Хочу відкрити магазин одягу…
Ви мрієте організувати власне діло? Ви — людина, досить обізнана в тенденції моди, смаках покупців і пропозиціях ринку одягу? Ви можете відрізнити якісну річ від ширвжитку, і до ваших порад із задоволенням прислухаються знайомі? Можливо, ви навіть працювали деякий час у магазині одягу? Тоді, без сумнівів, відкривайте магазин одягу. Це саме те, що вам потрібно: хороший дохід і цікава робота.
А про те, як втілити свою ідею в життя, читайте в нашій статті.
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
СКУ
— Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.Закон про держреєстрацію
— Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.Закон про дозвільну систему
— Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.Закон про рекламу
— Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.Декрет № 13-92
— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.Постанова № 576
— Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджений постановою КМУ від 27.04.98 р. № 576.Порядок № 1631
— Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затверджений постановою КМУ від 15.10.2003 р. № 1631.Порядок № 150
— Порядок видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджений постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150.Положення про паспорт громадянина України
— Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою ВРУ від 26.06.92 р. № 2503-XII.Порядок № 247
— Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 р. № 247.Порядок № 833
— Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.Порядок № 46
— Порядок надання в тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затверджений наказом Української спілки об'єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 16.12.99 р. № 46.Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами
— Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 р. № 104.
План дій
Насамперед визначимося з конкретними етапами, які слід пройти у процесі відкриття магазину одягу. Покажемо їх схематично, а потім розглянемо детально (див. схему на с. 20).
Крок 1 — Планування
Планування — найвідповідальніший етап у будь-якому ділі. Коли з'явилося бажання відкрити магазин одягу, то перше, над чим слід замислитися: чим ваш магазин відрізнятиметься від магазинів конкурентів? Що ви зможете запропонувати клієнтам таке, чого немає в інших магазинах? У цьому випадку не слід копіювати вже існуючі магазини, краще згенерувати щось оригінальне. Благо, вибір доволі широкий.
Спеціалізація
Візьмемо, наприклад,
спеціалізацію магазину. Це може бути:— магазин жіночого одягу (можна розділити ще — одяг великих розмірів, костюми для урочистостей, одяг для офісу, джинсовий одяг тощо);
— магазин чоловічого ділового одягу;
— магазин дитячого одягу;
— магазин одягу молодіжного типу (у цій ніші дуже популярними є стоки);
— магазин спортивного одягу;
— магазин білизни;
— магазин з продажу весільного та вечірнього вбрання;
— магазин з продажу шкіряного і хутряного одягу.
Фахівці у сфері торгівлі одягом радять: якщо плануєте відкрити невеликий магазин (а починати, як правило, доведеться саме з цього), бажано, щоб
спеціалізація його була вузькою. По-перше, так можна зменшити конкуренцію. По-друге, магазин буде чітко орієнтовано на певне коло покупців. Це допоможе легше їх завоювати, а ось магазин «для всіх» легко може перетворитися на магазин «ні для кого».
Вид магазину
Припустимо, зі спеціалізацією визначилися. Тепер потрібно подумати про тип магазину.
1. Дорогий бутік
— такі магазини потребують значних первісних вкладень, однак і рівень прибутковості у них сягає 30 %.Речі, які продаються в бутіках, мають бути
відомих марок. Не завжди, звичайно, у нашій країні це насправді так, однак у будь-якому разі модель повинна відповідати останнім новинкам моди, бути якісною та лейбловою (марочною). Зовсім неприпустимо, щоб разом з дорогим одягом продавалися моделі «no name». Дешевий одяг образить почуття гідності багатих клієнтів, а дорогий — відлякуватиме середній клас, і продавець може залишитися ні з чим. Тому важливо поєднувати одяг приблизно одного рівня, хіба що різних колекцій (нової та торішньої).Інтер'єр магазину має бути оформлено вишукано та розкішно, щоб клієнти не відчували різниці між магазином та тією обстановкою, в якій звикли перебувати щодня. Природно, як вишукана простота, так і гламурна розкіш інтер'єру потребують значних витрат. Однак націнка на речі в бутіках становить зазвичай 300 — 400 %, тому первісні витрати незабаром окупляться.
Слід постаратися
розмістити бутік на центральних вулицях міста біля вже існуючих бутіків (у цьому випадку конкуренція стає у пригоді: чим ближче конкуренти, тим більший потік клієнтів). Для приміщення бутіка потрібна площа не менше 100 — 150 м2 (торговельний зал, примірочні, склад). Причому орендна плата за такі приміщення в центрі міста може бути дуже великою, тому для початку цілком припустимо розмістити бутік у торговельному центрі.2.
Магазин середньої цінової категорії орієнтовано на середній клас. Покупці в таких магазинах не такі вимогливі, вони готові придбати якісні речі, причому зовсім необов'язково, щоб такі речі були відомих марок. Головне в цьому випадку — оптимальне співвідношення ціни та якості та «модність» одягу. Ну а якщо модель до того ж марочна — ще краще.Дизайн таких магазинів може бути простий та економічний.
Розміщувати їх найкраще в торговельних центрах.
Це дозволить значною мірою уникнути проблем з перевіряючими (як правило, усі питання вирішує адміністрація) і мати постійний потік клієнтів. У результаті можна економити на рекламі. Якщо ж місця в торговельному центрі не знайшлося, можна орендувати приміщення на вулиці з великим потоком людей, біля магазинів приблизно такої самої категорії. Для магазину буде потрібна площа не менше 30 — 50 м2.Цей тип магазинів ідеально підходить для започаткування діяльності.
3. Магазин низької цінової категорії
розраховано на продаж дуже дешевого одягу, який або був вживаним, або давно вийшов з моди, однак залежався в інших магазинах. Такі магазини не потребують особливого дизайну або місця розташування. До них належать: Second hand, магазини комісійної торгівлі, деякі дешеві стоки.Про розташування магазину потенційні клієнти довідуються, як правило, через знайомих або з Інтернету. Часто такі магазини діють напівлегально. Зазвичай з них починають, щоб заробити первісний капітал для серйознішої справи. Тому детально на них не зупинятимемося.
Варіанти роботи
Визначившись, чим торгувати та який магазин відкрити, саме час замислитися про варіант роботи: здійснювати самостійну купівлю-продаж чи працювати під чиїмсь ім'ям і наглядом. Розглянемо декілька варіантів:
1. Ексклюзивний дистриб'ютор
— цей варіант підходить для найсолідніших бутіків у великих містах: підприємець працює самостійно та купує у певного виробника (або декількох, якщо вони не заперечують) право продавати його моделі. При цьому більше ніхто не має права продавати ці самі речі на певній території (як правило, у країні). Таким чином, цей бутік стає своєрідним монополістом і може диктувати будь-які ціни на ексклюзивний ряд. У свою чергу, право бути ексклюзивним дистриб'ютором коштує дуже дорого.2.
Франчайзинг підійде й для бутіків, і для магазинів середньої цінової категорії. У цьому випадку підприємцю надається готове розкручене ім'я, детальна інструкція діяльності, аж до оформлення інтер'єру; йому не потрібно перейматися, де знайти постачальників, де давати рекламу — про все це подбає франчайзер. Натомість підприємець (франчайзі) сплачує франчайзеру перший внесок і щомісячні платежі (відсоток від прибутку). Таким чином, втративши частину свободи, підприємець-продавець зведе до мінімуму ризик зазнати збитків. Проте до вибору франчайзера слід поставитися зважено, ураховуючи два нюанси:— деякі фірми-виробники (особливо вітчизняні) з метою просування на ринок можуть надати франшизу навіть безоплатно (або за символічну плату);
— недобросовісні франчайзери деколи навмисно не допомагають франчайзі, чекаючи на його розорення, а потім за безцінь купують його діло, розширюючись таким чином.
3.
Самостійний магазин — найпоширеніший варіант, коли підприємець самостійно вирішує, що та в кого йому купувати, кому та як продавати. Однак є ризик зазнати збитків, не вгадавши смаки споживачів без належного досвіду.Різновидом звичайного магазину одягу є популярні сьогодні стоки
. На відміну від Second hand’ів, у стоках продаються не вживані, а нові речі: це можуть бути моделі, продемонстровані на виставках і показах мод, нереалізовані запаси, що залишилися у виробника, запаси, що залежалися, з бутіків та інших великих магазинів, які намагаються позбавитися їх, звільняючи місце для нових колекцій.Зрозуміло, до стоку речі скидаються за дуже низькими цінами, однак оптові постачальники стоку зазвичай встановлюють однакову ціну на всі моделі партії. Так, ціну 10,5 євро/шт. може мати і куртка, і піджак, і футболка. Ну а господар роздрібного магазину-стоку на власний розсуд встановлює ціни, перерозподіляючи їх.
В Україні стоки лише набувають популярності, а в Європі це вже давно відоме явище. До речі, у нас навіть у бутіках деколи продаються речі, куплені на європейських стоках (хоча такі дії є недобросовісними).
Найпопулярнішим стік є серед молоді-студентів. Тому
такі магазини логічно розміщувати у студентських містечках і поблизу скупчення внз.4. Магазин комісійної торгівлі
передбачає приймання речі на реалізацію (тобто гроші за неї надійдуть власнику лише після продажу цієї речі). Як правило, це річ з других рук (не нова), з чим зазвичай і асоціюються комісійні магазини. Однак можна брати на реалізацію і великі партії марочного одягу, який не був реалізований протягом тривалого періоду (1 — 2 роки).Комісійна винагорода встановлюється в договорі та може бути в таких магазинах від 30 до 50 % ціни реалізації.
При цьому головне, що потрібно зробити, коли підприємцю, який відкрив комісійний магазин, принесуть річ на реалізацію, — підписати
договір комісії на продаж товару. Примірний зразок договору з юридичною особою або фізичною особою — підприємцем див. у «ВД», 2009, № 11, с. 39, а з громадянином (непідприємцем) — див. на с. 26 цього номера.Комісійники радять приймати товар від громадян лише за наявності в них паспорта, щоб випадково не взяти на продаж крадені речі. Зрозуміло, якщо речі, які здає комітент, не нові, вони повинні мати товарний вид і бути випраними або після хімчистки.
Крок 2 — Первісні витрати
Як тільки підприємець чітко уявив зовнішній вигляд і призначення свого магазину, потрібно обрахувати, чи вистачить у нього грошей на те, щоб відкритися. Для цього наведемо основні статті витрат:
— орендна плата (слід мати на увазі, що можливо доведеться заплатити наперед відразу за 2 — 3 місяці);
— ремонт приміщення;
— вішалки, стійки;
— дзеркала;
— стелажі;
— манекени, бюсти;
— м'які дивани (табурети);
— примірочні;
— аудіоапаратура;
— машинки для перевірки грошей на справжність;
— захисна рамка на виході;
— принтер для друкування штрих-коду та сканер для зчитування коду;
— вартість першого завозу моделей (не менше 300 шт. без урахування розмірного ряду).
Залежно від дизайнерського рішення можна включити/виключити деякі позиції та підрахувати орієнтовну суму стартового капіталу.
Фахівці радять:
для відкриття нового діла загальна сума капіталу, яким володіє підприємець, має бути на 50 % більше від розрахованої суми (50-відсотковий запас може знадобитися в разі форс-мажору).
Крок 3 — Реєстрація підприємця
Для того щоб легально провадити свою діяльність, фізичній особі необхідно зареєструватися підприємцем. Отже, доведеться відвідати держреєстратора та подати йому
пакет документів:— заповнену реєстраційну картку на проведення держреєстрації фізичної особи — підприємця;
— копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
— документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору.
При собі слід мати паспорт
(стаття 42 Закону про держреєстрацію).Далі
держреєстратор наступного дня після реєстрації зобов'язаний самостійно повідомити про нового підприємця податкову, ПФ та інші фонди соціального страхування (стаття 43 Закону про держреєстрацію).Якщо підприємець має намір працювати
на загальній системі оподаткування, то, у принципі, на цьому реєстрація закінчена. Оподаткування на загальній системі передбачає сплату податку з доходів у сумі 15 % від різниці між доходом і документально підтвердженими витратами (15 % чистого доходу). Крім того, до ПФ належить сплачувати 33,2 % чистого доходу.Якщо є бажання працювати
на єдиному податку, потрібно відразу після держреєстрації самостійно подати до податкової заяву про застосування спрощеної системи (додавши копію платіжки про сплату єдиного податку за місяць наперед). Вид діяльності — «торгівля одягом» (або «магазин одягу»). Максимальна сума єдиного податку — 200 грн. на місяць плюс щомісячна доплата до ПФ — приблизно 220 грн. (зі зростанням мінімальної зарплати збільшується).Якщо підприємця задовольнить відкриття
магазину на території ринку, можна придбати в податковій фікспатент (максимальна вартість фікспатенту — 100 грн. на місяць плюс щомісячна доплата до ПФ — приблизно 300 грн.).Особливості роботи на фікспатенті та на загальній системі див. у «ВД», 2009, № 10, с. 6 — 9.
Крок 4 — Наймані працівники
Обравши свій стиль магазину, далі можна визначитися, чи потрібні підприємцю наймані працівники:
— якщо відкривається малий магазин на ринку, цілком можливо, що продавати речі буде сам господар, і
жодних найманих робітників брати не доведеться. Тут зауважимо, що за родичів, які допомагають підприємцю неявно (наприклад, розвантажують товар, керують автомобілем, домовляються з постачальниками тощо), платити нічого не потрібно. А ось щодо тих, які допомагають явно (наприклад, торгують), перевіряючі можуть чіплятися — наполягати на використанні найманої праці без трудового договору довідка 1, тому обережним підприємцям краще укласти з такими родичами трудові договори та вважати їх найманими особами зі сплатою всіх податків і зборів;— якщо відкривається великий магазин, час роботи якого становить 12 годин, буде потрібно хоча б 2 консультанти, 2 касири та 2 охоронці.
Працівників потрібно
оформити за трудовим договором. Цивільно-правовий договір на надання послуг у цьому випадку не підійде, оскільки співробітники підпорядковуватимуться трудовому розпорядку, установленому в магазині, а це свідчить про наявність трудових відносин.Для єдиноподатників є такий нюанс: усі договори з найманими працівниками мають бути зареєстровані в центрі зайнятості.
За кожного найманого працівника
єдиноподатник зобов'язаний доплачувати 50 % ставки єдиного податку, а підприємець на фікспатенті — 50 % фіксподатку. При цьому в єдиноподатника не має бути більше 10, а у фікспатентника — не більше 5 найманих працівників.
Крок 5 — Оренда приміщення, отримання дозволів та інші витрати або інтернет-магазин
Не часто підприємці мають у власності будівлю, яка б підходила для магазину та розміщувалася на вигідній території. Тому здебільшого вони вимушені вдатися до оренди.
Договір оренди нерухомості
укладається в письмовій формі. Його орієнтовний зразок див. у «ВД», 2009, № 10, с. 36. При цьому важливо пам'ятати: якщо строк договору дорівнює 3 роки та більше, його обов'язково потрібно зареєструвати та посвідчити в нотаріуса.Передача самого приміщення оформляється
актом приймання-передачі довільної форми. Акт підписується двома сторонами: орендарем та орендодавцем.Узявши приміщення в оренду, необхідно подбати про отримання інших документів, які підтверджують право підприємця торгувати одягом.
1. Дозвіл пожежників.
Якщо власник приміщення (орендодавець) уже має дозвіл від пожежників, то його можна не отримувати (пункт 5 статті 4 Закону про дозвільну систему). Однак для цього потрібно грамотно укласти договір оренди. Детальніше про те, які пункти мають бути в такому договорі, див. «ВД», 2010, № 4, с. 37. Крім того, необхідно дотриматися таких умов:— не провадити вид діяльності, зазначений у дозволі;
— не змінювати стан приміщення.
Якщо якась з умов не виконується, необхідно пройти пожежну експертизу, зібрати пакет документів (заяву на отримання дозволу, висновок експертизи та посвідчену копію договору оренди) та отримати пожежний дозвіл
(пункт 3 Порядку № 150).2. Позитивний висновок СЕС.
Якщо орендодавець має такий висновок, його вистачає. Якщо ж не має, доведеться пройти експертизу органів СЕС (стаття 3 Порядку № 247).3. Дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі.
Питання про необхідність отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі, у принципі, є спірним. Однак органи влади на місцях навряд чи дозволять спокійно працювати підприємцю, який такого дозволу не має. Тому краще запастися терпінням та оформити цей документ у місцевому виконкомі (детально див. «ВД», 2008, № 11, с. 10).Слід зазначити, що останнім часом широкого розповсюдження набули віртуальні
інтернет-магазини. При чому для їх створення не потрібно ні орендувати приміщення (не потрібний торговельний зал, однак потрібно десь зберігати речі), ні отримувати інші дозвільні документи. Про те, як відкрити такий магазин, див. «ВД», 2008, № 4, с. 28.
Крок 6 — Постачальники
Тепер настав час визначитися, де купувати товар: за кордоном, а потім ввозити у вигляді імпорту, чи на території України.
Знайти оптових постачальників одягу не складно. Головне підшукати таких, які б поставляли якісні та модні речі. Для цього варто відвідати тематичні виставки одягу або почитати відповідні періодичні видання. У них неодмінно знайдуться контакти фірм-постачальників. Урешті-решт, можна просто ввести до пошукової інтернет-системи запит «оптові постачальники одягу» та познайомитися з отриманими результатами.
Нагадаємо, що останнім часом податківці схиляються до того, що підприємці повинні записувати до Книги за формою № 10 витрати на придбання товарів у момент сплати грошових коштів (детальніше див. «ВД», 2009, № 9, с. 29). А записати такі витрати можна лише за наявності підтверджуючих документів. Тому
платіжні та інші документи, що належать до купівлі товару (договори купівлі-продажу, рахунки, чеки), потрібно від постачальників отримувати та ретельно зберігати.
Крок 7 — Правила торгівлі
У разі торгівлі одягом слід дотримуватися певних правил, установлених законодавством. Так, сьогодні існують
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, в яких окремо прописано, які вимоги до маркування, зберігання, розташування товарів потрібно дотримуватися під час продажу, зокрема:— швейних, трикотажних, хутряних, смушково-шубних товарів і головних уборів;
— текстильних товарів;
— взуття;
— спортивних і туристичних товарів;
— галантерейних товарів.
Повний текст цих
Правил щодо кожного конкретного товару див. у «ВД», 2007, № 23, с. 17.Крім
Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, необхідно також пам'ятати про такі обов'язки:— підприємці на загальній системі під час здійснення готівкових розрахунків повинні використовувати зареєстрований у податковому органі
РРО;— підприємці на загальній системі зобов'язані мати
торговий патент для здійснення торгівлі за готівку;— підприємці на загальній системі та єдиноподатники зобов'язані
вести Книгу за формою № 10, відображаючи в ній доходи та витрати на дату їх виникнення за наявності підтверджуючих документів.
Крок 8 — Реклама
Як правило,
основна реклама магазину полягає в наявності вивіски, а також розповсюдженні листівок біля входу. Цим можна обмежитися, якщо магазин розміщений у торговельному центрі або на центральній вулиці міста поряд з аналогічними магазинами.У свою чергу, для того щоб вивіска не вважалася рекламою (і не потрібно було б сплачувати за її розміщення податок з реклами), вона повинна відповідати деяким умовам:
— на ній зазначаються лише зареєстроване найменування підприємця, товарний знак власних товарів, вид діяльності, режим роботи;
— розташована не вище першого поверху (
стаття 9 Закону про рекламу, детальніше див. «ВД», 2009, № 14, с. 11).Зауважимо, що, крім вивіски, біля входу до магазину має бути
табличка із зазначенням режиму роботи (пункт 12 Порядку № 833).У тому разі, якщо магазин знаходиться в місці з невеликим потоком людей, можна вдатися до реклами в ЗМІ та Інтернеті.
Крок 9 — Залучення клієнтів
Залучити клієнтів не лише до нового, а й у до вже давно існуючого магазину одягу допоможуть усілякі
знижки (особливо накопичувальні), акції та розпродажі, роздавання подарунків.Про те, як такі операції відображаються в податковому обліку, див. «ВД», 2008, № 23, с. 42.
Зараз надамо лише
декілька організаційних порад :— застосування розпродажів і знижок є ефективним у тому випадку, якщо вони діють лише протягом чітко визначеного періоду часу. Постійна наявність знижок може сформувати у клієнтів думку про магазин, як такий, що торгує застарілим товаром. Такий підхід припустимий хіба що для стоків;
— знижки потрібно застосовувати з певною метою, наприклад: стимулювати постійних покупців, проводити сезонні акції, передсвяткові знижки тощо;
— видаючи постійним клієнтам дисконтні картки на знижку, в анкеті, що заповнюється ними для отримання картки, слід передбачити поле «номер контактного телефону» та «e-mail». На мобільний або e-mail можна періодично надсилати повідомлення про акції, розпродажі та знижки;
— не рекомендується проводити розіграші призів, оскільки велика ймовірність того, що цю діяльність може бути розцінено як таку, що підлягає ліцензуванню.
Крок 10 — Суміжна діяльність (прокат)
Магазини одягу, особливо магазини весільного та вечірнього вбрання, часто стикаються з можливістю не лише продавати моделі, але й здавати їх у прокат. Які особливості прокату?
Перша.
Єдиноподатник зобов'язаний унести до Свідоцтва про єдиний податок вид діяльності не лише «торгівля одягом», а й «надання майна (одягу) у прокат».Друга. Послуги з
прокату весільного одягу та одягу для урочистостей підлягають патентуванню, тобто в магазині має бути, крім патенту на роздрібну торгівлю, ще й патент на надання послуг прокату (постанова № 576). Однак це стосується виключно весільного та вечірнього одягу. Для послуг прокату іншого одягу такої вимоги не існує. До речі, від необхідності мати патенти звільнено єдиноподатників та підприємців на фікспатенті (стаття 6 Указу № 746, абзац 23 пункту 1 статті 14 Декрету № 13-92).Третя.
Ліцензія на діяльність, пов'язану з прокатом, не потрібна.Четверта. На прокат необхідно укласти
договір прокату. Щоб уникнути суперечок з податківцями, то й договір прокату, і чек, за яким приймаються гроші за прокат, слід оформляти за спеціальною формою, оскільки це бланки суворого обліку.Якщо ж підприємець сміливий і готовий доводити податківцям, що
Порядок № 46 (який приписував сувору форму договору прокату та чеків) уже не діє, він може укладати договір у будь-якій зручній формі (усній або письмовій). Несуворим може бути й документ про отримання оплати (на загальній системі — чек РРО, а в єдиноподатників — квитанція довільної форми).Підприємець, який
має намір брати заставу в разі прокату, повинен укладати договір прокату виключно в письмовій формі (стаття 547 ЦКУ). Нагадаємо, що паспорт громадянина брати в заставу заборонено (пункт 23 Положення про паспорт громадянина України).Розумно буде видавати клієнту річ лише після пред'явлення ним паспорта та оплати вартості прокату.
П'ята. Потрібно, щоб у дозвільних документах
від СЕС і пожежників, крім дозволу продавати речі в цьому приміщенні, було також «добро» на прокат речей. Висновок від Держнаглядохоронпраці не потрібний (він видається в разі виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації об'єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, згідно з переліком, наведеним у додатках 1 і 2 до Порядку № 1631).Ось основне, що слід знати тим, хто стоїть на порозі відкриття магазину одягу. Як бачите, нічого складного: вашого вміння та прагнення вистачає для того, щоб зайняти своє місце в цій сфері. А ми, у свою чергу, із задоволенням відповімо на всі запитання, які у вас виникатимуть у процесі діяльності. Удалого відкриття!
Висновки
Для того щоб відкрити магазин одягу, насамперед потрібно визначитися з тим,
що зробить його унікальним, відмінним від конкурентів.Потім, орієнтуючись на наявну суму капіталу, визначається
тип магазину: малий — низької або середньої цінової категорії або великий — дорогий бутік. Відповідно від цього залежить потреба у працівниках, місце розташування магазину, його площа тощо.Одночасно з пошуком постачальників, орендою приміщення та придбанням обладнання потрібно пройти
реєстрацію підприємцем . При цьому на облік у податковій і соцфондах підприємця візьмуть автоматично. А ось тому, хто бажає працювати на єдиному податку, все ж таки доведеться відвідати податкову та подати заяву про застосування спрощеної системи.Після того як буде укладено договір оренди приміщення, можна приступати до отримання дозволів
на роботу магазину: від пожежників, СЕС і в місцевому виконкомі.Для того щоб надати потужний старт своєму ділу, слід подбати про рекламу. Магазину одягу достатньо буде яскравої помітної вивіски, роздавання прайсів-листівок, проведення періодичних знижок та акцій.
Довідкова інформація (довідка)
1 Захищатися можна наявністю
СКУ, відповідно до якого родичі повинні допомагати один одному, і при цьому жодні договори зазвичай не потрібні (детально про використання праці членів сім'ї див. «ВД», 2008, № 21, с. 19).
