Про затвердження Порядку декларування наявності цукру
Постанова КМУ від 10.08.2011 р. № 851
Відповідно до статті 31 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» Кабінет Міністрів України
постановляє:Затвердити Порядок
декларування наявності цукру, що додається.
Прем'єр-міністр України М. Азаров
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 р. № 851
Порядок декларування наявності цукру
1. Цей Порядок визначає механізм декларування наявності цукру суб'єктами господарювання, які виробляють і зберігають цукор, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром (далі — суб'єкти господарювання).
2. Суб'єкти господарювання складають декларацію про наявні обсяги цукру (далі — декларація) за формою згідно з додатком 1 у двох примірниках, один з яких подають щомісяця до 5 числа територіальним органам Держсільгоспінспекції за місцем зберігання цукру.
Строк зберігання декларації становить три роки.
3. Територіальні органи Держсільгоспінспекції:
подають у п'ятиденний строк зведену інформацію про наявні обсяги цукру за формою згідно з додатком 2* Держсільгоспінспекції, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністраціям;
дають роз'яснення щодо заповнення декларацій та ведуть їх облік.
* Додаток 2 не публікується. — Прим. ред.
4. Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до закону.
коментар редакції
Майже через два місяці після набрання чинності (з 16.06.2011 р.)
Законом України від 17.02.2011 р. № 3039-VI (далі — Закон № 3039, зверніть увагу, виданим ще півроку тому), згідно з яким до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17.06.99 р. № 758-XIV (далі — Закон про цукор) внесено зміни, Кабмін визначив Порядок декларування наявності цукру, затвердивши його постановою, що коментується (далі — Порядок № 851). Ця постанова набрала чинності з 17 серпня 2011 року (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» від 17.08.2011 р., № 150). Незважаючи на те що декларування Законом про цукор передбачалось ще два місяці тому, декларувати потрібно лише після набрання чинності постановою КМУ, що коментується. Штрафувати за ці два місяці не можуть.Хоча в преамбулі цієї
постанови Кабмін зазначив, що Порядок № 851 встановлюється «відповідно до статті 31» Закону про цукор, повної відповідності не спостерігається. Для наочності відмінностей скористаємось табличною формою доведення інформації та процитуємо відповідні норми Закону про цукор та Порядку № 851.
| Що встановлено п. 1 ст. 31 Закону про цукор | Що встановлено п. 1 Порядку № 851 |
| Декларування наявності цукру є обов’язковим для всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності, які виробляють цукор і зберігають його для подальшої реалізації, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром | Цей Порядок визначає механізм декларування наявності цукру суб’єктами господарювання, які виробляють і зберігають цукор, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром (далі — суб’єкти господарювання) |
Як бачимо, обидва наведені вище нормативні акти в основному тотожно говорять про обов’язок декларування наявності цукру суб’єктами, які:
—
виробляють і зберігають цукор. Акцентуємо увагу: ці два види операцій поєднані сполучником «і», з чого можна зробити висновок, що ті суб’єкти, які лише зберігають цукор, але не є його виробниками, «цукрову» декларацію не подають;—
здійснюють торгівлю цукром (оптову чи/та роздрібну).До речі, судячи із форми декларації, фактично має місце декларування не лише наявності цукру в розумінні його залишків, а й руху цукру — надходження та використання (реалізації).
Стосовно визначення кола виробників, гадаємо, актуальним є питання щодо широко розповсюдженої в практиці господарювання сільгосппідприємств давальницької схеми переробки цукрового буряку та отримання цукру на підставі оформлених сторонами договорів підряду. Хто при цьому повинен декларувати цукор: виконавець чи замовник робіт?
Нагадаємо, що
декларування наявності цукру, за визначенням цього поняття абзацом третім статті 1 Закону про цукор, — це подання суб’єктами підприємницької діяльності, які виробляють цукор і зберігають його для подальшої реалізації, здійснюють оптову чи роздрібну торгівлю цукром, декларації про обсяг цукру, що перебуває у їх власності. Акцентуємо увагу: говориться про обсяг цукру, що перебуває «у їх власності». Отже, при давальницькій схемі однозначно виходить, що декларувати повинен замовник — власник цукру.Крім того, підстави для такого висновку знаходимо й у
підрозділі 3.1 Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375, в якому зазначено, зокрема, таке. Замовники — це одиниці, які продають від власного імені товари або послуги, але замовляють їх виготовлення третім особам. Ці одиниці класифікують у секції G «Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку», за винятком випадків, коли вони є власниками давальницької сировини, розробки чи торгової марки та беруть на себе ризик, пов’язаний із виробництвом. У цьому випадку замовників класифікують так, немовби вони самі виробляють цю продукцію.Відмінність між наведеними вище нормами
пункту 1 статті 31 Закону про цукор та пункту 1 Порядку № 851 , що полягає у відсутності в останньому слів «для подальшої реалізації» в контексті зберігання цукру, великою мірою нічого не змінює. Адже при розумінні обов’язку подання декларації, як уже сказано вище, виробниками цукру, то в цьому аспекті підприємствам, наприклад харчової промисловості, які зберігають цукор для цілей використання у власному виробництві, декларувати цукор не потрібно.Декларацію
складають у двох примірниках: один з яких подають щомісяця до 5 числа територіальним органам Держсільгоспінспекції за місцем зберігання цукру. Уперше подати «цукрову» декларацію треба вже за серпень поточного року не пізніше 2 вересня 2011 року (нагадаємо, що 3 та 4 вересня — вихідні дні, а декларація подається саме «до» 5 числа). Строк зберігання декларацій — три роки.Згідно з
абзацами другим та третім пункту 3 статті 9 Закону про цукор у разі неподання або несвоєчасного подання суб’єктами підприємницької діяльності декларації про обсяг цукру, що перебуває у їх власності, чи зазначення у декларації неповних або недостовірних даних із таких суб’єктів стягується штраф у розмірі від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .Зазначені штрафи стягуються до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, винного в порушенні норм цього Закону.
