Чи повинні єдиноподатники — власники приміщень у багатоквартирних будинках, у тому числі орендодавці, сплачувати земельний податок
Нещодавно підприємцямєдиноподатникам, які надають нежитлові приміщення в оренду, ДПСУ приготувала приємний сюрприз, затвердивши Узагальнюючу консультацію № 1051 (див. «ВД», 2012, № 24, с. 4). У ній податківці роз’яснили, що підприємці на єдиному податку — орендодавці нерухомості не повинні сплачувати земельний податок за ділянки під такою нерухомістю, оскільки вони продовжують використовуватися ними в господарській діяльності. Про будьякі винятки, зокрема, для власників нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках у ній не йшлося.
Водночас на початку поточного року в Єдиній базі податкових знань (далі — ЄБПЗ) з’явилися роз’яснення ДПСУ, з яких випливає, що єдиноподатники — власники нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, у тому числі орендодавці, не звільняються від сплати земельного податку, якщо вони не мають правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Детальніше про те, наскільки обґрунтованим є такий висновок податківців, ми поговоримо в цій публікації.
Звільнення від земельного податку для власників приміщень у багатоквартирних будинках
Приводом для написання цієї публікації стали два нещодавні роз’яснення ДПСУ в ЄБПЗ стосовно сплати земельного податку єдиноподатниками — власниками та орендодавцями приміщень у багатоквартирних будинках (їх текст ми наведемо наприкінці статті). На жаль, в обох роз’ясненнях ДПСУ доходить фіскального та досить спірного висновку: єдиноподатники, яким належать нежитлові приміщення у багатоквартирних будинках (тобто використовуються в господарській діяльності), мають право не сплачувати земельний податок лише в тому випадку, якщо вони оформили право власності на земельну ділянку (її частину) під нерухомістю.
Інакше кажучи, на думку ДПСУ, звільнення від земельного податку згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 ПКУ поширюється лише на тих підприємцівєдиноподатників, які мають правовстановлюючі документи на землю, зокрема державний акт. Відповідно цей самий висновок поширюється на власників нежитлових приміщень, які передали їх в оренду.
Виходить, якщо зазначених документів єдиноподатник не має, то він підпадає під загальні правила, передбачені для платників земельного податку. Зокрема, власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку на підставі пункту 287.8 ПКУ сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, починаючи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Однак такий підхід у ситуації з єдиноподатниками є абсурдним, і ось чому.
Платниками земельного податку можуть бути власники земельних ділянок або землекористувачі. До останніх належать лише окремі юридичні особи, тому підприємці можуть сплачувати земельний податок лише як власники. Водночас згідно з чинним на сьогодні законодавством, якщо фізична особа придбаває приміщення у багатоквартирному будинку, то до нього не переходить право власності на земельну ділянку (стаття 377 ЦКУ) і відомості про нього не вносяться до земельного кадастру.
На підставі статті 42 ЗКУ земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, що належать до них, надаються в постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками (ЖЕУ, ЖЕК тощо), або в разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку — у власність чи в користування об’єднанню власників (ОВББ тощо).
Таким чином, отримати правовстановлюючі документи на таку ділянку фізичні особи — підприємці не можуть, оскільки це взагалі не передбачено законодавством. Крім того, у підпункті 4 пункту 297.1 ПКУ про їх обов’язкову наявність нічого не зазначено, а, отже, не лише за ними можна визначити, чи використовується ділянка в підприємницькій діяльності.
Зауважимо, що в обох роз’ясненнях в ЄБПЗ податківці посилаються на текст Узагальнюючої консультації № 1051. У ній дійсно йдеться про наявність у звільнених від сплати єдиноподатників правовстановлюючих документів на земельну ділянку, однак зовсім в іншому контексті. Довгий час ДПСУ наполягала на тому, що єдиноподатники, які мають держакт на земельну ділянку, оформлений на звичайну фізичну особу, не використовують її в господарській діяльності та повинні сплачувати земельний податок. В Узагальнюючій консультації № 1051 уточнили, що звільнення поширюється на підприємців, в яких земельна ділянка оформлена як на підприємця, так і на звичайну фізичну особу.
Той факт, що приміщення (нежитловий фонд) використовується в господарській діяльності, автоматично свідчить і про те, що земельна ділянка під ним, уключаючи прибудинкову територію, також у ній використовується, а отже, надає звільнення єдиноподатнику від земельного податку.
Як діяти підприємцю
Тепер розберемося з варіантами дій підприємцяєдиноподатника.
Ми навели достатньо аргументів на користь того, що сплачувати земельний податок єдиноподатник — власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку не повинен. Це стосується і орендодавців, оскільки вони також використовують нерухомість і ділянки під ними в господарській діяльності, з чим нещодавно погодилися і податківці в Узагальнюючій консультації № 1015.
Однак, судячи з наведених в ЄБПЗ консультацій, податківці все одно наполягатимуть на сплаті земельного податку.
Зверніть увагу на один із нюансів, пов’язаних зі сплатою земельного податку власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Через відсутність правовстановлюючих документів на землю підприємець не має у своєму розпорядженні даних про категорію землі, розмір такої «віртуальної» ділянки, її нормативну грошову оцінку. Податківці, зокрема, в листі ДПАУ від 17.02.2011 р. № 3173/6/101015/567 рекомендують з метою з’ясування таких питань звернутися із запитом до територіальних органів Держкомзему.
Звертатися до цього держоргану доведеться тим підприємцям, які повинні самостійно розраховувати суму земельного податку у звітності, а такий обов’язок покладено не на всіх фізичних осіб — підприємців.
Так, якщо орієнтуватися на роз’яснення податківців, то подавати звітність і самостійно розраховувати земельний податок підприємці без правовстановлюючих документів, оформлених на фізичну особу — підприємця, не повинні (листи ДПСУ від 06.03.2012 р. № 6535/7/173217 і від 14.03.2012 р. № 7267/7/173217 (див. «ВД», 2013, № 2, с. 4)). Вони сплачують земельний податок в порядку, передбаченому для звичайних фізичних осіб. Так, нарахування земельного податку здійснюється податковим органом самостійно, а потім до 1 липня поточного року платник отримує повідомленнярішення та сплачує земельний податок протягом 60 днів із дня його вручення.
Отже, отримавши таке повідомленнярішення підприємець матиме вибір: сплатити податкове зобов’язання або оскаржити його до суду. Ми схиляємося до другого варіанта.
Зауважимо: деякі представники податкових органів можуть наполягати на тому, що підприємець повинен подати звітність і щомісяця сплачувати нарахований в ній земельний податок. Якщо єдиноподатник не погодиться з таким підходом, то податківці також будуть вимушені самостійно розрахувати суму податку та надіслати підприємцю вимогу про сплату податкового зобов’язання і штрафних санкцій, які йому доведеться оскаржити до суду. Підкреслимо, що шанси виграти спір з податківцями доволі високі.
На закінчення ми наведемо текст обговорюваних роз’яснень у ЄБПЗ, які «примушують» єдиноподатників сплачувати земельний податок і, на нашу думку, є безпідставними (див. с. 24).
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755VI.
ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768III.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435IV.
Узагальнююча консультація № 1051 — Узагальнююча податкова консультація щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями, затверджена наказом ДПСУ від 23.11.2012 р. № 1051.
ЗАПИТАННЯ. Чи є платником земельного податку ФОП — платник ЄП за земельні ділянки, які розташовані під будівлями (спорудами), їх частинами або нежилими приміщеннями у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності такої особи та використовуються для провадження господарської діяльності, якщо правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені?
ВІДПОВІДЬ
Повна:
Відповідно до п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755VI,
зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожній з таких осіб (п. 286.6 ст. 286 ПКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
Згідно з Узагальнюючою податковою консультацією щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями, затвердженою наказом ДПС України від 23.11.2012 р. № 1051, якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу — підприємця) і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку (з урахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Отже, якщо право власності на земельну ділянку оформлено на фізичну особу (фізичну особу — підприємця) і земельна ділянка використовується нею для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку (з урахуванням п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку) та використовуються для провадження господарської діяльності, не надавалась їй у встановленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа — підприємець — платник єдиного податку сплачує земельний податок на загальних підставах.
ЗАПИТАННЯ. Чи є платником земельного податку ФОП — платник ЄП, яка придбала будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (його частину) у багатоквартирному жилому будинку, у разі надання їх в оренду (за умови що надання в оренду приміщень є її основним видом діяльності або одним із видів діяльності), та право власності на таку земельну ділянку не оформлено?
ВІДПОВІДЬ
Стисла:
Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку, яка придбала будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (його частину) у багатоквартирному жилому будинку, але право власності на таку земельну ділянку не оформила, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території незалежно від обраного нею виду господарської діяльності.
