Єдиноподатник та інтернет-магазин з продажу книг: нюанси експортних операцій
Ситуація . Підприємець на єдиному податку групи 3 (неплатник ПДВ) займається торгівлею книгами через інтернет-магазин, у деяких випадках він експортує їх покупцям з інших країн (вартість книг звичайно не перевищує 10 євро). У підприємця відкрито лише гривневі банківські рахунки. Чи може валютна виручка від продажу книг за кордон надходити на такий рахунок за банківським курсом? Під яким кодом КЗЕД у Свідоцтві єдиноподатника потрібно зазначити його вид діяльності, чи потрібно вносити окремий код КЗЕД для зовнішньоекономічної діяльності? Якими будуть митні процедури, якщо підприємець пересилатиме товар поштою?
Оксана ПІРОЖЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Єдиноподатники і ЗЕД
Отже, згідно зі статтею 5 Закону про ЗЕД фізособи-підприємці мають право займатися зовнішньоекономічною діяльністю (далі — ЗЕД) з урахуванням положень законодавства України.
Згідно зі статтею 1 Закону про ЗЕД під експортом (експортом товарів) слід розуміти продаж товарів українськими суб’єктами ЗЕД іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін «реекспорт (реекспорт товарів)» означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності і вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на територію України.
Що стосується можливості підприємців на єдиному податку групи 3 здійснювати зовнішньоторговельні операції, то норми ПКУ їх у такому праві не обмежують. Звичайно ж, якщо не йдеться про заборонені види діяльності, перелічені в пункті 291.5 ПКУ, зокрема експорт та імпорт підакцизних товарів, тому відразу зазначимо, що книги до таких товарів не належать.
У той же час підприємці повинні звернути увагу на те, що деякі товари не дозволені для експорту з України. Наприклад, якщо йдеться про книги, то їх експорт не повинен порушувати права інтелектуальної власності. Також не дозволений експорт предметів (зокрема, книг), які є національною, історичною або культурною спадщиною українського народу.
Таким чином, за умови дотримання норм законодавства єдиноподатники мають повне право продавати товари іноземним покупцям.
КЗЕД у Свідоцтві єдиноподатника
Тепер визначимо, який код КЗЕД має бути зазначено у Свідоцтві підприємця. У 2012 році діють два класифікатори: КЗЕД:2005 та КЗЕД:2010, причому жоден з них окремо не розмежовує види діяльності залежно від того, як вона здійснюється: у сфері ЗЕД чи лише на території України.
Оскільки спеціального коду КЗЕД для ЗЕД немає, то підприємцю достатньо зазначити у Свідоцтві той код, який відповідає діяльності з торгівлі через інтернет-магазин: за ДК 009:2005 — 52.63; ДК 009:2010 — 47.91.
Водночас згідно з пунктом 298.3 ПКУ та Порядком № 1675 види діяльності в заяві зазначаються відповідно до ДК 009:2005. Тому податківці наполягають саме на цьому класифікаторі, і краще їх послухатися.
Митні процедури для підприємця
Для того щоб легально експортувати товар, навіть за допомогою інтернет-магазину, підприємець повинен виконувати правила, встановлені для суб’єктів ЗЕД. У цілому порядок оформлення експорту товарів розрахований на регулярну оптову торгівлю (самостійне чи із залученням спеціальних перевізників вивезення вантажу), а не на разові поставки зарубіжним покупцям. Тому загальна схема митного оформлення матиме дещо складний вигляд для роздрібної торгівлі.
Підприємцю потрібно буде оформити рахунок для покупця (інвойс) і письмовий договір, як це передбачено статтею 6 Закону про ЗЕД. Для продажу через інтернет-магазин це може бути роздруківка договору — замовлення з сайта, що буде складено з урахуванням основних реквізитів, які наказує включати до ЗЕД-договору спеціальне Положення № 201.
У більшості випадків експортер товарів повинен оформити на митниці вантажну митну декларацію (ВМД). Проте згідно з пунктом 11 Положення про ВМД під час вивезення товару з України з митною вартістю менше 100 євро ВМД не оформляється.
Незважаючи на те що для відправки книг підприємець планує скористатися послугами міжнародної пошти, спочатку він як експортер повинен відвідати регіональну митницю і надати необхідні документи.
Приблизний перелік основних документів, що подаються при оформленні цього вантажу, має такий вигляд:
— лист на ім’я начальника митниці з проханням випустити вантаж без складання ВМД та описом характеристик (країни відправлення, ваги, умов поставки тощо) (формується і роздруковується на митниці в спеціальній програмі);
— договір (замовлення) з покупцем;
— переклад з іноземної мови рахунку, виписаного покупцю (інвойса) (оригінал);
— довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна, яка видається в податковому органі за місцем проживання підприємця;
— ксерокопія облікової картки суб’єкта ЗЕД (детальніше ми розповімо далі);
— накладна на товар.
Що стосується митних платежів, то у зв’язку з тим, що вартість товару невелика, підприємцю нічого сплачувати не доведеться.
Так, після відвідин митниці (оформлення документів) підприємець може переслати товар покупцю.
Тепер що стосується акредитації на митниці . На жаль, чіткої відповіді на питання, чи потрібно суб’єкту господарювання, коли він тільки пересилає товар, а не вивозить його через кордон, ставати на облік у митному органі (проходити акредитацію), на сьогодні немає.
Акредитацію, як правило, проводять відразу ж після відкриття валютних рахунків, через які здійснюватимуться розрахунки за ЗЕД-операціями (про це ми розповімо далі). Перелік документів, який необхідно надати митниці для акредитації, наведено в додатку 1 до Порядку № 237 довідка 1, хоча в деяких регіональних митницях він може змінюватися.
Наведемо перелік документів, які суб’єкт ЗЕД подає до митних органів для акредитації підприємця:
1. Свідоцтво про держреєстрацію (виписка з держреєстру).
2. Довідка уповноваженого банку про наявність гривневого розрахункового та (або) валютного рахунків, прізвище, ім’я, по батькові підприємця, номери телефонів.
3. Наказ (розпорядження) про призначення відповідальних працівників за роботу з митницею, їхні прізвища, імена, по батькові, паспортні дані, зразки підписів, зразок печатки, що використовується при оформленні документів у митних органах.
Результат акредитації — отримання облікової картки суб’єкта ЗЕД з печаткою митного органу. Вона є свідченням того, що суб’єкт ЗЕД успішно пройшов акредитацію на митниці (став на облік у митному органі).
Безумовно, робота з митницею займає багато часу, тому деякі суб’єкти господарювання таку роботу (акредитацію, отримання довідки, підготовку документів для експорту товарів тощо) покладають на митних брокерів (посередників) або на інших осіб на підставі договору, укладеного з суб’єктом ЗЕД (згідно зі статтею 26 МКУ).
Відправка товару поштою
Для роздрібної торгівлі через інтернет-магазин найбільш прийнятна доставка товарів за допомогою міжнародних поштових відправлень. Ще раз звернемо вашу увагу, оскільки окремих правил для такого «дрібного» експорту поки що немає, навіть якщо підприємець скористається послугами пошти, йому все одно доведеться спершу відвідати митницю.
Згідно зі статтею 151 МКУ міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний кордон України (у тому числі й транзитом через територію України) лише після здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, які містяться в цих поштових відправленнях.
Окремих правил для відправлення товарів поштою підприємцями не передбачено, тому його потрібно оформити так само, як це роблять звичайні громадяни (деякі митні процедури дублюватимуться).
Перш за все відправнику потрібно задекларувати товар, що пересилається, — заповнити спеціальні бланки декларацій тощо. Відповідно до постанови № 1948 декларування товарів через пошту здійснюється відправником з використанням: митної декларації CN 23, митної декларації CN 22, ВМД — у випадках, передбачених законодавством.
Безпосередньо оформлення поштових відправлень і заповнення документів на відправку здійснюється згідно з Правилами № 270. У цілому вони поширюються лише на операторів поштового зв’язку. У ньому визначено порядок приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень. Відправники можуть ознайомитися з цими правилами в поштовому відділенні.
Доставка міжнародних поштових відправлень до місця митного оформлення , їх розпакування і пред’явлення для огляду, переупакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового зв’язку України за свій рахунок з участю та під контролем митних органів.
Митний контроль у місці міжнародного поштового зв’язку здійснюється за відсутності відправників та адресатів (одержувачів) .
Додамо, що існує низка товарів, які не можуть бути відправлені поштою, зокрема книги, експорт яких, як зазначалося вище, заборонений.
Деякі країни можуть установлювати додаткові обмеження, тобто не приймають з-за кордону певні товари. Тому, перш ніж їхати на пошту і відправляти посилку, спочатку варто зателефонувати до довідкового відділу оператора поштового зв’язку і дізнатися, чи можна конкретний товар відправити до конкретної країни.
Валютні операції
На сьогодні банки надають можливість відкривати різні види та типи рахунків, у тому числі карткові й мультивалютні. Проте розрахунки у сфері ЗЕД за продукцію повинні проходити через валютний поточний рахунок підприємця, відкритий саме на суб’єкта господарської діяльності, а не на звичайну фізичну особу. Його реквізити, як уже згадувалося, підприємець повинен надати митниці під час акредитації, а, крім того, вони повинні фігурувати в рахунку (інвойсі), виставленому покупцю, який надається під час митного оформлення.
Зрозуміло, це не заважає мати інші рахунки, наприклад, відкриті на фізособу як на звичайного громадянина, але проводити через них підприємницький дохід заборонено (пункт 7.7 Інструкції № 492).
Оскільки покупці розраховуються з підприємцем у валюті своїх держав (іноземній валюті для України), то ці кошти вважаються валютною виручкою, а така операція — валютною операцією. Також той факт, що розрахунки за експортними операціями між резидентом і нерезидентом належать до валютних і підлягають контролю, підтверджується Ухвалою ВАСУ від 09.10.2007 р.
Відповідно до статті 1 Закону № 185 виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки ВМД) продукції, що експортується. Інакше нараховується пеня у розмірі 0,3 % від недоотриманої виручки за кожен день прострочення її отримання (стаття 4 Закону № 185). Причому банки зобов’язані контролювати розрахунки за експортними операціями своїх клієнтів відповідно до Інструкції № 136, а в порядку, визначеному пунктом 5 Інструкції № 136, вони передають інформацію про експортні операції державним податковим органам.
Тобто в спрощеному вигляді цю норму можна уявити так: митний орган передає відомості банку зі спеціального реєстру про виписку ВМД, а банк слідкує за тим, щоб валютну виручку було вчасно зараховано. Звичайно ж незрозуміло, чи передаватимуться відомості від митного органу, якщо ВМД на товар не виписується, але ми вважаємо, що ризикувати за такої ситуації не варто, тому потрібно своєчасно зарахувати виручку на відкритий валютний рахунок.
Якщо у підприємця вже є поточний рахунок у будь-якому банку, то для відкриття валютного рахунку в цьому ж банку можна обмежитися лише заявою та карткою зі зразками підписів (підпункт 3.9 Інструкції № 492).
Якщо у підприємця жодного рахунку в банку не було взагалі, він подає заяву про відкриття поточного рахунку в інвалюті, а також завірені нотаріально копії таких документів:
— документів, що підтверджують взяття на облік у податковому органі та Пенсійному фонді;
— картки зі зразками підписів підприємця та його довірених осіб (якщо є печатка, то і з відбитком печатки), причому картку можна завірити нотаріально або підписом уповноваженого працівника банку.
Крім того, при собі потрібно мати паспорт та довідку про присвоєння ІПН (картку платника податків).
Зауважимо, що згідно з пунктом 292.5 ПКУ дохід єдиноподатників, виражений в іноземній валюті, перераховується в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу.
Альтернативні варіанти
Як бачимо, постачання товарів зарубіжним покупцям досить клопітне для підприємця: необхідно відкрити окремий валютний рахунок, надати документи митному органу або скористатися послугами брокера тощо. Тому він може спробувати напівлегальний варіант, який полягає в такому. Підприємець продасть книгу «довіреному» звичайному громадянину — резиденту України, а той уже перешле товар за кордон, наприклад, післяплатою, тобто з оплатою при отриманні (звісно, якщо такі поставки здійснюватимуться зрідка, а не регулярно).
Великим мінусом такого варіанта буде те, що покупець може не погодитися на запропоновані умови. Якщо сторони оберуть варіант, коли платіж просто перераховуватиметься звичайному громадянину України (відправнику), то він може викликати, скажімо, недовіру в покупця.
Висновки
Підприємець на єдиному податку може за допомогою інтернет-магазину продавати книги іноземним покупцям. Окремий код КЗЕД для торгівлі у сфері ЗЕД не передбачено, достатньо, щоб у Свідоцтві підприємця було зазначено коди КЗЕД для роздрібної торгівлі через інтернет-магазин.
У разі нерегулярних роздрібних поставок товару підприємцю зручно скористатися послугами відправлення поштою. У той же час, щоб здійснювати роздрібний продаж книг на експорт, у тому числі при відправлянні товару поштою, підприємець повинен пройти акредитацію на митниці і надати необхідні документи: договір (замовлення) з покупцем, інвойс (рахунок), накладну, лист на ім’я начальника митниці тощо.
Крім того, йому доведеться відкрити валютний підприємницький рахунок, надходження виручки на який контролюватиме банк і передаватиме відомості до податкового органу.
Як альтернативний напівлегальний варіант підприємець може продавати книги «довіреній» звичайній фізособі-резиденту, а той відправлятиме їх як звичайний громадянин іноземним покупцям, якщо на такі умови будуть згодні покупці.
Довідкова інформація (довідка)
1 Процедуру акредитації було регламентовано Порядком № 237, але у 2005 році його було виключено з реєстру нормативно-правових актів згідно з Висновком Мін’юсту від 12.08.2005 р. № 12/44. Незважаючи на це, суб’єкти господарювання і далі, як звичайно, проходять акредитацію. Митні органи, як і слід було чекати, з цим не сперечаються. Отже, і митні органи, і суб’єкти ЗЕД користуються Порядком № 237 попри те, що його скасовано.
Документи консультації
МКУ — Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон про ЗЕД — Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII.
Закон № 185 — Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.
Постанова № 1948 — постанова КМУ «Деякі питання здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних поштових та експрес-відправленнях» від 25.12.2002 р. № 1948.
Інструкція № 136 — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.
Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.
Правила № 270 — Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.
Порядок № 1675 — Порядок видачі свідоцтва платника єдиного податку, затверджене наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675.
Положення про ВМД — Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою КМУ від 09.06.97 р. № 574.
Положення № 201 — Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201.
Порядок № 237 — Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах, затверджений наказом Державного митного комітету України від 31.05. 96 р. № 237.
