Довідник підприємця. Автомобіль та перевезення в діяльності підприємця: детальна збірка відповідей на запитання

Основні запитання під час купівлі автомобіля

Відповіді

1

2

Чи має право підприємець використовувати у власній господарській діяльності особистий автомобіль?

Так, згідно зі статтею 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності

Легковий автомобіль

Автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів, з кількістю місць для сидіння 9 і менше (з урахуванням місця водія) (стаття 1 Закону про автотранспорт)

Вантажний автомобіль

Автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів (стаття 1 Закону про автотранспорт)

Автобус

Транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше 9 (уключаючи місце водія) (стаття 1 Закону про автотранспорт)

Пенсійний збір під час купівлі легкового автомобіля

Ситуація зі збором до Пенсійного фонду (далі — ПФ) на сьогодні така. Президентом 2 листопада 2012 року було підписано прийнятий
ВР України Закон № 5413, положення якого змінюють порядок сплати збору до ПФ при продажу легкового автомобіля та набули чинності через 30 днів після опублікування (3 грудня 2012 року).

До набуття чинності цим Законом, придбаваючи будь-який легковий автомобіль, покупець зобов’язаний сплатити збір до ПФ. Без сплати цього збору автомобіль не реєстрували у ДАІ (пункти 12 і 14 Порядку № 1740).

Збір до ПФ сплачувався у розмірі 3 % від вартості автомобіля, визначеної в договорі купівлі-продажу, довідці-рахунку, договорі міни, довідці від митниці, акті експертної оцінки вартості автомобіля або в іншому документі, що підтверджує його вартість (пункт 13 Порядку № 1740).

Однак Департамент Державтоінспекції МВС України в листі від 22.08.2009 р. № 4/8-8466 зазначив, що в ДАІ визнають лише той документ про вартість автомобіля, який отримано від фахівця, що має допуск до провадження діяльності з оцінки майна.

Інакше кажучи, з усіх документів, перелічених у пункті 13 Порядку № 1740, при реєстрації автомобіля для підтвердження його вартості та суми збору, сплаченого до ПФ, потрібно мати довідку-рахунок або акт експертної оцінки вартості автомобіля.

Такі документи, до речі, можуть знадобитися ще й для визначення звичайної ціни під час відображення податкового кредиту з ПДВ.

Після набуття чинності Законом № 5413 пенсійний збір сплачуватиметься, зокрема, фізичними особами, які придбавають легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації (перереєстрації) у ДАІ.

Тому скасовується необхідність сплати пенсійного збору під час другої та подальших реєстрацій транспортних засобів, тобто стосовно автомобілів, які продаються на території України вже не вперше.

При цьому ставки пенсійного збору підвищено:

3 % — якщо об’єкт оподаткування не перевищує 165 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня;

4 % — якщо об’єкт оподаткування перевищує 165, але не перевищує 290 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня;

5 % — якщо об’єкт оподаткування перевищує 290 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня

Пенсійний збір під час купівлі вантажного автомобіля

Під час купівлі вантажного автомобіля збір до ПФ не сплачується

Акцизний податок при імпорті автомобіля з-за кордону

Акцизний податок сплачується під час митного оформлення автомобіля один раз. Надалі під час купівлі-продажу автомобіля сплачувати цей податок не потрібно

Реєстрація автомобіля в ДАІ

Придбаний автомобіль реєструється в ДАІ протягом 10 діб після підписання договору купівлі-продажу (пункт 7 Порядку № 1388).

Для реєстрації новий власник автомобіля повинен особисто надати до ДАІ такий пакет документів (пункт 8 Порядку № 1388):

1) заяву;

2) документ, що посвідчує особу власника (наприклад, паспорт);

3) документ, що підтверджує оцінку вартості автомобіля (оцінка повинна проводитися фахівцем, який пройшов відповідну підготовку);

4) документ, що підтверджує правомірність придбання, ввезення, митного оформлення автомобіля. Такими документами можуть бути (посвідчені підписом відповідної посадової особи та скріплені печаткою):
— довідка-рахунок за формою додатка 1 до Порядку № 1388, видана підприємством, діяльність якого пов’язана з продажем транспортних засобів;
— договори та угоди, складені на товарних біржах на зареєстрованих у ДАІ бланках, однак з 16.06.2010 р. продавати через товарні біржі автомобілі, які були в експлуатації, заборонено;
— інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на автомобіль;
— копія рішення суду, посвідчена в установленому порядку, із зазначенням фізичної особи, яка визнана власником автомобіля;

— довідка органу соціального захисту населення або Фонду соцстрахування від нещасних випадків про виділення автомобіля;
— ВМД або видане на митниці посвідчення про реєстрацію автомобіля;
— договір фінансового лізингу;

5) якщо автомобіль уже експлуатувався на території України, додатково подаються:
— техпаспорт автомобіля;
— копія пластикової реєстраційної картки до техпаспорта з позначкою про зняття автомобіля з обліку (зняття з обліку здійснює колишній власник, тобто продавець автомобіля)

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу

Зазначений збір сплачується лише в тому разі, якщо придбаний автомобіль ще не експлуатувався на території України.

Збір сплачується перед проведенням першої реєстрації автомобіля (стаття 237 ПКУ). При цьому жодного звіту щодо нього фізична особа не подає.

Розмір збору залежить від ставки та об’єму циліндрів двигуна в куб. см або його потужності у кВт. Наприклад, ставка за 1 куб. см для автомобіля з двигуном 1500 куб. см становитиме з 01.01.2013 р. 5,88 грн. за 100 куб. см

Чи включається до податкового кредиту з ПДВ сума ПДВ, сплаченого під час купівлі легкового автомобіля?

Так, включається, незважаючи на те, що реєстрація автомобіля в ДАІ здійснюється на фізичну особу (без зазначення її підприємницького статусу).

Слід зауважити, що саме з цієї причини податківці тривалий час забороняли підприємцям відображати податковий кредит (ПК) з ПДВ під час купівлі транспортних засобів. На їх думку, реєстрація автомобіля на фізичну особу свідчила про те, що транспорт використовується не в госпдіяльності платника податків, а в його особистих цілях, і отже, права на ПК немає.

Цю ситуацію пояснив Мін’юст, зауваживши, що автомобілі реєструються на фізичну особу лише тому, що немає такого суб’єкта права власності, як «фізична особа — підприємець», отже зареєструвати автомобіль на підприємця неможливо у принципі (лист від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08).

Водночас правовий статус фізичної особи набагато ширший, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця, тому автомобіль, зареєстрований на фізичну особу, цілком може бути «підприємницьким» (використовуватися для госпдіяльності).

На щастя, згодом ДПАУ змінила свою точку зору на користь підприємців, роз’яснивши таке: «…до податкового кредиту фізичних осіб — суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням транспортних засобів… за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення і підтвердження відповідних витрат…» (лист ДПАУ від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26, пункт 198.3 ПКУ).

Однак довести перевіряючим своє, скажімо так, теоретичне право на ПК — це всього лише півділа. Потрібно ще підтвердити його документально.

Перелік документів, що підтверджують право на ПК, такий:
— податкова накладна, видана під час купівлі автомобіля (обов’язково потрібна);
— ліцензія на здійснення перевезень, ліцензійні картки на транспортні засоби (у разі пасажирських перевезень або перевезень небезпечних вантажів);
— наказ про використання автомобіля в господарській діяльності підприємця (наказ видається в довільній формі, у ньому бажано зазначити марку автомобіля, номерний знак і спосіб його використання);
— первинні документи про перевезення, наприклад ТТН, подорожні листи (якщо є) тощо (лист Держкомпідприємництва від 31.05.2007 р. № 3903; ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 р. у справі № 2-а-17398/08/0570; постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 р. у справі № 2а-8072/08).

Також не завадило б зазначити і в договорі купівлі-продажу автомобіля, і в розрахункових документах, і особливо в податковій накладній на придбання автомобіля, що покупцем є фізична особа — підприємець. Це може послужити додатковим аргументом під час розмови з податковим інспектором. А ще надійніше, щоб купівля автомобіля була оплачена з підприємницького рахунка, відкритого на фізичну особу — підприємця

Чи включається до податкового кредиту з ПДВ сума ПДВ, сплаченого під час купівлі вантажного автомобіля?

Так, уключається. Ситуація тут така сама, як і під час купівлі легкового автомобіля (див. вище).

При цьому потрібно пам’ятати про такий нюанс: відобразивши ПК з ПДВ під час купівлі автомобіля, підприємець повинен буде нарахувати та сплатити до бюджету податкове зобов’язання з ПДВ у разі, якщо він вирішить знятися з ПДВ-реєстрації (пункт 184.7 ПКУ)

Основні запитання під час оренди автомобіля

Відповіді

1

2

Оренда автомобіля у фізичної особи (громадянина)

Підприємець має право взяти в оренду автомобіль не лише у суб’єкта господарювання, а й у звичайного громадянина.

Оформити оренду можна, уклавши договір оренди транспортного засобу (у письмовій формі). Оскільки однією зі сторін такого договору є фізична особа (несуб’єкт господарювання), договір необхідно посвідчити у нотаріуса (стаття 799 ЦКУ).

Не посвідчений нотаріально договір податківці при перевірці можуть визнати недійсним і виключити з витрат підприємця суму орендних платежів. Якщо така ситуація мала місце, підприємець може спробувати відстояти право на витрати, довівши дійсність договору в судовому порядку (зрозуміло, якщо сторони договору не мають претензій одна до одної — частина 2 статті 220 ЦКУ).

Типова форма договору оренди транспортного засобу законодавством не передбачена, однак ЦКУ містить низку обов’язкових вимог, які потрібно включити до договору (статті 801 — 804 ЦКУ):
— орендар зобов’язаний підтримувати транспортний засіб у відповідному технічному стані;

— витрати, зв’язані з використанням транспортного засобу, у тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе орендар;
— страхування транспортного засобу здійснюється орендодавцем;
— орендар зобов’язаний відшкодувати збитки, пов’язані з втратою або пошкодженням транспортного засобу, а також шкоду, завдану третім особам у зв’язку з використанням транспортного засобу.

Крім того, податківці у своїх консультаціях звертають увагу на необхідність зазначення в договорі найменування та марки автомобіля, держномера, кольору, року випуску, номера двигуна, шасі та кузова, реквізитів техпаспорта, а також строку оренди автомобіля, суми орендної плати, форми оплати (грошова, натуральна чи інша) і періодичності проведення розрахунків («Вісник податкової служби України», 2006, № 29, с. 36)

Оренда автомобіля у суб’єкта господарювання (підприємця чи юридичної особи)

Договір укладається у письмовій формі, однак можна обійтися і без нотаріального посвідчення.

Це пояснюється тим, що підприємець (орендар) є не просто фізичною особою, а суб’єктом господарювання. Крім того, з точки зору ЦКУ, підприємці взагалі прирівняні до юридичних осіб (стаття 51 ЦКУ).

Виходячи з цього нотаріально посвідчувати договір оренди автомобіля, сторонами якого є підприємці або підприємець та юридична особа, не потрібно, якщо договір укладено в межах підприємницької діяльності. Цю позицію підтвердив і ВГСУ (постанова від 14.09.2006 р. у справі № 41/102).

Однак при цьому важливо звернути увагу на таке: якщо орендований автомобіль використовуватиметься не в підприємницькій діяльності, а для особистих потреб орендаря (навіть якщо він і зареєстрований як підприємець), посвідчити у нотаріуса договір оренди потрібно обов’язково.

На жаль, постанова суду не має сили законодавчого акта, тому не можна гарантувати, що податківці не вимагатимуть у підприємця нотаріально посвідчений договір навіть на той автомобіль, який використовується в госпдіяльності. Тим більше що такий договір у деяких випадках можуть вимагати і працівники ДАІ (якщо підприємець не захоче оформляти реєстраційний талон на орендований автомобіль — детальніше про це див. далі).

Однак шанси відстояти в судовому порядку правомірність такого непосвідченого договору є, і вони високі

Оренда з екіпажем

Орендуючи автомобіль у суб’єкта господарювання, підприємець може або просто найняти автомобіль для використання (це буде договір оренди транспортного засобу), або разом з автомобілем узяти в оренду (користування) водія або інший обслуговуючий персонал (це буде договір оренди транспортного засобу з екіпажем).

Останній варіант зручний тим, що екіпаж, виконуючи роботу для орендаря, залишається у трудових відносинах із власником автомобіля. Тому орендар не повинен ні укладати трудові договори, ні виплачувати зарплату, ні сплачувати ЄСВ, ні звітувати щодо таких працівників. Інакше кажучи, робота членів екіпажа не розглядається як окремий процес, а є доповненням до переданого в оренду автомобіля.

Для оформлення таких відносин використовується звичайний договір оренди (з урахуванням вимог щодо його нотаріального посвідчення), в якому зазначається, що автомобіль надається в оренду з екіпажем (стаття 805 ЦКУ)

Лізинг автомобіля

Лізинг автомобіля — це оренда автомобіля з правом його викупу. Можна сказати, що сьогодні лізинг — найлегший спосіб отримати автомобіль. При цьому автомобіль перебуває у власності лізингової компанії, а підприємець користується всіма вигодами від володіння транспортним засобом.

Основні відмінності лізингу від кредиту в тому, що ця послуга є комплексною.

Компанія самостійно займається реєстрацією автомобіля в ДАІ, державним техоглядом, плановим сервісним обслуговуванням, отриманням страхового відшкодування в разі ДТП, сплатою всіх необхідних податків та оформленням страховок. Клієнт лише користується автомобілем.

Усі витрати на утримання автомобіля враховані в щомісячному лізинговому платежі.

Відносини лізингу оформляються договором лізингу (стаття 806 ЦКУ). Запитання із посвідченням договору у нотаріуса вирішується так само, як і в разі звичайної оренди автомобіля (див. вище)

Чи потрібний тимчасовий талон з ДАІ?

Відразу зазначимо, що на сьогодні для керування «чужим» (у тому числі орендованим) транспортним засобом оформляти тимчасовий реєстраційний талон в обов’язковому порядку не потрібно — вимог про його обов’язкове оформлення в законодавстві вже немає.

Нагадаємо, що з 13.08.2011 р. було внесено зміни до низки «дорожніх» законодавчих актів, у тому числі й до Закону про дорожній рух, що, зокрема, виключили з прав працівників міліції можливість перевіряти у водіїв документи на право керування транспортним засобом (якими, у свою чергу, були тимчасовий реєстраційний талон, довіреність тощо). Також попутно було скасовано і адмінвідповідальність (зі статті 126 КУпАП виключено адмінштраф) за відсутність у водіїв зазначених документів на право керування. Отже, за відсутність цих документів та їх непред’явлення працівникам ДАІ під час перевірок водіям нічого не загрожує (жодної відповідальності не передбачено).

Також у відповідність до таких змін було приведено і ПДР, у пункті 2.1 розділу 2 яких на сьогодні передбачається, що водій повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (тобто права) і реєстраційний документ на транспортний засіб (тобто свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт)). При цьому власник транспортного засобу може передавати керування транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передаючи також при цьому реєстраційний документ на такий транспортний засіб.

Водночас цей документ може бути оформлений за бажанням сторін згідно з пунктом 16 Порядку № 1388. Слід зауважити, що в розділі 110.07.22 ЄБПЗ міститься роз’яснення, в якому податківці тимчасовий реєстраційний талон називають серед документів, необхідних платнику податків для підтвердження в податковому обліку «податкових» витрат з оренди. Тому його оформлення при оренді автотранспорту допоможе уникнути запитань перевіряючих і підтвердити «податкові» витрати під час перевірки

ПДФО при оренді

Якщо підприємець орендує автомобіль у юридичної особи, він не повинен утримувати та сплачувати ПДФО, оскільки орендні платежі (дохід) виплачуються не фізичній особі, а юридичній особі

У разі коли автомобіль орендується у фізичної особи (громадянина), із суми орендних платежів, що виплачуються такому громадянину, необхідно утримати ПДФО і перерахувати його до бюджету. ПДФО розраховується так:
— 15 % від загальної суми орендного платежу, якщо вона не перевищує 10 мінімальних зарплат, установлених на 1 січня поточного року (у 2012 році — 10730,00 грн.);
— 15 % від 10730,00 грн. плюс 17 % від суми орендного платежу, яка перевищує 10730,00 грн.

При оренді автомобіля у фізичної особи — підприємця слід переконатися, чи є надання автомобілів в оренду його підприємницькою діяльністю.

Інакше ПДФО справляється з нього так само, як і з громадянина (непідприємця). Для цього потрібно витребувати у нього копію виписки з ЄДР або копію свідоцтва платника єдиного податку (див. «ВД», 2012, № 20, с. 3)

ЄСВ при оренді

ЄСВ при оренді не сплачується, оскільки в цьому випадку підприємець не використовує працю фізичних осіб. Таку ж думку висловив і ПФ, зазначивши, що при здійсненні оренди немає ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг (роз’яснення ПФ від 11.03.2011 р. б/н)

Оренда маршруту

Якщо підприємець уклав договір з міськвиконкомом на здійснення пасажирських перевезень, однак поки ще не має свого автотранспорту, він ні в якому разі не має права надавати в оренду маршрут третій особі. Такі дії суперечитимуть законодавству. Річ у тім, що використовувати маршрут може лише той перевізник, який виграв конкурс і уклав договір з органом місцевого самоврядування. Надалі саме він своїми силами повинен забезпечувати перевезення.

Тому в цьому випадку перевізнику не залишається нічого іншого, як укласти договори оренди транспортних засобів із їх власником маршрутів (на тривалий час або доти, доки сам не придбає власні автобуси). При цьому орендна плата за транспортні засоби може бути встановлена не лише у вигляді фіксованої суми, а й як відсоток від виручки, отриманої на маршруті (це потрібно прописати в договорі оренди транспортних засобів)

Обов’язок

Виконання обов’язку

1

2

Екологічний податок

Підприємці, які використовують у господарській діяльності автомобіль, не зобов’язані окремо сплачувати екологічний податок за викиди забруднюючих речовин пересувними джерелами, і звітувати щодо нього вони теж не зобов’язані. З 01.01.2011 р. такий обов’язок покладено на продавців палива (стаття 241 ПКУ).

Однак, по суті, тягар сплати екоподатку все одно лежить на особах, які використовують автомобілі, оскільки сьогодні екоподаток включено до вартості палива

Дозвіл на викид забруднюючих речовин

Спеціального дозволу на викиди не потрібно, однак необхідно дотримуватися нормативу вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах. Штраф за перевищення нормативів забруднюючих речовин становить від 510 до 850 грн.
(стаття 81 КУпАП).

Однак цілком очевидно, що визначити фактичний вміст забруднюючих речовин можна лише у спеціальних (лабораторних) умовах. Тому ризик штрафу є мінімальним, якщо візуально вихлопні гази не привертають уваги

Страхування цивільно-правової відповідальності

Наявність страхового поліса є обов’язковою, тому відразу після купівлі (оренди) автомобіля потрібно укласти договір або отримати поліс на цей автомобіль від орендодавця (на сьогодні у зв’язку зі скасуванням обов’язкового пред’явлення документів, що підтверджують право керування, поліс на конкретний автомобіль діє для будь-якої особи, яка керує ним).

Штраф за відсутність поліса — від 425 до 850 грн.
(стаття 126 КУпАП)

Установлення ГБО

Автомобіль, на який було встановлено ГБО, обов’язково потрібно перереєструвати в ДАІ.

Так, пункт 33 Порядку № 1388 чітко вказує на необхідність перереєстрації автомобіля в разі, якщо його двигун переобладнано або замінено (а установлення ГБО, у свою чергу, є переобладнанням двигуна, оскільки система живлення двигуна змінюється з бензинової на газобензинову)

Техконтроль для деяких автомобілів

Згідно зі статтею 35 Закону про дорожній рух не проходять обов’язковий техконтроль такі транспортні засоби (ТЗ):

1) легкові автомобілі всіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби, незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них — зі строком експлуатації до 2 років.

Техконтроль для інших ТЗ відбувається в такі строки:

1) ТЗ із строком експлуатації понад 2 роки: легкові автомобілі, причепи до них, які використовуються з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 т, причепи до них — один раз на 2 роки;

2) ТЗ незалежно від строку експлуатації:
— таксі, вантажні автомобілі вантажопідйомністю понад 3,5 т, причепи до них — щороку;
— автобуси, спеціалізовані ТЗ, що перевозять небезпечні вантажі, — двічі на рік.

ТЗ, що пройшли державний технічний огляд до набуття чинності Законом № 3565 і відповідно до Закону про дорожній рух підлягають технічному контролю, уперше проходять обов’язковий технічний контроль після закінчення строку дії талонів державного технічного огляду

Найпоширеніші запитання перевізників

Відповіді

1

2

Чи потрібна ліцензія для пасажирських перевезень?

Так, згідно з пунктом 25 частини 3 статті 9 Закону про ліцензування. Таку ліцензію можна отримати в Головній державній інспекції на автомобільному транспорті (або в її територіальному відділенні). Вартість ліцензії — одна мінімальна зарплата, що діє на дату видачі ліцензії.

Ліцензія видається без обмеження строку дії

Чи потрібна ліцензія для вантажних перевезень?

Ні, не потрібна. Виняток становить лише перевезення небезпечних вантажів, для якого ліцензію отримати потрібно (пункт 25 частини 3 статті 9 Закону про ліцензування)

Чи потрібний торговий патент на надання послуг у разі здійснення перевезень (пасажирських чи вантажних)?

Ні, патент не потрібен, оскільки послуги перевізника не зазначені в Переліку № 1258

Які документи мають бути у водія легкового автомобіля при здійсненні перевезень для особистих потреб (некомерційна діяльність)?

1. Права водія.

2. Реєстраційний документ (техпаспорт).

3. Поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності

Які документи мають бути у водія при здійсненні вантажних перевезень (перевезення вантажів вантажним автомобілем):
— за договором перевезення (для замовника);
— без договору перевезення (для потреб власної підприємницької діяльності)?

1. Права водія.

2. Реєстраційний документ на транспортний засіб (техпаспорт).

3. Поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності.

4. Протокол про проходження техконтролю.

5. Мати подорожній лист автодорожнє законодавство не вимагає, але він знадобиться підприємцю для обліку витрат, проставляння позначки про медогляд водіїв тощо.

6. Довіреність на отримання товару (якщо підприємець доручає водію отримати товар у постачальника).

Перелічені документи мають бути у водія (підприємця) незалежно від виду перевезень (перевозиться товар для замовника чи в межах власної госпдіяльності). Єдина відмінність в документах полягає лише в тому, що при перевезенні товарів:
— для замовника (за договором перевезення) підприємець зобов’язаний мати товарно-транспортну накладну (ТТН);
— для себе (в межах власної підприємницької діяльності) ТТН мати необов’язково, а достатньо будь-якого документа, що підтверджує право власності на товар (наприклад, договору купівлі-продажу, квитанції, чека, податкової накладної тощо).

Щоправда, якщо мати на увазі, що податківці часто не дозволяють включати до витрат вартість товару, щодо якого немає ТТН, то, щоб уникнути непорозумінь з ними, краще виписувати ТТН навіть у разі доставки товару для себе (наприклад, якщо підприємець самостійно отримує товар у постачальника). Інша річ, якщо товар просто перевозиться зі складу на торговельну точку — у такому разі ТТН вже є (оформлена під час доставки), тому при внутрішніх переміщеннях товару цілком можна обходитися і без неї

Які додаткові документи мають бути у водія в разі перевезення небезпечних вантажів?

1. Ліцензія на перевезення небезпечних вантажів (пункт 25 частини 3 статті 9 Закону про ліцензування), а точніше, ліцензійна картка.

2. Свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів.

3. ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв, які перевозять небезпечні вантажі.

4. Погодження маршруту перевезення, видане в ДАІ (постанова № 207).

5. Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації (стаття 48 Закону про автотранспорт)

Які додаткові документи мають бути у водія в разі перевезення великогабаритних та великовагових вантажів?

Дозвіл на рух автомобільними шляхами, вулицями та залізничними переїздами, видане в ДАІ або документ про внесення плати за проїзд великовантажних (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством менше 7 % (постанова № 207, стаття 48 Закону про автотранспорт)

Примітка. Великогабаритні і великовантажні перевезення — це перевезення вантажів або проїзд транспортних засобів, в яких хоча б один із габаритів:
— за шириною понад 2,6 м;
— за висотою від поверхні дороги понад 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м);
— за довжиною понад 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м);
— фактична маса понад 38 т;
— навантаження на одинарну вісь понад 11 т, здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т);
— вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більше ніж на 2 м (пункт 22.5 ПДР)

Які додаткові документи мають бути у водія при перевезенні продуктів харчування?

Санітарна книжка з висновком медогляду (пункт 12.4 Правил перевезення вантажів)

Чи обов’язково мати подорожній лист при вантажних перевезеннях підприємцю (його найманому працівнику — водію)?

Згідно зі статею 16 Закону про дорожній рух для підтвердження законності використання автомобіля достатньо надати працівникам ДАІ реєстраційний документ (техпаспорт) на нього, а документи на право керування ТЗ, подорожні листи та документи на вантаж можна з собою не возити, а отже, деякі з них не оформляти. Однак подорожній лист знадобиться для обліку витрат ПММ з метою віднесення на витрати, він буде потрібний платникам ПДВ для обґрунтування права на податковий кредит з ПДВ за придбаним бензином (з подорожнього листа видно, що бензин витрачено підприємцем у межах госпдіяльності та що автомобіль також використовується ним не для особистих потреб, а для провадження підприємницької діяльності)

Чи є ТТН бланком суворого обліку?

ТТН не є бланком суворого обліку. Проте на деякі групи товарів потрібно заповнювати ТТН затвердженої форми, наприклад,
при перевезенні:
— спирту етилового — ф. № 1-ТН /спирт/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154);
— високооктанових кисневмісних домішок — ф. № 1-ТН /вкд/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154);
— алкогольних напоїв — ф. № 1-ТН /алкогольні напої/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154).

Також спеціалізовані ТТН заповнюються при перевезенні:
— хлібобулочних виробів — ф. № 1-ТТН (хліб) (пункти 1.1 і 1.2 Інструкції № 153);
— молочної сировини — ф. № 1-ТН (МС) (пункти 1.1 і 1.2 Інструкції № 176)

Як правильно заповнювати ТТН?

Форму ТТН, якою користувалися та яку слід використовувати й надалі, затверджено наказом № 488/346. Що стосується заповнення ТТН,
то на сьогодні обов’язкових правил немає.

У зв’язку з цим до прийняття відповідного нормативного документа Державтотрансадміністрація, посилаючись на роз’яснення Держкомстату від 13.10.2000 р. № 08-01-8/93, з метою правильного заповнення ТТН рекомендує керуватися положеннями скасованої Інструкції № 228/253
(лист Державтотрансадміністрації України від 21.04.2010 р.
№ 1802-04/09/19-10).

При цьому загальні правила складання ТТН такі (пункти 11.5 — 11.8 Правил перевезення вантажів):
— ТТН виписує вантажовідправник у кількості не менше чотирьох примірників (усі вони посвідчуються його підписом і за наявності — печаткою);
— після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі примірники ТТН;
— перший примірник ТТН залишається у вантажовідправника;
— другий передається водієм одержувачу товарів;
— третій і четвертий передаються перевізнику (посвідчені підписом вантажоодержувача та за наявності — його печаткою).

Якщо у ТТН не вистачає місця для зазначення найменування всіх товарів, до неї можна додати документ довільної форми з обов’язковим зазначенням інформації про вантаж

(графи 1 — 10 ТТН). У таких випадках у ТТН зазначається, що до неї додається документ (товарний розділ), без якого вона є недійсною

Яким документом оформляти факт надання послуг перевезення вантажу?

Документом, що підтверджує укладення договору перевезення вантажу, насамперед є ТТН (стаття 909 ЦКУ). У перевізника мають бути третій і четвертий її примірники.

Крім ТТН, після закінчення перевезення підприємець може скласти акт приймання-передачі послуг (довільної форми) і підписати його разом із замовником. На підставі акта складається рахунок на ім’я замовника для отримання від нього оплати за послуги перевезення

Які документи мають бути у водія при здійсненні пасажирських перевезень?

Регулярні пасажирські перевезення (наприклад, маршрути):

1) права водія;

2) реєстраційний документ на автобус (техпаспорт);

3) ліцензійна картка;

4) схема маршруту;

5) подорожній лист (за необхідності);

6) квитково-касовий лист;

7) розклад руху;

8) таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень);

9) інші документи, передбачені законодавством.

У підприємця-перевізника, крім цих документів, мають бути: ліцензія на пасажирські перевезення, договір з міськрадою на маршрут і паспорт маршруту (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Регулярні спеціальні пасажирські перевезення (наприклад, перевезення працівників замовника до місця роботи та назад, перевезення школярів, туристів тощо):

1) права водія;

2) ліцензійна картка;

3) схема маршруту;

4) реєстраційний документ на автобус (техпаспорт);

5) подорожній лист (за необхідності);

6) розклад руху;

7) інші документи, передбачені законодавством.

У підприємця-перевізника, крім цих документів, мають бути: ліцензія, договір із замовником транспортних послуг і паспорт маршруту (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Нерегулярні пасажирські перевезення (тобто одноразове перевезення пасажирів за письмовим договором із замовником):

1) права водія;

2) реєстраційний документ (техпаспорт);

3) ліцензійна картка;

4) подорожній лист (за необхідності);

5) договір із замовником транспортних послуг;

6) документ, що посвідчує оплату транспортних послуг;

7) інші документи, передбачені законодавством (стаття 39 Закону
про автотранспорт)

Перевезення пасажирів на таксі:

1) права водія;

2) реєстраційний документ (техпаспорт);

3) ліцензійна картка;

4) інші документи, передбачені законодавством (стаття 39 Закону
про автотранспорт).

Якщо підприємець є самозайнятим перевізником, у нього мають бути:

1) права водія;

2) реєстраційний документ (техпаспорт);

3) ліцензія на перевезення пасажирів на таксі;

4) ліцензійна картка;

5) сервісна книжка;

6) медична довідка (встановленого зразка, видається раз на рік після

медогляду) (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Перевезення легковими автомобілями на замовлення
(за письмовим договором з юридичними або фізичними особами):

1) права водія;

2) техпаспорт;

3) ліцензійна картка;

4) копія договору із замовником;

5) інші документи, передбачені законодавством (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Перевезення пасажирів автобусами для власних потреб (наприклад, підприємець перевозить своїх працівників):

1) права водія;

2) реєстраційний документ на автобус (техпаспорт);

3) подорожній лист (за необхідності);

4) список пасажирів, яких перевозять, посвідчений підписом підприємця та його печаткою;

5) інші документи, передбачені законодавством.

Ліцензія на перевезення при цьому не потрібна (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб (у межах госпдіяльності):

1) права водія;

2) реєстраційний документ (техпаспорт).

Ліцензія на перевезення при цьому не потрібна (стаття 39 Закону про автотранспорт)

Основні моменти
та запитання

Коментарі

1

2

Медогляд водіїв. Позначки про нього в подорожньому листі

Незважаючи на необов’язковість подорожнього листа, через цілу низку причин він не втрачає своєї актуальності.

Зокрема, із законодавства не зникла вимога про обов’язкове проходження водіями передзмінних і щозмінних медоглядів, позначка про що проставляється в подорожньому листі.

Слід сказати, що вимогу про необхідність проходження перед- і післярейсових медоглядів установлено стосовно як водіїв-автоперевізників, так і водіїв будь-якого іншого підприємства (стаття 45 Закону про дорожній рух).

Відповідальність за непроведення медоглядів визначена у статті 128 КУпАП. Так, випуск на лінію транспортних засобів, зокрема, без позначки в подорожньому листі про проходження щозмінного медогляду тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 680 до 850 грн. (від 40 до 50 нмдг). За повторне протягом року таке саме порушення розмір штрафу становить від 850 до 1360 грн.
(від 50 до 80 нмдг).

Крім того, згідно зі статтею 129 КУпАП за допуск до керування транспортними засобами водіїв, які не пройшли в установлений строк медогляд, підприємця можуть оштрафувати в розмірі від 425 до 850 грн. (від 25 до 50 нмдг).

Відповідно до статті 133¹ КУпАП на водія, який перевозить пасажирів або вантажі та не пройшов щозмінний передрейсовий медогляд, може бути накладено штраф у розмірі від 510 до 680 грн.

Таким чином, для унеможливлення застосування штрафних санкцій кожний водій транспортних засобів, у тому числі й працівник фізичної особи — підприємця, перед виїздом у рейс зобов’язаний пройти медогляд

Хто може проводити медичний огляд?

У пункті 1.9 Положення № 124/345, зокрема, передбачено: щозмінний передрейсовий і післярейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться лікарями або середніми медичними працівниками, які здійснюють медичний контроль обслуговування водіїв на підприємстві (у підприємця). Медичні працівники мають право проводити зазначені медичні огляди після періодичного (1 раз на три роки) навчання методам їх проведення в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху та його філіях.

Щоб виконати вимогу про проходження щозмінних медоглядів, підприємець може або включити до свого штату особу, яка має Свідоцтво про право проведення передрейсових (післярейсових) медоглядів, або укласти договір про надання послуг з проведення перед- і післярейсових медоглядів з медичною установою або суб’єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики

Як водію проходити щозмінний медогляд,
якщо він перебуває у відрядженні?

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 74 у випадках транспортного обслуговування в міжміському сполученні строком понад добу (відповідно до наказу або розпорядження керівника) подорожній лист може надаватися на тривалий строк. Отже, направляючи водія у відрядження, диспетчер має повне право виписати один подорожній лист на весь строк відрядження. При цьому водій пройде медичний огляд лише один раз — безпосередньо перед виїздом у відрядження, а отже, і позначка лікаря в подорожньому листі на відрядження буде лише одна

Як проводиться медогляд водіїв перед (після) рейсу?

Щозмінний передрейсовий медогляд проводиться до виїзду водія на зміну.

У разі виявлення ознак хвороби водії підлягають післярейсовому медогляду.

Такі огляди включають:
— збирання анамнезу;
— визначення частоти пульсу;
— вимір артеріального тиску;
— проведення проби на алкоголь у повітрі, яке видихається, одним з методів, визначених МОЗ

Як відображаються результати щозмінних медоглядів?

Результат проведеного щозмінного передрейсового та післярейсового медоглядів фіксується в Журналі ф. № 137-2/о, після чого в подорожньому листі ставиться штамп з висновком про придатність до керування транспортом.

У разі виявлення ознак тимчасової непрацездатності водій не допускається до виконання професійних обов’язків. При виявленні ознак окремих захворювань роботодавець направляє водія на позачерговий медичний огляд (пункт 5.3 Положення № 124/345)

Чи має право перевізник не зараховувати до штату найманого працівника, а оформляти цивільно-правові договори з фахівцями, які здійснюють, а також перевірку технічного стану транспортних засобів?

Що стосується ремонту, то для їх проведення необов’язково мати у штаті спеціальних працівників — достатньо звертатися до таких фахівців час від часу, укладаючи кожного разу окремі цивільно-правові договори.

А ось перевірку технічного стану транспортних засобів потрібно здійснювати кожної зміни (пункт 7.3 Порядку № 974). Тут уже цивільно-правовим договором не обійтися. Тому для перевірки технічного стану автомобілів доведеться найняти спеціального працівника (тобто укласти з ним трудовий договір)

Чи зобов’язаний водій видавати квитки пасажирам під час перевезень?

Водій зобов’язаний видавати квитки пасажирам для проїзду та перевезення багажу лише в тому випадку, якщо він здійснює регулярні перевезення (наприклад, маршрутне таксі, рейсові автобуси тощо) — стаття 39 Закону про автотранспорт. Форму таких квитків затверджено наказом № 503. Цей обов’язок поширюється і на єдиноподатників.

У решті випадків квиток видавати необов’язково, однак можна.

До речі, підприємець може не використовувати РРО, якщо видаватиме пасажирам квитанції, квитки або талони з нанесеними друкованим способом серією, номером і номінальною вартістю проїзду (пункт 4 статті 9 Закону про РРО). Однак це не стосується вантажних перевезень і єдиноподатників, які можуть не застосовувати РРО в будь-якому разі (пункт 6 статті 9 Закону про РРО)

Чи зобов’язаний водій використовувати РРО у разі пасажирських перевезень?

Якщо водій отримуватиме готівку від пасажирів, у нього має бути РРО (можна портативний). Виняток становлять лише ті водії, які видають пасажирам квитанції, квитки або талони з нанесеними друкованим способом серією, номером і номінальною вартістю проїзду. Вони можуть обходитися без РРО, однак зобов’язані вести КОРО за формою додатка 3 до Порядку № 614 (така КОРО реєструється в ДПІ на кожний автомобіль) — пункт 4 статті 9 Закону про РРО, лист ДПАУ від 12.01.2004 р. № 287/7/23-2117.

При безготівкових розрахунках (наприклад, у разі здійснення нерегулярних або специфічних регулярних пасажирських перевезень) РРО не потрібний. Крім того, працювати без РРО можуть усі єдиноподатники, у тому числі й перевізники (пункт 6 статті 9 Закону про РРО)

Чи зобов’язаний водій використовувати РРО при вантажних перевезеннях, якщо отримує готівкову оплату безпосередньо від замовника після доставки товару?

Так, зобов’язаний, оскільки жодних звільнень і пільг для вантажоперевізників Закон про РРО не передбачає.

Водночас підприємці-єдиноподатники мають право провадити будь-яку діяльність (дозволену на єдиному податку) без РРО, у тому числі й вантажоперевезення

Таксометр у таксиста-єдиноподатника

Надання послуг з внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів на таксі підлягає ліцензуванню. При цьому підпунктом 4.1.4 Ліцензійних умов № 427 передбачено, що автомобіль-таксі повинен мати відповідне обладнання, у тому числі діючий таксометр.

Водночас згідно із Законом про РРО таксометр є таким РРО. Отже, якщо перевезення пасажирів на таксі здійснює фізична особа — підприємець, який перейшов на спрощену систему оподаткування (у тому числі на єдиний податок), то він може не застосовувати таксометри на підставі пункту 6 статті 9 Закону про РРО (лист Держкомпідприємництва України від 18.09.2009 р. № 11249)

Таксометр у таксиста-загальносистемника

Таксометр застосовувати необхідно, по-перше, через вимоги підпункту 4.1.4 Ліцензійних умов № 427, а по-друге, на виконання норм статті 3 Закону про РРО, згідно з якою при здійсненні готівкових розрахунків підприємець зобов’язаний використовувати РРО (згідно із Законом про РРО таксометр — це різновид РРО)

Запитання

Відповідь

1

2

Нагадаємо, що до переліку витрат, які зменшують дохід підприємця для обкладання податком на доходи, належать витрати операційної діяльності (пункт 177.4 ПКУ), які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4, пунктом 138.11 ПКУ

Чи включається до витрат вартість автомобіля, якщо він був придбаний після держреєстрації фізичної особи як підприємця та використовується в підприємницькій діяльності?

Може включатися лише у вигляді амортизаційних відрахувань. Однак амортизувати вартість автомобіля податківці не дозволяють на тій підставі, що фізичні особи — підприємці не ведуть бухоблік. З цього податківці доходять хибного висновку про те, що підприємці не мають права нараховувати амортизацію

Чи включається до витрат сума збору до ПФ, сплачена під час купівлі автомобіля?

Ні, безпосередньо не включається. Річ у тім, що згідно з пунктом 146.5 ПКУ реєстраційні збори, держмито та аналогічні платежі, які здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів, уключаються до первісної вартості основного засобу та підлягають амортизації. Тому підприємець може віднести на витрати суму сплаченого пенсійного збору лише у складі амортизації (відображається у графі 10 Книги ОДВ на дату її нарахування). Однак податківці будуть проти, оскільки вважають,
що підприємці не можуть її нараховувати

Чи включається до витрат страхування цивільної відповідальності водіїв?

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов’язковим, тому експлуатація транспортного засобу здійснюється лише за наявності страхового поліса, який підтверджує сплату страхового платежу.

Однак суми, витрачені на страхування цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, уключаються до витрат на підставі підпункту 140.1.6 ПКУ, тобто як інші (абзац третій пункту 138.1 ПКУ), а не операційні витрати (абзац другий пункту 138.1 ПКУ). Отже, підприємець не зможе віднести вартість «автоцивілки» до складу своїх витрат, у всякому разі поки позитивних роз’яснень податківців щодо цього немає

Чи включається до витрат страхування автомобіля (як майна)?

Що стосується витрат на страхування саме автомобіля, то згідно з підпунктом «г» підпункту 138.8.5 ПКУ такий вид витрат повинен потрапити до витрат, якщо автомобіль використовується в госпдіяльності і підприємець сплатив страховку.

Однак у роз’ясненні в розділі 180.4 ЄБПЗ (вийшло після 06.08.2011 р.) податківці відповіли, що сума повного КАСКО не може відображатися у витратах, оскільки підприємці не ведуть бухоблік основних засобів

Чи можна включати до витрат вартість бензину
та ПММ?

Так, можна, на підставі підпунктів 138.10.2 і 138.10.3 ПКУ як витрати на експлуатацію основних засобів. Такі витрати мають бути підтверджені документально (чеки про купівлю палива та ПММ, подорожні листи, договори перевезення, ТТН тощо).

Вартість бензину та ПММ відображається у графі 5 (якщо підприємець провадить діяльність з перевезення) або у графі 10 Книги ОДВ (якщо підприємець займається іншими видами діяльності, наприклад торгівлею) у момент сплати грошових коштів (а в разі передоплати — на дату їх фактичного отримання підприємцем)

Чи можна включати до витрат вартість техобслуговування автомобіля?

Так, можна. Під техобслуговуванням (ТО) розуміється комплекс операцій або операція з підтримання роботоздатності виробу у процесі його експлуатації (за призначенням), зберігання та транспортування. Конкретні операції техобслуговування перелічені в Положенні № 102.
До ТО автомобіля належать щоденне обслуговування; перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування; ТО під час консервації; ТО на лінії та в період обкатки (пункт 3.1 Положення № 102).

Згідно з Положенням № 102 щоденне техобслуговування, ТО-1, ТО-2 і сезонне техобслуговування дорожніх транспортних засобів не належать до реконструкції, модернізації, технічного переоснащення та інших видів поліпшення транспортного засобу, а, отже, можуть відноситися до витрат на підставі підпункту «г» підпункту 138.8.5 або підпункту 138.10.2 ПКУ.

Для того щоб віднести до витрати суми ТО автомобілів, які використовуються в госпдіяльності, підприємець повинен мати підтвердні документи (рахунки СТО, розрахункові документи тощо)

Чи можна включати до витрат вартість ремонту автомобіля?

Правила віднесення витрат на ремонт (поліпшення) регулюються пунктами 146.11 і 146.12 ПКУ. Згідно з цими пунктами при ремонтах і поліпшеннях у податковому обліку розраховується «ремонтний» ліміт у розмірі 10 % від сукупної балансової (залишкової, підпункт 14.1.9 ПКУ) вартості всіх груп основних засобів (що підлягають амортизації) на початок звітного року. Цю суму можна відносити на витрати, а сума перевищення повинна спрямовуватися на збільшення вартості основних засобів.

Водночас згідно з ПКУ підприємці не ведуть облік балансової вартості основних засобів (не ведуть бухоблік), тому даних про вартість основних засобів, яка б визначалася за єдиними встановленими правилами, як у юридичних осіб, у них немає. Враховуючи, що ця обставина, на думку податківців, позбавляє підприємців права на амортизацію, то і з віднесенням витрат на ремонт, виходячи з балансової вартості, також можуть бути проблеми

Чи можна включати до витрат вартість миття та прибирання автомобіля?

Відповідно до пункту 3.5 Положення № 102 миття та прибирання автомобіля є заходами санітарної обробки транспортного засобу та належать до щоденного технічного обслуговування. Цим пунктом також передбачено, що роботи з прибирання та миття виконуються за потреби, але обов’язково перед технічним обслуговуванням або ремонтом. Обробка кузовів автомобілів спеціального призначення здійснюється згідно з вимогами та інструкціями перевезення конкретного виду вантажів.

На сьогодні податківці роз’яснюють: якщо транспортний засіб використовується платником у господарській діяльності, то витрати на його технічне обслуговування та щоденне обслуговування, у тому числі витрати на його прибирання та миття, уключаються до складу витрат

Чи можна включати до витрат вартість бензину та ПММ, придбаних водіями за межами України (при міжнародних перевезеннях)

Так, можна. Такі витрати обов’язково мають бути підтверджені документально, причому достатньо мати документ, виданий нерезидентом і складений ним відповідно до правил його країни (пункт 138.2 ПКУ).

Вартість бензину та ПММ відображається у графі 5 (якщо підприємець провадить діяльність з перевезення) або у графі 10 Книги ОДВ (якщо підприємець займається іншими видами діяльності, наприклад торгівлею) у момент отримання підтвердного документа від водія (тобто при затвердженні авансового звіту)

Чи можна включати до витрат вартість медогляду водіїв?

Витрати роботодавця на проведення медоглядів водіїв транспортних засобів належать до складу валових витрат згідно з пунктом «є» підпункту 138.8.5 ПКУ як витрати на охорону праці (нових роз’яснень від податківців з цього питання немає, але раніше вони давали «добро» на такі витрати).

Тому за наявності підтвердних документів вартість медоглядів можна віднести до складу витрат і згодом урахувати за встановленими правилами під час визначення чистого доходу.

Такі витрати відображаються у графі 10 Книги ОДВ у момент сплати грошових коштів медичній установі (або лікарю)

Чи включається до податкового кредиту з ПДВ сума ПДВ, сплаченого під час купівлі палива, ПММ і запчастин?

Так, включається. Однак для цього необхідно мати документи, що підтверджують право на податковий кредит (пункти 198.6 і 201.11 ПКУ):

1) податкову накладну або касовий чек на суму до 200 грн. (без урахування ПДВ) із зазначенням фіскального номера та податкового номера продавця;

2) документи, які підтверджують, що придбані товари використані в межах госпдіяльності підприємця (подорожні листи, товарно-транспортні накладні (ТТН), договори перевезення, акти ремонту або техобслуговування тощо).

При цьому податковий кредит відображається відразу у момент купівлі палива, ПММ або запчастин (на дату першої події: оплати або отримання), незалежно від того, коли вони фактично використовуватимуться підприємцем (пункт 198.3 ПКУ).

І ще один важливий нюанс: право на податковий кредит виникає лише в тому випадку, якщо перевезення здійснюються в межах оподатковуваних операцій. Тому якщо підприємець займається перевезеннями в межах операцій, що не є об’єктом обкладення ПДВ або звільнені від ПДВ (наприклад, продає та розвозить покупцям продукти дитячого харчування), він не має права відображати податковий кредит під час купівлі бензину (палива), запчастин або ПММ

Які документи повинен мати підприємець для того, щоб він міг повноправно включати до витрат кошти, витрачені його найманими працівниками — водіями у відрядженні (проїзд здійснюється на автомобілі підприємця)?

1. Подорожній лист на автомобіль.

2. При перевезенні вантажів (товарів) — ТТН.

3. Документи, що підтверджують зв’язок відрядження з госпдіяльністю підприємця (наприклад, договір перевезення, документи, що посвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, що проводяться з тематики, яка збігається з госпдіяльністю підприємця, тощо).

4. Наказ про направлення у відрядження.

5. Журнал реєстрації відряджень.

6. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (працівник повинен надати такий звіт підприємцю до закінчення п’яти банківських днів після повернення з відрядження), — підпункт 170.9.2 ПКУ.

До цього звіту додаються всі первинні документи, що підтверджують витрати працівника у відрядженні, зокрема:
— рахунки, отримані з готелів (мотелів) або від інших осіб, які надають послуги з розміщення та проживання водія;
— страхові поліси;
— рахунки на телефонні розмови;
— візи та інші первинні документи.

Посвідчення про відрядження тепер використовувати необов’язково — для визначення розміру добових достатньо наказу про направлення у відрядження (з датами від’їзду та приїзду) і підтвердних первинних документів (квитки, позначки в закордонному паспорті тощо)