Фітнес із дитячими візочками, або Як заробити в декреті
Про який бізнес може йтися, якщо на руках піврічне немовля, яке потребує постійного догляду та уваги? Для багатьох мам-перфекціоністок це серйозна причина, аби натиснути на гальмо у своїй кар’єрі. А от харків’янка Марія Ануфрієва зуміла знайти такий вид діяльності, який доречний тільки за наявності малюка. На жаль, як тільки він підріс, дівчині довелося змінити і рід занять. Ідеться про популярний на американському континенті візковий фітнес для мам, який у нашій країні ледь-ледь пускає своє коріння. Організувавши тренування і ставши тренером, Маша зуміла не тільки реалізувати себе, а й отримати дохід. І коли б не деякі прорахунки, цілком можливо, її ідея змогла б претендувати на успішність.
Маріє, маленька дитина і власне діло — речі на перший погляд несумісні. Як ви наважилися і з чого все почалося?
Це була спроба заробити грошей і реалізувати себе. Одноманітність дуже вбивала! Я завжди займалася фітнесом, танцями, вела активний спосіб життя. А як народила, думала, коли малюк трошки підросте, я піду до спортклубу. Але час ішов, а дитину ні з ким було залишити — чоловік увечері приходив з роботи стомлений. Йому б відпочити, та і я наприкінці дня з ніг валилася. Який тут фітнес? І я почала думати про те, як би поєднати фітнес і догляд за дитиною. Виявилось, що мені зовсім не потрібно винаходити велосипед — на західному континенті на повну розвивається напрям так званого Stroller Stride — фітнесу з дитячими візочками. І в них це дуже серйозний бізнес із франшизою. Власне, так і прийшла ідея організувати щось подібне у нас в Україні.
І як вам було в ролі першопрохідця? Важко ламати стереотипи?
Я готувалася до першого заняття три місяці. Складала програму, підбирала вправи, спостерігала за емоціями сина — щось йому подобалося, щось ні. Потім я зайнялася рекламою — потрібно було розповісти на кожному розі, що стартує такий проект, зібрати групу мам з візочками, бажаючих підтягнути свої форми. Разом з подругою ми створювали різні групи в соцмережах, роздавали листівки на вулицях, запрошували всіх на перше заняття «фітнесу з візочками». Коли група набралася, я домовилася з адміністрацією стадіону про те, щоб проводити на їх території тренування. Мені дозволили. І тільки тоді я призначила дівчатам дату першого заняття.
Почин удався?
Це був квітень, він виявився дуже дощовим, тому багато занять зривалися і переносилися через погодні умови. Потім на початку травня всі виїхали відпочивати і тільки в середині травня нарешті зібралася група з п’яти матусь. Дівчата у групі постійно змінювалися, хтось виїжджав, хтось приводив подруг. Усе літо ми займалися, а в середині осені закінчили сезон. На той час синові вже виповнився рік, але я планувала наступного року відкрити групи в різних районах Харкова. Однак грошей на рекламу зовсім не було. Ми трохи пороздавали минулорічні листівки, пустили хвилю на форумах і, здавалося, процес пішов, але набрати повноцінні групи так і не вдалося. Думаю, все тому, що реклама була слабкою, до того ж раніше я запрошувала на заняття знайомих матусь, і новенькі дівчата просто приєднувалися одна за одною до нас, не звертаючи уваги на реакцію перехожих. Цього року у знайомих матусь дітки підросли і зовсім не хотіли сидіти у візочках, так що нікому було подавати приклад, крім мене. Тому літак, на жаль, не злетів.
І що тепер? Ви опустили руки?
Чому? Просто зараз у мене немає фінансової можливості поставити цей проект на належний рівень. Можу сказати одне — фітнес з візочками не можна розглядати як маленький бізнес. Швидше це хобі, на яке необхідно витрачати власні гроші. До того ж треба враховувати погодні умови, місце розташування майданчика для тренувань і багато різних факторів, пов’язаних з дитиною. Отже, поповнити родинний бюджет мені особливо не вдалося, можливо, у когось іншого вийде. Просто для поповнення бюджету треба гарненько вкластися в цю ідею, а потім, звичайно, все повернеться. За півгодинне тренування дівчата платили 10 грн. Чому так мало? Тому що тренування проходили на вулиці, і я не сплачувала за оренду приміщення. Що стосується музики, то спочатку я купила собі магнітофон на акумуляторах. Але він був слабкий. Тому цього року я вже ходила на тренування з ноутбуком і потужними колонками. Пристойна сума пішла на спортивний одяг для себе. Адже в нас за одягом зустрічають, а за розумом проводжають. Крім того, у вас має бути сертифікат на підтвердження того, що ви прослухали теоретичний і практичний курс «інструктор групових програм». І якщо скласти всі витрати разом, то вийде доволі кругленька сума (близько 5000 грн.). Якщо до вас ходитиме 10 осіб на заняття, то щоб відбити ці гроші, необхідно провести близько 50 тренувань. На це, як мінімум, півроку знадобитися. І тільки потім можна говорити про прибуток. Але я не шкодую про те, що спроба виявилася не зовсім успішною. Адже є і плюси — я не сиділа в декреті без діла, відчувала себе затребуваною, а сьогодні зайнята новим проектом: відкрила свій інтернет-магазин.
