Теми статей
Обрати теми

ТТН у діяльності підприємця

Редакція ВД
Стаття

ТТН у діяльності підприємця

 

Відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортної накладної (далі — ТТН) податківці здебільшого схильні розцінювати як «неспростовний» аргумент на користь безтоварності (нереальності) господарської операції. Суди, як правило, так не вважають. Однак підприємцям слід ураховувати таке ставлення податківців до ТТН та її складання.

Про обставини, за яких потрібна ТТН, і правила її оформлення поговоримо в цій статті.

Анастасія ХМЕЛЕВИЧ, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ  — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГКУ  — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про автотранспорт  — Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.

Наказ № 488/346  — спільний наказ Мінтрансу та Мінстату «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346.

Інструкція № 154  — Інструкція про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв від 28.04.2005 р. № 154.

Інструкція № 281/171/578/155  — Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

Інструкція № 153  — Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів від 06.06.2001 р. № 153.

Інструкція № 176  — Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини від 01.07.2002 р. № 176.

Інструкція № 228/253  — Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи від 07.08.96 р. № 228/253.

Правила № 363  — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363.

Перелік № 207  — Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207.

Ліцензійні умови  — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені наказом Мінтрансу від 02.07.2010 р. № 427.

 

Законодавче регулювання застосування ТТН

Стаття 48 Закону про автотранспорт передбачає обов’язкову наявність у водія, який перевозить вантажі, ТТН або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

При цьому згідно з пунктом 11.1 Правил № 363 ТТН є основними документами на перевезення вантажів.

У розділі 1 Правил № 363 наведено визначення ТТН як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документа, призначеного для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаної роботи.

Крім того, стаття 909 ЦКУ визначає ТТН як документ, що підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Таким чином, ТТН належить до первинної транспортної документації, необхідної під час перевезення/доставки вантажів автотранспортом.

 

Коли обов’язково виписувати ТТН підприємцям

Згідно з Переліком № 207 наявність ТТН є обов’язковою для водія фізичної особи — підприємця, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Причому Держадміністрація автотранспорту в листі від 10.08.2010 р. № 3845-01/09/19-10 зазначила, що в разі здійснення «договірних» перевезень заміна ТТН будь-яким іншим документом довільної форми не допускається.

Що стосується водія фізичної особи — підприємця, який перевозить вантажі для себе (тобто своїм транспортом, без договору з транспортною організацією), то Перелік № 207 вимагає лише наявності накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж, що узгоджується зі статтею 48 Закону про автотранспорт. Отже, наявність ТТН у цьому випадку не є обов’язковою.

Зверніть увагу! ТТН є обов’язковою в разі «договірних» перевезень і для себе, якщо перевозяться:

— нафтопродукти;

— спирт етиловий;

— алкогольні напої;

— високооктанові кисневмісні домішки;

— хліб;

— молочна сировина.

У таких випадках необхідно оформляти спеціалізовані ТТН (див. таблицю на с. 8).

Таким чином, обов’язковість виписки ТТН залежить від способу доставки вантажу (наявність договору на перевезення вантажу). Якщо перевезення/доставка вантажу здійснюється перевізником на договірних засадах, то ТТН однозначно має бути виписана. Лише на підставі такої ТТН, наприклад, можна буде довести втрату вантажу при перевезенні (див. постанову ВГСУ від 29.02.2012 р. № 5015/2034/11).

Якщо ж договору перевезення немає, тобто вантаж перевозиться самим суб’єктом господарювання в межах своєї госпдіяльності (наприклад, покупець самотужки забирає товар або ціна товару сформована виходячи з умови доставки та передачі його продавцем покупцю за місцезнаходженням останнього без справляння плати за доставку та без залучення стороннього перевізника), то оформлення ТТН не є обов’язковим.

Водночас податківці доволі часто не визнають витрати за транспортними послугами, наданими без оформлення ТТН, а також за товарами, доставка яких не підтверджена ТТН. Як бачимо, така позиція є правильною лише частково. При цьому, якщо немає бажання сперечатися з податківцями, можна застосовувати ТТН і в разі доставки вантажів власним транспортом.

Перевезення вантажу підприємцем на власному легковому автомобілі.

Спочатку розглянемо питання щодо допустимості перевезення вантажів власним легковим автомобілем підприємця. Донедавна відповідь на це запитання була негативною з тієї причини, що діяльність з перевезення вантажів була такою, що ліцензується . Ця обставина, у свою чергу, формально означала необхідність застосування пункту 1.8 Ліцензійних умов, згідно з яким ліцензіат провадить свою діяльність з використанням автотранспортного засобу, тип якого відповідає виду здійснюваних робіт (тобто перевезення вантажів можливе було лише вантажним автомобілем).

 


Стаття 1 Закону про автотранспорт

Автомобіль вантажний  — автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автомобіль легковий  — автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев’ять з місцем водія включно.


 

Тепер, після внесення відповідних змін до статті 9 Закону про автотранспорт, видом вантажоперевезень, що ліцензується, залишилося лише перевезення небезпечних вантажів, а тому якщо ТМЦ, що перевозяться, до такої категорії не належать, то Ліцензійні умови вже не є перешкодою для здійснення їх перевезення на легковому автомобілі. Додатковим аргументом на користь того, що законодавець допускає можливість перевезення вантажів за допомогою легкового автомобіля, є стаття 35 Закону про дорожній рух, де йдеться про легкові автомобілі, що використовуються для перевезення вантажів. І нарешті, статті 317 і 319 ЦКУ надають будь-якому власнику право на свій розсуд розпоряджатися своїм майном, за умови, що це не суперечить закону. Оскільки прямої заборони на використання легкового автомобіля для перевезення вантажів немає, вважаємо, що власник легкового автомобіля має на це повне право.

Водночас слід звернути увагу, що частина 3 статті 306 ГКУ передбачає можливість здійснення автомобільних перевезень вантажів лише вантажним автотранспортом, а отже, цю норму можна розглядати як перешкоду для здійснення вантажоперевезень легковим автомобілем. Крім того, з визначення легкового автомобіля у статті 1 Закону про автотранспорт можна зробити висновок, що законодавець не вважає його призначеним для вантажоперевезень.

Що стосується виписки ТТН у цьому випадку, то, як зазначалося вище, наявність ТТН при перевезенні вантажів для власних потреб не є обов’язковою. Водночас стосовно деяких видів вантажів (навіть у разі перевезення для власних потреб) наявність ТТН є обов’язковою (перелік таких вантажів див. вище).

 

«Несуворість» ТТН

Чинне законодавство не містить норм про те, що ТТН має бути бланком суворого обліку. Отже, форма ТТН не є документом суворого обліку. А оскільки так, то підприємці цілком можуть скористатися бланками ТТН, самостійно виготовленими на базі типової форми (про типові форми ТТН див. далі).

 

Типова форма ТТН

Наказом № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна». Цю форму ТТН призначено для оформлення перевезень більшості вантажів, тому її найчастіше використовують.

Для деяких видів вантажів передбачено особливі бланки ТТН (див. таблицю).

 

Особливі бланки ТТН

Вид вантажу (товару)

Типова форма ТТН

Нормативно-правовий акт

Спирт етиловий

ТТН на переміщення спирту етилового — ф. № 1-ТН (спирт)

Інструкція № 154

Алкогольні напої*

ТТН на переміщення алкогольних напоїв — ф. № 1-ТН (алкогольні напої)

Високооктанові кисневмісні домішки

ТТН на переміщення високооктанових кисневмісних домішок — ф. № 1-ТН (вкд)

* З червня 2012 року ТТН на перевезення алкогольних напоїв не є бланками суворого обліку, підприємці можуть їх виготовляти самостійно (див. консультацію у розділі 10.10 ЄБПЗ).

Нафтопродукти (нафта)

ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) — ф. № 1-ТТН (нафтопродукт)

Інструкція № 281/171/578/155

Хлібобулочні вироби

ТТН на відпуск хлібобулочних виробів — ф. № 1-ТТН (хліб)

Інструкція № 153

Молочна сировина

Спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини — ф. № 1-ТН (МС) (використовується як обов’язковий додаток до ТТН типової форми № 1-ТН)

Інструкція № 176

 

Оскільки найчастіше перевезення вантажів оформляється за допомогою типової форми № 1-ТН, на правилах виписки саме цієї ТТН ми і зупинимося.

 

Основні правила виписки ТТН

ТТН на перевезення вантажів автотранспортом виписується вантажовідправником окремо на кожну поїздку автомобіля та окремо для кожного вантажоодержувача в кількості не менше чотирьох примірників. Вантажовідправник посвідчує всі примірники ТТН підписом і, за необхідності, печаткою (штампом).

Перший примірник ТТН залишається у вантажовідправника та є підставою для списання ТМЦ. Другий, третій і четвертий примірники ТТН передаються водію (експедитору), який після прийняття вантажу відповідно до ТТН підписує всі її примірники.

Другий примірник ТТН передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу та для останнього є підставою для оприбуткування ТМЦ.

Третій і четвертий примірники ТТН , посвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби також печаткою чи штампом), передаються перевізнику. При цьому третій примірник є підставою для розрахунків за надані транспортні послуги та передається перевізником вантажовідправнику (замовнику автотранспортних послуг) для оплати за перевезення. А четвертий примірник ТТН, що є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування зарплати водію, додається до подорожнього листа.

У тих випадках, коли в розділі ТТН «Відомості про вантаж» немає можливості зазначити всі найменування та характеристики вантажу, підготовленого до перевезення, до товарного розділу такої ТТН додається як невід’ємна її частина належним чином оформлена спеціалізована форма товарної накладної (сертифікат чи інша форма первинного обліку) для оформлення операцій з передачі ТМЦ. При цьому графи 1, 2, 4, 5, 6 і 7 розділу ТТН «Відомості про вантаж» не заповнюються. У вільних рядках граф відображаються назви спеціалізованих форм, номера та дати їх виписки.

У цьому випадку ТТН без доданої товарної накладної спеціалізованої форми вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків з вантажовідправниками та вантажоодержувачами, а також для обліку виконаних обсягів перевезень.

Перевезення однорідних вантажів від вантажовідправника на адресу вантажоодержувача на одну й ту саму відстань за умови забезпечення цілісності вантажу допускає оформлення однієї ТТН на весь обсяг вантажу, перевезеного автомобілем за зміну. При цьому оформлення проміжних поїздок проводиться з видачею вантажовідправником водію автомобіля талона на кожну окрему поїздку. Порядок оформлення талона встановлюється за домовленістю між вантажовідправником і вантажоодержувачем. Реквізити талона повинні включати відомості, що визначають кількість перевезеного вантажу, час роботи автомобіля та його простою за кожну поїздку, а також інші показники, необхідні для подальшого їх занесення до ТТН.

Інструкцію щодо заповнення ТТН на сьогодні не затверджено, тому до прийняття нового порядку організації обліку перевезення вантажів автотранспортом Держадміністрація автотранспорту в листі від 21.04.2010 р. № 1802-04/09/19-10 при заповненні ТТН рекомендує керуватися скасованою Інструкцією № 228/253.

Порядок заповнення ТТН типової форми № 1-ТН описано в пункті 3.5 Інструкції № 228/253. Зразок заповнення форми № 1-ТН наведено на с. 12 цього номера.

 

Запитання, що виникають у зв’язку з оформленням ТТН

Запитання

Відповідь

1

2

Підприємець займається оптовою торгівлею: купує продукцію в однієї юридичної особи та перепродає іншій юридичній особі. За домовленістю з постачальником товар вивозиться зі складу постачальника (юридичної особи, в якої підприємець купує товар для перепродажу) транспортом покупця (юридична особа, яка купує товар у підприємця, здійснює «самовивезення»). Чи потрібна підприємцю-продавцю в цій ситуації ТТН?

Згідно з пунктом 11.5 Правил № 363 ТТН оформляється вантажовідправником, який подає перевізнику товар для перевезення (пункт 1 Правил № 363). Ураховуючи, що товари, які реалізуються «транзитом», до моменту самовивезення покупцем залишаються на складі постачальника, вважаємо, що вантажовідправником у цьому випадку виступає не підприємець, який здійснює «транзитну» торгівлю, а юрособа (постачальник), зі складу якого покупець вивозить придбані ним товари. Таким чином, обов’язок виписувати ТТН у цьому випадку покладено саме на постачальника.

Далі. Згідно з пунктом 1 Правил № 363:

вантажоодержувач — будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів і розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

експедитор з перевезення вантажів  працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів;

перевізник — особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Оскільки у зазначеній ситуації покупець — юридична особа здійснює самовивезення придбаного товару (своїм транспортом та із залученням як водія-експедитора свого працівника), то в цьому випадку юрособа-покупець виступає одночасно і вантажоодержувачем, і перевізником, а його працівник — водієм-експедитором. Це означає, що з чотирьох примірників, виписаних юрособою-вантажовідправником (власником складу), один залишається у нього, а решта — у юрособи-покупця. Що ж до підприємця, який здійснює «транзитну» торгівлю, то оскільки він не виступає в цій ситуації жодним з учасників транспортного процесу, то й ТТН йому, на нашу думку, не потрібна.

І ще одне істотне зауваження вже стосовно не підприємця, а покупця, який здійснює самовивезення. Річ у тім, що при здійсненні самовивезення у момент перевезення право власності в загальному випадку вже перейшло до покупця, а отже, він перевозить свій власний товар. У зв’язку з цим можна стверджувати, що на зазначену ситуацію поширюються положення пункту 2 Переліку № 207, згідно з яким при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб достатньо мати при собі накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж. Однак вважаємо, що в зазначеній ситуації покладатися на цю норму досить ризиковано, а тому рекомендуємо покупцю, який здійснює самовивезення, усе ж подбати про наявність ТТН

Чи потрібно використовувати ТТН, якщо підприємець для доставки товару покупцю використовує автомобіль, орендований у свого працівника (працівника оформлено у підприємця водієм)?

З пункту 2 Переліку № 207 випливає, що для водія фізичної особи — підприємця, який здійснює вантажні перевезення для власних потреб, наявність ТТН не є обов’язковою умовою здійснення вантажних перевезень. Інакше кажучи, оскільки у цьому випадку доставку товару здійснює водій (який є працівником підприємця), то можна стверджувати, що підприємець перевозить свій товар (адже право власності на нього перейде до покупця лише за фактом доставки). Ця обставина означає, що без ТТН у цьому випадку можна обійтися

Чи можна включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у зв’язку з придбанням товарів, доставку яких здійснено без оформлення ТТН?

Податківці вважають, що отримання та реалізація ТМЦ зі складу при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися виключно ТТН. Відсутність ТТН, на їх думку, свідчить про безтоварність госпоперації та тягне за собою невизнання права на податковий кредит з ПДВ.

Таку саму позицію сьогодні демонструють і суди. Хоча раніше суди виходили з того, що ТТН підтверджує лише власне факт здійснення перевезення, а не постачання в цілому, нещодавно ВСУ звернув увагу, що відсутність ТТН є підставою для відмови в податковому кредиті (див. постанову ВСУ від 27.03.2012 р. № 21-737во10). Тому тим платникам, які не бажають конфліктувати з контролюючим органом, слід подбати про наявність ТТН.

На нашу думку, ТТН лише підтверджує перебування вантажу в дорозі і не використовується для обґрунтування відображення в обліку придбаних ТМЦ. Для цього потрібні накладні або інші документи. А для податкового кредиту з ПДВ і зовсім достатньо однієї лише податкової накладної або іншого документа, що її замінює (стаття 201 ПКУ). Отже, надання такої ваги ТТН в податковому обліку
є безпідставним

Підприємець працює з контрагентами на умовах доставки ним товарів до торговельних точок. Для доставки продукції контрагентам укладено договір з перевізником, який за один рейс доставляє товар відразу до 20 — 25 точок, тобто відразу 20 — 25 різним вантажоодержувачам. Чи потрібно на доставку товару до кожної точки виписувати окрему ТТН або ж достатньо виписати одну ТТН?

Згідно з пунктом 11.5 Правил № 363 на перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник повинен виписувати ТТН у кількості не менше чотирьох примірників, посвідчивши всі примірники ТТН своїм підписом і, за необхідності, печаткою (штампом).

Ураховуючи той факт, що пунктом 11.7 Правил № 363 передбачено необхідність посвідчення ТТН підписом конкретного вантажоодержувача та передачу йому одного з примірників ТТН, вважаємо, що ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоодержувача окремо. Додатковим аргументом на користь такого твердження є також те, що Інструкцією № 228/253 допускається оформлення однієї ТТН для усього обсягу вантажу, перевезеного автомобілем за зміну, лише в разі перевезення однорідних вантажів на одну й ту саму відстань на адресу одного й того самого вантажоодержувача (пункт 2.6 Інструкції № 228/253).

Виходячи з наведеного вище вважаємо, що в цьому випадку для кожного вантажоодержувача повинна виписуватися окрема ТТН у кількості не менше чотирьох примірників

Підприємець уклав договір на перевезення вантажу. Вантажовідправником була відповідним чином оформлена ТТН. В дорозі автомобіль зламався, і було прийнято рішення про перевантаження вантажу, що перевозився, на інший автомобіль. Чи потрібно в цьому випадку виписувати нову ТТН та якщо потрібно, то чи може вона виписуватися вже від імені перевізника або експедитора?

Згідно з пунктом 11.10 Правил № 363 у разі перевантаження вантажу під час його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов’язково зазначаються такі реквізити:

— повне найменування власника транспорту та його адреса;

— прізвище, ім’я та по батькові водія;

— державний номер автомобіля перевізника, який здав вантаж;

— державний номер автомобіля перевізника, який прийняв вантаж.

Таким чином, нову ТТН при перевантаженні вантажу у зв’язку з поломкою автомобіля складати не потрібно.

Акт складається у двох примірниках, які підписуються представниками (водіями) обох перевізників (по одному для кожного). Про складання такого акта обов’язково робиться позначка в ТТН (пункт 11.10 Правил № 363). Ця відмітка (на підтвердження складання акта) робиться у спеціальній графі зворотної сторони ТТН «Відмітки про складені акти»: записується дата складання акта та зазначається, про що він складений (у цьому випадку причину слід сформулювати приблизно так: «Про перевантаження вантажу на автомобіль № _______ (зазначається номер автомобіля, на який перевантажується вантаж) у зв’язку з виходом з ладу під час рейсу автомобіля № _______ (зазначається номер автомобіля, унесений до ТТН)»).

Якщо вантаж, який необхідно перенавантажувати на інший автомобіль, був опломбований відповідно до правил перевізника, на нашу думку, в акті необхідно також зазначити, що опломбування було порушене у зв’язку з необхідністю перевантаження, а потім — провести повторне опломбування, посвідчивши це підписами представників обох перевізників.

Якщо ж вантаж був опломбований на вимогу замовника, порушення пломби для перевантаження необхідно, на нашу думку, заздалегідь погоджувати із замовником.

При повторному опломбуванні про зміст відбитка нової пломби слід також зробити позначку у ТТН, а в разі опломбування з ініціативи замовника пломби повинні містити також контрольні знаки цього замовника (підпункти 9.2 і 9.4 Правил № 363)

 

img 1
img 2

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі