Чи потрібно підприємцям оформляти дозвіл на використання води: нюанси
Ми вже попереджали наших читачів, що з 01.01.2011 р. усі підприємці на загальній системі зобов'язані сплачувати збір за спеціальне використання води (далі — збір за воду), навіть якщо вона використовується лише на задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (див. «ВД», 2011, № 2, с. 8 і № 4, с. 44).
У зв'язку з цим у багатьох виникло запитання: чи потрібно оформляти дозвіл на спецводокористування? Адже зараз у всіх на слуху, що без такого дозволу збір за воду доведеться сплачувати у п’ятикратному розмірі! Чи справді це так і кому дійсно потрібен такий дозвіл, розглянемо в цій статті.
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
Податковий кодекс
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.ВКУ
— Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.Кодекс про надра
— Кодекс України «Про надра» від 27.07.94 р. № 132/94-ВР.ККУ
— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.Наказ № 290
— наказ Державного комітету України з водного господарства «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації» від 29.12.2001 р. № 290.Науково-практичний коментар до ВКУ
— Р. І. Марусенко, А. Н. Мірошниченко, Т. О. Третяк «Науково-практичний коментар до Водного кодексу України» станом на 02.03.2009 р.
Можливість не сплачувати збір за воду
Почнемо з хорошої новини.
Не всі підприємці зобов'язані сплачувати збір за воду. По-перше, від сплати цього збору звільнено єдиноподатників (але про них поговоримо у кінці статті).По-друге, збір за воду можуть не сплачувати ті із загальносистемників, які підпадають під дію
пункту 326.2 Податкового кодексу: «За обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником». Отже, виходить, що підприємців, які отримують воду від інших водокористувачів (постачальників води) і не уклали з ними договір на постачання води, звільнено від сплати збору за воду.Інакше кажучи, якщо підприємець працює на загальній системі оподаткування та використовує воду з водопроводу, але договору з водоканалом не має, він може збір за воду не сплачувати.
Зрозуміло, у такому разі проблема п’ятикратного розміру збору за воду та наявності/відсутності дозволу на використання води для нього є неактуальною.Але при цьому слід відрізняти дві ситуації:
1) договору з постачальником води немає взагалі
— наприклад, підприємець орендує приміщення в іншої особи (немає значення: житловий чи нежитловий фонд), а договір з водоканалом укладено від імені орендодавця (орендар лише компенсує орендодавцю комунальні платежі). У такому разі орендар може сміливо не сплачувати збір за воду на підставі пункту 326.2 Податкового кодексу. З цим погоджуються й податківці (є роз'яснення в Єдиній базі податкових знань на сайті http://www.sta.gov.ua/control/uk/index);2) договір є, однак укладено його від імені громадянина
— наприклад, підприємець зареєстрований за місцем проживання, при цьому він сплачує за воду, отриману від водоканалу, як громадянин. У такому разі збір за воду також можна не сплачувати, посилаючись на підпункт 324.4.1 Податкового кодексу, згідно з яким від сплати збору за воду звільнено населення, що використовує воду для питних і санітарно-гігієнічних потреб у межах власного житлового фонду.Водночас
податківці можуть мати іншу думку з цього приводу, мовляв, оскільки фізична особа є підприємцем, то вона все одно має сплачувати збір за воду. Однак така позиція є хибною, і підприємцю нескладно довести протилежне. Аргументи на захист свого права не сплачувати збір за воду, спожиту у квартирі, такі:— особа, ставши підприємцем, усього лише отримала додатковий статус підприємця, що дозволяє їй провадити певні види діяльності. Але при цьому вона не перестала бути громадянином (населенням) (а населення від сплати збору за воду звільнено);
— у квартирі з підприємцем можуть проживати члени його сім'ї, які не провадять підприємницьку діяльність, котрі, поза сумнівом, є громадянами (населенням) (а населення, повторюємо, від сплати збору за воду звільнено). Тому неправомірно вимагати від підприємця сплати збору за воду, оскільки неможливо виокремити воду, використану у квартирі для підприємницьких потреб, від води, використаної там же для задоволення особистих потреб фізичної особи та членів її сім'ї;
— у договорі з водоканалом фізична особа виступає як громадянин, а не як підприємець (тобто в договорі не зазначено дані Свідоцтва про держреєстрацію особи як підприємця);
— нарешті, підприємець та його сім'я споживають воду для питних і санітарно-гігієнічних потреб у межах їх власного житлового фонду.
Отже, керуючись
підпунктом 324.4.1 Податкового кодексу, збір за спожиту вищезазначеними особами воду не сплачується.Тим же підприємцям, які, працюючи на загальній системі оподаткування,
уклали договори з водоканалом на постачання води від імені підприємця (тобто зазначили в договорі реквізити свого Свідоцтва про держреєстрацію), збір за воду сплачувати доведеться. Саме вони й мають перейматися проблемою п’ятикратного розміру збору, лімітів на воду і дозволів на використання води.
Навіщо потрібен дозвіл на водокористування
Отже, підприємці схвильовані тим, що їх можуть змусити сплачувати збір за воду в п’ятикратному розмірі, якщо вони не матимуть дозволу на використання води та лімітів на неї. Для того щоб розібратися з цією проблемою, звернемося до
Податкового кодексу та розглянемо норми, в яких ідеться про збір за воду.У
статті 327 Податкового кодексу зазначено: «За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання» (пункт 327.3 Податкового кодексу).У свою чергу, в
пункті 327.1 Податкового кодексу зазначено: «У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі…».Дійсно, з процитованих норм можна зробити висновок, що за відсутності дозволу на водокористування платник податків зобов'язаний сплачувати збір за воду в п’ятикратному розмірі. На це, до речі, звертали увагу й самі податківці. Так, ДПАУ в
листі від 04.01.2011 р. № 12/7/15-0817 зазначила, що раніше (до 01.01.2011 р.) «п’ятикратка» не застосовувалася до тих водокористувачів, які не мали встановлених лімітів і дозволів на спецводокористування, однак після набуття чинності Податковим кодексом з'явиться підстава «п’ятикратку» до них застосовувати.Однак у цьому випадку є один важливий момент. Річ у тім, що
«п’ятикратка» має застосовуватися не до всіх водокористувачів, а лише до тих, які обов'язково повинні мати дозвіл на використання води (але вони його не отримали). Адже якщо розібратися, то виявиться, що обов'язок отримувати дозвіл на спецводокористування встановлено не для всіх користувачів води.
Кому потрібно мати дозвіл на водокористування
Погано те, що виходячи з чинного законодавства, у тому числі й
ВКУ, важко зрозуміти, хто ж повинен отримувати дозвіл на користування водою, а хто може працювати без нього.Автори
Науково-практичного коментаря до ВКУ в коментарі до статті 48 ВКУ вважають, що спеціальним водокористуванням, тобто таким, що потребує дозволу на використання води, є забір води безпосередньо з водних об'єктів. Таким чином, якщо підприємцю вода надходить з технічних систем, він не зобов'язаний отримувати дозвіл на її використання.Цей підхід уявляється цілком логічним, адже, якщо дозвіл уже видано постачальнику води, навіщо видавати його окремо ще й споживачу (який отримує воду від постачальника)? Крім того,
підтвердження такому підходу можна знайти і в самому Податковому кодексі. Так, пункт 326.12 Податкового кодексу встановлює дві вимоги:1) органи, які видають дозвіл на використання води, зобов'язані надавати податківцям інформацію про водокористувачів, яким вони видали дозвіл;
2) у свою чергу, водокористувачі, які отримали дозвіл на використання води, зобов'язані подавати податківцям інформацію про тих, кому вони передають воду (тобто про водокористувачів-абонентів). Отже,
водокористувачі-абоненти дозволу на використання води не мають.Отже, сам
Податковий кодекс підтверджує наявність двох категорій водокористувачів (див. рисунок).
Таким чином, якщо підприємець використовує воду з водопроводу
і в договорі з водоканалом (який укладено від імені підприємця) або в додатку до такого договору зазначено річний ліміт використання води (він може називатися інакше — «річний обсяг використання води»), то збір за воду сплачується у звичайному розмірі. Тобто до таких водокористувачів податківці не повинні застосовувати «п’ятикратку».А ось як діяти тим підприємцям, які
договір з водоканалом мають, а ліміт використання води в ньому не зазначено (ні в самому договорі, ні в додатках до нього)? Ця ситуація, мабуть, найскладніша. В Єдиній базі податкових знань ДПАУ поки що не опублікувала відповідь на це запитання, тому думка податківців з цього приводу на сьогодні невідома.Але навряд чи вони дотримуватимуться ліберальної позиції та не будуть застосовувати «п’ятикратку», оскільки ліміти встановлюються в дозволі на використання води, а водокористувачі-абоненти такий дозвіл не оформляють.
Найімовірніше
, фіскальна зацікавленість податківців призведе до того, що вони примушуватимуть підприємців, які не мають лімітів, сплачувати збір за воду в п'ятикратному розмірі. Тому для підстрахування краще укласти з водоканалом додаткову угоду до договору постачання води і зазначити в ній допустимий річний обсяг використання води (ліміт).І лише в тому разі якщо
підприємець здійснює забір води безпосередньо з водного об’єкта (тобто є первинним водокористувачем), він зобов'язаний отримати дозвіл на спеціальне використання води.Такий дозвіл видають:
— органи охорони навколишнього природного середовища — у разі забору води з водних об'єктів загальнодержавного значення;
— Верховна Рада АРК, обласні міськради, Київська і Севастопольська міськради за погодженням з органами охорони навколишнього природного середовища — у разі використання води водних об'єктів місцевого значення
(стаття 49 ВКУ).Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді
, погодженим з:— органами водного господарства — у разі використання поверхневих вод;
— органами геології — у разі використання підземних вод;
— органами охорони здоров'я — у разі використання водних об'єктів, віднесених до лікувальних.
І для таких підприємців винятків немає, бо згідно зі
статтею 23 Кодексу про надра підприємці мають право не оформляти дозвіл на користування надрами для видобутку води (за умови, що продуктивність водозаборів не перевищує 300 куб. м на добу), але ця норма не звільняє їх від необхідності отримати дозвіл на спеціальне водокористування.
Єдиноподатники
Підприємців, які працюють на єдиному податку,
звільнено від сплати збору за воду (стаття 6 Указу № 746), і податківці з цим не сперечаються. Тому проблемою наявності/відсутності дозволу на використання води єдиноподатники не переймаються.Водночас
якщо єдиноподатник здійснює забір води безпосередньо з водного об’єкта, то дозвіл на водокористування слід отримати. Інакше його можуть покарати за самовільне використання водних ресурсів за наказом № 290, оскільки звільнення від сплати збору за воду не звільняє підприємця від необхідності отримати дозвіл на використання води (зрозуміло, у тому випадку, якщо така необхідність є).Крім того,
за незаконне використання поверхневого шару водного фонду в розмірах, що перевищують 10 куб. м, передбачено кримінальну відповідальність за статтею 2392 ККУ у вигляді штрафу від 1700 до 5100 грн. або позбавлення волі на строк до 3 років із конфіскацією засобів самовільного захвату вод.
Висновки
Збір за воду можуть сміливо не сплачувати:
— єдиноподатники
;— підприємці на загальній системі оподаткування, які отримують воду з технічних систем від постачальника, не уклавши з таким постачальником договір на постачання води
(наприклад, орендарі в разі, коли договір з водоканалом оформлено лише на орендодавця).Крім того,
збір за воду можуть не сплачувати підприємці, які зареєстровані за місцем проживання (у власній квартирі, будинку) та уклали з водоканалом договір на постачання води від імені громадянина (а не від імені підприємця). Щоправда, у цьому випадку є ймовірність того, що податківці все ж таки можуть вимагати від такого підприємця сплати збору за воду. Водночас їх думку нескладно спростувати.Усім зазначеним вище підприємцям не потрібно перейматися наявністю дозволу на використання води та ліміту.
Загальносистемники, які
уклали з водоканалом договір на постачання води, як підприємці зобов'язані сплачувати збір за воду. Для того щоб сплачувати його у звичайному розмірі (а не в п'ятикратному), достатньо, щоб у договорі з водоканалом (або в додатку до нього) було зазначено ліміт. Якщо ліміт не зазначено, для підстрахування краще переукласти договір (або підписати додаткову угоду до нього), зазначивши в ньому ліміт.При цьому оформляти дозвіл на використання води зобов'язані лише ті підприємці, які здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів. Решта водокористувачів (абонентів) дозвіл мати не зобов'язана, і за його відсутності п'ятикратний розмір збору за воду податківці до них застосовувати не повинні.
