Краса рукотворна, або Гроші з каменю
Критика — справа ризикована. Задля «благої» справи можна раз і назавжди зіпсувати стосунки з тим, кого критикуєш. Але Мілі Канівській пощастило — в її випадку ризик виявився виправданим. Знайомий фотограф, роботи якого вона критикувала, мало того що на неї зовсім не образився, так ще й розгледів в її словах іскру таланту. І щоб спрямувати енергію дівчини в потрібне русло, запропонував Мілі випробувати свої сили у фотографії. Міла до поради прислухалася й одразу ж почала освоювати ази ремесла, ще не підозрюючи, до чого все це приведе.
І нехай сьогодні фотографія не має нічого спільного з ділом, що приносить їй стабільний дохід, уміння виставити світло та вибудувати кадр допомагає дівчині легко обходити конкурентів на віражах — як показав досвід, якісні фото здатні в рази збільшити продажі ексклюзивних прикрас, які майстриня створює з напівдорогоцінного каміння. Дивно, але до цього заняття Міла теж прийшла завдяки власній критиці. Про те, як перетворити китайських конкурентів на союзників, генерувати ідеї для дизайну прикрас уві сні та навчитися говорити «ні» деяким замовникам, майстриня розповіла газеті «Власне Діло» на одному диханні.
Міло, зізнавайтеся — ви людина ризикована? Адже тільки така могла наважитися витратити величезні гроші на закупівлю дорогої фурнітури для створення прикрас у той час, коли ринок наповнений дешевими китайськими аналогами?
Усе зовсім не так драматично. Більше того, китайським умільцям я дуже вдячна за те, що своєю працею вони допомогли мені відсіяти ту частину клієнтури, яка хоче купити прикрасу, але не готова платити за якість та ексклюзивність. Буду максимально відвертою — я навіть не приймаю, коли зі мною торгуються. Якщо бачу, що людина готова боротися за кожну копійку, збиває ціну навіть у дрібницях, я без жалю відмовляю їй у втіленні замисленого, навіть якщо до цього витратила на нього немало часу. Зі мною не вийде торгуватися. Справа зовсім не у грошах, а в тому, що така людина зрештою не зможе оцінити вкладену у виріб працю. З іншого боку, я завжди заохочую знижками і постійних замовників, і нових клієнтів, які дозволяють мені реалізувати в їх виробі всю свою фантазію. Тож китайська промисловість мені не конкурент. У нас із ними зовсім різна цільова аудиторія.
Отже, наштампувати прикрас про запас — не ваш метод?
Хтось працює й так, я ж не бачу в цьому сенсу. Для мене створення прикрас — не стільки бізнес, скільки хобі, що приносить дохід. Я не люблю прикрас, які місяцями чекають свого господаря. Особливо якщо це стосується каміння. У мене до нього особливе ставлення. Та й з огляду на використання оборотних коштів це неправильно — на прикрасу вже витрачено час, дорогий матеріал, а виручки немає.
На мій погляд, найцінніший ресурс у вашій справі — це ідея. Особливо зараз, коли здається, що вигадати щось нове просто нереально. Де черпаєте натхнення?
Я постійно купую модні журнали, потім роблю замальовки, надихаючись яскравими фотографіями глянцю. Але, як сказала моя свекруха, швидше за все, я просто не награлася цим у дитинстві. Нехай буде й так — я згодна. У мене дійсно не було ванільного дитинства. Хоча і скаржитися не можна — в дитинстві я чим тільки не займалася. Навіть закінчила художню школу, але там мене геть позбавили фантазії, привчивши мислити шаблонами. І тривалий час я дійсно не вміла фантазувати. Тому пливла за течією — закінчила школу із сріблом, здобула вищу економічну освіту, пішла в декрет. Ні про яку творчість, а тим більше про власне діло навіть не думала. Усе вирішив випадок. Так сталося, що після декрету я сім років пропрацювала регіональним представником у великій компанії, що займається кур’єрськими доставками. А коли йшла звідти, то з 20 тисяч, які мені повинні були виплатити, я змогла отримати тільки половину, та й ті дивом. Отримавши на руки 10 тисяч, замислилася: на що б їх витратити, щоб не розпорошити на дрібниці? Частина суми пішла на особисті потреби, а на гроші, що залишилися, придбала старенький, але дуже хороший фотоапарат.
Навіщо? Були плани зайнятися фотогра-фією?
Спочатку — так. Напередодні всіх цих подій знайомий фотограф, вислухавши з моїх вуст потік критики на адресу своїх робіт, зауважив, що з мене б теж щось вийшло. Ось я і вирішила, як усі ванільні дівчатка того часу, ходити з фотоапаратом. А ще мимохідь встигала критикувати роботи подружки, яка сама робила шкатулки і різноманітні прикраси. І от одного чудового дня вона теж втомилася слухати мої поради і буквально змусила мене зробити щось із прикрас. Я не спасувала і всі раніше озвучені ідеї втілила в життя. Не довго думаючи, подруга забрала цю прикрасу до себе для продажу. Так і понеслося. Спочатку робила вироби з підручних, недорогих матеріалів — нитками та гачком вив’язувала павутинки, з полімерної глини ліпила Кітті для маленьких дівчаток. А щоб не нудьгувати у вільний час, знайшла роботу редактором фотографій. На той час я вже зрозуміла, що люблю більше фотографувати прикраси, ніж людей. Прикраси не вимагають прибрати друге підборіддя або зморшки. Тому, маючи стабільний заробіток ретушера, увесь прибуток від продажу прикрас спокійно вкладала в закупівлю нової фурнітури.
Про які суми йдеться?
Ураховуючи, що за два роки я дозволила собі купити тільки чоботи за 400 грн., гроші у фурнітуру було вкладено чималі. Але поступово налагодилися зв’язки, і я змогла економити на закупівлях, купуючи фурнітуру безпосередньо у постачальників, виключивши з ланцюжка перекупників. Сьогодні на закупівлю деталей і складових майбутніх прикрас я витрачаю близько 3000 тисяч на місяць. Але наявність усього необхідного дозволяє не обмежувати себе у фантазії, і коли клієнт просить щось придумати, я впевнена, що в мене є з чого це зробити. Навіть якщо ця деталь була куплена мною рік тому, я знаю, що вона рано чи пізно знадобиться.
Міло, ви працюєте на замовлення, магазину свого немає — як вас знаходять замовники?
Найкраще мої прикраси продаються в соціальних мережах. Думаю, усе завдяки якісному втіленню ідеї від самого початку і до кінця — починаючи від створення нарису, підбору кольорів і закінчуючи якісною зйомкою та редакцією фото. Ось тут мені й став у нагоді мій «старенький». Я зауважила, що які б не були красиві прикраси, але якщо фотографія зроблена погано, то ніхто й не побачить усю їх красу. Якісні фотографії — один з важливих моментів при продажу через Інтернет. Мені довелося нещодавно відредагувати подрузі-конкурентці кілька фотографій її прикрас. У неї вони дуже красиві, але фотографії залишають бажати кращого. Так-от під фото з моєю редакцією позитивних відгуків було набагато більше. До речі, коли я зрозуміла, що моя основна робота, як я раніше вважала, заважає створенню прикрас, роботодавець одразу ж пішов сам, без жодної з мого боку участі. Тепер я засинаю з думками не про те, як усе встигнути, а про те, куди використаю ту чи іншу намистинку. І кожен ранок пробуджуюся з готовою ідеєю. А з приводу того, що позбулася роботи-годувальника, я не переймалася ніколи — знала, що моє хобі мене обов’язково прогодує. Хоча і за грошима не женуся. Трапляються випадки, коли я свідомо відмовляюся від замовлення — я завжди акцентую увагу потенційних покупців, що це не мій заробіток, а моє хобі, моє творче життя. Найскладніше в моїй справі — це робота з клієнтом. І ті майстри, які звикли продавати готові вироби, рідко переходять на постійні роботи «на замовлення». Адже з клієнтом потрібно обговорити кожну деталь, кожну дрібницю, показати сотні проміжних фото, починаючи з матеріалів і закінчуючи майже готовою прикрасою. І добре, якщо клієнт знає, що хоче. Що стосується оплати, то, керуючись здоровим глуздом, я висилаю готове замовлення виключно після надходження грошей на рахунок. Зі свого боку я надаю замовнику фотографії готового виробу як доказ того, що він не отримає кота в мішку.
Міло, коли ви зрозуміли, що ваше хобі можна сміливо називати нехай і маленьким, але бізнесом?
Вільні гроші в моєму бізнесі з’явилися нещодавно — до цього вся виручка вкладалася в закупівлі. Сьогодні багато хто радить мені не зупинятися і йти далі — наприклад, зайнятися оптовими продажами фурнітури для створення прикрас. Але я не хочу. Навіщо? Адже ринок з продажу фурнітури і без мене насичений, а ось нові ідеї у створенні прикрас на вагу золота.
