Поштова скринька. Як єдиноподатнику групи 3 із найманими працівниками сплатити менше податку при роботі з фізичними особами

ЗАПИТАННЯ. Підприємець на єдиному податку групи 3 (ставка 5 %) із найманими працівниками займається наданням консалтингових послуг і проведенням тренінгів для юридичних і фізичних осіб (звичайних громадян і підприємців на різних системах оподаткування).

Тренінги проводять тренери-фрилансери — звичайні громадяни та підприємці. З ними укладаються договори доручення, за якими довірителем виступає консалтингове агентство в особі підприємця-єдиноподатника, а тренери є повіреними. Гроші надходять підприємцю на поточний рахунок або до каси, а потім він передає винагороду тренерам.

1. Чи має право підприємець обкладати єдиним податком за ставкою 5 % лише свій дохід без урахування винагороди тренерів, яка проходить через нього транзитом? Як правильно скласти договір доручення в цьому випадку, хто має бути повіреним, щоб підприємець міг уключати до виручки лише «свої» суми?

2. Які існують варіанти мінімізації витрат, пов'язаних із платежами за найманих працівників? Чи можна оформити одного з працівників як підприємця групи 2 на єдиному податку?

ВІДПОВІДЬ. Насамперед розберемося, що є правовідносинами за договором доручення. Згідно зі статтею 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, учинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договір доручення належить до посередницьких договорів, тобто коли один суб'єкт не може сам вчинити будь-які юридичні дії (вчинити правочин) і залучає іншого, який вчинюватиме правочини від його імені та за його рахунок, наприклад, купівлю або продаж товару (послуг) тощо.

Виходить, що в цій ситуації підприємець — власник консалтингового агентства залучає тренерів переважно для надання йому послуг, а не для вчинення будь-яких юридичних дій. Це також підтверджується тим, що кошти від слухачів семінарів надходять підприємцю, а не тренерам, тобто операцій від імені підприємця вони не укладають.

Отже, укладати договір доручення за схемою, коли кошти від слухачів надходять підприємцю, у цьому випадку є неправильним з юридичної точки зору. Причому в будь-якому разі підприємцю доведеться включити до виручки для обчислення єдиного податку за ставкою 5 % усю суму, що надійшла.

Водночас підприємець може укладати з тренерами договори доручення, за якими він виступатиме повіреним. Наприклад, тренери доручать йому укласти договори на надання послуг зі слухачами семінарів. Тоді на підставі пункту 292.4 ПКУ він має право включати до виручки лише свою винагорода, однак при укладенні договору потрібно чітко зазначати розмір або розрахунок винагороди повіреного (умови її отримання), а також суму, яка надходитиме тренерам.

Оскільки довірителями, яким підприємець (агентство) за договором доручення перераховує грошові кошти, виступатимуть фізичні особи (тренери), то на нього буде покладено обов'язки податкового агента з податку на доходи (лист ДПАУ від 18.02.2011 р. № 3366/6/17-0715).

Утримувати податок на доходи за ставкою 15 або 17 % потрібно лише в тому разі, якщо довірителем виступає звичайна фізична особа, у формі № 1ДФ такий дохід відображається з ознакою «102». Якщо ж грошові кошти виплачуються підприємцю, то податок не справляється за умови, що тренер надав копії виписки або витягу з Держреєстру, довідки ДПІ або Свідоцтва єдиноподатника. Нарахування та виплата доходу в будь-якому разі відображаються у формі № 1ДФ з ознакою «157».

Зауважимо, що така співпраця є невигідною для підприємця (агентства), якщо тренером є звичайна фізична особа, оскільки потрібно утримувати податок за ставкою 15 % (17 %). У свою чергу, тренер може не погодитися на зменшення свого гонорару, тому підприємцю доведеться «поділитися» більшою сумою та за свій рахунок (нарахувати приблизно на 15 % більше, для порівняння єдиний податок від виручки — 5 %).

Що стосується тренера-підприємця (довірителя), то з точки зору оподаткування йому найвигідніше бути єдиноподатником групи 2.

Тепер перейдемо до оптимізації оподаткування найманих працівників. Так, якщо деякі працівники, скажімо так, потрібні лише для тимчасового виконання будь-яких функцій, то з ними можна час від часу укладати договори підряду або надання послуг замість трудового договору. Оптимальний варіант, якщо такий працівник реєструватиметься підприємцем — єдиноподатником групи 2.

Порівняємо в таблиці податкове навантаження при різних формах взаємовідносин підприємця з фізичними особами (умовно візьмемо розмір зарплати або суму винагороди, що дорівнює мінімальній заробітній платі в I кварталі, — 1073,00 грн.).

Як бачимо, при порівнянні з виплатами у розмірі мінімальної заробітної плати істотної різниці в податковому навантаженні немає. Виходить, що варіант з перетворенням працівника на підприємця — єдиноподатника групи 2 (за умови, що негласно обов'язкові платежі за нього сплачує підприємець) є вигідний при великих доходах (що в декілька разів перевищують мінзарплату).

Водночас звертаємо вашу увагу на абзац другий підпункту 14.1.222 ПКУ: «…для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа… самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими…».

Отже, якщо при перевірці буде виявлено, що відносини, оформлені ЦП-договором, насправді мають характер трудових, то підприємцю, як мінімум, доведеться перерахувати платежі за підрядників і виконавців у розмірах, що поширюються на фізичних осіб.

Документи консультації

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.