Свердловина на ділянці підприємця: плата за надра, дозвіл на водокористування
ЗАПИТАННЯ.
Підприємець на власній земельній ділянці облаштував свердловину для видобування води та використовує цю воду виключно для задоволення господарських потреб. Чи зобов'язаний він сплачувати плату за надра?
ВІДПОВІДЬ. Плату за надра можна не сплачувати, однак лише в тому разі, коли щодобовий забір води не перевищує 300 куб. м.
Розберемося чому.Плата за надра.
Почнемо з того, що відповідно до підпункту 263.1.1 Податкового кодексу платниками плати за надра є лише ті підприємці, які зобов'язані мати дозвіл на використання надр для видобування корисних копалин:«Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі — спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин…»
.Отже, спостерігається такий причинно-наслідковий зв'язок (див. рисунок):
Що стосується водної свердловини, то за загальним правилом на неї дійсно слід отримати дозвіл на користування надрами для видобування прісної води
(стаття 21 Кодексу про надра), а отже, доведеться сплачувати і плату за надра. Проте із загального правила є винятки. Так, підприємець може видобувати воду без дозволу на користування надрами, якщо він виконує три умови:1)
облаштував свердловину на власній земельній ділянці або на земельній ділянці, узятій в оренду (тобто у нього на руках є акт на земельну ділянку або чинний договір оренди);2)
видобуває з цієї свердловини воду в обсязі 300 куб. м. на добу (або менше);3)
використовує видобуту воду для власних господарчо-побутових потреб (стаття 23 Кодексу про надра).Якщо всі зазначені умови виконано, то власник свердловини
може видобувати воду, не оформляючи спеціальний дозвіл на використання надр. Це означає, що він не є платником плати за надра (відповідно до підпункту 263.1.1 Податкового кодексу).Інакше, тобто коли хоча б одну із зазначених умов порушено
(наприклад, обсяги води, що видобувається за добу, перевищують 300 куб. м або вода використовується не лише для задоволення господарчо-побутових потреб самого підприємця), потрібно оформити дозвіл на користування надрами та сплачувати плату за надра.Дозвіл на водокористування, збір за воду. Зверніть увагу: дозвіл на використання надр не слід плутати з дозволом на спеціальне водокористування — це два різні документи.
На відміну від дозволу на користування надрами, дозвіл на спецводокористування необхідно мати завжди (у разі забору води безпосередньо з водних об'єктів), незалежно від обсягів забраної води, оскільки відповідно до статті 48 ВКУ забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, її використання та скидання забруднюючих речовин у воду є спеціальним водокористуванням. А спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволів (стаття 49 ВКУ).У свою чергу,
стаття 23 Кодексу про надра звільняє підприємця лише від обов'язку оформляти дозвіл на користування надрами, тоді як отримати дозвіл на використання води все одно необхідно (такий висновок можна зробити, зокрема, з листів Мінприроди від 10.08.2010 р. № 259-27/08 і Держкомводогоспу від 16.08.2010 р. № 3837/9/11-10).Погодження та видача дозволів на використання води регулюються
Порядком № 321. Дозволи на спецводокористування видаються:— органами охорони навколишнього природного середовища — у разі забору води з водних об'єктів загальнодержавного значення;
— Верховною Радою АРК, обласними міськрадами, Київською і Севастопольською міськрадами за погодженням з органами Мінекоресурсів — у разі використання води водних об'єктів місцевого значення
(стаття 49 ВКУ).Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді
, погодженим з органами:— водного господарства — у разі використання поверхневих вод;
— геології — у разі використання підземних вод;
— охорони здоров'я — у разі використання водних об'єктів, віднесених до лікувальних.
Відповідно до
пункту 7 Порядку № 321 видача дозволів і погодження клопотань здійснюються безоплатно.У дозволі на спецводокористування, зокрема, зазначаються строк його дії (від 3 до 25 років) і ліміт забору води. За відсутності такого дозволу (або ліміту), крім відповідальності за незаконне використання води, підприємцю доведеться ще й сплачувати збір за воду в п'ятикратному розмірі
(пункт 327.3 Податкового кодексу).Якщо ж дозвіл на використання води буде, збір за воду можна сплачувати у звичайному розмірі. Щоправда,
від сплати збору за воду звільнено:—
єдиноподатників (на підставі статті 6 Указу № 746);—
населення, яке використовує воду в межах власного житлового фонду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (підпункт 324.4.1 Податкового кодексу). До цієї категорії можуть належати й ті підприємці, які зареєстровані та провадять діяльність за місцем проживання (у власному будинку або квартирі), — детальніше див. «ВД», 2011, № 7, с. 20.Однак
звільнення від сплати збору за воду не звільняє підприємця від необхідності мати дозвіл на використання води.Працювати без дозволу на спецводокористування можуть лише:
— вторинні водокористувачі (тобто ті підприємці, які отримують воду не з водного джерела, а від постачальників води);
— населення, яке отримує воду від постачальників води;
— населення, яке бере воду з колодязя або безпосередньо з водного об’єкта без застосування споруд або технічних пристроїв
(стаття 47 ВКУ).Документи консультації
Податковий кодекс
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Кодекс про надра
— Кодекс України «Про надра» від 27.07.94 р. № 132/94-ВР.ВКУ
— Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.Порядок № 321 — Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 321.
