Теми статей
Обрати теми

Юридична підтримка. Держреєстрація прав на нерухомість: новий порядок та підстави

Редакція ВД
Стаття

Держреєстрація прав на нерухомість: новий порядок та підстави

 

З 1 січня 2013 року запрацював новий порядок держреєстрації прав на нерухоме майно. Розглянемо, у якому порядку тепер має відбуватися процедура «майнової» держреєстрації, в яких ситуаціях вона є обов’язковою та якими документами слід підтверджувати свої права на об’єкт нерухомого майна.

 

Держреєстрація правочинів — у минулому

Перш за все слід нагадати про необхідність розмежування таких понять, як державна реєстрація договору і державна реєстрація прав. Так, ЦКУ тривалий час передбачав необхідність держреєстрації низки правочинів, об’єктом яких були об’єкти нерухомості. Нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, зокрема, підлягали:

— договір купівлі-продажу (або міни) земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна (ст. 657, 716 ЦКУ);

— договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти (ст. 732 ЦКУ);

— договір довічного утримання (догляду) (ст. 745 ЦКУ);

— договір оренди нерухомості на строк три та більше років (ст. 793 і 794 ЦКУ);

договір оренди житла з викупом (ст. 811 ЦКУ);

договір управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦКУ);

— договір оренди або суборенди земельної ділянки (ст. 14, 18, 20 Закону про оренду землі).

Державна реєстрація здійснювалася шляхом унесення нотаріусом відповідної інформації до Державного реєстру правочинів відповідно до Тимчасового порядку № 671.

З 01.01.2013 р. у законодавстві відбулися зміни, у результаті яких перелічені вище правочини вже не підлягають державній реєстрації.

У зв’язку з цим виникає запитання про те, як бути з «перехідними» договорами, тобто договорами, які було укладено до 01.01.2013 р., а зміни до них, скажімо, сторони вносять лише тепер. Як відомо, за загальним правилом угода про зміну або розірвання договору має здійснюватися в тій самій формі, що й основний договір. Однак у цьому випадку ми повинні керуватися законодавством, чинним на момент укладення угоди про зміну договору чи про його розірвання або про заміну однієї зі сторін у зобов’язанні. Отже, державну реєстрацію зазначені операції проходити вже не повинні.

Однак, крім державної реєстрації правочинів, законодавство передбачає таку процедуру, як держреєстрація прав. І якраз цю сферу відносин і зачепили істотні зміни. Отже, що ж сталося?

 

Держреєстрація прав за спрощеною процедурою

Мін’юст називає зміни, що почали діяти з 01.01.2013 р., спрощенням державної реєстрації прав на нерухоме майно (земельні ділянки, житлові будинки, квартири, будівлі та споруди тощо), оскільки тепер ця процедура проводиться за так званим принципом єдиного вікна. Усі реєстри — Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек — припинили діяти. Їм на заміну прийшов єдиний Державний реєстр прав на нерухоме майно (далі — Держреєстр прав на нерухомість).

Державну реєстрацію тепер повинні провадити державні реєстратори прав на нерухоме майно і нотаріуси.

У спрощеному вигляді процедуру держреєстрації прав на об’єкти нерухомості, яку на сьогодні регламентовано насамперед такими нормативними актами, як Закон № 1952, Порядок № 703 і Порядок № 1141, можна зобразити у вигляді трьох етапів:

— подання документів для державної реєстрації прав заявників та отримання картки прийняття заяви про держреєстрацію прав та їх обтяжень;

— проведення держреєстрації прав;

— отримання документів про держреєстрацію прав заявником.

 

Таблиця 1

Держреєстрація прав на нерухомість: процедурні нюанси

1. Орган, що здійснює реєстрацію прав

Держреєстратор прав на нерухомість

Нотаріус (державний або приватний)

2. Звернення щодо здійснення держреєстрації

Здійснюють «первинну» реєстрацію прав на нерухоме майно (новозбудованих будинків, квартир у новобудовах або новосформованих земельних ділянок), а також усіх прав на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 р.

Крім того, саме до держреєстратора слід звертатися у випадку:

— унесення об’єкта нерухомості як внеску до статутного капіталу юридичної особи;

— передачі об’єкта нерухомості фізичним або юридичним особам, які при ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується);

— виходу зі складу засновників юридичної особи, якщо при цьому фізична або юридична особа отримує об’єкт нерухомості в рахунок своєї частки у статутному капіталі;

— переведення об’єкта нерухомості з житлового фонду до нежитлового і навпаки тощо

Здійснюють «вторинну» держреєстрацію прав на нерухомість, тобто перехід права власності на нерухоме майно (зокрема, при посвідченні договорів купівлі-продажу, міни, дарування нерухомого майна та земельних ділянок, придбання права власності на успадковану нерухомість тощо), а також прав, пов’язаних з таким майном (оренда, застава тощо).

Зареєструвати своє право на об’єкт нерухомості можна лише в того нотаріуса, який засвідчує правочин, пов’язаний з таким об’єктом

3. Строки здійснення держреєстрації

Не більше 14 робочих днів з моменту подання відповідної заяви.

З 01.01.2014 р. держреєстрація прав здійснюватиметься у строк не більше 5 робочих днів від дня подання заяви

Одночасно з нотаріальним посвідченням правочину або вчиненням іншої нотаріальної дії (наприклад, при видачі свідоцтва про право на спадщину). Отже, відомості до Держреєстру прав на нерухомість нотаріус має вносити практично «день у день»

4. Документ, що видається за результатами держреєстрації

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно

Виписка з Держреєстру прав на нерухомість

5. Плата за держреєстрацію

Плату встановлено у вигляді державного мита, розмір якого є однаковим на всій території України:

— за проведення держреєстрації права власності на нерухоме майно державне мито справляється в розмірі 7 нмдг (119 грн.);

— за держреєстрацію інших речових прав на нерухоме майно та обтяжень прав на нерухомі речі — 3 нмдг (51 грн.).

До витрат, пов’язаних із придбанням об’єкта нерухомості, включається не лише вартість самого об’єкта нерухомості, а й інші супутні витрати, у тому числі на нотаріальне посвідчення договору, оплату процедури держреєстрації тощо

6. Документи, які необхідно подати для держреєстрації права

Див. табл. 2 (у ній наведено основні операції, у результаті яких виникає необхідність у держреєстрації прав на об’єкти нерухомості (наведений у табл. 2 перелік не є вичерпним)).

Таблиця 2 складена на підставі Методичних рекомендацій стосовно документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 р. (протокол № 3)

 

Таблиця 2

Документи, необхідні при держреєстрації прав
 на об’єкти нерухомості за основними операціями,
у результаті яких виникає така потреба

Документи, що подаються для проведення
держреєстрації

Основні права та обтяження, що підлягають державній реєстрації

право власності

об’єкт

інше

що переходить за правочином

на об’єкт, що перебуває у заставі

на землю

незавершеного будівництва

самочинного будівництва

новозбудований

що є внеском до статутного капіталу

що передається внаслідок виходу із госптовариства

переведення об’єкта із жилого до нежилого фонду і навпаки

право оренди нерухомого майна строком на 3 роки і більше

іпотека

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Заява встановленої форми (визначена наказом Мін’юсту «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.04.2012 р. № 595/5)

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Документ, що посвідчує особу заявника (пред’являється), копія надається

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Документ про сплату державного мита (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита)

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно*

+

+

+

-

-

-

+

+

+

-

-

Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі коли в документі, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності або інших речових прав на нерухоме майно, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки)

-

-

+

+

+

+

-

-

-

-

-

Рішення суду

-

-

-

-/+

+

-

-

-

-

-

-

Документ, що підтверджує право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв’язку з набуттям права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна)

-

-

-

-

-

+

-

-

-

-

-

Документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення іпотеки на нерухоме майно

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

Документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси

-

-

-

-

-

+

-

-

-

-

-

Рішення відповідного органу юридичної особи (або рішення фізичної особи), що передала об’єкт до статутного фонду, про участь у товаристві та про передачу об’єкта із зазначенням його назви, адреси та площі

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

-

Рішення відповідного органу, уповноваженого законом на прийняття рішення про переведення об’єкта нерухомого майна з житлового в нежитловий або з нежитлового у житловий

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

Рішення уповноваженого на це установчими документами органу юридичної особи про передачу об’єкта нерухомого майна у власність фізичній або юридичній особі,
що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

Акт приймання-передачі об’єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі майна

-

-

-

-

-

-

+

+

-

-

-

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (декларація про готовність об’єкта до експлуатації, зареєстрована в установленому порядку Інспекцією (щодо об’єктів
I — III категорій складності), та виданий на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації сертифікат (щодо об’єктів IV і V категорій складності))

-

-

-

-

+

+

-

-

-

-

-

Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

Технічний паспорт

-

-

-

+

+

+

+

+

+

-

-

Документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку

-

-

-

+

+

+

-

-

-

-

-

Документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права оренди нерухомого майна

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

Документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

У разі подання заяви уповноваженою особою така особа, крім документа, що посвідчує її особу, пред’являє оригінал та подає копію документа, що підтверджує її повноваження

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

У разі подання заяви заінтересованою особою особисто така особа, крім документа, що посвідчує її особу, подає копію реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України)

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

* У більшості випадків таким документом буде договір, за яким переходять права на об’єкт нерухомості або встановлюється обтяження на нього (наприклад, іпотека). Крім того, таким документом може виступати свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про придбання майна з відкритих торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з відкритих торгів (аукціонів), якщо відкриті торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно тощо.

 

На сайті Державної реєстраційної служби (www.drsu.gov.ua/show/9839) розміщено спеціальний Довідник для користувачів реєстраційними послугами, в якому можна ознайомитися з адресами органів державної реєстрації прав, а також отримати роз’яснення, які права на нерухоме майно, їх обтяження підлягають держреєстрації, в які строки провадиться держреєстрація прав, які документи необхідно надати для проведення держреєстрації тощо.

Це загальні правила. Зупинимося докладніше на деяких найпоширеніших у господарській практиці питаннях.

 

Об’єкти, права на які виникли до 01.01.2013 р.

Що стосується прав на нерухоме майно, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 2013 року, то вони визнаються дійсними й після 01.01.2013 р. Раніше видані свідоцтва про право власності на квартиру, нежитлове приміщення, будівлю своєї юридичної сили не втратили, а тому здійснювати їх «перереєстрацію» в Держреєстрі прав на нерухомість або виконувати будь-які інші дії немає потреби. В усякому разі, поки не виникне бажання вчинити будь-який правочин з об’єктом нерухомості (продати, подарувати, передати в іпотеку, здати в оренду строком на три роки та більше тощо). У цьому випадку нотаріус, перш ніж засвідчити здійснюваний правочин, перевіряє інформацію у старих реєстрах та переносить її до Держреєстру прав на нерухомість.

Утім, нічого не заважає провести таку перереєстрацію з власної ініціативи. Для цього достатньо звернутися до органу державної реєстрації майнових прав, пред’явивши правовстановлюючі документи на відповідний об’єкт. Держмито в цьому випадку не справляється. Більше того, багато хто з фахівців радить так і діяти, щоб убезпечити себе. Річ у тім, що дані зі старих реєстрів мали перенести до нового реєстру (Держреєстр прав на нерухомість) ще до початку його роботи. Однак це відбулося лише частково. У результаті — новий реєстр містить далеко не всю інформацію. А це, як відомо, може стати підставою для зловживань із боку шахраїв.

Інша ситуація складається, якщо права перейшли, однак в установленому порядку оформлені не були. Наприклад, договір купівлі-продажу об’єкта нерухомості було нотаріально посвідчено та зареєстровано (нагадаємо, згідно з чинним до 01.01.2013 р. законодавством з моменту держреєстрації договору виникало право власності), однак саме право власності в БТІ зареєстровано не було. Державна реєстраційна служба звернула увагу на такі ситуації, роз’яснивши, що завершити оформлення права власності можна й після 01.01.2013 р. (див. http://www.drsu.gov.ua/show/10403). Так, документами, на підставі яких може бути здійснено держреєстрацію відповідних прав у Держреєстрі прав на нерухомість, зокрема, можуть бути:

— нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомості, що пройшов до 01.01.2013 р. держреєстрацію;

— видане до 01.01.2013 р. свідоцтво про право на спадщину;

— державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом, та цивільно-правовий договір або свідоцтво про право на спадщину.

 

Оренда об’єктів нерухомості (крім землі)

Певні зміни у плані оформлення оренди нерухомості відбулися в законодавстві ще у 2010 році й викликали тоді суперечливі тлумачення. Так, з набуттям чинності 16.03.2010 р. новою редакцією Закону № 1952 було встановлено обов’язковий порядок реєстрації права на тимчасове використання нерухомості, у тому числі й на умовах оренди. Із буквального прочитання положень зазначеного Закону, що передбачає обов’язкову держреєстрацію прав на об’єкти нерухомого майна, випливало, що такий обов’язок виникає незалежно від того, на який строк укладено договір. Однак у ситуацію втрутився Мін’юст. Він у Методрекомендаціях № 2500 указав на те, що державній реєстрації підлягають лише ті права користування об’єктами нерухомості, що виникають на підставі договору оренди нерухомості, укладеного на строк не менше трьох років. Відповідно, якщо договір укладається менш ніж на три роки, то ні сам договір, ні право оренди реєструвати не потрібно.

З 01.01.2013 р. правове регулювання зазначеного питання дещо змінилося.

По-перше , держреєстрації підлягає тільки право користування. Сам договір не реєструється.

По-друге , уже не виникають спори з приводу того, чи впливає строк оренди на необхідність держреєстрації відповідного права. Стаття 794 ЦКУ чітко вказує, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору оренди будови чи іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менше трьох років, підлягає держреєстрації. Держреєстрацію здійснює нотаріус, який засвідчує сам договір оренди.

Слід зробити ще одне застереження: Мін’юст усе в тих самих Методрекомендаціях № 2500 висловлювався на користь такого: оскільки ЦКУ відносно житла встановлює особливий режим регулювання пов’язаних із ним договірних відносин (правила оренди житла закріплено статтями 810 — 826 глави 59 ЦКУ), норми стосовно держреєстрації права користування об’єктом нерухомості не поширюються на правовідносини, що виникають із договорів найму (оренди) житла. Судячи з усього, у цій частині його позиція залишиться колишньою.

 

Реєстрація прав на землю

У випадку із земельними ділянками, перш ніж оформити право власності на нову земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, необхідно буде зареєструвати таку ділянку як об’єкт у Державному земельному кадастрі. У свою чергу, реєстратор надсилає заяву до відділу реєстрації прав на нерухомість, який реєструє ділянку, оформляє свідоцтво про право власності та передає його кадастровому реєстратору. Реєстратор видає всі документи заявнику. Як бачимо, держакти на землю кануть у Лету.

 

БТІ тепер не потрібні?

Не зовсім так. У БТІ тепер немає повноважень здійснювати держреєстрацію прав на об’єкти нерухомості, однак вони, як і раніше, виконуватимуть функцію технічної інвентаризації. Тому техпаспорт на новий або істотно перепланований об’єкт нерухомості, як і раніше, необхідно отримати в БТІ.

Так, згідно з пунктом 1.2 розділу 1 Інструкції № 127 технічна інвентаризація провадиться в таких випадках:

— перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об’єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту;

— перед проведенням державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва;

— перед проведенням державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, що з’явився в результаті поділу, об’єднання об’єкта нерухомого майна або виділення частки з об’єкта нерухомості, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об’єднання або виділення частки завершений будівництвом об’єкт приймався в експлуатацію.

В інших випадках технічна інвентаризація провадиться за бажанням замовника.

 

Не зареєстрували право: можливі наслідки

За задумом законодавця, державна реєстрація прав потрібна для того, щоб захистити їх перед третіми особами, оскільки тоді можна уникнути виникнення спірних ситуацій, наприклад, коли правовласник діє недобросовісно та надає аналогічне право ще одній особі, створюючи в такий спосіб спірну ситуацію. Розглянемо можливі наслідки відсутності держреєстрації стосовно права власності та права користування об’єктами рухомого і нерухомого майна.

Нереєстрація права власності на нерухомість означає, що такі права так і не виникли. Тому якщо ту чи іншу операцію щодо переходу права власності на об’єкт нерухомості було відображено в податковому обліку, хоча права на нерухомість державну реєстрацію не пройшли, то податківці, найімовірніше, наполягатимуть на відсутності права на відображення таких операцій у складі податкових витрат і податкового кредиту.

Нереєстрація оренди нерухомості. Чинне до 01.01.2013 р. законодавство будь-яких негативних наслідків нереєстрації права користування не передбачало. На тій підставі, що право користування не зареєстроване, не могло бути визнано недійсним договір оренди, за яким воно виникло. Річ у такому: якщо всі вимоги ЦКУ щодо укладення договору оренди нерухомості, а саме його нотаріального посвідчення та держреєстрації (ще раз підкреслимо: до 01.01.2013 р. було передбачено необхідність держреєстрації договорів оренди нерухомості строком на три роки та більше), було виконано, то підстави для визнання договору недійсним не виникали. Відсутність держреєстрації права користування не ставила під сумнів і податкові витрати орендаря, оскільки чинне до 01.01.2013 р. законодавство не пов’язувало момент виникнення права користування з моментом його реєстрації.

Починаючи з 01.01.2013 р. ситуація змінилася. Тепер від наявності держреєстрації дійсно залежить визнання або невизнання права користування на об’єкт нерухомості і, відповідно, витрат орендаря. На це вказує частина 4 статті 334 ЦКУ, згідно з якою права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Хоча й тут не обійшлося без похибок законодавчої техніки: наведений припис поміщено у статті 334 ЦКУ, що має назву «Момент отримання права власності за договором». А тому, напевно, виникне спір із приводу того, чи йдеться в частині 4 цієї статті лише про право власності або про будь-яке право, у тому числі право оренди, на об’єкт нерухомості.

Утім, суб’єкти господарювання мало чим ризикують: звернувшись до нотаріуса за посвідченням договору оренди, вони автоматично отримають і держреєстрацію права користування на умовах оренди. Отже, і шляхи обходу зазначеної необхідності будуть тими самими: договір оренди може бути укладено на строк менше трьох років, що позбавить необхідності і нотаріального посвідчення договору, і держреєстрації права оренди, навіть якщо в подальшому цей строк продовжуватиметься. А от якщо договір було укладено на строк три роки чи більше, але нотаріально не засвідчено (а отже, і право оренди не пройшло держреєстрацію), то претензій з боку податкових органів навряд чи вдасться уникнути. Річ у тім, що відсутність нотаріального посвідчення можна спробувати виправити шляхом визнання договору дійсним у судовому порядку. Але визнати право оренди таким, що пройшло держреєстрацію в судовому порядку, не можна. Найімовірніше, для податкових цілей це стане підставою визнати витрати орендаря лише за той період, коли право оренди все-таки було зареєстроване.


Документи консультації

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон № 1952 — Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Закон про оренду землі — Закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-ХIV.

Інструкція № 127 — Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затверджена наказом Держбуду від 24.05.2001 р. № 127.

Порядок № 703 — Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703.

Порядок № 1141 — Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1141.

Методрекомендації № 2500 — Методичні рекомендації щодо державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею чи іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, затверджені наказом Мін’юсту від 13.10.2010 р. № 2500/5.

Тимчасовий порядок № 671 — Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 671.

 

Матеріал підготувала Олена Уварова,
консультант газети «Власне Діло», канд. юрид. наук

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі