборону на здійснення перевірок лише для суб'єктів малого підприємництва, а постановою КМУ № 502 такий мораторій установлено для всіх суб'єктів господарювання. Тому постанова КМУ діє в частині, що не суперечить Закону.
ДПАУ вважає, що на роздрібну торгівлю столовими винами потрібна ліцензія
Лист ДПАУ від 16.07.2010 р. № 6930/6/32-0414
Як ви напевно пам'ятаєте,
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 р. № 2275-VI разом з іншими змінами було внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (далі — Закон № 481) (детальніше див. «ВД», 2010, № 13, с. 17). У результаті роздрібна торгівля вином столовим набула особливого статусу — її було виведено з-під дії Закону № 481 . Звідси ми дійшли такого висновку: починаючи з 16.06.2010 р. обмежувальні «алкогольні» умови цього Закону на роздрібну торгівлю столовим вином не поширюються. Зокрема, з цього випливає, що торгувати вином столовим уроздріб віднині можна без «роздрібної» ліцензії, а також без унесення відомостей про роздрібні місця його зберігання до Єдиного реєстру.Однак, як свідчить цей
лист, для здійснення роздрібної торгівлі винами столовими суб'єкти господарювання повинні придбавати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки:— вина столові
належать до алкогольних напоїв (код за УКТЗЕД 2204);— згідно зі
статтею 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися лише за наявності ліцензії. При цьому стаття 15 цього Закону не містить застереження щодо можливості здійснення роздрібної торгівлі винами столовими без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.Ми з такими висновками податківців категорично
не згодні. Відповідно до змін, унесених до Закону № 481 Законом України від 20.05.2010 р. № 2275-VI, Закон № 481 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом. Зокрема, обмеження в частині вживання та продажу столових вин містяться у статтях 152 і 153 Закону № 481. Якихось інших обмежень щодо виробництва та обігу столових вин Закон № 481 не передбачає.Таким чином, ураховуючи, що
стаття 15 Закону № 481 не містить спеціальних норм, що встановлюють обов'язковість придбання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктами господарювання, які торгують уроздріб виключно винами столовими, отримувати таку ліцензію, на нашу думку, немає необхідності.І на закінчення зазначимо, що, на думку ДПАУ,
мінімальні роздрібні ціни на вина (коди за УКТЗЕД 2204, 2205), затверджені постановою КМУ від 30.10.2008 р. № 957, поширюються у тому числі й на вина столові.
Підприємства (підприємці) не повинні подавати форму № 1ДФ за виплатами підприємцям: помилкова думка Держкомпідприємництва
Лист Держкомпідприємництва України від 18.06.2010 р. № 7780
Комітет у
листі зазначив: щоб уникнути подвійного оподаткування, особа під час виплати підприємницького доходу підприємцю не має правової підстави визначати об'єкт оподаткування.На підставі зазначеного автори
листа, імовірно, вважають, що СПД, які виплачують доходи підприємцям, не повинні подавати до органів ДПС форму № 1ДФ за такими виплатами.Однак ми б не рекомендували дотримуватися такої позиції Комітету, оскільки ДПАУ вважає інакше:
податковий агент у цьому випадку зобов'язаний подати форму № 1ДФ , в якій суму виплаченого доходу зазначати з ознакою «42» (лист ДПАУ від 23.11.2009 р. № 12004/6/17-0716).
Податкові документи, щодо яких не пройшла перевірка, однак строк зберігання минув: що з ними робити
Лист Держкомархівів України від 20.04.2010 р. № 795/072
З одного боку, відповідно до
підпункту 15.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181) податковий орган має право донарахувати суму податкового зобов'язання не пізніше 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо її було подано пізніше — за днем її фактичного подання.З іншого —
бухгалтерські та податкові документи після закінчення трирічного строку їх зберігання знищуються за умови завершення перевірки органами ДПС (стаття 315 Переліку типових документів від 20.07.98 р. № 41).У зв'язку з цим до Держкомархівів звернулися із запитанням:
чи обов'язково зберігати податкові документи після закінчення трьох років до проведення податкової перевірки, якщо після закінчення цього строку орган ДПС уже не зможе донарахувати платнику податків податкові зобов'язання?У своєму
листі Держкомархівів, посилаючись на положення згаданого вище Переліку типових документів від 20.07.98 р. № 41, наполягає: податкові документи можуть бути знищені лише за умови завершення перевірки органами ДПС.Зауважимо, що з позицією Комітету частково можна погодитися. Адже строк давності, передбачений
Законом № 2181, «працює» не завжди. Наприклад, у разі коли податкова декларація не подавалася, податковий орган має право донараховувати податкові зобов'язання, не обмежуючись 1095 днями (підпункт 15.1.2 Закону № 2181).Крім того,
на підприємство з перевіркою можуть прийти не лише органи ДПС, а й інші відомства (наприклад, органи прокуратури або органи ДСБЕЗ тощо).Таким чином, ураховуючи роз'яснення Держкомархівів,
податкові документи, строк зберігання яких минув, усе ж таки слід зберігати до завершення перевірки органів ДПС.
Підприємець передумав самоліквідовуватися: що робити
Лист Держкомпідприємництва України від 04.06.2010 р. № 7093
У цьому
листі розглянуто ситуацію, коли підприємець подав заяву держреєстратору з метою знятися з реєстрації як підприємець, однак потім передумав це робити. Чи має право підприємець припинити процес ліквідації?Держкомпідприємництва вважає, що підприємець має таке право.
При цьому Держкомпідприємництва посилається на
частину першу статті 214 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, згідно з якою особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Частиною третьою цієї самої статті визначено, що відмова від правочину здійснюється в такій самій формі, в якій було вчинено правочин.Держкомпідприємництва також зазначає, що
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV не встановлено заборону щодо скасування фізичною особою — підприємцем свого рішення про припинення, а програмним забезпеченням автоматизованого робочого місця державного реєстратора передбачено можливість здійснення зазначених реєстраційних дій.Оскільки чинним законодавством, зокрема
Законом № 755, не встановлено перелік документів, необхідних для скасування власного рішення фізичної особи щодо припинення підприємницької діяльності, а також ураховуючи норми частини третьої статті 214 Цивільного кодексу України, Держкомпідприємництва вважає, що відповідну реєстраційну дію слід проводити на підставі заяви фізичної особи про скасування власного рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності.При цьому строк подання такої заяви є необмеженим.
При заміні Свідоцтва про держреєстрацію ФОП печатку, як і раніше, змінювати необов'язково
Лист Держкомпідприємництва України від 17.06.2010 р. № 7715
До набуття чинності
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV і новим Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. № 435-IV, тобто до 01.01.2004 р., у законодавстві застосовувався термін «суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа». Після зазначеної дати використовується термін «фізична особа — підприємець».На думку Мін'юсту, висловлену в
листі від 01.08.2005 р. № 19-34-1030, поняття «суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа» і «фізична особа — підприємець» за своєю юридичною природою є тотожними. Тому після заміни Свідоцтва про держреєстрацію старого зразка на Свідоцтво нового зразка (крім випадків заміни Свідоцтва внаслідок його втрати або пошкодження, зміни відомостей про підприємця) печатка та правовстановлюючі документи, які містять формулювання «суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа», змінювати не потрібно.Свого часу з позицією Мін'юсту погодився і Держкомпідприємництва
(лист від 27.07.2006 р. № 5460).Нинішню позицію
Комітету з цього питання викладено у свіжому листі, в якому він не заперечує позицію Мін'юсту, тобто не заперечує можливості використання підприємцями печатки з формулюванням «суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа».Водночас висновки Комітету в цьому
листі виглядають якось дивно. Так, посилаючись на підпункт 3.3.3 Інструкції від 11.01.99 р. № 17, автори листа стверджують, що напис на печатці підприємця має відповідати назві, зазначеній у його Свідоцтві про держреєстрацію. Однак формальне поняття «назва» до фізичної особи — підприємця непридатна, і в його Свідоцтві про держреєстрацію такого реквізиту немає. Назву можуть мати лише юридичні особи.Тому ми не вважаємо це твердження Комітету підставою для заміни печатки та пропонуємо з цим поки що не поспішати.
Виправляємо помилки в Розрахунковій відомості до Фонду «безробіття»: «інструкція» від Центру зайнятості
Лист ДЦЗ Мінпраці України від 13.07.2010 р. № ДЦ-03-4612/0/6-10
У своєму
листі ДЦЗ нагадав нюанси виправлення помилок щодо «безробітних» внесків:1. У разі
самостійного виявлення платником помилок у звітності, допущених у минулих звітних періодах, такий платник повинен повідомити про це фахівців Центру зайнятості. При цьому оскільки Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339, не передбачено конкретну форму інформування, повідомляти потрібно письмово в довільній формі, обов'язково зазначивши суть помилки та період, за який її виявлено.2. Під час
виправлення помилок за минулі періоди поточного року або за минулі роки платнику необхідно:—
суми коригувань щодо страхових внесків відобразити за рядком 3.1 Розрахункової відомості «Донараховано страхових внесків, у тому числі самостійно платником»;—
суму самостійно нарахованої пені відобразити за рядком 8 Розрахункової відомості «Пеня, самостійно нарахована платником».Фонд оплати праці
за минулі періоди не коригується.3. Якщо в бухгалтерському обліку
фонд оплати праці та нараховані на нього страхові внески відображено правильно, а помилку було допущено під час заповнення звітності, коригування щодо внесків необхідно проводити в місяці виявлення помилки в поточному році.4.
Штраф за несвоєчасну або неповну сплату страхових внесків на випадок безробіття, передбачений статтею 38 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III, застосовується в разі виявлення в бухгалтерських документах нарахованої заробітної плати або інших виплат, на які не нараховано/нараховано не в повному обсязі страхові внески.При цьому
штраф застосовується навіть у разі, якщо за підприємством значиться переплата за страховими внесками до Фонду.
Затверджено нову форму засобу контролю підвищеного рівня захисту для опломбування РРО, КОРО та РК
Наказ ДПАУ «Про затвердження Форми засобу контролю» від 06.07.2010 р. № 485
Нова форма засобу контролю
підвищеного рівня захисту для опломбування РРО, книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок складається з трьох шарів: клейовий шар, папір і фольга гарячого тиснення. Позначення серії та номерів починається зі значення «ВЛ 719532».Аналогічний
наказ ДПАУ від 17.02.2010 р. № 88 визнано таким, що втратив чинність . Однак наказ № 88 було включено Мін'юстом до переліку незаконних нормативних актів, що застосовуються без держреєстрації (лист Мін'юсту від 30.06.2010 р.). Водночас необхідно відзначити, що наказ № 485 також не зареєстрований у Мін'юсті.
«Автоцивілка», що подорожчала: визначено граничні розміри відповідальності страховика та новий розмір страхового платежу з коефіцієнтами
Розпорядження Держфінпослуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 09.07.2010 р. № 566
Цим
розпорядженням, зокрема:1.
Обов'язкові ліміти відповідальності страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:—
за шкоду, заподіяну майну потерпілих, збільшено до 50000 грн. на одного потерпілого;—
за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, збільшено до 100000 грн. на одного потерпілого.2. Затверджені
новий базовий страховий платіж за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у розмірі 180 грн. і розміри коригуючих коефіцієнтів (якщо не враховувати причепи та мотоцикли з моторолерами, то всі коефіцієнти є підвищуючими).Самий базовий тариф менше старого тарифу, однак з урахуванням підвищуючих коефіцієнтів вартість страховки зросте. За фактом її вже підвищили вдвічі.
3. Установлено, що
для страховиків, які на дату набуття чинності цим розпорядженням, тобто на 27.08.2010 р., отримали ліцензію на право здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вимога щодо перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом не менше ніж на 1 млн. євро, починає застосовуватися з 1 січня 2011 року. Нагадаємо, що цю вимогу встановлено підпунктом 2.1.2 Ліцензійних умов провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.12.2004 р. № 3178.
ДПАУ вкотре затвердила новий Державний реєстр РРО
Наказ ДПАУ «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» від 19.08.2010 р. № 618
ДПАУ ось уже вкотре виклала в новій редакції
Державний реєстр РРО.У зв’язку з цим нагадаємо, що суб’єкти господарювання у разі використання РРО повинні враховувати таке:
— при
придбанні РРО обирати потрібно виключно на користь моделей РРО, уключених до розділу I Реєстру;— якщо
РРО вже використовується, то його можна продовжувати використовувати лише в тому випадку, якщо його включено до розділу I або II Реєстру. Інакше його експлуатація заборонена.Як і раніше, дозволено
первинну реєстрацію окремих моделей РРО , уключених до розділу II нового Реєстру, з датою виготовлення до 31.12.2008 р.Наказ ДПАУ від 12.05.2010 р. № 314 утратив чинність.
