Як перейти на спрощену систему з 2013 року: усі подробиці
Нюанси переходу на єдиний податок, як показує практика, стають актуальними напередодні кожного календарного кварталу. I квартал 2013 року не став винятком, тим більше що з нього починається й новий календарний рік.
У 2012 році правила здійснення діяльності на єдиному податку кілька разів змінювалися, тому в цій статті ми узагальнимо діючі умови перебування на єдиному податку, а також детально поговоримо про «технічні» особливості переходу на спрощену систему.
Оксана ПІРОЖЕНКО, Вікторія ПЕТРУШИНА, консультанти газети «Власне Діло»
Критерії для єдиноподатників
Правила роботи на єдиному податку залежать від того, яку групу для здійснення діяльності вибере підприємець. Причому в цьому питанні потрібно керуватися не тільки особистим бажанням підприємця, а й критеріями за обсягом доходу, кількістю найманих працівників і деякими іншими особливості для роботи в кожній з можливих груп, які ми наведемо в таблиці (див. с. 10).
Зверніть увагу! Протягом року підприємець може добровільно переходити з однієї групи до іншої, якщо відповідає критеріям для бажаної групи. Також, якщо буде порушено умови перебування у групах 1 — 3 через перевищення доходу, єдиноподатник буде зобов’язаний перейти до «вищої» групи або стати загальносистемником (детальніше див. «ВД», 2012, № 20, с. 36; № 17, с. 7; № 11, с. 10; № 9, с. 6).
Пояснимо деякі нюанси наданих критеріїв.
1. До розрахунку найманих працівників для будь-якої групи включаються тільки ті особи, з якими укладено трудові договори, підрядники та виконавці не враховуються.
2. Підприємці, які планують перейти до групи 1, можуть займатися продажем товарів, але тільки з торговельних місць на ринках. Це означає, що вони можуть реалізовувати товари безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. А якщо товар продається іншому суб’єкту господарювання (фізособі-підприємцю, підприємству), то тут торгівля вже набуватиме ознак оптової торгівлі, яка для групи 1 заборонена.
Згідно з пунктом 13 Правил торгівлі на ринках торговельним місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах,
кіосках, наметах тощо. Розмір торговельного місця визначається у правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Що стосується торгівлі в магазинах, розташованих на ринках, то тут ситуація така. Якщо підприємець орендує певне приміщення під магазину на підставі договору з ринком, то такий магазин можна вважати торговельним місцем на ринку. Якщо ж для відкриття магазину або іншого торговельного об’єкта підприємець уклав договір не з ринком, а з органом місцевого самоврядування, то цей об’єкт не розглядається як торговельне місце на ринку. У такому разі підприємець не може бути включений до групи 1 платників єдиного податку (детальніше див. «ВД», 2012, № 13, с. 34).
3. Перелік побутових послуг населенню, які можуть надавати єдиноподатники груп 1 і 2, наведений у пункті 291.7 ПКУ:
1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
2) послуги з ремонту взуття;
3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;
5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
11) виготовлення та в’язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
12) послуги з ремонту трикотажних виробів;
13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;
22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
23) послуги з ремонту годинників;
24) послуги з ремонту велосипедів;
25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
29) послуги з ремонту ювелірних виробів;
30) прокат речей особистого користування та побутових товарів;
31) послуги з виконання фоторобіт;
32) послуги з оброблення плівок;
33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;
35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
36) послуги перукарень;
37) ритуальні послуги;
38) послуги, пов’язані з сільським та лісовим господарством;
39) послуги домашньої прислуги;
40) послуги, пов’язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.
4. Для підприємців, які обрали групу 2 платників єдиного податку, важливо стежити за тим, хто виступає замовником послуг, що надаються ними. Ними виключно мають бути платники єдиного податку фізособи (груп 1 — 3 і 5) та/або юрособи (груп 4 і 6) або населення.
Єдиноподатники групи 2 не можуть надавати послуги підприємствам і фізособам на загальній системі оподаткування.
Водночас підприємці групи 2 можуть бути замовниками послуг незалежно від того, хто їх надає — чи то єдиноподатник, загальносистемник, проста фізична особа, резидент чи нерезидент, прибуткова організація чи неприбуткова.
5. Оренда для групи 2 також не заборонена (обмеження поширюється тільки на ріелторів). Вона також уключається в поняття послуги для цілей ПКУ з урахуванням обмежень, про які зазначалося вище.
Виробляти та продавати товар підприємці можуть будь-яким суб’єктам незалежно від їх статусу, також працювати у сфері ресторанного господарства.
6. Єдиноподатники груп 3 і 5 можуть займатися різними видами діяльності, крім видів діяльності, які заборонено для всіх єдиноподатників та наведено в пункті 291.5 ПКУ.
Групи платників єдиного податку
| Критерії | Фізичні особи — підприємці | |||
| група 1 | група 2 | група 3 | група 5 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Граничний розмір доходу протягом календарного року, грн. | 150000 | 1000000 | 3000000 | 20000000 |
| Якщо річний дохід фізособи-підприємця не перевищує 150000 грн., він має право на власний розсуд обрати будь-яку з груп: 1, 2, 3 або 5, ураховуючи при цьому наявність/відсутність працівників і плановані види діяльності | ||||
| Максимальне число найманих працівників | Не повинна використовуватися наймана праця | 10 (одночасно) | 20 (одночасно) | 20 (одночасно) |
| При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з фізособою-єдиноподатником, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а також у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (п.п. 291.4.1 ПКУ) | ||||
| Види господарської діяльності | Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та надання побутових послуг населенню (вичерпний перелік побутових послуг для цілей спрощеної системи наведено в п. 291.7 ПКУ) | 1) надання послуг (у тому числі побутових) платникам єдиного податку та/або населенню, крім посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005) | Будь-які види діяльності, крім заборонених для платника єдиного податку згідно з п. 291.5 ПКУ | |
| 2) виробництво та/або продаж товарів (крім виробництва, постачання, продажу ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) | Фізичні особи — підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінки нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, належать виключно до групи 3 або 5 платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, установленим для таких груп (абз. 6 п. 291.4 ПКУ) | |||
| 3) діяльність у сфері ресторанного господарства | ||||
| Ставки єдиного податку
| У межах від 1 до 10 % мінімальної зарплати | У межах від 2 до 20 % мінімальної зарплати | при сплаті ПДВ: | |
| 3 % від доходу | 7 % від доходу | |||
| при включенні ПДВ до складу єдиного податку: | ||||
| 5 % від доходу | 10 % від доходу | |||
| Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп. 293.1, 293.2 ПКУ). | Для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється виключно в розмірі: | |||
| Розмір підвищеної ставки | 15 % до суми: | |||
| — перевищення граничного розміру доходу; | — перевищення граничного розміру доходу; | |||
| Можливість сплати ПДВ | Не можуть бути платниками ПДВ | Є платниками ПДВ у разі вибору ставки єдиного податку: | ||
| Застосування РРО | РРО не застосовується (ч. 6 ст. 9 Закону про РРО) | |||
| Строк подання декларації платника єдиного податку | Подання декларації здійснюється у строки, передбачені для річного звітного періоду (п.п. 49.18.3; абз. 1 п. 294.1 ПКУ) | Подання декларації здійснюється у строки, передбачені для квартального звітного періоду (п.п. 49.18.2; абз. 2 п. 294.1 ПКУ) | ||
| Строки сплати єдиного податку | Авансовий внесок не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше ніж до кінця поточного звітного року | Протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал | ||
| Облік доходів і витрат | Ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного (за підсумками робочого дня) відображення отриманих доходів | Ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного | ||
| Ведуть Книгу обліку доходів і витрат (якщо єдиноподатник є платником ПДВ) | ||||
Від яких податків звільнено єдиноподатника
Загальний перелік податків і зборів, які не сплачують єдиноподатники, наведено в пункті 297.1 ПКУ. Фізособи-підприємці з нього звільняються від:
1) ПДФО за себе (виконуючи функції податкового агента, єдиноподатник утримує ПДФО);
2) ПДВ за операціями з місцем постачання на митній території України, крім ПДВ, що сплачується єдиноподатниками груп 3 і 5, які обрали відповідні ставки єдиного податку;
3) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються в господарській діяльності (від орендної плати за ділянки держ- і комунальної власності звільнення немає);
4) збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності (придбання торгових патентів);
5) збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
Решту податків і зборів платники єдиного податку сплачують у загальному порядку.
Правила сплати ЄСВ за себе
Сума ЄСВ за себе розраховується єдиноподатниками таким чином. Вони щомісячно самостійно визначають базу, з якою розраховуватиметься ЄСВ та множать її на ставку 34,7 %. При цьому щомісячна база для розрахунку ЄСВ має бути не менше діючого розміру мінімальної заробітної плати і не більше максимальної величини для справляння ЄСВ, що дорівнює 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
ЄСВ сплачується щокварталу, до 20-го числа місяця, наступного за кварталом, за місяці якого його було розраховано.
Звільняються від сплати ЄСВ за себе підприємці-єдиноподатники, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Подання Заяви для переходу на єдиний податок
Загальні моменти. Перейти на спрощену систему оподаткування можна з початку будь-якого кварталу. Для цього потрібно подати Заяву про застосування спрощеної системи (далі — Заява) установленої форми не пізніше ніж за 15 днів до початку обраного кварталу (підпункт 298.1.4 ПКУ). Заява подається до податкового органу за місцем проживання підприємця.
Зверніть увагу! Діючі єдиноподатники (які у 2012 році перебували на єдиному податку та у 2013 році збираються на ньому залишитися) більше не повинні подавати Заяву щороку. Тобто залишатися єдиноподатником підприємець тепер може автоматично до того періоду, поки не відмовиться від спрощеної системи сам або якщо Свідоцтво єдиноподатника буде анульоване органом ДПС. Це пов’язано з тим, що Свідоцтво єдиноподатника тепер видається безстроково (пункт 299.3 ПКУ і пункт 2 Порядку видачі свідоцтва). До речі ті, хто добровільно хоче відмовитися від спрощеної системи і перейти на загальну з 2013 року, повинні до 21 грудня 2012 року подати відповідну Заяву про відмову від роботи на єдиному податку з 1 січня 2013 року (підпункт 298.2.1 ПКУ).
Згідно з пунктом 4 Порядку подання заяви Заява може бути подана до органу ДПС:
— особисто;
— поштою.
Подання Заяви в електронному вигляді нормами чинного законодавства не передбачено.
Згідно з підпунктом 298.1.4 ПКУ перехід на спрощену систему оподаткування підприємець може здійснити один раз протягом календарного року. У цьому випадку береться до уваги сам факт переходу на єдиний податок, а не його рішення про перехід (подання Заяви). Тобто, якщо подавши Заяву, підприємець отримає відмову, а потім протягом цього року, усунувши причини відмови, подасть Заяву ще раз, то відмови в переході на «спрощенку» у зв’язку з повторним поданням Заяви бути не повинно.
При цьому згідно з підпунктом 298.1.4 ПКУ обмеження «один раз протягом року» діє тільки в календарному році, в якому було здійснено перехід на єдиний податок. У свою чергу, якщо підприємець перебуває на єдиному податку більше календарного року (наприклад, з 01.01.2012 р.) і добровільно вирішить перейти на загальну систему (наприклад, з II кварталу 2013 року), то для зворотного переходу на єдиний податок у цьому самому році (наприклад, з IV кварталу 2013 року) формальних перешкод немає.
Зверніть увагу! Якщо Заява вже подана та зареєстрована в органі ДПС, то відкликати її назад навряд чи вдасться. На думку податківців, у ПКУ не передбачено процедуру відкликання поданої та зареєстрованої Заяви (див. консультацію в розділі 230.01 ЄБПЗ). У цьому випадку відмовитися від спрощеної системи можна тільки в порядку, передбаченому підпунктами 298.2.1 — 298.2.2 ПКУ, тобто пройшовши процедуру відмови.
До Заяви (абзац третій підпункту 298.1.4 ПКУ) необхідно додати Розрахунок доходу за попередній календарний рік (за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675), в якому потрібно розрахувати величину доходу за «єдиноподатними» правилами. Тому в Розрахунку разом з основною інформацією, що ідентифікує суб’єкта господарювання, у пункті 5 наводяться минулорічні доходи, перераховані з урахуванням норм підпунктів 292.1 — 292.11 ПКУ і пункту 292.15 ПКУ, такі як:
— доходи у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), тобто визначені за касовим методом, тому те, що було відвантажено (надано) до переходу на єдиний податок, але не оплачено, в розрахунку не бере участі;
— сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (ураховується при розрахунку величини доходу тільки тими підприємцями, які планують перейти до групи 3 на ставку 3 %, абзац третій пункту 292.3 ПКУ);
— вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). До розрахунку береться виключно вартість товарів (робіт, послуг), отриманих згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними відповідно до законодавства, що не передбачають грошової чи іншої компенсації їх вартості або їх повернення, а також вартість товарів, отриманих на відповідальне зберігання та використаних суб’єктом господарювання;
— інші доходи.
Заповнену форму Розрахунку наведено на с. 26 цього номера.
Розмір граничного доходу при переході в середині року. Крім того, може виникнути таке запитання: чи треба для порівняння з критерієм за доходами враховувати дохід, отриманий на загальній системі оподаткування у 2013 році, якщо підприємець планує перейти на «спрощенку» не з початку, а з середини 2013 року (наприклад, з II кварталу 2013 року).
Як уже зазначалося, загальносистемник може прийняти рішення про перехід на спрощену систему, подавши Заяву до податкового органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу (підпункт 298.1.4 ПКУ).
При цьому перехід можливий тільки за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, підприємцем дотримано вимоги, установлені в пункті 291.4 ПКУ. Серед них — вимоги щодо граничного розміру доходу календарного року. На це звертали увагу й податківці в консультаціях, розміщених у розділах 230.01 і 240.01 ЄБПЗ.
До поданої Заяви також додається Розрахунок доходу за попередній календарний рік, в якому величина доходу визначається з дотриманням вимог, установлених «єдиноподатною» главою 1 розділу ХIV ПКУ. Тому для тих, хто планує застосовувати спрощену систему оподаткування у 2013 році, необхідно буде перерахувати свій дохід за 2012 календарний рік за правилами статті 292 ПКУ.
Також окремий рядок (пункт 12 Заяви) для відображення обсягу доходу попереднього календарного року передбачено й у формі Заяви: «Обсяг доходу за попередній календарний рік становить (п. 5 Розрахунку доходу за попередній рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування) ______________________________________________________ (сума словами) грн.».
Тобто в цьому рядку слід зазначати перерахований з дотриманням вимог цієї глави ПКУ дохід за попередній календарний рік. Що стосується періоду з початку 2013 року і до запланованої дати переходу на єдиний податок, то виходячи з норм глави 1 ПКУ та з форми самої Заяви — дохід, отриманий у цей період, перераховувати й відповідно зазначати в Заяві не потрібно. Прямої такої вимоги ніде не зазначено.
Проте, на наш погляд, логічніше все ж (для себе), орієнтуючись на положення статті 292 ПКУ, перерахувати й дохід, отриманий за період з початку року й до планованої дати переходу на єдиний податок цього року, з тим, щоб уже з урахуванням і цього показника обирати собі групу для роботи на єдиному податку. Адже згідно з пунктом 291.4 ПКУ підприємець, обравши відповідну групу для роботи на єдиному податку, повинен відповідати певним критеріям, передбаченим для певної групи (у числі яких значиться й дохід). І ці критерії мають бути дотримані єдиноподатником певної групи саме протягом календарного року. Тобто обсяг доходу для відповідності критерію займаної групи враховуватиметься не з періоду переходу на спрощену систему оподаткування, а саме з початку календарного року, тобто з 1 січня 2013 року (з урахуванням доходів кварталу, в якому він працював на загальній системі).
При цьому потрібно враховувати вимогу, установлену абзацом четвертим підпункту 298.1.4 ПКУ. Якщо підприємець протягом календарного року, що передує переходу на сплату єдиного податку, прийняв рішення про припинення фізичної особи — підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік уключається вся сума доходу, отримана таким платником у результаті здійснення підприємницької діяльності за такий попередній календарний рік. Це означає, що обійти встановлені для роботи на спрощеній системі оподаткування обмеження шляхом припинення фізособи-підприємця з подальшою його реєстрацією як новоствореного суб’єкта господарювання (тобто з подальшим переходом на єдиний податок як новоствореного суб’єкта господарювання) не вийде.
Нюанси переходу до групи 1 або 2. При переході до групи 1 — 2 у Заяві потрібно зазначати обрані підприємцем види госпдіяльності згідно з КВЕД-2010 (підпункт 5 пункту 298.3 ПКУ).
Зверніть увагу! З підпункту 5 пункту 298.3 ПКУ вилучено розпорядження про необхідність зазначати в Заяві види товару (продукції), що виробляється, тому поля, що збереглися в Заяві для цього (пункт 10.1 Заяви), можна залишити незаповненими.
Нагадаємо також, що з 01.01.2012 р. паралельно діяли як КВЕД-2005, так і КВЕД-2010 і до 01.07.2012 р. усі підприємці при переході на єдиний податок у Заяві повинні були зазначати види діяльності згідно з КВЕД-2005. Водночас усім суб’єктам господарювання було рекомендовано протягом 2012 року привести свої види діяльності у відповідність до КВЕД-2010.
А оскільки тепер у Заяві при переході на єдиний податок в групи 1 і 2 потрібно зазначити види діяльності згідно з КВЕД-2010, то підприємці, які планують стати спрощенцями з 01.01.2013 р., повинні встигнути «перекодувати» з КВЕД-2005 на КВЕД-2010 до дати подання Заяви (до 14 грудня 2012 року).
Причому радимо зазначити в Заяві якомога більшу кількість найменувань допустимих для групи 1 і 2 видів діяльності, якими планується займатися, щоб потім не морочитися з їх додаванням до Свідоцтва — здійснюючи процедуру внесення до нього відповідних змін.
До того ж на сьогодні процедура внесення змін до Свідоцтва при зміні видів діяльності, прописана в пунктах 298.5 і 299.12 ПКУ, не відповідає термінам з пункту 7 підпункту 298.2.3 ПКУ. Тому вважаємо, що тягнути «до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни» не потрібно, — подавати таку Заяву безпечніше до здійснення таких видів діяльності. І тільки потім, коли ці види діяльності буде додано до Свідоцтва єдиноподатника, можна буде працювати за такими змінами (без ризику втрати права роботи на єдиному податку та застосування 15 % ставки). Нагадаємо, що пунктом 2 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ встановлено, що норми підпункту 2 пункту 293.4 і абзацу сьомого підпункту 298.2.3 ПКУ у 2012 році не застосовуються. Тобто якщо підприємець у цьому проміжку часу здійснював діяльність, не зазначену у Свідоцтві, то до нього не застосовуються ані ставка 15 % (у частині доходів від такої діяльності), ані єдиноподатна розреєстрація. Проте на 2013 рік такого застереження немає.
Нюанси переходу до групи 3 і 5. При переході до груп 3 і 5 при поданні Заяви види діяльності зазначати не потрібно, вони не зазначаються й у Свідоцтві про сплату єдиного податку (підпункт 5 пункту 299.11 ПКУ). Проте щоб суб’єктам господарювання, які бажають перейти на спрощену систему оподаткування і працювати у групах 3 і 5, уникнути негативних наслідків, наприклад, у частині прийняття органами ДПС податкових декларацій (у яких з 2013 року повинен зазначатися код КВЕД згідно з КВЕД-2010), то їм також потрібно «перекодуватися» на КВЕД-2010 і зробити це хоча б до подання податкової звітності з єдиного податку. Відповідальність за несвоєчасний перехід на КВЕД-2010 у чинному законодавстві не передбачено. Проте знову ж таки повторимо, своєчасний перехід на КВЕД-2010 у першу чергу на користь самого суб’єкта господарювання.
Новостворені підприємці. Зареєстровані в установленому порядку підприємці, які бажають одразу стати платниками єдиного податку груп 1 і 2, повинні подати Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування до закінчення того місяця, в якому відбулася їх державна реєстрація (абзац перший підпункту 298.1.2 ПКУ).
Зареєстровані в установленому порядку підприємці (новостворені), які бажають стати платниками єдиного податку груп 3 і 5 з дати держреєстрації, повинні подати Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування протягом 10 днів з дня держреєстрації (абзац другий підпункту 298.1.2 ПКУ).
І тим і іншим новоствореним підприємцям Свідоцтво єдиноподатника видається в день отримання від них Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (пункт 299.6 ПКУ).
При цьому суб’єкти господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування:
— груп 1 і 2 — вважатимуться платниками єдиного податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виписано Свідоцтво платника єдиного податку;
— груп 3 і 5 — вважатимуться платниками єдиного податку з дня їх держреєстрації.
Для підприємців, які зареєстровані в середині місяця та обрали групу 1 або 2, специфіка реєстрації платником єдиного податку така, що період «до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виписано Свідоцтво платника єдиного податку» все одно потрапляє під загальну систему оподаткування.
Так, якщо днем реєстрації підприємця буде 16 січня 2013 року, то бажаючи працювати на спрощеній системі оподаткування, він того ж дня подасть Заяву до групи 2 і отримає Свідоцтво єдиноподатника. Вважатися платником єдиного податку він буде з 01.02.2013 р., і з цієї самої дати для нього починатиметься перший «єдиноподатний» податковий (звітний) період. А от у період з 16.01.2013 р. по 31.01.2013 р., який під «спрощенку» не потрапляє, діятиме загальна система оподаткування.
Виходом із ситуації не буде й випадок, коли в новозареєстрованих підприємців, які бажають одразу працювати на «спрощенці» у групі 1 або 2, реєстрація відбувається в останній день місяця і підприємець у цей самий день подає Заяву. Усе одно останній день місяця (день реєстрації та подання Заяви) вважатиметься днем роботи на загальній системі оподаткування, за який фізособі доведеться відзвітувати в загальному порядку.
Для новозареєстрованих суб’єктів господарювання, які обрали групу 3 або 5 і своєчасно подали Заяву, пропуску «до» періоду роботи на єдиному податку не буде. Такі особи вважатимуться платниками єдиного податку з дня їх держреєстрації.
Якщо новостворені підприємці не подадуть Заяву в передбачені для них строки, то перейти на спрощену систему можна буде в загальному порядку, подавши Заяву не пізніше ніж за 15 днів до початку обраного кварталу, пропрацювавши до такого переходу на загальній системі оподаткування (підпункт 298.1.4 ПКУ).
Заповнюємо Заяву. Порядок подання заяви не містить опису щодо заповнення реквізитів Заяви. У пункті 3 цього Порядку названо тільки загальні реквізити, які слід зазначити в Заяві згідно з пунктом 298.3 ПКУ. Тому доведеться орієнтуватися на назви показників, які мають бути заповнені.
Зверніть увагу на пункт 9 Заяви: «9. Кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою — підприємцем у трудових відносинах, або середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи». Цей показник потрібний для контролю критерію чисельності найманих працівників за 2012 рік, дотримання якого дає право підприємцю стати єдиноподатником у 2013 році (абзац другий підпункту 298.1.4 ПКУ). Ураховуючи це, тут логічно зазначити за даними 2012 року максимальну кількість одночасно укладених трудових договорів (працівники в соціальних відпустках не враховуються).
Тобто цей показник має бути не більше допустимого розміру для групи, до якої хоче потрапити майбутній єдиноподатник, інакше його не переведуть на спрощену систему. Так, для підприємців групи 1 тут має стояти прокреслення.
Водночас є думка, що цей показник береться на 31.12.2012 р.
Рекомендуємо проставити більший із цих показників. Проте якщо якийсь із них більше встановленого розміру для застосування «спрощенки», то рекомендуємо отримати у своїй податковій індивідуальну податкову консультацію. Адже від цього залежить можливість бути спрощенцем у 2013 році.
На с. 23 наведемо приклад заповнення Заяви для підприємця, який переходить до групи 2.
Реєстрація платником ПДВ або її анулювання
Тепер розглянемо моменти, пов’язані з реєстрацією платником ПДВ або її анулюванням. Якщо на загальній системі підприємець не був платником ПДВ, а переходить до групи 3 зі ставкою 3 % або групи 5 зі ставкою 7 %, то йому потрібно подати за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, з якого суб’єкт бажає перейти на сплату єдиного податку (I квартал 2013 року) Заяву про реєстрацію платником ПДВ. Новостворені підприємці можуть це зробити з поданням Заяви на єдиний податок.
Якщо підприємець на загальній системі був платником ПДВ, а переходить до: групи 1 — 2; групи 3 зі ставкою 5 %; групи 5 зі ставкою 10 %, то в цей самий строк йому потрібно подати Заяву про анулювання реєстрації. Зауважимо, якщо він цього не зробить, то податківці автоматично анулюють його реєстрацію на підставі підпункту «в» пункту 184.1 ПКУ.
При цьому слід зазначити, що на підставі пункту 181.1 ПКУ на єдиноподатників — неплатників ПДВ не поширюється обов’язок реєструватися платниками, навіть якщо вони досягнуть обсягу оподатковуваних операцій у сумі 300 тис. грн.
Заборонені види діяльності
Плануючи перейти на спрощену систему, підприємець насамперед повинен знати про заборони для спрощенців. Так, крім критеріїв за обсягом доходу, кількості працівників та інших для перебування в кожній групі, існують заборони щодо видів діяльності, установлені пунктом 291.5 ПКУ.
Оскільки з 01.01.2013 р. відповідність видів діяльності, які здійснює підприємець, дозволеним йому визначається за КВЕД-2010, ми наведемо їх у розрізі цього Класифікатора. Як ми вже зазначали, підприємці, у реєстраційних документах яких присутні коди видів діяльності відповідно до КВЕД-2005, повинні змінити їх на коди КВЕД-2010 (детальніше див. «ВД», 2012, № 14, с. 14). Тим, кому потрібно визначити, який код КВЕД-2010 відповідає відомому коду діяльності з КВЕД-2005, можна зайти на сайт Укрстату та скористатися спеціально розробленим для цього сервісом (http://kved.ukrstat.gov.ua/).
| Вид діяльності | КВЕД-2010 |
| 1 | 2 |
| Діяльність з організації, проведення азартних ігор | 92.00. Організація азартних ігор. Цей клас уключає карткові ігри та діяльність казино, таку як: продаж лотерейних квитків; робота ігрових автоматів; робота віртуальних сайтів з віртуальними азартними іграми; букмекерство та ставки; ставки; робота казино, у тому числі казино на воді. Зазначимо, що це обмеження набуде чинності з дня набуття чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу. |
| Зверніть увагу, що згідно зі ст. 1 Закону № 1334 до азартних ігор не належать, зокрема, організація та проведення лотерей, гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без отримання гравцем призу (виграшу), гра на ігрових автоматах за типом «кран-машина» (двокоординатні автомати), де як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо). У «старому» роз’ясненні в ЄБПЗ податківці наголосили, що, наприклад, проведення ігор на більярді, участь в яких не передбачає отримання їх учасниками грошових або майнових призів (виграшів), у тому числі прокат інвентарю (столу, київ тощо), є господарською діяльністю у сфері розваг (п.п. 14.1.46 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Тому єдиноподатники групи 2 можуть при заповненні заяви зазначити код 93.29. Організування інших видів відпочинку та розваг | |
| Виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів | Перелік дуже широкий, зокрема коди 11.01. Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв; 11.03. Виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; 46.34. Оптова торгівля напоями, 47.25. Роздрібна торгівля напоями у спеціалізованих магазинах (відносно підакцизних) тощо |
| Згідно зі ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртні дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн і промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. | |
| Ця заборона не поширюється на роздрібний продаж: На ресторанний бізнес заборони немає. Підприємці можуть продавати в ресторані пиво та столові вина, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. Інший алкоголь під забороною. Також під заборону не підпадає діяльність з технічного обслуговування автомобіля, при якому відбувається заміна автомобільної оливи, оскільки така операція не вважається продажем оливи. Зверніть увагу! Згідно з КВЕД-2010 роздрібна торгівля з лотків та на ринках харчовими продуктами і напоями включена до Класифікатора під одним кодом з роздрібною торгівлею тютюновими виробами (код 47.81). Для єдиноподатників груп 1 і 2 це може стати проблемою при видачі Свідоцтва. Щоб уникнути подібних ситуацій, самі податківці радять прямо в Заяві робити таке застереження: «Роздрібна торгівля з лотків та на ринках харчовими продуктами, крім здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами» | |
| Видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) | 07.29. Видобуток руд інших кольорових металів; |
| З 01.07.2012 р. підприємці-ювеліри, які займаються виробництвом, постачанням, продажем (реалізацією) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, отримали можливість працювати на єдиному податку. Зверніть увагу! Підприємці на єдиному податку зможуть увійти тільки до складу групи 3 платників єдиного податку зі сплатою єдиного податку тільки за ставкою 5 % або до групи 5 платників зі сплатою єдиного податку за ставкою 10 % (п. 293.3 ПКУ). До речі, код виду діяльності в їх Свідоцтві не зазначається, тому на етапі подання Заяви відмови у видачі Свідоцтва через неправильний код бути не повинно. Зазначимо, що перебуваючи у групі 2, можна здійснювати послуги з виготовлення ювелірних виробів на індивідуальне замовлення та їх ремонт, що віднесені до побутових послуг (пп. 28 і 29 п. 291.7 ПКУ) | |
| Видобуток, реалізація корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення | Секція B. Добувна промисловість і розробка кар’єрів. Ця секція не включає: переробку видобутих матеріалів, див. секцію C. Переробна промисловість, використання видобутих матеріалів у будівництві без подальшої їх переробки, див. секцію F. Будівництво, розлив у пляшки природних та мінеральних вод з природних джерел і свердловин, див. 11.07, обробку, подрібнення та інші види обробки ґрунту, гірських порід і мінералів, не пов’язані з добувною промисловістю та розробкою кар’єрів, див. 23.9 |
| Реалізація корисних копалин місцевого значення була виведена з числа заборонених з 01.07.2012 р. Спеціальним Переліком № 827 до корисних копалин віднесено й підземну, а також питну воду. Це означає, що здійснення діяльності з її видобутку унеможливлює для підприємця перебування на єдиному податку. Наступний момент, що заслуговує на увагу, полягає в тому, що заборона на добування/реалізацію корисних копалин торкається тільки тих із них, що названі у п.п. 14.1.91 ПКУ. При цьому в частині води до таких належить тільки підземна вода. У свою чергу, щодо добування/реалізації води з інших джерел (зокрема, ідеться про поверхневу воду) заборон не встановлено. Зазначимо також, що розлив у пляшки природних та мінеральних вод з природних джерел і свердловин (якщо суб’єкт господарювання не займається її видобутком, а тільки фасує та продає) є самостійним видом діяльності, а це говорить про можливість його здійснення на єдиному податку (з цим погоджуються й податківці в роз’ясненні з ЄБПЗ) | |
| Діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, що здійснюється страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами | Зокрема, під таку діяльність підходять коди: 64.92. Інші види кредитування. Уключає діяльність ломбардів. 64.99. Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення). Уключає інше фінансове посередництво, пов’язане в основному з розміщенням фінансових коштів (крім надання позик). 64.19. Інші види грошового посередництва |
| При визначенні того, яка саме діяльність повинна належати до фінансового посередництва, податкові органи звертаються до ст. 333 ГКУ, згідно з якою фінансова діяльність суб’єктів господарювання включає грошове У цій частині заборона не поширюється на діяльність у сфері страхування, що здійснюється страховими агентами, визначеними Законом про страхування, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ. Відповідні визначення наведено в п.п. 156.1.1 ПКУ: «сюрвейєр» — фізична або юридична особа, яка здійснює обстеження об’єкта перед прийняттям його на страхування та після настання страхового випадку, а також з’ясовує причини страхової події; «аварійний комісар» — фізична або юридична особа, яка з’ясовує причини настання страхового випадку, визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, передбаченим законодавством; «аджастер» — фізична або юридична особа, що бере участь у вирішенні питань з урегулювання заявлених претензій страхувальника у зв’язку із настанням страхового випадку, а також здійснює оцінку збитку після страхового випадку та визначає суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті, виходячи із зобов’язань страховика | |
| Діяльність з управління підприємствами | 64.20. Діяльність холдингових компаній. 70.10. Діяльність головних управлінь (хед-офісів) |
| Діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню) | Зокрема, під таку діяльність підходять такі коди: 53.20. Інша поштова і кур’єрська діяльність (див. коментар нижче). Цей клас уключає послуги з виїмки, сортування, транспортування та доставки (внутрішніх і міжнародних) поштових відправлень у вигляді посилок і бандеролей, що здійснюються фірмами, крім національної пошти, відповідно до зобов’язань з надання послуг у зоні спільного охоплення. Цей клас також уключає послуги з доставки додому. 61.10. Діяльність у сфері проводового електрозв’язку. Уключає діяльність у сфері проводового електрозв’язку; надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктури. 61.20. Діяльність у сфері безпроводового електрозв’язку. Уключає: діяльність у сфері радіозв’язку; надання доступу до мережі Інтернет оператором безпроводової інфраструктури. 61.30. Діяльність у сфері супутникового електрозв’язку. Уключає діяльність у сфері супутникового електрозв’язку; надання доступу до мережі Інтернет оператором супутникової інфраструктури. 61.90. Інша діяльність у сфері електрозв’язку. Уключає іншу діяльність у сфері електрозв’язку (телекомунікацій), зокрема перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівлю та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг) |
| З 01.07.2012 р. заборона не поширюється на кур’єрську діяльність. Також з цієї дати під заборону для єдиноподатників підпадає надання тільки тих послуг, які підлягають ліцензуванню. Для їх визначення необхідно звернутися до п. 7 ст. 42 Закону № 1280, що відносить до тих, які ліцензуються, такі види діяльності: 1) надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного); 2) надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування та надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного); | |
| 3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку; 4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення і телемереж. Зверніть увагу! На думку податківців, під заборону потрапляє і діяльність з надання послуг інтернет-зв’язку (див. розділ 230.01 ЄБПЗ) | |
| Діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату | 47.79. Роздрібна торгівля товарами, що були в користуванні, у магазинах. Цей клас уключає: |
| Зазначимо: якщо сліпо керуватися КВЕД-2010, то згідно з його приписами під заборону потрапить будь-яка діяльність з торгівлі товарами, що були в користуванні. Проте заборону потрібно тлумачити набагато вужче, поширюючи її тільки на предмети мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату, під якими самі податкові органи розуміють товари, що належать до товарних позицій за кодами 9701 — 9706 згідно з УКТ ЗЕД (розділ 230.12 ЄБПЗ). А от, наприклад, діяльність з торгівлі товарами second hand на спрощеній системі оподаткування допускається | |
| Діяльність з організації, проведення гастрольних заходів | 90.02. Діяльність з підтримки театральних і концертних заходів. Цей клас уключає: діяльність з технічної підтримки живих театральних вистав, концертів, опери, танців або інших сценічних виступів; діяльність режисерів, продюсерів, художників-оформлювачів та декораторів сцени, інженерів з освітлення тощо. Цей клас також уключає діяльність продюсерів або підприємців у сфері мистецтва з певними приміщеннями або без них. 90.04. Функціонування театральних і концертних залів. Цей клас уключає роботу концертних і театральних залів та інших приміщень. 93.29. Організація інших видів відпочинку і розваг. Цей клас уключає діяльність, пов’язану з організацією відпочинку і розваг роботу ігрових автоматів, діяльність парків відпочинку (без пансіону), надання транспортних засобів для розважальних цілей, наприклад човнів, діяльність гірськолижних треків, прокат обладнання для дозвілля та відпочинку як невід’ємної частини розважальних комплексів, ярмарки і шоу, що стосуються відпочинку, діяльність пляжів, у тому числі оренду приміщень, таких як лазні, купальні, приміщень з шафками із замками, стільцями тощо, роботу танцювальних майданчиків. Цей клас також уключає діяльність продюсерів або підприємців у сфері мистецтва з певними приміщеннями або без них, прокат більярдних столів для населення |
| При визначенні того, яка діяльність не допускається для здійснення на спрощеній системі оподаткування як гастрольна, пріоритет слід надати Закону про гастролі. Відповідно до нього гастрольні заходи — видовищні заходи (фестивалі, концерти, спектаклі, лекційно-концертні, розважальні програми, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу «Луна-парк» тощо) установ, підприємств, організацій культури, творчих колективів, у тому числі тимчасових, окремих виконавців за межами їх стаціонарних сценічних майданчиків. Гастрольні заходи, за винятком благодійних гастрольних заходів, що проводяться з метою отримання доходів. | |
| Ті види діяльності, які класифіковані під кодами 90.02, 90.04, 93.29 за КВЕД-2010, проте не охоплюються поняттям гастрольних заходів згідно із Законом про гастролі, під заборону не підпадають за умови дотримання інших вимог до перебування на спрощеній системі оподаткування | |
| Технічні випробування та дослідження (група 74.3 Класифікації ДК 009:2005) | 71.20. Технічні випробування та дослідження. Уключає всі види економічної діяльності, що належали до позиції 74.30.0 |
| Діяльність у сфері аудиту | 69.20. Діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; консультування з питань оподаткування |
| Незважаючи на те що діяльність у сфері бухгалтерського обліку в межах КВЕД має той самий код, що й діяльність у сфері аудиту, під заборону для переходу на єдиний податок підпадають тільки аудитори. | |
Заборонена оренда
Для підприємців на єдиному податку є обмеження щодо оренди нерухомості та землі. Отже, вони не можуть здавати в оренду:
— земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га;
— житлові приміщення та їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;
— нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.
Стосовно цієї заборони важливо звернути увагу на деякі моменти:
— як ми вже зазначали, вона поширюється тільки на фізосіб-підприємців;
— заборона поширюється й на суборенду також. Тому якщо, наприклад, фізособа-підприємець здаватиме в суборенду нежитлове приміщення, орендарем якого вона є, вона може втратити право бути платником єдиного податку, якщо площа такого приміщення становить більше 300 кв. м;
— заборона не стосується об’єктів, що орендуються самою фізособою-підприємцем. Їх площа може бути будь-якою;
— підпункт 291.5.3 ПКУ встановлює обмеження тільки щодо площі об’єкта або декількох об’єктів, що здається в оренду. При цьому сам об’єкт може мати й велику площу. Наприклад, якщо фізична особа є власником або орендарем нежитлового приміщення площею 400 кв. м, вона може здавати в оренду (або суборенду) частину цього об’єкта площею не більше 300 кв. м і залишатися при цьому платником єдиного податку;
— якщо фізособа-підприємець здає в оренду декілька об’єктів, то площі, що здаються в оренду, підсумовуються;
— установлені обмеження щодо земельних ділянок, житлових і нежитлових приміщень не є взаємовиключними. Інакше кажучи, у підприємця немає необхідності обирати — здавати в оренду земельні ділянки чи житлові або нежитлові приміщення. Він цілком може одночасно здавати в оренду 0,2 га землі, 100 кв. м житлових приміщень і 300 кв. м нежитлових приміщень, залишаючись при цьому на спрощеній системі оподаткування;
— заборона діє незалежно від того, скільки суб’єктів виступає на стороні орендарів, і незалежно від кількості укладених договорів оренди (детальніше див. «ВД», 2012, № 5, с. 5).
Обов’язкова форма розрахунків
Ще одне дуже важливе обмеження для єдиноподатників пов’язане з вимогою здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій чи безготівковій) (пункт 291.6 ПКУ).
Водночас єдиноподатник може отримувати дохід не тільки у грошовій, а й у матеріальній чи нематеріальній формі (безоплатне отримання товарів, послуг, робіт; кредиторка зі строком давності, що минув) (див. «ВД», 2012, № 14, с. 38).
Якщо єдиноподатник застосовуватиме заборонені «негрошові» способи розрахунків за відвантажені товари, роботи, послуги, це вважатиметься порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Тому йому доведеться перейти на загальну систему та сплатити єдиний податок за ставкою 15 % (див. с. 41).
Перехідні моменти
Підприємець на загальній системі, переходячи на єдиний податок, повинен розрахуватися за податками, ЄСВ та подати «останню» звітність. Крім того, він зіткнеться і з тим, що йому надходитиме оплата за товари, відвантажені на загальній системі або, навпаки, самому доведеться поставити товар, за яким було отримано аванс. Про те, як вести облік таких операцій, ви можете детально дізнатися у «ВД», 2012, № 13, с. 6.
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
Кодекс про надра — Кодекс законів про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР.
Закон № 1334 —Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 р.
№ 1334-VI.
Закон про гастролі — Закон України «Про гастрольні заходи в Україні» від 10.07.2003 р.
№ 1115-IV.
Закон № 1280 — Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV.
Закон про страхування — Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР.
Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Порядок подання заяви — Порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затверджений наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675.
Порядок видачі свідоцтва — Порядок видачі свідоцтва платника єдиного податку, затверджений наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675.
Правила торгівлі на ринках — Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПАУ, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105.
Перелік № 827 — Перелік корисних копалин загальнодержавного значення, затверджений постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827.
Порядок організації гастролей — Порядок організації та проведення гастрольних заходів, затверджений постановою КМУ від 15.01.2004 р. № 35.
КВЕД-2005 — ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375.
КВЕД-2010 — ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457.
