Вищий пілотаж виключно для жінок
Інструктор з керування та директор жіночої автошколи в одній особі харків'янка Зуля Біджанова до відкриття власного діла йшла довгих дванадцять років. І лише рік тому, набравшись духу та заручившись моральною підтримкою друзів, Зуля вирішила перетворити захоплення всього свого свідомого життя на улюблену роботу. Дуже символічно, що відкриття унікальної жіночої автошколи було приурочено до 8 березня. Зуля Біджанова запевняє, що це просто вдалий збіг — так вийшло, що саме до цього часу було підготовлено всі необхідні дозвільні документи, укладено договори та навіть з’явилася черга з перших клієнток.
Зулю, ти рішуче спростувала той стереотип, що жінці за кермом не місце, і однією з перших зайняла порожню до цього часу нішу. Чи важко далося рішення про відкриття власної автошколи саме для жінок?
Я 12 років відпрацювала головним бухгалтером. І хоча зарплата мене повністю задовольняла, однак як тільки на підприємстві починалися перевірки, я ще довго після їх закінчення не могла оговтатися від пережитого стресу. Потім у моєму житті з'явилося захоплення автоспортом, а коли після розлучення переді мною постало питання, як мені заробляти гроші, і виникла ця ідея. Річ у тім, що я часто стикалася з ситуацією, коли жінки, які мають права, не вміють керувати автомобілем. І таких дуже багато. Просто їм уже з моменту отримання документа старанно прищеплювали думку, що в них усе одно нічого не вийде, і взагалі жінці не місце за кермом. У результаті права отримано, однак вони одразу потрапляють подалі до шухляди. Частково це справа рук їх чоловіків, яким дуже не хотілося ділитися з дружинами єдиним у сім'ї автомобілем. Якщо відверто, я їх розумію, оскільки й сама ані дня не можу обійтися без автомобіля. При цьому жінки зізнавалися мені, що залюбки навчилися б керувати авто так само, як і я. Особисто я не бачила для реалізації цієї мрії жодних перешкод. Хоча не приховую, що спочатку боялася.
Чого боялася?
Ну як? А раптом не вийде? А коли не зможу? Сумнівалася, чи впораюся. Але мене підтримали, і я наважилася. Попервах я вела переговори про купівлю франчайзингу в одній із київських жіночих автошкіл — просто було моторошно починати одній. Але вони довго не могли назвати ціну, зволікали, і я подумала: а що власне такого вони можуть мені запропонувати, чого немає в мене? І ось напередодні 8 березня минулого року в мене з’явився сайт (саме тоді відбувалися змагання з жіночого слалому, де було дуже людно), і цього ж дня ми повідомили про відкриття жіночої автошколи. Хоча, відверто кажучи, спочатку я не зовсім уявляла, що до чого.
Крім самого рішення, що ще було потрібно для того, щоб відкрити двері автошколи?
Річ у тім, що в моїй програмі навчання немає теоретичної частини. Я навчаю лише керувати автомобілем. Однак я уклала договір з ліцензованою автошколою, і ті дівчата, які приходять до мене без прав, вивчають теорію там, а до мене приходять на уроки керування.
Які капіталовкладення потрібні були для старту?
У 1999 році я вперше сіла за кермо та відтоді живу за ним. До моменту відкриття у мене була одна машина ВАЗ-21083, потім придбала ще Citroen. Хоча деякі учениці приходять і відразу просять, щоб я навчала на їх власних машинах. А для відкриття потрібно було лише одержати свідоцтво про реєстрацію приватного підприємця та свідоцтво інструктора. Для цього слід пройти стандартне навчання, після якого ти отримуєш право давати уроки з керування автомобілем. Поки що я й директор, й інструктор, найманих працівників не маю. Хоча, думаю, невдовзі мені доведеться взяти до себе дівчину-інструктора. Я маю таку на прикметі — одну з моїх учениць, до речі, керує вона дуже добре, займається автоспортом, ще б їй набути досвіду — і можна вже працювати інструктором. А поки що я не наважуюсь довіряти комусь навчання.
Що довіряти: автомобіль чи репутацію автошколи?
Репутацію, звичайно. Не хочу хвалитися, але всі мої учениці, які навчалися в мене керувати автомобілем, задоволені та не було ще жодних нарікань. Тому я боюся, а раптом когось візьму, а він зробить щось не так? Щоправда, друзі говорять, що в мене неправильний менеджерський підхід, що слід довіряти. Думаю, невдовзі я наважуся на те, щоб узяти собі помічницю.
Чи траплялися у твоїй практиці випадки, коли ти розуміла, що учениця, незважаючи ні на що, так і не зможе самостійно виїхати на дорогу?
Ні, такого не було (
замислюється). Хоча ні, була одна. Але вона навіть не хотіла вчитися. У неї був особистий водій і її просто примушували вчитися. Решта, навіть ті, яким дуже важко давалася їзда, у результаті навчилася пристойно керувати авто. Нехай навіть декілька годин на тиждень — коли чоловік дає машину, тоді вони і їздять.
Скільки часу триває загальний курс інструктажу?
Мінімальна кількість занять, після якої можна хоч якось виїхати до міста, — 10 годин. Але цього, звичайно, обмаль. За цей час можна освоїти лише первинні навики. І це не той досвід, який дозволить водію-початківцю впевнено почуватися на дорозі. Тому в мене до учениць індивідуальний підхід. Я не їду з ними відразу до міста, як це зазвичай буває в інших автошколах: кілька годин на автодромі та інструктор відразу ж виводить учениць на дорогу. А в неї від страху очі п'ятаками, водій за неї все робить, а потім вона сідає у своє авто і розуміє, що сама нічого не вміє. Ми ж займаємося на закритому майданчику доти, доки я починаю розуміти, що з нею мені не страшно виїхати на дорогу. І навіть вона вже не боїться.
Не страшно довіряти свої машини недосвідченим водіям?
Ну як сказати? Звичайно, я свої машини люблю. Але, по-перше, це моя робота, а по-друге, коли ми їдемо до міста, я вже розумію, що учениця почувається впевнено. А на автодромі максимум, що можна пошкодити, так це бампер, а він взагалі є витратним матеріалом (
сміється).
У чому складність навчання жінок?
Напевно, навчити їх не боятися та вірити в себе. Сам алгоритм керування нескладний. Просто природа жінки така, що вона постійно почувається відповідальною за всіх, особливо, якщо сидить за кермом. Тому доводиться до багатьох ситуацій ставитися з гумором, заспокоювати, наприклад, коли стоїмо на світлофорі, на машині буква «У», а позаду починають до нестями сигналити. Хлопці, що ви хочете цим сказати, — що треба їхати?! Так ми знаємо! Ви зараз її злякаєте своїм клаксоном, і вона взагалі не заведеться, а якщо спокійно почекаєте, то може й поїде.
Буває, що учениці хочуть займатися на автомобілі якоїсь конкретної марки?
Ні. Навіть тих, хто хоче «автомат», я переконую в тому, що, навчившись водити «механіку», можна потім керувати будь-яким авто. Але якщо звикнеш до «автомата», то водити авто з механічною коробкою передач доведеться вчитися заново.
Зулю, самий статус жіночої автошколи не передбачає серед учнів наявність чоловіків. Чи можливі в майбутньому винятки?
Узагалі можна, звичайно, але з жінками мені набагато легше. Жодна жінка під час навчання не намагається справити на мене враження своєю шаленою їздою, ще до пуття нічого не вміючи, а ось чоловіки — так, відразу «на газ» і мчать, самі не розуміючи, на яку небезпеку наражають себе та оточуючих.
Яка вартість навчання?
80 — 100 гривень на годину. Це той мінімум, який дозволяє відшкодовувати витрати та отримувати прибуток.
Хто переважно користується твоїми послугами? Хто ці жінки, якщо узагальнити соціальний статус, вік, рівень доходів?
Я ніколи не замислювалася над цим. Здебільшого це заміжні жінки, в сім'ї яких усього один автомобіль і керує ним виключно чоловік. До речі, саме чоловіки часто приводять до мене своїх дружин з проханням навчити їх керувати. Та будь ласка, однак май на увазі, любий, коли їй прийдеться до смаку, тобі потім самому доведеться ходити пішки.
Свого першого інструктора пам'ятаєш?
Так, звичайно. І я йому дуже вдячна, що він не гримав на мене, оскільки, якщо чоловік-інструктор не репетує, — це вже добре. При цьому він ще й возив на задньому сидінні свою вагітну дружину. Мене це та-а-а-к підбадьорювало! Я думала, раз він не боїться її брати, то він мені довіряє.
