Питання не в тому, курити чи не курити, а в тому — де курити
Останнім часом податківці масово штрафують суб'єктів підприємництва за відсутність табличок «Куріння заборонено!» або «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!». А сума штрафу досить значна.
Давайте розберемося, як організувати місця для куріння/некуріння та як не наразитися на штраф, передбачений за антитютюнові порушення.
Вікторія ПЕТРУШИНА, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.
Закон № 2899 — Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 р. № 2899-IV.
Постанова № 4511 — постанова Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів» від 13.03.2012 р. № 4511-VI.
Технічний регламент — Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров'я працівників, затверджений постановою КМУ від 25.11.2009 р. № 1262.
Законність антитютюнових вимог
Спочатку звернемося до першоджерела щодо питання обов'язковості розміщення табличок, які позначають місце для куріння та місце, де куріння заборонено, — статті 152 Закону № 481 (її ж дублює частина друга статті 13 Закону № 2899):
Закон № 481
<…>
«Стаття 152. Обмеження щодо споживання <…> тютюнових виробів
<…>
Забороняється куріння тютюнових виробів :
1) у ліфтах і таксофонах;
2) у закладах охорони здоров'я;
3) у навчальних та освітньо-виховних закладах;
4) на дитячих майданчиках;
5) на спортивних майданчиках;
6) у під'їздах жилих будинків;
7) у підземних переходах;
8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).
Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:
1) у закладах громадського харчування;
2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
3) у приміщеннях закладів культури;
4) у приміщеннях закритих спортивних споруд;
5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.
Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння , обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: «Місце для куріння» та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
<…>
Відразу зазначимо, що чинне законодавство стоїть на захисті інтересів саме осіб, які не курять. Тому, наприклад, заклади громадського харчування в обов'язковому порядку повинні відводити не менше 50 % загальної площі торговельних залів для обслуговування людей, які не курять. Але! При цьому якщо власник ресторану прийме рішення про те, що в його закладі не курять узагалі, то він відведе 100 % загальної площі під обслуговування осіб, які не курять. І ніхто не має права змусити його обладнати місця для куріння.
Так, зокрема, МОЗ у листі від 27.12.2011 р. № 55/610 звертає увагу на те, що фінансові санкції накладаються лише за «необладнання» і «нерозміщення», а не за відсутність спеціально відведених для куріння місць. Це означає, що обов'язковим є не виділення місць для куріння, а їх обладнання відповідно до вимог законодавства. Тому до тих суб'єктів підприємництва, які внутрішнім наказом визначили, що у них відсутні місця для куріння, фінансові санкції за необладнання спецмісць застосовуватися не повинні.
Водночас, як свідчить судова практика, наявність наказу про заборону куріння не звільняє від застосування санкцій. На додаток до наказу необхідно розмістити відповідний графічний знак про заборону куріння і текст «Куріння заборонено!» у всіх приміщеннях. У такому разі виділяти спеціальні місця для куріння та обладнувати їх відповідним чином не обов'язково.
Якщо ж власники або орендарі відповідних споруд та/або окремих приміщень вважають, що в їх закладі можна курити, то вони зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння. Головне, розмежувати місця, де куріння:
— категорично заборонено і не дозволяється за будь-яких обставин
і
— дозволяється лише у суворо відведених для цього місцях, спеціально обладнаних відповідною табличкою та витяжною вентиляцією (якщо таке місце не відведено, то за загальним правилом тут курити не можна).
Звертаємо увагу власників ресторанного бізнесу та закладів культури! Постановою № 4511 прийнято за основу проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів)», яким збираються внести зміни до Закону № 2899. Норми Закону № 2899 по суті дублюють антитютюнові норми Закону № 481. Так-от, якщо до Закону № 2899 буде внесено відповідні зміни, тоді буде накладено заборону на куріння в закритих приміщеннях закладів громадського харчування та у приміщеннях закладів культури.
Підприємці зобов'язані дотримуватись антитютюнових вимог
У статті 152 Закону № 481 ідеться про заборону куріння, крім спеціально відведених для цього місць, у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності. Але! Ця заборона поширюється і на підприємців. Чому? Згідно зі статтею 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом і не випливає з суті відносин. Усі вимоги Закону № 481 поширюються на фізичних осіб — підприємців, тому й вимоги його статті 152обов'язкові для виконання підприємцями.
Де розмістити табличку?
Згідно із Законом № 481 куріння заборонено (крім спеціально відведених для цього місць) у приміщеннях суб'єкта господарювання. При цьому виникає запитання: що вважати приміщенням? На практиці податківці інколи наполягають, що майже в кожній кімнаті (секції залу) має бути встановлено відповідний знак (який забороняє або дозволяє куріння).
На нашу думку, розміщувати в кожній кімнаті будівлі знак про те, що куріння тут заборонено, необов'язково. Достатньо біля входу до будівлі (приміщення) або всередині нього на видному місці розмістити один знак.
Вимоги до «тютюнових» знаків
Закон № 481 містить єдину вимогу до графічного знака (а просто — до таблички), який вказує на заборону куріння та про відведене для куріння місце, — його форма має бути прямокутною (див. цитату вище).
У додатку 1 до Технічного регламенту говориться про форму знака, який зображено на цій табличці та означає заборону куріння. Так-от, цей знак може мати форму кола, в якому перекреслена сигарета, що димить. При цьому згідно з п. 25 Технічного регламенту знаки заборони, наведені в додатку 1, повинні мати круглу форму з чорною піктограмою на білому фоні, край і поперечина (зліва направо під кутом 45 градусів до горизонталі) — червоні. Червоний колір безпеки повинен становити не менше 35 % загальної площі знака. Цей знак повинен обов'язково містити напис «Куріння заборонено!».
Далі. У місцях, спеціально відведених для куріння, можна використовувати аналогічний знак, але з неперекресленою сигаретою, під яким робиться напис «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!». Оскільки це не заборонний, а дозвільний знак, то червоний колір у ньому є необов'язковим.
Але! Оскільки в Законі № 481 графічні вимоги до цих знаків не наведені, то якщо вони будуть чорно-білими, це не має розцінюватися як порушення. А ось зміст напису краще не змінювати та писати так, як зазначено в Законі № 481 (а не, наприклад, «Палити заборонено», «Курити заборонено», «No smoking»).
До речі, це саме зазначає і Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів у листі від 06.02.2012 р. № 522-2-11/7:
«<…> Положення законодавства чітко визначають, що наочна інформація складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». При цьому жоден із зазначених законів (Закон № 481 і Закон № 2899. — Прим. ред.) не містить положень, які передбачають установлення додаткових вимог до графічного знака або напису.
Положення Закону № 481 <…> і Закону № 2899 <…> встановлюють чіткі вимоги щодо змісту інформації, зокрема:
— у місцях і закладах, де куріння заборонене, має бути розміщена наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!»;
— у місцях для куріння мають бути розміщені графічний знак з текстом такого змісту: «Місце для куріння» — і інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, з текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
Саме виконання цих вимог є обов'язком, порушення якого призводитиме до накладання санкцій, передбачених законодавством. При цьому згадані закони не встановлюють заборону розміщувати також і додаткову інформацію в місцях, де куріння заборонено, або в місцях для куріння…»
Тепер настав час поговорити про самі санкції за порушення антитютюнових вимог.
Штрафи та перевірки
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 481 на суб'єктів господарювання за необладнання спеціально відведених для куріння місць і нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону , накладається штраф у сумі 3400 грн.
Інакше кажучи, підприємця можуть оштрафувати, якщо він:
— не обладнав місце для куріння (якщо суб'єкт дозволяє куріння в цьому місці) і не розмістив дозвільну «тютюнову» табличку
або
— не розмістив наочну інформацію про заборону куріння в тих місцях або закладі, де це заборонено.
Причому якщо підприємець вчинив відразу декілька із зазначених порушень, то все одно накладається один штраф у сумі 3400 грн., а не по 3400 грн. за кожне порушення.
Накласти такий штраф на підприємця мають право лише податківці та/або орган, який видав ліцензію на право виробництва та торгівлі спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами (департамент контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є підрозділом податківців) (частина 4 статті 17 Закону № 481).
Якщо підприємець не виконав антитютюнові вимоги, висунуті до нього податківцями, то штраф стягується на підставі рішення суду.
Зверніть увагу: міліція не має права перевіряти правильність обладнання спецмісць для куріння, а також застосовувати відповідні фінансові санкції до суб'єктів господарювання (лист МВС від 18.11.2011 р. № 10/5-8142).
Ось такі антитютюнові нюанси передбачені нашим законодавством. Щоб уникнути спорів із перевіряючими, краще виконати ці вимоги, тим більше що це не так уже й важко.
