На замітку
ДПСУ: Факсимільні підписи в податкових накладних з ПДВ і податкових деклараціях не допускаються
Наказ ДПСУ «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з питань застосування факсиміле при складанні первинних документів, документів бухгалтерської та податкової звітності» від 22.11.2012 р. № 1047
Висновки цієї Узагальнюючої консультації зводяться до наступного:
1. Нормами ПКУ не передбачено застосування факсиміле при підписанні податкових декларацій і розрахунків (аналогічно, як і для первинних документів). Про це ДПСУ вже зазначала в листі від 14.03.2012 р. № 9499/К/10-1115/1139.
Базується це твердження на такому. У статті 48 ПКУ наведено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів податкової звітності, серед яких і підписи платника податків (посадових / уповноважених осіб платника податків). При цьому достатнім підтвердженням достовірності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи або ЕЦП. Податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, і платнику податків має бути надіслано повідомлення про відмову у прийнятті декларації.
2. Податкова накладна (ПН) з факсиміле вважається недійсною. У переліку обов’язкових реквізитів ПН (п. 201.1 ПКУ) підпис не зазначено. Водночас Порядком заповнення ПН (наказ Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379) передбачено, що платник податків зобов’язаний надати покупцю ПН, підписану уповноваженою платником особою. Звідси ДПСУ і робить свій традиційний висновок, що використання факсиміле є порушенням Порядку заповнення ПН, що призводить до недійсності ПН. Судова практика з цього питання, зауважимо, однозначністю не вирізняється.
«Докодексні» порушення платників податків: правила визначення відповідальності
Наказ ДПСУ «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України» від 22.11.2012 р. № 1046
1. Свого часу ми вже визначилися (за допомогою ВАСУ), що відповідальність, передбачена ПКУ, за порушення, здійснені до 01.01.2011 р., може бути застосована тільки в тому випадку, якщо склад правопорушень, визначених ПКУ і попереднім законодавством (Законом № 2181), тотожний. Інакше кажучи, якщо «старе» податкове порушення вважається порушенням і згідно з нормами ПКУ (наприклад, несплата в установлений строк погодженого податкового зобов’язання), то тільки в цьому випадку можна говорити про можливість застосування зараз штрафних санкцій згідно з ПКУ за «старе» порушення. Якщо ж, наприклад, будь-яка дія/бездіяльність зараз вважається правопорушенням, але на момент її вчинення, яке мало місце до 01.01.2011 р., правопорушенням не вважалася, то штрафних санкцій бути не повинно.
Це що стосується взагалі можливості притягнення до відповідальності.
Якщо можливість притягнення до відповідальності є, то наступне питання стосуватиметься розміру цієї відповідальності (розміру санкцій). Тут ДПСУ звертає увагу на один, знову ж таки вже знайомий нюанс. З дати набуття чинності Законом 3609-VI (тобто з 06.08.2011 р.), що доповнив підрозділ 10 розділу XX ПКУ новим пунктом 11, за податкові правопорушення в «докодексний» період, виявлені після набуття чинності ПКУ (після 01.01.2011 р.), слід застосовувати штрафи в розмірах, передбачених законом, що діє на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафів.
Таким чином, за правопорушення, здійснені до 01.01.2011 р. і виявлені 06.08.2011 р. та пізніше, застосовуються штрафні санкції в розмірах, передбачених ПКУ.
2. Також ДПСУ нагадала, що штрафи за порушення податкового законодавства в періоді 01.01.2011 р. — 30.06.2011 р. застосовуються в розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.
Певну складність свого часу становило питання визначення повторності податкових порушень у контексті застосування податківцями підвищеного (до 50 %) розміру санкцій відповідно до пункту 123.1 ПКУ (у разі повторного протягом 1095 днів визначення податковим органом податкового зобов’язання з певного податку, зменшення суми бюджетного відшкодування на підставах, визначених у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 статті 54 ПКУ, у тому числі в разі неподання декларації).
Знову ж таки, увагу цьому питанню вже приділяв ВАСУ в листі від 24.11.2011 р. № 2198/11/13-11. ДПСУ в цьому випадку точку зору ВАСУ по суті продублювала.
| Які визначення (нарахування) податкових зобов’язань вважаються повторними? | Підвищена відповідальність за повторне порушення норм податкового законодавства може застосовуватися за умови, що: |
| Які порушення вважаються повторними? | Повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов’язання з певного податку, зменшення суми бюджетного відшкодування слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПКУ. Тобто повторним у розумінні статті 123 ПКУ є здійснення одного й того самого (однотипного) порушення: або неподання податкової декларації, або заниження податкових зобов’язань з окремого виду податку, або завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. |
ДПСУ вкотре нагадує, що платники податків зобов’язані зберігати документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, не менше 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої вони використовуються, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного строку її подання (п. 44.3 ПКУ). Про правила і строки зберігання документів також див. у «ВД», 2012, № 17, с. 24. У разі порушення цих вимог, а також неподання контролюючим органам оригіналів або копій документів, платнику податків доведеться сплатити штраф 510 грн. За повторне таке порушення протягом року — штраф 1020 грн. (п. 121.1 ПКУ).
Нагадаємо: в разі якщо податкової перевірки не було протягом 3 років, то краще не поспішати знищувати такі документи.
