Теми статей
Обрати теми

Довідник підприємця. Автомобіль та перевезення в діяльності підприємця від «А» до «Я»: найдетальніший довідник

Редакція ВД
Довідкова інформація

Автомобіль та перевезення в діяльності підприємця від «А» до «Я»: найдетальніший довідник

 

Частина 1. Придбання автомобіля

Основні запитання під час купівлі
автомобіля

Відповіді

1

2

Чи має право підприємець використовувати у своїй господарській діяльності власний автомобіль?

Так, згідно зі статтею 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності

Купівля автомобіля

Договір купівлі-продажу автомобіля складається у письмовій формі. Засвідчувати його у нотаріуса формально необов’язково, але на практиці доводиться, оскільки без нотаріального засвідчення договору автомобіль не зареєструють у ДАІ (пункт 8 Порядку № 1388).

Але, крім нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу, існують також інші документи, якими можна оформити купівлю автомобіля і які приймають у ДАІ:

1) спеціальні договори (на бланках, зареєстрованих у ДАІ) — їх можна отримати у разі купівлі автомобіля на товарній біржі (такі договори у нотаріуса засвідчувати не потрібно). Щоправда, з 16.06.2010 р. діє заборона на продаж уживаних автомобілів через товарні біржі (стаття 15 Закону про товарну біржу);

2) довідка-рахунок — її можна отримати у спеціалізованого продавця автомобілів (зрозуміло, у разі купівлі у нього авто), і її достатньо для того, щоб зареєструвати автомобіль у ДАІ.

До речі, зараз багато які з підприємств пропонують оформити таку довідку за плату будь-яким продавцю та покупцю автомобіля. Тут слід розрізняти дві ситуації:
— якщо таке підприємство згодне виступити комісіонером під час продажу автомобіля і на цій підставі виписує довідку-рахунок, усе гаразд;
— якщо ж воно просто продає бланк довідки-рахунку, воно чинить незаконно, і краще з ним справи не мати;

3) ВМД — підійде для реєстрації автомобіля, якщо його було придбано за кордоном і ввезено на митну територію України.

Слід зазначити, що часто з метою мінімізації податкових платежів купівлю автомобіля оформляють за допомогою генеральної довіреності. Видача довіреності не тягне за собою переходу права власності на автомобіль, у чому й полягає відмінність довіреності від договору купівлі-продажу, на підставі якого право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця. У разі оформлення довіреності особі передаються широкі права, пов’язані з використанням автомобіля: можливість не тільки користуватися та розпоряджатися автомобілем, а й також від імені власника контактувати з держорганами (ДАІ тощо) і навіть продавати автомобіль.

Водночас, якщо немає переходу права власності:
— по-перше, не потрібно реєструвати автомобіль у ДАІ;
— по-друге, немає обов’язку сплачувати ПДФО, оскільки немає продажу майна
(пункт 173.8 Податкового кодексу). Крім того, не доведеться сплачувати збір до ПФ під час купівлі автомобіля (про це див. далі). Єдині витрати покупця та продавця — оформлення гендовіреності у нотаріуса (орієнтовно 250 — 300 грн.). Утім, «купівля» автомобіля за гендовіреністю не така надійна, як за договором купівлі-продажу (адже власником все одно залишається продавець)

Легковий автомобіль

Автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж 9 з місцем водія включно (стаття 1 Закону про автотранспорт)

Вантажний
автомобіль

Автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів (стаття 1 Закону про автотранспорт)

Автобус

Транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно (стаття 1 Закону про автотранспорт)

ПДФО у разі купівлі легкового автомобіля

Купуючи автомобіль у юрособи, підприємець, зрозуміло, не замислюватиметься про утримання податку на доходи (ПДФО)

А от у разі купівлі легкового автомобіля в громадянина-фізособи підприємець зобов’язаний утримати з виплачуваної суми ПДФО та перерахувати його до бюджету. ПДФО утримується в такому розмірі (пункти 167.2, 173.2 та 173.3 Податкового кодексу):
— 1 % від доходу, якщо громадянин продає перший легковий автомобіль у поточному календарному році;
— 5 % від доходу, якщо громадянин уже продавав легковий автомобіль у цьому календарному році.

Для цілей обчислення ПДФО дохід від продажу легкового автомобіля визначається на рівні ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості автомобіля та не нижче 25 % вартості такого самого нового автомобіля

У разі коли автомобіль придбавається у підприємця, слід дізнатися, чи є торгівля автомобілями підприємницькою діяльністю продавця (тобто чи зазначив він під час держреєстрації такий вид діяльності, як «торгівля автомобілями»). Для цього він має надати виписку з ЄДР, а також довідку з податкової про види діяльності або витяг з ЄДР.

Якщо такий вид діяльності в них зазначено і продавець виступає в договорі купівлі-продажу як підприємець (вказує реквізити виписки з ЄДР), то ПДФО не утримується.

Інакше ПДФО потрібно буде утримати так само, як і зі звичайного громадянина (непідприємця)

І, нарешті, такий варіант: якщо підприємець вирішив купити автомобіль як звичайний громадянин (не афішуючи свого підприємницького статусу), у нього не виникає жодних обов’язків щодо утримання ПДФО. У такому разі ПДФО має сплатити сам продавець (ну а контроль за цим уже покладається на нотаріуса)

ПДФО у разі купівлі вантажного автомобіля

У разі купівлі автомобіля у юрособи (товарна біржа, підприємство з продажу автомобілів чи інша юрособа) ПДФО не справляється, оскільки доходи виплачуються не фізособі, а юрособі

У разі купівлі вантажного автомобіля у громадянина-фізособи підприємець зобов’язаний утримати з виплачуваної суми ПДФО та перерахувати його до бюджету. ПДФО утримується в розмірі 5 % від виплачуваного доходу (пункти 167.2, 173.2 та 173.3 Податкового кодексу). Контроль за сплатою ПДФО покладено на нотаріуса.

Для цілей обчислення ПДФО дохід від продажу вантажного автомобіля визначається на рівні ціни, встановленої в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості автомобіля

Якщо ж автомобіль придбавається у підприємця, діяти потрібно так само, як і в разі купівлі легкового автомобіля. Те ж саме стосується й купівлі автомобіля громадянином (коли покупець не афішує свій підприємницький статус)

ЄСВ під час купівлі автомобіля

ЄСВ нараховується та утримується лише в разі виконання робіт (надання послуг), тому під час купівлі автомобіля ЄСВ сплачувати не потрібно

Пенсійний збір у разі купівлі легкового автомобіля

Придбаваючи легковий автомобіль, покупець зобов’язаний сплатити збір до ПФ. Без сплати цього збору автомобіль не зареєструють у ДАІ (пункти 12 та 14
Порядку № 1740
).

Збір до ПФ сплачується у розмірі 3 % від вартості автомобіля, зазначеної в договорі купівлі-продажу, довідці-рахунку, договорі міни, довідці від митниці, акті експертної оцінки вартості автомобіля чи в іншому документі, що підтверджує його вартість (пункт 13 Порядку № 1740).

Проте Департамент Державтоінспекції МВС України в листі від 22.08.2009 р. № 4/8-8466 дав зрозуміти, що в ДАІ визнають лише той документ щодо вартості автомобіля, який отримано від спеціаліста, що має допуск до здійснення діяльності з оцінки майна. Інакше кажучи, з усіх документів, перелічених у пункті 13 Порядку № 1740, під час реєстрації автомобіля для підтвердження його вартості та суми збору, сплаченого до ПФ, потрібно мати довідку-рахунок або акт експертної оцінки вартості автомобіля.

Такі документи, до речі, можуть знадобитися ще й для визначення звичайної ціни під час відображення податкового кредиту (далі — ПК) з ПДВ

Пенсійний збір у разі купівлі вантажного автомобіля

У разі купівлі вантажного автомобіля збір до ПФ не сплачується

Акцизний податок у разі імпорту автомобіля з-за кордону

Акцизний податок сплачується під час митного оформлення автомобіля один раз. Надалі під час купівлі-продажу автомобіля сплачувати цей податок не потрібно.

Декларація з акцизного податку у зв’язку з імпортом автомобіля не подається (стаття 223 Податкового кодексу)

Реєстрація автомобіля в ДАІ

Придбаний автомобіль реєструється в ДАІ протягом 10 діб після підписання договору купівлі-продажу (пункт 7 Порядку № 1388).

Для реєстрації новий власник автомобіля повинен особисто надати до ДАІ такий пакет документів (пункт 8 Порядку № 1388):

1) заява;

2) документ, що посвідчує особу власника (наприклад, паспорт);

3) документ, що підтверджує оцінку вартості автомобіля (оцінка має проводитися спеціалістом, який пройшов відповідну підготовку);

4) документ, що підтверджує правомірність придбання, ввезення, митного оформлення автомобіля. Таким документом може бути (засвідчені підписом відповідної посадової особи і скріплені печаткою):
довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 1388, видана підприємством, діяльність якого пов’язана з продажем транспортних засобів;
договори та угоди, складені на товарних біржах на зареєстрованих у ДАІ бланках;
інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на автомобіль;
— копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, з вказівкою фізичної особи, яка визнана власником автомобіля;

— довідка органу соціального захисту населення або Фонду страхування від нещасних випадків про виділення автомобіля;
— ВМД або видане митницею посвідчення про реєстрацію автомобіля;
— договір фінансового лізингу;

5) якщо автомобіль уже перебував в експлуатації на території України, додатково подаються:
— техпаспорт автомобіля;
— копія пластикової реєстраційної картки до техпаспорта з відміткою про зняття автомобіля з обліку (зняття з обліку здійснює колишній власник, тобто продавець автомобіля)

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

Зазначений збір сплачується тільки в тому разі, якщо придбаний автомобіль ще не експлуатувався на території України.

Збір сплачується перед проведенням першої реєстрації автомобіля (стаття 237 Податкового кодексу). При цьому жодного звіту щодо нього фізособа не подає
(пункт 293.2 Податкового кодексу)

Чи включається до ПК з ПДВ сума ПДВ, сплаченого під час купівлі легкового автомобіля?

Так, включається, незважаючи на те, що реєстрація автомобіля в ДАІ здійснюється на фізособу (без згадки про її підприємницький статус).

Слід сказати, що саме з цієї причини податківці довгий час забороняли підприємцям відображати ПК з ПДВ під час купівлі транспортних засобів. На їх думку, реєстрація автомобіля на фізособу свідчила про те, що транспорт використовується не в госпдіяльності платника податків, а в його особистих цілях, отже, на ПК права немає.

Цю ситуацію прояснив Мін’юст, зазначивши, що автомобілі реєструються на фізичну особу тільки тому, що немає такого суб’єкта права власності як «фізична особа — підприємець», тому зареєструвати автомобіль на підприємця неможливо в принципі (лист від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08).

Водночас правовий статус фізичної особи набагато ширший, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця, тому автомобіль, зареєстрований на фізособу, цілком може бути підприємницьким автомобілем (використовуватися для госпдіяльності).

На щастя, з часом ДПАУ змінила свою думку на користь підприємців, роз’яснивши таке: «

до податкового кредиту фізичних осіб — суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням транспортних засобів … за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат…» (лист ДПАУ від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26, пункт 198.3 Податкового кодексу).

Але довести перевіряльникам своє, скажімо так, теоретичне право на ПК — це всього лише півділа. Потрібно ще підтвердити його документально. Перелік документів,
що підтверджують право на ПК
, такий:
податкова накладна, видана під час купівлі автомобіля (обов’язково потрібна);
ліцензія на здійснення перевезень, ліцензійні картки на транспортні засоби
(у разі пасажирських перевезень або перевезень небезпечних вантажів);
наказ про використання автомобіля в господарській діяльності підприємця (наказ видається в довільній формі, у ньому бажано вказати марку автомобіля, номерний знак та спосіб його використання);
первинні документи про перевезення: подорожні листи, накладні, податкові накладні, талони замовника тощо (лист Держкомпідприємництва від 31.05.2007 р. № 3903; ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 р. у справі № 2-а-17398/08/0570; постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 р. у справі № 2а-8072/08).

Ще було б добре вказати і в договорі купівлі-продажу автомобіля, і в розрахункових документах, і особливо в податковій накладній на придбання автомобіля,
що покупцем є фізособа-підприємець
. Це може стати додатковим аргументом у розмові з податковим інспектором. А ще надійніше, якби купівлю автомобіля було оплачено з підприємницького рахунка, відкритого на фізособу-підприємця

Чи включається до ПК з ПДВ сума ПДВ, сплаченого під час купівлі вантажного автомобіля?

Так, включається. Ситуація тут така сама, як і з купівлею легкового автомобіля
(див. вище).

При цьому слід пам’ятати про такий нюанс: відобразивши ПК з ПДВ під час купівлі автомобіля, підприємець повинен буде нарахувати і сплатити до бюджету податкове зобов’язання з ПДВ у разі, якщо він вирішить знятися з ПДВ-реєстрації (пункт 184.7 Податкового кодексу)

 

Частина 2. Оренда автомобіля

Основні запитання у разі оренди
автомобіля

Відповіді

1

2

Оренда автомобіля у фізособи (громадянина)

Підприємець має право взяти в оренду автомобіль не тільки у суб’єкта господарювання, а й у звичайного громадянина.

Оформити оренду можна, уклавши договір оренди транспортного засобу (у письмовій формі). Оскільки однією зі сторін такого договору є фізособа (не суб’єкт господарювання), договір необхідно засвідчити у нотаріуса (стаття 799 ЦКУ).

Не засвідчений нотаріально договір податківці під час перевірки можуть визнати недійсним і виключити з витрат підприємця суму орендних платежів. Якщо так сталося, підприємець може спробувати відстояти право на витрати, довівши дійсність договору в судовому порядку (зрозуміло, якщо сторони договору не мають претензій одна до одної — частина 2 статті 220 ЦКУ).

Типова форма договору оренди транспортного засобу законодавством не передбачена, проте ЦКУ містить низку обов’язкових вимог, які потрібно включити до договору (статті 801 — 804 ЦКУ):
орендар зобов’язаний підтримувати транспортний засіб у відповідному технічному стані;
— витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, у тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе орендар;
страхування транспортного засобу здійснює орендодавець;
орендар зобов’язаний відшкодувати збитки, пов’язані з втратою або пошкодженням транспортного засобу, а також збиток, заподіяний третім особам у зв’язку з використанням транспортного засобу.

Крім того, податківці у своїх консультаціях звертають увагу на необхідність зазначити в договорі найменування та марку автомобіля, держномер, колір, рік випуску, номери двигуна, шасі та кузова, реквізити техпаспорта, а також строк оренди авто, суму орендної плати, форму оплати (грошова, натуральна або інша) та періодичність проведення розрахунків (Вісник податкової служби України, 2006, № 29, с. 36)

Оренда автомобіля у суб’єкта господарювання (підприємця або юрособи)

Договір укладається у письмовій формі. Але ключовим моментом тут є вирішення питання про те, чи потрібно такий договір засвідчувати нотаріально?

У статті 799 ЦКУ зазначено, що договір оренди транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Водночас підприємець (орендар) є не просто фізособою, а суб’єктом господарювання. Крім того,

з точки зору ЦКУ підприємці взагалі прирівняні до юросіб (стаття 51 ЦКУ).

Виходячи з цього, нотаріально засвідчувати договір оренди автомобіля, сторонами якого є підприємці або підприємець і юрособа, не потрібно, якщо договір укладено у межах підприємницької діяльності. Цю позицію підтвердив і ВГСУ (постанова від 14.09.2006 р. у справі № 41/102).

Але при цьому важливо звернути увагу на таке: якщо орендований автомобіль використовуватиметься не в підприємницькій діяльності, а для особистих потреб орендаря (навіть якщо він і зареєстрований як підприємець), засвідчити у нотаріуса договір оренди потрібно обов’язково.

На жаль, постанова суду не має сили законодавчого акта, тому не можна гарантувати, що податківці не вимагатимуть у підприємця нотаріально засвідченого договору навіть на той автомобіль, який використовується в госпдіяльності. Тим паче, що такий договір можуть зажадати і працівники ДАІ (якщо підприємець не захоче оформляти реєстраційний талон на орендований автомобіль — докладніше про це див. далі).

Проте шанси відстояти правомірність такого незавіреного договору в судовому порядку є, і вони високі

Оренда з екіпажем

Орендуючи автомобіль у суб’єкта господарювання, підприємець може або просто найняти авто для використання (це буде договір оренди транспортного засобу), або разом з автомобілем узяти в оренду (користування) водія чи інший обслуговуючий персонал (це буде договір оренди транспортного засобу з екіпажем).

Останній варіант зручний тим, що екіпаж, виконуючи роботу для орендаря, залишається в трудових відносинах з власником автомобіля. Тому орендар не повинен ані укладати трудові договори, ані виплачувати зарплату і ЄСВ, ані звітувати за таких працівників. Інакше кажучи, робота членів екіпажу не розглядається як окремий процес, а є доповненням до переданого в оренду автомобіля.

Для оформлення таких відносин використовується звичайний договір оренди (з урахуванням вимог про нотаріальне його засвідчення), в якому зазначається, що автомобіль здається в оренду з екіпажем (стаття 805 ЦКУ)

Лізинг автомобіля

Лізинг автомобіля — це оренда автомобіля з правом його викупу. Можна сказати, що на сьогодні лізинг — найлегший спосіб отримати автомобіль. При цьому автомобіль залишається власністю лізингової компанії, а підприємець користується всіма вигодами від володіння транспортним засобом.

Основні відмінності лізингу від кредиту в тому, що ця послуга комплексна.

Компанія самостійно займається реєстрацією автомобіля в ДАІ, державним техоглядом, плановим сервісним обслуговуванням, «вибиванням» страхового відшкодування в разі ДТП, сплатою всіх необхідних податків і оформленням страховок. Клієнт лише користується автомобілем.

Усі витрати щодо утримання автомобіля враховані в щомісячному лізинговому платежі.

Відносини лізингу оформляються договором лізингу (стаття 806 ЦКУ). Питання із засвідченням договору у нотаріуса вирішується так само, як і при звичайній оренді автомобіля (див. вище)

Чи потрібний тимчасовий талон з ДАІ

З 05.03.2009 р. тимчасовий талон мати необов’язково — замість нього досить мати з собою засвідчений у встановленому порядку договір оренди автомобіля.

Нагадуємо, що до 05.03.2009 р. водії, які не були власниками автомобіля, а керували ним за довіреністю чи за договором оренди, повинні були мати при собі тимчасовий реєстраційний талон. До цього їх зобов’язував підпункт «б» пункту 2.1 ПДР, де зазначалося, що в разі відсутності в автомобілі його власника водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на автомобіль (техпаспорт), а крім нього: свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або тимчасовий реєстраційний талон.

Проте після набуття чинності постановою № 124 (05.03.2009 р.) формулювання в підпункті «б» пункту 2.1 ПДР, яке нас цікавить, було змінено таким чином, що тепер, експлуатуючи чужий автомобіль, для підтвердження законності його використання досить мати при собі один з документів:
— свідоцтво про право спільної власності;
— або реєстраційний документ (що засвідчує право керування автомобілем);
— або інший документ, що підтверджує право керування, користування або розпорядження автомобілем (засвідчену довіреність, засвідчений договір оренди тощо).

Отже, з 05.03.2009 р. водії можуть звертатися до ДАІ по тимчасовий реєстраційний талон виключно за бажанням, штраф згідно зі статтею 126 КУпАП за його відсутність не застосовуватиметься

ПДФО в разі оренди

Якщо підприємець орендує автомобіль у юрособи, він не повинен утримувати і сплачувати ПДФО, оскільки орендні платежі (дохід) виплачуються не фізособі, а юрособі

У разі коли автомобіль орендується у фізособи (громадянина), з суми орендних платежів, що виплачуються такому громадянину, необхідно утримати ПДФО (перерахувати його до бюджету). ПДФО розраховується так:
15 % від загальної суми орендного платежу, якщо вона не перевищує 10 мінімальних зарплат, установлених на 1 січня поточного року (мінзарплата на 01.01.2011 р. — 941 грн.)
15 % від 9410 грн. плюс 17 % від суми орендного платежу, яка перевищує 9410 грн.

У разі оренди автомобіля у фізособи-підприємця слід переконатися, чи є здавання автомобілів в оренду його підприємницькою діяльністю. Для цього він має надати виписку з ЄДР, а також довідку з податкової або витяг з ЄДР із зазначенням видів діяльності. Якщо «оренда автомобіля» в них зазначена, ПДФО можна не утримувати.

В іншому випадку ПДФО утримується з нього так само, як і з громадянина (непідприємця)

ЄСВ у разі оренди

ЄСВ у разі оренди не сплачується, оскільки в цьому випадку підприємець не використовує працю фізичних осіб. Таку ж думку висловив і ПФ, зазначивши, що під час здійснення оренди немає ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг (роз’яснення ПФ від 11.03.2011 р. б/н)

Оренда маршруту

Якщо підприємець уклав договір з міськвиконкомом на здійснення пасажирських перевезень, але поки що не обзавівся автотранспортом, він у жодному разі не має права здавати в оренду маршрут третій особі. Такі дії суперечитимуть законодавству. Річ у тім, що використовувати маршрут може лише той перевізник, який виграв конкурс і уклав договір з органом місцевого самоврядування. Надалі саме він своїми силами повинен забезпечувати перевезення.

Тому в цьому випадку перевізникові не залишається нічого іншого, як укласти договори оренди транспортних засобів з власником маршрутів (надовго або доти, доки перевізник не купить власні автобуси). При цьому орендна плата за машини може бути встановлена не тільки у вигляді фіксованої суми, а й як відсоток від виручки, отриманої на маршруті (це потрібно прописати в договорі оренди транспортних засобів)

 

Частина 3. Обов’язки та операції, що виникають у власника автомобіля

Обов’язок

Виконання обов’язку

1

2

Екологічний податок

Підприємці, що використовують у господарській діяльності автомобіль, не зобов’язані окремо сплачувати екологічний податок за викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами, і звітувати за ним вони теж не зобов’язані.
З 01.01.2011 р. такий обов’язок покладено на продавців палива (стаття 241 Податкового кодексу).

Але, по суті, тягар сплати екоподатку все одно залишився на особах, що використовують автомобілі, оскільки тепер екоподаток включено до вартості палива

Дозвіл на викид забруднюючих речовин

Спеціального дозволу на викиди не потрібно, але необхідно дотримуватися нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах. Штраф за перевищення нормативів забруднюючих речовин — від 510 до 850 грн. (стаття 81 КУпАП).

Утім, очевидно, що визначити фактичний вміст забруднюючих речовин можна тільки в спеціальних (лабораторних) умовах. Тому ризик штрафу мінімальний, якщо візуально вихлопні гази не привертають уваги

Страховий сертифікат «Зелена картка»

Наявність страхового сертифіката обов’язкова, тому відразу після купівлі (оренди) автомобіля потрібно укласти договір страхування відповідальності водія (або на себе, якщо підприємець керуватиме автомобілем сам, або на своїх найманих працівників-водіїв). Штраф за відсутність поліса — від 425 до 850 грн. (стаття 126 КУпАП)

Установлення ГБО

Автомобіль, на який було встановлене ГБО, обов’язково потрібно перереєструвати в ДАІ.

З набуттям чинності нової редакції Порядку № 1388 (з 23.12.2009 р.) автомобілі, на які встановлено ГБО (шляхом переобладнання), вже без сумнівів потрібно перереєструвати. Так, пункт 33 Порядку № 1388 чітко вказує на необхідність перереєстрації автомобіля у разі, якщо його двигун переобладнаний або замінений (а встановлення ГБО, у свою чергу, є переобладнанням двигуна, оскільки система живлення двигуна змінюється з бензинової на газо-бензинову).

За відсутність перереєстрації автомобіля можуть покарати адмінштрафом у сумі 170 — 255 грн. (причому можливе тимчасове вилучення талона техогляду, вилучення номерів та штрафмайданчик) — статті 121 та 2652 КУпАП.

Перелік документів, необхідних для перереєстрації автомобіля в ДАІ, див. у «ВД», 2010, № 15, с. 45

Плановий (державний) техогляд

Підприємець, у якого з’явився автомобіль, повинен стежити за тим, щоб вчасно проходити державний техогляд. Такий техогляд проводиться:

1) двічі на рік — транспортних засобів, призначених для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більш як 9 з місцем водія включно, а також призначених для перевезення небезпечних вантажів;

2) один раз на рік — транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів з максимально допустимою масою понад 3,5 т, а також спеціальних та спеціалізованих засобів (автокрани, таксі, автомобілі швидкої допомоги тощо);

3) один раз на два роки — автомобілі, призначені для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більш як 9 з місцем водія включно та для перевезення вантажів з дозволеною масою до 3,5 т. Такі автомобілі зобов’язані пройти техогляд:
— у рік, який закінчується на непарну цифру, якщо остання цифра року випуску яких непарна;
— у рік, який закінчується на парну цифру і нуль, якщо остання цифра року випуску яких парна або нуль.

Техогляд проводиться в ДАІ в такі строки:
з 15.01 по 15.12 — для тих транспортних засобів, які перевіряються раз на рік або раз на два роки;
— з 15.01 по 30.06 та з 01.07 по 15.12 — для тих транспортних засобів, які проходять техогляд два рази на рік (пункт 22 Порядку № 606).

Щоправда, зараз у ВРУ перебуває законопроект щодо скасування обов’язковості техогляду, замість якого планують запровадити техконтроль

 

Частина 4. Документація перевізників

Найбільш поширені запитання перевізників

Відповіді

1

2

Чи потрібна ліцензія для пасажирських перевезень?

Так, згідно з пунктом 25 частини 3 статті 9 Закону про ліцензування. Таку ліцензію можна отримати в Головній державній інспекції на автомобільному транспорті (або в територіальному її відділенні). Вартість ліцензії — одна мінімальна зарплата, що діє на дату видачі ліцензії.

Ліцензія видається без обмеження строку дії

Чи потрібна ліцензія для вантажних перевезень?

Ні, не потрібна. Винятки становить лише перевезення небезпечних вантажів, для якого ліцензію отримати потрібно (пункт 25 частини 3 статті 9 Закону
про ліцензування
)

Чи потрібний торговий патент на надання послуг у разі здійснення перевезень (пасажирських або вантажних)?

Ні, патент не знадобиться, оскільки послуги перевізника не згадані в Переліку № 1258

Які документи мають бути у водія під час здійснення перевезень для особистих потреб (некомерційна діяльність)?

1. Посвідчення водія (без талона до нього, оскільки талон скасовано Законом № 3163 з 14.04.2011 р.).

2. Реєстраційні або інші документи, що підтверджують право керування транспортним засобом (техпаспорт або свідоцтво про право спільної власності на автомобіль, або засвідчений договір оренди, або реєстраційний талон, або засвідчена довіреність тощо).

3. Страховий сертифікат («Зелена картка»).

4. Талон про проходження техогляду (пункт 30.2 ПДР).

5. У разі встановлення на автомобілі проблискових маячків або звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий у ДАІ.

Подорожній лист не потрібний (стаття 16 Закону про дорожній рух, розділ 2 ПДР)

Які документи мають бути у водія під час здійснення вантажних перевезень (перевезення вантажів вантажним автомобілем):
за договором перевезення (для замовника);
— без договору перевезення (для потреб власної підприємницької діяльності)?

1. Посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163).

2. Реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, використання або розпорядження транспортним засобом:
— техпаспорт (якщо водій керує власним автомобілем);
— довіреність (якщо водій керує автомобілем підприємця);
— реєстраційний талон або засвідчений у нотаріуса договір оренди (якщо автомобіль орендований).

3. Страховий сертифікат («Зелена картка»), оформлений на водія.

4. Талон про проходження техогляду.

5. Подорожній лист (детальніше див. далі).

6. У разі встановлення на автомобілі проблискових маячків або звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий у ДАІ (стаття 16 Закону про дорожній рух, стаття 2
та пункт 30.2 ПДР, постанова № 207
).

7. Довіреність на здобуття товару (якщо підприємець посилає водія до постачальника забрати товар).

Ліцензія не потрібна, оскільки з 16.11.2010 р. вантажні перевезення виключені з переліку видів діяльності, що ліцензуються (пункт 25 частини 3 статті 9 Закону про ліцензування).

Перелічені документи мають бути у водія (підприємця) незалежно від виду перевезень (перевозиться товар для замовника чи в межах власної госпдіяльності). Єдина відмінність у документах полягає тільки в тому, що під час перевезення товарів:
для замовника (за договором перевезення) підприємець зобов’язаний мати товарно-транспортну накладну (ТТН);
для себе (у межах власної підприємницької діяльності) ТТН мати необов’язково, а достатньо будь-якого документа, що підтверджує право власності на товар
(наприклад, договору купівлі-продажу, квитанції, чека, податкової накладної тощо).

Щоправда, враховуючи те, що податківці часто не дозволяють включати до витрат вартість товару, за яким немає ТТН, то задля уникнення непорозумінь з ними краще виписувати ТТН навіть у разі доставки товару для себе (наприклад, коли підприємець самостійно забирає товар у постачальника). Інша справа, якщо товар просто перевозиться зі складу на торговельну точку — у такому разі ТТН уже є (оформлена під час доставки), тому під час внутрішніх переміщень товару цілком можна обходитися й без неї

Які додаткові документи мають бути у водія під час перевезення небезпечних вантажів?

1. Ліцензія на перевезення небезпечних вантажів (пункт 25 частини 3 статті 9 Закону про ліцензування), а точніше — ліцензійна картка.

2. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів.

3. ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв, які перевозять небезпечні вантажі.

4. Узгодження маршруту перевезення, видане в ДАІ (постанова № 207, стаття 48 Закону про автотранспорт)

Які додаткові документи мають бути у водія під час перевезення великогабаритних та великовагових вантажів?

Дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий у ДАІ (постанова № 207, стаття 48 Закону про автотранспорт)

Примітка: великогабаритні та великовагові перевезення — це перевезення вантажів або проїзд транспортних засобів, у яких хоча б один з габаритів перевищує:
— за шириною — 2,6 м;
— за висотою від поверхні дороги — 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м);
— за довжиною — 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м);
— фактичну масу понад 38 т;
— навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т);
— вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м (пункт 22.5 ПДР)

Які додаткові документи мають бути у водія під час перевезення продуктів харчування?

Санітарна книжка з висновком медогляду (пункт 12.4 Правил перевезення вантажів)

Чи обов’язково мати подорожній лист під час вантажних перевезень підприємцю (його найманому працівнику-водієві)?

Схоже, що так. Незважаючи на те що постанова № 207 вимагає наявності подорожнього листа тільки у водіїв юрособи, Головдержінспекція в листі від 06.05.2010 р. № 41/1-9-К-69 вказала на те, що у водіїв, які є підприємцями
і надають послуги з перевезення вантажів, теж має бути подорожній лист.

У тому ж ключі висловився і Департамент ДАІ, але тільки стосовно водія, який працює у підприємця. Так, Департамент зазначив, що водій, який здійснює вантажоперевезення за договором з підприємцем, повинен мати при собі подорожній лист (лист Департаменту ДАІ від 11.05.2010 р. № 4/1-4391).

Тому, якщо немає бажання затримуватися на дорозі для суперечок з працівниками ДАІ, краще подорожні листи оформляти. Тим більше, що вони стануть у пригоді платникам ПДВ для обґрунтування права на ПК з ПДВ щодо придбаного бензину і автомобіля (з подорожнього листа видно, що бензин витрачено підприємцем у межах госпдіяльності і що автомобіль теж використовується ним не для особистих потреб, а для здійснення підприємницької діяльності)

Чи є ТТН бланком
суворого обліку?

З 2006 року ТТН не є бланком суворого обліку. Проте на деякі групи товарів потрібно заповнювати особливі ТТН.

Так «суворі» ТТН усе ще заповнюються під час перевезення:
спирту етилового — ф. № 1-ТН /спирт/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154);
високооктанових кисневмісних домішок — ф. № 1-ТН /вкд/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154);
алкогольних напоїв — ф. № 1-ТН /алкогольні напої/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154).

Спеціалізовані ТТН заповнюються під час перевезення:
хлібобулочних виробів — ф. № 1-ТТН (хліб) (пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 153);
молочної сировини — ф. № 1-ТН (МС) (пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 176)

Як правильно
заповнювати ТТН?

Форма ТТН, якою користувалися і яку слід використовувати й далі, затверджена наказом № 488/346. Що стосується заповнення ТТН, то на сьогодні обов’язкових правил щодо її заповнення немає.

У зв’язку з цим до прийняття відповідного нормативного документа Державтотрансадміністрація, посилаючись на роз’яснення Держкомстату від 13.10.2000 р. № 08-01-8/93,

з метою правильного заповнення ТТН рекомендує керуватися положеннями скасованої Інструкції № 228/253 (лист Державтотрансадміністрації України від 21.04.2010 р. № 1802-04/09/19-10).

При цьому загальні правила складання ТТН такі (пункти 11.5 — 11.8 Правил перевезення вантажів):
ТТН виписує вантажовідправник у кількості не менше 4 примірників
(усі вони засвідчуються його підписом і за наявності — печаткою);
— після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі примірники ТТН;
— один примірник ТТН залишається у вантажовідправника;
— другий передається водієм одержувачу товарів;
— третій та четвертий передаються перевізнику (засвідчені підписом вантажоодержувача і за наявності — його печаткою).

Якщо в ТТН не вміщається найменування всіх товарів, до неї можна додати документ довільної форми з обов’язковим зазначенням інформації про вантаж (графи 1 — 10 ТТН). У таких випадках у ТТН зазначається, що до неї додається документ (товарний розділ), без якого вона недійсна

Яким документом оформляти факт надання послуг перевезення вантажу?

Документом, що підтверджує укладення договору перевезення вантажу, в першу
чергу є ТТН (стаття 909 ЦКУ). У перевізника мають бути третій та четвертий її
примірники.

Крім ТТН, після закінчення перевезення підприємець може скласти акт приймання-передачі послуг (довільної форми) і підписати його разом із замовником. На підставі акта складається рахунок на ім’я замовника для отримання від нього оплати за послуги перевезення

Які документи мають бути у водія під час здійснення пасажирських перевезень?

Регулярні пасажирські перевезення (наприклад, маршрути):

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) реєстраційні документи на автобус (техпаспорт, нотаріально засвідчене доручення, засвідчений договір оренди тощо);

3) ліцензійна картка;

4) схема маршруту;

5) подорожній лист;

6) квитково-касовий лист;

7) розклад руху;

8) таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень);

9) інші документи, передбачені законодавством.

У підприємця-перевізника, крім цих документів, мають бути ліцензія на пасажирські перевезення, договір з міськрадою на маршрут та паспорт маршруту (стаття 39
Закону про автотранспорт)

Регулярні спеціальні пасажирські перевезення (наприклад, перевезення працівників замовника до місця роботи і назад, перевезення школярів, туристів тощо):

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) ліцензійна картка;

3) схема маршруту;

4) реєстраційні документи на транспортний засіб (техпаспорт, нотаріально засвідчене доручення, засвідчений договір оренди тощо);

5) подорожній лист;

6) розклад руху;

7) інші документи, передбачені законодавством.

У підприємця-перевізника, крім цих документів, мають бути ліцензія, договір із замовником транспортних послуг і паспорт маршруту (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Нерегулярні пасажирські перевезення (тобто однократні перевезення пасажирів за письмовим договором із замовником):

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) реєстраційні документи на транспортний засіб (техпаспорт, нотаріально засвідчене доручення, засвідчений договір оренди тощо);

3) ліцензійна картка;

4) подорожній лист;

5) договір із замовником транспортних послуг;

6) документ, що засвідчує оплату транспортних послуг;

7) інші документи, передбачені законодавством (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Перевезення пасажирів на таксі:

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) техпаспорт;

3) ліцензійна картка;

4) інші документи, передбачені законодавством (стаття 39 Закону про автотранспорт).

Якщо підприємець є самозайнятим перевізником, у нього мають бути:

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) техпаспорт;

3) ліцензія на перевезення пасажирів на таксі;

4) ліцензійна картка;

5) сервісна книжка (документ встановленого зразка для обліку проходження технічного огляду транспортного засобу);

6) медична довідка (встановленого зразка, видається один раз на рік після медогляду) (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Перевезення легковими автомобілями на замовлення (за письмовим договором з юрособами або фізособами):

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) техпаспорт;

3) ліцензійна картка;

4) копія договору із замовником;

5) інші документи, передбачені законодавством (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Перевезення пасажирів автобусами для власних потреб (наприклад, підприємець везе своїх працівників):

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) реєстраційні документи на транспортний засіб (техпаспорт, нотаріально засвідчене доручення, засвідчений договір оренди тощо);

3) подорожній лист;

4) список пасажирів, яких перевозять, засвідчений підписом підприємця та його
печаткою;

5) інші документи, передбачені законодавством.

Ліцензія на перевезення при цьому не потрібна (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб (у межах госпдіяльності):

1) посвідчення водія (без талона до нього, оскільки з 14.04.2011 р. талон скасовано Законом № 3163);

2) техпаспорт.

Ліцензія на перевезення при цьому не потрібна (стаття 39 Закону про автотранспорт)

 

Частина 5. Організаційно-технічні нюанси, що виникають під час перевезень

Основні моменти
та запитання

Коментарі

1

2

Переобладнані автобуси в пасажирських перевезеннях

При виконанні певних умов допускається використовувати для перевезення пасажирів автобуси, переобладнані з транспортних засобів іншого призначення (постанова № 524).

При цьому для допуску переобладнаних автобусів на маршрути перевізник повинен мати протоколи випробувань таких автобусів на відповідність вимогам Європейської економічної комісії, видані акредитованими випробувальними лабораторіями.

Зазначені обмеження не стосуються переобладнаних автобусів, що здійснюють перевезення пасажирів на міських та приміських маршрутах згідно з договорами, укладеними до 01.05.2009 р.

Медогляд водіїв. Відмітки про нього в подорожньому листі

Як ми вже розібралися, під час здійснення вантажних перевезень підприємцям доведеться оформляти подорожні листи для працівників ДАІ. А отже, це вони мають робити за всіма правилами.

Порядок заповнення подорожнього листа легкового автомобіля досить детально описано в пунктах 2.2 — 2.7 Інструкції № 74. Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 74, водій може виїжджати на лінію лише після медичного огляду лікаря (або іншого медичного працівника) і за наявності в подорожньому листі відмітки лікаря в полі «Водій за станом здоров’я до керування допущений».

Якщо немає штатного медика, можна укласти договір з лікарнею, фірмою або АТП чи лікарем (за наявності у нього ліцензії), які ставитимуть потрібні печатки
(про медогляд).

Відповідальність за непроведення медоглядів визначено в статті 128 КУпАП. Так, випуск на лінію транспортних засобів, зокрема, без відмітки в подорожньому листі про проходження щозмінного медогляду тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 680 до 850 грн. (40 — 50 нмдг). За повторне протягом року таке ж порушення розмір штрафу становить від 850 до 1360 грн. (50 — 80 нмдг).

Крім того, згідно зі статтею 129 КУпАП, за допуск до керування транспортними засобами водіїв, які не пройшли у встановлений строк медогляд, підприємця можуть оштрафувати у розмірі від 425 до 850 грн. (25 — 50 нмдг).

Відповідно до статті 1331 КУпАП водій, який перевозить пасажирів або вантажі і не пройшов щозмінного передрейсового медогляду, може бути покараний штрафом у розмірі від 510 до 680 грн.

Таким чином, щоб уникнути штрафних санкцій, кожен водій транспортних засобів, у тому числі й працівник фізичної особи — підприємця, перед виїздом у рейс зобов’язаний пройти медогляд

Чи можна укласти договір на медогляд водіїв не з лікарнею, а безпосередньо з лікарем, у якого є ліцензія на провадження медпрактики?

Так, можна, але в такому разі він має бути зареєстрований приватним підприємцем і мати ліцензію на провадження медичної практики (лист МОЗ від 16.11.2007 р. № 21.40.41-10-58/3027).

Зверніть увагу, що в підпункті 1.9 Положення № 124/345 визначено професійні вимоги до таких медпрацівників. Зокрема, необхідно, щоб щозмінний передрейсовий та післерейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснювалися лікарями або медичними працівниками з середньою медичною освітою після періодичного (один раз на три роки) навчання методам його проведення в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху та його філіях

Як водієві проходити щозмінний медогляд, коли він перебуває у відрядженні?

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 74 у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу (відповідно до наказу або розпорядження керівника), подорожній лист може надаватися на більший строк. Отже, відправляючи водія у відрядження, диспетчер має повне право виписати один подорожній лист на весь час відрядження. При цьому водій пройде медичний огляд тільки один раз — безпосередньо перед виїздом у відрядження. А отже, і відмітка лікаря в подорожньому листі на відрядження буде тільки одна

Як проводиться медогляд водіїв перед (після) рейсу?

Щозмінний передрейсовий медогляд проводиться до виїзду водія на зміну.
У разі виявлення ознак хвороби водії підлягають післярейсовому медогляду.

Такі огляди включають:
— збір анамнезу;
— визначення частоти пульсу;
— вимірювання артеріального тиску;
— проведення проби на алкоголь у повітрі, що видихається, одним із методів, визначених МОЗ

Як відображаються результати щозмінних медоглядів?

Результат проведеного щозмінного передрейсового та післярейсового медоглядів фіксується в Журналі ф. № 137-2/о, після чого в подорожньому листі ставиться штамп з висновком про придатність до управління транспортом.

У разі виявлення ознак тимчасової непрацездатності водій не допускається до виконання професійних обов’язків. У разі виявлення ознак окремих захворювань роботодавець направляє водія на позачерговий медичний огляд (пункт 5.3 Положення № 124/345)

Чи має право перевізник не брати в штат найманого працівника, а оформляти цивільно-правові договори з фахівцями, що здійснюють техогляд і ремонт, а також перевірку технічного стану транспортних засобів?

Що стосується ремонту і техогляду, то для їх проведення не обов’язково мати в штаті спеціальних працівників — достатньо звертатися до подібних фахівців час від часу, щоразу укладаючи окремі цивільно-правові договори.

А от перевірку технічного стану транспортних засобів необхідно проводити щозміни (підпункт 7.3 Порядку № 974). Тут уже цивільно-правовим договором не обійтися. Тому для перевірки технічного стану автомобілів доведеться найняти спеціального працівника (тобто укласти з ним трудовий договір)

Чи зобов’язаний водій видавати квитки пасажирам під час перевезень?

Водій зобов’язаний видавати квитки пасажирам для проїзду та перевезення багажу лише в тому разі, якщо він здійснює регулярні перевезення (наприклад, маршрутне таксі, рейсові автобуси тощо) — стаття 39 Закону про автотранспорт. Форму таких квитків затверджено наказом № 503. Цей обов’язок поширюється і на єдиноподатників.

У решті випадків квиток видавати необов’язково, але можна.

До речі, підприємець може не використовувати РРО, якщо видаватиме пасажирам квитанції, квитки або талони з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю проїзду (пункт 4 статті 9 Закону про РРО). Але це не стосується вантажних перевезень та єдиноподатників, які можуть не застосовувати РРО в будь-якому разі (пункт 6 статті 9 Закону про РРО)

Чи зобов’язаний водій використовувати РРО під час пасажирських перевезень?

Якщо водій отримуватиме готівку від пасажирів, у нього має бути РРО (можна портативний). Виняток — лише ті водії, які видають пасажирам квитанції, квитки або талони з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю проїзду. Вони можуть обходитися без РРО, але зобов’язані вести КОРО за формою додатка 3 до Порядку № 614 (така КОРО реєструється в ДПІ на кожен автомобіль) — пункт 4 статті 9 Закону про РРО, лист ДПАУ від 12.01.2004 р. № 287/7/23-2117.

При безготівкових розрахунках (наприклад, у разі здійснення нерегулярних або специфічних регулярних пасажирських перевезень) РРО не потрібний. Крім того, працювати без РРО можуть усі єдиноподатники, у тому числі й перевізники (пункт 6 статті 9 Закону про РРО)

Чи зобов’язаний водій використовувати РРО під час вантажних перевезень, якщо отримує готівкову оплату безпосередньо від замовника після доставки товару?

Так, зобов’язаний, оскільки жодних звільнень та пільг для вантажоперевізників
Закон про РРО не передбачає. Докладніше див. «ВД», 2011, № 7, с. 34.

Водночас підприємці-єдиноподатники мають право здійснювати будь-яку діяльність (дозволену на єдиному податку) без РРО, у тому числі й вантажоперевезення

Таксометр у таксиста-єдиноподатника

Надання послуг із внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів на таксі підлягає ліцензуванню. При цьому підпунктом 4.1.4 Ліцензійних умов № 427 передбачено, що автомобіль-таксі повинен мати відповідне обладнання, у тому числі діючий таксометр.

Водночас згідно із Законом про РРО таксометр і є РРО. Отже, якщо перевезення пасажирів на таксі здійснює фізособа-підприємець, що перейшла на спрощену систему оподаткування (у тому числі на єдиний податок), то вона може не застосовувати таксометри на підставі пункту 6 статті 9 Закону про РРО (лист Держкомпідприємництва України від 18.09.2009 р. № 11249)

Таксометр у таксиста-загальносистемника

Таксометр застосовувати необхідно, по-перше, з огляду на вимоги підпункту 4.1.4 Ліцензійних умов № 427, а по-друге, на виконання норм статті 3 Закону
про РРО, згідно з якою під час здійснення готівкових розрахунків підприємець зобов’язаний використовувати РРО (згідно із Законом про РРО таксометр
це різновид РРО)

 

Частина 6. Витрати, пов’язані з купівлею (орендою) та використанням автомобіля

Запитання

Думка редакції

Думка податківців

1

2

3

Придбання автомобіля

Чи включається до витрат вартість автомобіля, якщо він був придбаний до держреєстрації фізособи як підприємця, але використовується в підприємницькій діяльності?

Ні, не включається в будь-якому вигляді (ані у вигляді витрат, ані у вигляді амортизації).

Згідно з пунктом 177.4 Податкового кодексу підприємець не має права включати до витрат «

<…> вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи — суб’єктом підприємницької діяльності та/або не використовується в такій діяльності»

Чи включається до витрат вартість автомобіля, якщо його було придбано після держреєстрації фізособи як підприємця, і використовується в підприємницькій діяльності?

Так, включається — у вигляді амортизаційних відрахувань.

Згідно з процитованим вище пунктом 177.4 Податкового кодексу підприємець позбавляється права на витрати щодо купленого автомобіля тільки в тому разі, якщо такий автомобіль:
— було придбано до того, як фізособа стала підприємцем;
— або не використовується в госпдіяльності.

У нашому випадку жодна із зазначених умов не має місця. Отже,

автомобіль, придбаний для госпдіяльності після держреєстрації фізособи як підприємця, до витрат включати дозволено. Причому Податковий кодекс не вимагає від підприємців вести для цього бухоблік.

Тобто зовсім сміливий варіант — включити до витрат вартість автомобіля відразу після його купівлі (загальною сумою). Проте, на наш погляд, правильніше враховувати норми розділу III Податкового кодексу (статті 144 — 146), і включати до витрат вартість автомобіля поступово — у вигляді амортизаційних відрахувань. Нарахування амортизації слід оформляти документально (достатньо документа довільної форми). Амортизація відображається в графі 10 Книги ОДВ у момент її нарахування.

Але при цьому слід бути готовим до
судової справи з податківцями

Ні, не включається в будь-якому вигляді (ані у вигляді витрат, ані у вигляді амортизаційних відрахувань).

З одного боку, включати вартість такого автомобіля до витрат податківці забороняють підприємцям на підставі підпункту 139.1.5 Податкового кодексу (відповідно до якого витрати на придбання основних засобів не включаються до витрат, а підлягають амортизації).

З іншого боку, амортизувати вартість автомобіля податківців не дозволяють на тій підставі, що фізособи-підприємці не ведуть бухоблік. З цього податківці роблять абсурдний висновок про те, що у підприємців немає права нараховувати амортизацію.

Аргументи для боротьби з податківцями ми наводили у «ВД», 2011, № 7, с. 18

Чи включаються до витрат платежі за кредитом, узятим для купівлі автомобіля (для підприємницької діяльності)?

Платежі, що погашають «тіло» кредиту, до витрат не включаються в будь-якому разі.

Водночас, якщо кредит було оформлено після держреєстрації фізособи як підприємця, то загальна вартість автомобіля може потрапити до витрат тільки у вигляді амортизаційних відрахувань (див. вище)

Платежі, що погашають «тіло» кредиту, до витрат не включаються.

При цьому податківці не дозволяють підприємцям нараховувати амортизацію на основні засоби, у тому числі на автомобіль, навіть якщо його було придбано після того, як фізособа реєструвалася підприємцем

Чи включаються до витрати проценти за кредитом, узятим для купівлі автомобіля (для підприємницької діяльності)

Так, включаються на підставі підпункту 138.10.5 Податкового кодексу. Такі витрати відображаються в графі 10 Книги ОДВ у момент сплати процентів банку.

При цьому кредит має бути оформлений на фізособу-підприємця

Чи включається до витрат сума збору до ПФ, сплачена під час купівлі автомобіля?

Ні, безпосередньо не включається. Річ у тім, що згідно з пунктом 146.5 Податкового кодексу реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів, включаються до первісної вартості основного засобу та підлягають амортизації. Тому підприємець може віднести на витрати суму сплаченого пенсійного збору лише у складі амортизації (відображається в графі 10 Книги ОДВ на дату її нарахування). Але податківці будуть проти

Податківці, скоріш за все, не дозволять включити пенсійний збір ні до витрат (на підставі пункту 146.5 Податкового кодексу), ні до амортизації (оскільки вважають, що підприємець не має права нараховувати амортизацію — див. вище)

Чи включається до витрат акцизний податок, сплачений на митниці під час ввезення автомобіля?

Ні, безпосередньо не включається. Річ у тім, що згідно з пунктом 146.5 Податкового кодексу всі непрямі податки, сплачені у зв’язку з придбанням основних засобів (і не відшкодовані платнику податків), включаються до первісної вартості основного засобу та підлягають амортизації.

Тому підприємець може віднести на витрати суму сплаченого акцизного податку лише у складі амортизації (такі витрати відображаються в графі 10 Книги ОДВ на дату нарахування амортизації). Але податківці будуть проти

Податківці, скоріш за все, не дозволять включити акцизний податок ані до витрат (на підставі пункту 146.5 Податкового кодексу), ані до амортизації (оскільки вважають, що підприємець не має права нараховувати амортизацію — див. вище)

Чи включається до витрат ввізне мито, сплачене на митниці під час ввезення автомобіля?

Ні, безпосередньо не включається. Річ у тім, що згідно з пунктом 146.5 Податкового кодексу ввізне мито, сплачене на митниці, включається до первісної вартості основного засобу та підлягає амортизації. Тому підприємець може віднести суму мита на витрати тільки шляхом нарахування амортизації на автомобіль (амортизація відображаються в графі 10 Книги ОДВ на дату її нарахування). Але податківці будуть проти

Податківці, скоріш за все, не дозволять включити митний збір ані до витрат (на підставі пункту 146.5 Податкового кодексу), ані до амортизації (оскільки вважають, що підприємець не має права нараховувати амортизацію — див. вище)

Чи включається до витрат страхування цивільної відповідальності водіїв (повне КАСКО)?

Так, включається на підставі підпункту 140.1.6 Податкового кодексу. Згідно з цією нормою платник податків має право віднести на витрати страхування цивільної відповідальності лише того транспортного засобу, який є у складі його основних засобів (тобто належить платнику податків).

Проте податківці — проти.

Податківці не дозволяють включати до витрат вартість автоцивілки. Їх аргумент, як і раніше, абсурдний, оскільки підприємець не веде бухоблік основних засобів, він не має права включати до витрат витрати на КАСКО.

Очевидно, вони виходили з такого: у підприємця немає бухобліку, отже, його автомобіль не можна вважати основним засобом. Але ж у такому разі їм слід бути послідовними і дозволити включати вартість автомобіля до витрат відразу під час його купівлі (як під час купівлі товарів), якщо автомобіль — не основний засіб. Проте податківці цього робити не збираються, і під час формування витрат наказують послуговуватися підпунктом 139.1.5 Податкового кодексу (відповідно до якого витрати на придбання основних засобів не включаються до витрат).

Спираючись на суперечливе тлумачення податківцями норм Податкового кодексу (для цілей підпункту 139.1.5 Податкового кодексу — вони визнають автомобіль підприємця основним засобом, а для цілей підпункту 140.1.6 — ні), можна відстояти в суді своє право на страхові витрати

Чи включається до витрат страхування автомобіля (як майна)?

Так, страхування основних засобів включається до витрат на підставі підпунктів 138.10.1, 138.10.2 і 138.10.3 Податкового кодексу

Податківці виступають проти того, щоб підприємець включав до витрат вартість страхування основних засобів (знову ж таки, з огляду на те, що підприємець не нараховує амортизацію)

Використання автомобіля

Чи можна включати до витрат вартість бензину та ПММ?

Так, можна, на підставі підпунктів 138.10.1, 138.10.2 та 138.10.3 Податкового кодексу, як витрати на експлуатацію основних засобів. Такі витрати мають бути підтверджені документально (чеки про купівлю палива та ПММ, подорожні листи, договори перевезення, ТТН тощо).

Вартість бензину та ПММ відображається в графі 5 (якщо підприємець здійснює діяльність з перевезень) або в графі 10 Книги ОДВ (якщо підприємець займається іншими видами діяльності, наприклад торгівлею) у момент сплати грошових коштів (а в разі передоплати — на дату їх фактичного отримання підприємцем)

Чи можна включати до витрат техобслуговування автомобіля?

Так, можна — на підставі підпунктів 138.10.1, 138.10.2 та 138.10.3 Податкового кодексу.

При цьому під техобслуговуванням розуміється комплекс операцій чи операція з підтримання роботоздатності виробу в процесі його експлуатації (за призначенням), зберігання і транспортування. Конкретні операції техобслуговування перелічено в Положенні № 102 (див. частину 7 цього довідника у наступному номері)

Чи можна включати до витрат ремонт автомобіля?

Під ремонтом розуміється комплекс операцій щодо відновлення роботоздатності автомобіля або його складових.

У пункті 144.1 Податкового кодексу зазначено, що витрати на ремонт автомобіля, що перевищують 10 % від балансової вартості всіх груп основних засобів*, не включаються до витрат звітного періоду, а збільшують балансову вартість автомобіля і підлягають амортизації.

При цьому ремонт на суму, що не перевищує 10 % від балансової вартості всіх груп основних засобів, до витрат включається (пункт 146.12 Податкового кодексу).

Водночас ремонт може бути як поточним, так і капітальним. На цей час немає роз’яснень податківців з приводу того, який з ремонтів мається на увазі в пунктах 144.1 та 146.12 Податкового кодексу (цілком можливо, що обидва).

Але виходячи з існуючої практики можна передбачити, що поточний ремонт** можна включати до витрат загальною сумою (без порівняння з 10 %-м лімітом), а капітальний*** — у сумі, що не перевищує 10 %-й ліміт

У кращому разі податківці дозволять включити до витрат вартість поточного ремонту.

Витрати на проведення капітального ремонту вони до витрат включати точно не дозволять, оскільки, на їх думку, підприємець не має права нараховувати амортизацію (а отже, не може визначити допустимий 10 %-й ліміт для включення до витрат коштів, витрачених на ремонт).

Але

якщо податківці вирішать, що в пунктах 144.1 та 146.12 Податкового кодексу згадуються обидва види ремонтів (і капітальний, і поточний), тоді підприємцям витрат з ремонту взагалі не бачити (за винятком сміливих підприємців, які нараховуватимуть амортизацію на основні засоби і судитимуться з податківцями, доводячи це право)

*

Балансова вартість — це різниця між первісною вартістю основних засобів та нарахованою на них амортизацією.

**

Поточний ремонт — ремонт агрегатів автомобіля або одночасна заміна не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами) — пункти 3.13 і 3.14 Положення № 102. Перелік базових агрегатів наведено в додатку Г до Положення № 102 (див. частину 7 цього довідника у наступному номері).

***

Капітальний ремонт — заміна кузова (у автобусах і легкових автомобілях), рами (у вантажних автомобілях), або одночасна заміна не менш трьох базових агрегатів — пункт 3.16 Положення № 102.

Чи можна включати до витрат вартість акумулятора і шин при їх заміні?

Заміну акумуляторів і шин, виходячи з пункту 3.19 Положення № 102, не віднесено ані до ремонту, ані до техобслуговування автомобіля. Але за своєю суттю це витрати, необхідні для підтримання транспортного засобу в роботоздатному стані, тобто більше схожі на техобслуговування. Отже, вартість шин і акумуляторів можна включати до витрат у повному обсязі на підставі підпунктів 138.10.1, 138.10.2 і 138.10.3 Податкового кодексу.

Витрати на купівлю шин і акумуляторів (за наявності підтвердних документів) відображаються у графі 5 (якщо підприємець здійснює діяльність з перевезень) або в графі 10 Книги ОДВ (якщо підприємець займається іншими видами діяльності, наприклад торгівлею) на дату сплати коштів

Думка податківців з цього питання після прийняття Податкового кодексу поки що не відома. Проте раніше вони дозволяли включати до витрат вартість акумуляторів і шин. Щоправда, шини, які внаслідок пошкодження замінювалися до того, як пройшли норму пробігу, податківці рекомендували відносити до ремонту автомобіля («Вісник податкової служби України», 2006, № 14)

Чи можна включати до витрат вартість установки або заміни дисків?

 

Ні, не можна. Заміна дисків на автомобілі не належить до його техобслуговування або заходів щодо підтримки його в роботоздатному стані, тому до витрат не включається.

Вартість установлених дисків правильніше врахувати як ремонт або поліпшення автомобіля (тобто збільшити його балансову вартість та амортизувати)

Податківці не дозволять амортизувати вартість установлених дисків, оскільки взагалі не вважають за можливе для підприємців нараховувати амортизацію

Чи можна включати
до витрат вартість прибирально-мийних робіт автомобіля?

Так, можна — на підставі підпунктів 138.10.1, 138.10.2 та 138.10.3 Податкового кодексу як витрати на утримання основних засобів.

На відміну від податківців, ми вважаємо, що витрати на прибирально-мийні роботи автомобіля належать до його техобслуговування (ТО).

По-перше, згідно з пунктом 3.5 Положення № 102 щоденне ТО включає санітарну обробку автомобіля. За потребою проводяться також прибирання і миття автомобіля (причому вони обов’язкові перед ТО і ремонтом).

Ну а по-друге,

серед переліку робіт з техобслуговування в додатку А до Положення № 102 зазначено роботи
зі щоденного ТО
(див. частину 7 цього довідника у наступному номері).

Витрати на прибирально-мийні роботи (за наявності підтвердних документів) відображаються в графі 10 Книги ОДВ на дату сплати коштів

На офіційному сайті ДПАУ (http://www.sta.gov.ua/) в Єдиній базі податкових знань (розділ 110 «Податок на прибуток підприємств») є роз’яснення про те, що вартість миття та прибирання автомобіля не включається до витрат, оскільки такі операції не є техобслуговуванням, адже не згадані в додатках А, Б або В Положення № 102. Тут уже податківці припустилися явної помилки, тому сперечатися з ними потрібно

Чи можна включати до витрат вартість бензину та ПММ, куплених водіями за межами України (під час міжнародних перевезень)

Так, можна. Такі витрати обов’язково мають бути підтверджені документально, причому достатньо мати документ, виданий нерезидентом і складений ним відповідно до правил його країни (пункт 138.2 Податкового кодексу).

Вартість бензину та ПММ відображається в графі 5 (якщо підприємець здійснює діяльність з перевезень) або в графі 10 Книги ОДВ (якщо підприємець займається іншими видами діяльності, наприклад торгівлею) у момент отримання підтвердного документа від водія (тобто при затвердженні авансового звіту)

Чи можна включати до витрат вартість медогляду водіїв?

Витрати роботодавця на проведення медоглядів водіїв транспортних засобів відносяться до складу валових витрат згідно з підпунктом 138.10.1 Податкового кодексу як витрати на охорону праці (нових роз’яснень від податківців з цього питання немає, але раніше вони давали добро на подібні витрати).

Тому за наявності підтвердних документів вартість медоглядів можна віднести до складу витрат і пізніше врахувати за встановленими правилами під час визначення чистого доходу.

Такі витрати відображаються в графі 10 Книги ОДВ у момент сплати грошових коштів медичному закладу (або лікарю)

Чи включається до податкового кредиту з ПДВ сума ПДВ, сплаченого під час купівлі палива, ПММ і запчастин?

Так, включається. Але для цього необхідно мати документи, що підтверджують право на податковий кредит (пункти 198.6 та 201.11 Податкового кодексу):

1) податкову накладну, або касовий чек на суму до 200 грн. (без урахування ПДВ) із зазначенням фіскального номера та податкового номера продавця;

2) документи, які підтверджують, що куплені товари використано у межах госпдіяльності підприємця* (подорожні листи, ТТН), договори перевезення, акти ремонту або техобслуговування тощо).

При цьому податковий кредит відображається відразу — у момент купівлі палива, ПММ або запчастин (на дату першої події: оплати чи отримання), незалежно від того, коли вони фактично використовуватимуться підприємцем (підпункт 198.3 Податкового кодексу).

І ще один важливий нюанс: право на податковий кредит виникає лише в тому разі, якщо перевезення здійснюються у межах оподатковуваних операцій. Тому, якщо підприємець займається перевезеннями у межах операцій, що не є об’єктом обкладення ПДВ або звільнених від ПДВ (наприклад, продає і розвозить покупцям продукти дитячого харчування), він не має права відображати ПК у разі купівлі бензину (палива), запчастин або ПММ

* Для цілей сплати ПДВ господарською діяльністю вважається будь-яка діяльність особи, що пов’язана з виготовленням або реалізацією товарів (робіт, послуг) і спрямована на отримання доходу (підпункт 14.1.36 Податкового кодексу). Отже, наявність або відсутність у реєстраційній картці підприємця (або у Свідоцтві єдиноподатника) виду діяльності, пов’язаного з перевезеннями, не має жодного значення під час визначення права на податковий кредит. Головне, щоб підприємець діяльність вів і отримував від неї дохід.

Які документи повинен мати підприємець для того, щоб він міг повноправно включати до витрат кошти, витрачені його найманими працівниками-водіями у відрядженні (переїзд здійснюється на автомобілі підприємця)?

1. Подорожній лист на автомобіль.

2. У разі перевезення вантажів (товарів) — ТТН.

3. Документи, що підтверджують зв’язок відрядження з госпдіяльністю підприємця (наприклад, договір перевезення, документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігаються з госпдіяльністю підприємця, тощо).

4. Наказ про направлення у відрядження.

5. Журнал реєстрації відряджень.

6. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (працівник повинен надати такий звіт підприємцю до закінчення 5 банківських днів після повернення з відрядження), — підпункт 170.9.2 Податкового кодексу. До цього звіту додаються всі первинні документи, що підтверджують витрати працівника у відрядженні, зокрема:
рахунки, отримані з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання водія;
страхові поліси;
рахунки на телефонні розмови;
візи та ін. первинні документи.

Посвідчення на відрядження тепер використовувати необов’язково — для визначення розміру добових достатньо наказу про направлення у відрядження (з датами від’їзду і приїзду) та підтвердних первинних документів (квитки, відмітки в закордонному паспорті тощо)

 

(Продовження у наступному номері)

 

Документи консультації

Податковий кодекс

— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про автотранспорт

— Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.

Закон про дорожній рух

— Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

Закон про ліцензування

— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон № 3163

— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування талона до посвідчення водія та вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 17.03.2011 р. № 3163-VI.

Закон про РРО

— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон про товарну біржу

Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.91 р. № 1956-XII.

Перелік № 1258

— Перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1258.

Постанова № 207

— постанова КМУ «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207.

Постанова № 524

— постанова КМУ «Деякі питання допуску автобусів до експлуатації» від 21.05.2009 р. № 524.

Постанова № 124

— постанова КМУ «Про внесення змін до Правил дорожнього руху» від 11.02.2009 р. № 124.

Порядок № 1388

— Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388 (у редакції від 23.12.2009 р.).

ПДР

— Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Правила перевезення вантажів

— Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363.

Інструкція № 153

— Інструкція про порядок заповнення, використання спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 р. № 153.

Інструкція № 154

— Інструкція про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.04.2005 р. № 154.

Інструкція № 176

— Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 р. № 176.

Інструкція № 74

Інструкція про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Держкомстату України від 17.02.98 р. № 74.

Інструкція № 228/253

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.96 р. № 228/253.

Положення № 124/345

— Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 р. № 124/345.

Положення № 102

— Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102.

Порядок № 974

— Порядок перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 р. № 974.

Порядок № 614

— Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.

Порядок № 606

— Порядок проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 09.07.2008 р. № 606.

Порядок № 1740

— Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.98 р. № 1740.

Наказ № 503

— наказ Міністерства транспорту та зв’язку України «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування» від 25.05.2006 р. № 503.

Наказ № 488/346

— наказ Міністерства транспорту, Міністерства статистики «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346.

Ліцензійні умови № 427

— Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 02.07.2010 р. № 427.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі