Чи має право підприємець-загальносистемник уключати до витрат різницю між купівельною вартістю валюти і вартістю товару, придбаного за цю валюту
ЗАПИТАННЯ. Фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування купує валюту (рублі) на МВРУ для оплати за товар у РФ. Потім він імпортує продукцію, оформляє ВМД та оприбутковує товар за курсом НБУ на момент оформлення ВМД. При цьому курс купівлі рублів завжди вище курсу НБУ за ВМД. Утворюється істотна різниця між сумою оплати та сумою оприбуткованого товару. Чи має право підприємець віднести цю різницю на витрати? На яку дату провадиться розрахунок?
ВІДПОВІДЬ. Почнемо з того, що вартість імпортного товару включається до витрат за таким курсом НБУ:
— вартість, сплачена авансом, — за курсом НБУ на дату сплати авансу;
— подальша оплата (після отримання товару) — за курсом НБУ на дату купівлі товару (підпункт 153.1.2 Податкового кодексу). Причому дата купівлі — це необов’язково день оформлення ВМД, насправді нею є день передачі прав на товар. Звичайно, якщо передача прав на товар відбувається на кордоні (здебільшого, так і буває), то тоді, дійсно, дата купівлі товару збігається з датою оформлення ВМД.
Отже, що ми бачимо в цій ситуації? Підприємець заплатив за товар певну суму валюти. На її купівлю він витратив деяку суму у гривнях (за курсом МВРУ). Однак гривнєва вартість товару, придбаного за цю валюту, менше суми, витраченої на купівлю валюти, оскільки вона розраховується не за курсом МВРУ, а за курсом НБУ (який, як правило, нижче за курс МВРУ) — рис. 1 (на с. 46).
Рис. 1. Різниця між купівельною вартістю валюти та вартістю товару,
придбаного за неї
Як підприємцю врахувати різницю, що утворилася? Зробити це, насправді, не так просто, як здається на перший погляд. У принципі, підприємець може спробувати віднести на витрати різницю між курсом МВРУ, за яким валюту фактично було куплено, і курсом НБУ на дату її купівлі, за яким така валюта значиться у підприємця до моменту її сплати закордонному постачальнику (тобто різницю між курсами). Таку різницю можна віднести на витрати на підставі підпунктів 153.1.4 і 138.10.4 «а», а також пунктів 138.1 і 177.4 Податкового кодексу. Розрахувати цю суму просто (рис. 2).
Рис. 2. Різниця між купівельною вартістю валюти та її балансовою вартістю
(за курсом НБУ на день купівлі валюти), тобто різниця між курсами
Та все ж навіть з різницею між курсами (МВРУ та НБУ, рис. 2) не все однозначно. Річ у тім, що в Податковому кодексі зазначено, що до витрат уключається різниця між курсом купівлі та балансовою вартістю валюти. А балансова вартість — це, якщо за всіма правилами, валюта за курсом НБУ на дату балансу (!). До того як настане перша дата балансу, валюта обліковується за курсом НБУ на дату її купівлі (але це вже бухоблікове правило). Виходить, що розраховуючи навіть різницю між курсами, підприємець застосовує одночасно не лише податкові правила, а й бухоблікові. А податківці цього можуть і не дозволити. Отже, ризик виникнення непорозумінь з перевіряючими усе ж таки є.
З цієї причини ми б рекомендували в цьому випадку обліковувати від’ємні різниці між курсами лише сміливим підприємцям (при цьому, щоб усе було правильно, купівлю валюти та її перерахування постачальнику потрібно провадити в одному й тому самому кварталі), а обережним краще від таких дій узагалі утриматися.
Таким чином, різницю між курсами МВРУ та НБУ краще не включати до витрат.
Що ж до різниці між курсами НБУ на дату купівлі валюти та на дату визнання витрат у валюті (оформлення ВМД на імпортний товар), то це вже чистої води курсова різниця. Підприємцям краще з нею не зв’язуватися, оскільки вони бухоблік не ведуть і всі переоцінки валюти на дату балансу, як годиться, природно, не роблять. Тому достовірно визначити суму курсової різниці вони не зможуть, а отже, і обліковувати такі витрати їм тим більше не можна. До того ж сума такої різниці не має бути дуже великою.
Документи консультації
Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
