Чи може єдиноподатник першої групи торгувати через магазин, розміщений на ринку
ЗАПИТАННЯ. Чи може ФОП, яка здійснює роздрібний продаж товарів у магазині, що розташований на території ринку, бути платником ЄП групи 1?
ВІДПОВІДЬ. Згідно з п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), до першої групи платників єдиного податку належать фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню та обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.
Згідно з п. 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг «Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26 липня 2005 р. № 209, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 942/11222, торгове місце — площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об'єкти ресторанного господарства.
Отже, фізична особа — підприємець, яка здійснює роздрібний продаж товарів у магазині, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку групи 1.
коментар редакції
Підприємці-єдиноподатники, які здійснюють торгівлю, можуть належати до групи 1 лише тоді, коли видом діяльності, який вони провадять, є «роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках».
У зв’язку з тим, що на сьогодні на території ринку можна зустріти різні види пунктів продажів, виникають запитання: що слід розуміти під торговельним місцем та чи може ним вважатися розташований на його території магазин.
У своєму роз’ясненні в ЄБПЗ представники податкового органу навели визначення торговельного місця з пункту 1.8 Інструкції від 26.07.2005 р. № 209, де зазначено, що магазини до них не належать.
Проте є й інші нормативні документи , які, по суті, мають пріоритет над згаданою Інструкцією. Зокрема, у пункті 13 Правил торгівлі на ринках* зазначено, що торговельним місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків і т. п.) і здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, наметах тощо. Розмір торговельного місця визначається у Правилах торгівлі на ринках, які затверджуються відповідно до законодавства. Отже, магазини з цього переліку не виключаються.
* Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105.
У свою чергу, пункт 3.4 Порядку розрахунку цін** визначає торговельне місце на ринку як торговельну площу встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб’єктом господарювання або фізичною особою.
** Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торговельних приміщень (площ) і їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, затверджений наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 р. № 638/109.
Для потреб і зручності продавців та покупців на території ринку або поруч можуть відкриватися магазини, підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, телефонного зв’язку, каси продажу квитків на транспорт, готелі (пункт 10 Правил торгівлі на ринках).
Надання продавцям торговельних місць на певний строк здійснюється адміністрацією ринку на підставі письмової угоди, у якій, як правило, указуються строк дії такої угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізовуються, розташування торговельного місця, умови його оренди, розмір і порядок плати за оренду майна, перелік послуг, що надаються ринком, та їх вартість (пункт 20 Правил торгівлі на ринках).
Отже, не можна однозначно виключати розташовані на території ринку магазини з категорії торговельних місць.
На нашу думку, у цьому випадку потрібно виходити з того, хто саме надає підприємцю в користування місце торгівлі. Якщо фізична особа — підприємець орендує певне приміщення під магазин на підставі договору з ринком, то такий магазин можна вважати торговельним місцем на ринку, що надає можливість підприємцю-орендарю належати до групи 1 платників єдиного податку.
Якщо ж для відкриття магазину або іншого торговельного об’єкта підприємець уклав договір не з ринком, а з органом місцевого самоврядування, за рішенням якого йому було виділено землю під цей торговельний об’єкт, то такий об’єкт не розглядається як торговельне місце на ринку. У такому разі підприємець не може бути включений до групи 1 платників єдиного податку, для нього відкриті лише групи 2 або 3, зрозуміло, що в разі дотримання решти умов для єдиноподатників.
Таким чином, якщо підприємцю вдасться відстояти свою правоту, то він зможе торгувати в магазині на ринку. Якщо ж він не захоче сперечатися з податківцями, то, щоб залишатися у групі 1, йому доведеться змінити вид торговельної точки.
