Ремонт не терпить метушні
Приватний підприємець з маленького містечка Антрацит Вадим Бабаджанов ще довго б задовольнявся зарплатою і пташиними правами найманого працівника в невеликій комп’ютерній фірмі, якби одного дня його роботодавець не кинув йому досить лаконічну фразу: — Не подобається? Звільнений! Вадим зізнається — спочатку перспектива залишитися без роботи мало не довела його до депресії. Адже працевлаштуватися в маленькому містечку нелегко. Але, спокійно розміркувавши, він зрозумів, що звільнення — усього лише вдалий привід утілити давню мрію в життя і нарешті відкрити власну справу.
Вадиме, яким чином закладали фундамент власного бізнесу, пішовши на вільні хліби?
Якщо чесно, то опинившись на вулиці, я відчув, що в мене опускаються руки. Спочатку навіть охопила легка паніка: що робити, куди податися, де заробити на життя? Але це якось швидко пройшло, з’явилося завзяття якесь, захотілося всім, і собі у тому числі, довести, що я чогось вартий. З таким настроєм я став промацувати ґрунт. Насамперед підійшов до знайомих підприємців і попросив їх виділити мені куточок у магазинчику побутової техніки. Спочатку працював навіть без документів і оформлення — клієнтів своїх ще не було, тож замовлення на ремонт техніки надходили від часу до часу. А поки продавці були у відпустках, я, крім ремонту комп’ютерів і принтерів, продавав побутову техніку. Пропрацював я так приблизно півтора місяця, як раптом нас попередили, що планується перевірка податкової міліції, і відразу надійшла пропозиція про «допомогу за певну суму». Але оскільки сума виявилася зовсім не маленькою і перевищувала мій місячний заробіток, я змушений був терміново шукати нове місце для роботи. На щастя, знайшлися знайомі, які підказали, де краща оренда, до того ж відіграло роль особисте знайомство з господарем приміщень, і в мене таким чином з’явився вже свій власний офіс. До речі, комунікабельність — це головна «зброя» бізнесмена-початківця, адже доводиться постійно спілкуватися з новими людьми, налагоджувати нові зв’язки, шукати партнерів по бізнесу, клієнтів тощо. Сьогодні я вже самостійно надаю IT-послуги, займаюся ремонтом, обслуговуванням та продажем оргтехніки. До речі, крім цього, я — дилер великого 3G-оператора «Інтертелеком» у місті Антрациті, продаю і встановлюю комплекти швидкісного безпровідного Інтернету в селищах нашого району. У найближчій перспективі займатимуся просуванням Wi-Fi-інтернет, який має ще більшу швидкість доступу і можливість навіть підключати цифрове IP-TV-телебачення. Ці технології мають велику перспективу в нашому регіоні, оскільки державні оператори не поспішають забезпечувати населення гарним Інтернетом, а приватні компанії хочуть заробити на цьому багато грошей, але при цьому вкласти якомога менше, тому проблема з гарним доступом до мережі у нас величезна.
Відкрити власну справу вас, можна сказати, змусила безвихідь. А на той час у вас уже був стартовий капітал чи довелося брати гроші у борг?
Оскільки зарплату за останні два тижні роботи на останньому місці роботи мені не виплатили, та ще й хотіли накласти якісь штрафи, то стартовий капітал був нульовим. У нас лише рік, як народилася дитина, і грошових накопичень не було жодних. Тому все, що вдавалося заробити, відразу ж вкладав у справу. Весь інструмент, запчастини, матеріали купувалися по крихтах, дещо навіть знайшов у буквальному розумінні на сміттєзвалищі. Ну а все, що залишалося, віддавав сім’ї на прожиття та оплату комунальних послуг. І лише з часом, коли з’явилися постійні клієнти, почали приходити нові, я вийшов у плюс. Окупатися моя справа почала буквально в перший місяць. Просто я не витрачав час на пошуки тисячі причин, чому працювати неможливо, а просто працював, і в мене ВИЙШЛО, не зважаючи ні на що: чужі «підніжки», страх перед невідомістю та побоювання рідних.
Вадиме, щоб приходили нові клієнти, себе треба рекламувати. Який вид реклами працює у вашому випадку?
Я постійно даю рекламу в місцевій газеті, самостійно розробив і надрукував собі візитки, роздав їх усім знайомим, таксистам, продавцям у магазинчиках. А ще розвішував оголошення на зупинках, стовпах. А що — працює! Крім того, я постійно спілкуюся зі своїми колегами із суміжних сфер IT-послуг, інколи підкидаю їм клієнтів, знаю, чим вони живуть, що новенького. І це теж працює. Наприклад, коли справа стосується ремонту техніки або заправки картриджів, вони вже відправляють своїх клієнтів до мене.
Ви зізналися, що головною перешкодою для відкриття власної справи був страх, що не вийде, що податки з’їдатимуть весь дохід. А з чим насправді довелося зіткнутися після старту?
На щастя, за свою діяльність нічого з того, чого я побоювався, не сталося. Хіба що одного дня, на самому початку, я ледве не потрапив під «дах» міліції. Ще було дуже образливо, коли люди, яких я вважав друзями і з якими пропрацював два роки в одній упряжці, ураз стали сторонніми людьми, які тремтять за свою власну шкуру. Утім, це також досвід. Але значно більше мені сьогодні прикро за витрачені колись на «чужого дядька» час і сили. Усе-таки працювати на себе і для себе набагато вигідніше, хоча й відповідальності більше.
