Дудочка, під яку танцюють із задоволенням
Як не буває весілля без нареченого та нареченої, так не може його бути й без людини, яка могла б задати тон веселості та перетворити дійство на свято. Харків’янка Наталія Висоцька — людина, під чию дудочку гості та винуватці будьякої урочистості танцюють з величезним задоволенням. Але перш ніж узяти керівництво чужим святом у свої руки, Наталія встигла отримати червоний диплом за спеціальністю технологакондитера і провела не одне дитяче свято. А коли зрозуміла, що в ролі організатора торжества відчуває себе, як риба у воді, перекваліфікувалася з аніматора у ведучу. Ураховуючи, що на той момент їй було всього лиш двадцять два роки, вона сміливо може подавати заявку на рекорд — навряд чи знайдеться хтось інший, хто наважився б у настільки юному віці взяти кермо правління святом у свої руки. Ну а судячи з того, що у професії вона вже десятий рік, почин був досить вдалим.
Про те, за що сьогодні молодята готові платити гроші ведучому торжества та як зробити проведення весілля успішним власним ділом, Наталія Висоцька розповіла нашій редакції.
Наталю, ведуча весільного торжества у багатьох асоціюється з більш зрілою віковою категорією. Твій вік — це плюс чи мінус у професії?
Я вважаю це перевагою. Зараз усе частіше хочуть бачити молодих ведучих, адже це завжди нові ідеї, креатив, активність. Можливо, мені пощастило, але моїх клієнтів не лякав мій вік, навіть коли я починала. Ведучою я працюю майже дев’ять років. Пам’ятаю, мені було 12 років, коли я, побувавши на весіллі, сказала мамі, що стану тамадою. Звичайно, тоді мені ніхто не повірив, а зараз мама часто згадує ту розмову. Я з раннього дитинства завжди любила організовувати, вигадувати. Постійно брала участь у шкільних концертах, проводила розіграші, писала сценарії. Це моє. Звичайно, чоловік спочатку дуже хвилювався з приводу моєї роботи. Мовляв, молода дівчина, одна серед натовпу чоловіків напідпитку, але з часом це минуло. Тепер побоювань з його боку немає. У моїх весільних сценаріях немає вульгарностей. Вважаю, будьякі жарти «нижче пояса» на весіллях недоречні та недопустимі. При цьому кожна моя програма індивідуальна. Своїм потенційним клієнтам я показую на фото і відео все те, що можу запропонувати. А вони вже комбінують конкурси та програму для себе.
Щоб не повторюватися, потрібна багата фантазія. Звідки беруться ідеї?
Ідеї деяких конкурсів народжуються навіть уві сні. Кілька років тому напередодні Нового року мені наснився конкурс із сачками, якими влітку ловлять метеликів. І ось із самого ранку, 30 грудня, я почала шукати ці сачки — оббігала всі магазини і ринки, доки знайшла. Особливо запам’ятала очі продавців, коли вони дізнавалися, що мені потрібно. Вони ж навіть подумати не могли, що в розпал зими сачками потрібно буде ловити не метеликів, а повітряні кульки. До речі, той конкурс пройшов на ура. А ще мене надихають власні успіхи. Це коли весілля нагадує феєрверк — вибух сміху, емоцій, усе проходить як по маслу. Такі весілля допомагають мені працювати далі ще з більшою віддачею і придумувати все нове й нове.
Якщо відкрити рекламну газету або набрати в пошуковій системі «тамада», можна знайти понад сотню оголошень. Завдяки чому тобі вдається витримувати конкуренцію?
Коли я лише починала, у Харкові було не більше чотирьох успішних ведучих. Зараз їх тисячі. Одні з’являються, інші зникають. А все чому? Тому що всі, кому не ліньки, прагнуть стати тамадою. Але я впевнена, що для цього потрібний особливий талант, та й уміння знатися на людях. Треба бути психологом. Адже бувають компанії і за 150 осіб, і до кожного потрібно знайти підхід, кожному приділити час. Що стосується цін, то я надаю якісну послугу, яка відповідає запропонованій ціні. Тому ніколи не знижую вартість як головний аргумент для замовника. Знижку можуть отримати тільки постійні мої клієнти. Такі теж є. Наприклад, одна чудова фірма, яка цього року вже шостий рік підряд замовляє проведення своїх корпоративів. Я вже знаю їх, як своїх друзів: хто народив, хто виїхав за кордон, хто купив квартиру. Можу сказати, що останні декілька років за рекламою в мене майже немає замовлень, усі телефонують виключно за рекомендаціями молодят або гостей, які були на весіллі, інколи за рекомендацією моїх колег (фотографів, відеооператорів, декораторів).
Як правило, свята плануються на вихідні. Сім’я не переймається, що дружини і мами в цей час немає вдома?
У мене сезонна робота. В основному найжаркіший сезон — це з початку червня до кінця вересня. Тоді в мене зайняті майже всі п’ятниці та суботи. Але я дуже активна людина, і сама знайшла собі заняття на будні дні — я займаюся фотографією, а ще в мене є своє турагентство. Отже, спокій мені тільки сниться, але це якраз і приваблює. Не можу сидіти спокійно, склавши руки. Ну а в майбутньому хочу відкрити свою кав’ярню. До речі, я одразу офіційно оформилася в податковій як приватний підприємець. Мені так працювати простіше, хоча я знаю чимало колег, які працюють нелегально.
Наталю, своє перше весілля пам’ятаєш?
Воно було українськонімецьким. Вона — українка, він — німець. Двадцять відсотків гостей було з Німеччини, поряд зі мною працював перекладач. У мене так трусились коліна та руки, язик трохи заплітався від страху, але мені тоді дуже допомогла мама. Вона стояла за кулісами, переодягала гостей для конкурсів, а я пояснювала в ролях, що їм потрібно робити, і як зіграти їх роль.
Судячи з візитки, географія твоєї роботи дуже широка. Скажи, а в Росії що немає своїх хороших ведучих?
Ну це я зазначила про всяк випадок. Хоча насправді в Росії працювала всього кілька разів, і то у місті Бєлгород. Дуже хочу попрацювати в Москві, але досі не довелося. Думаю, усе ще попереду.
