Шість фішок літніх майданчиків (кафе)

Шість фішок літніх майданчиків (кафе)

Літо у розпалі, громадяни все частіше вважають за краще випити чашку кави або пообідати на свіжому повітрі, а не у приміщенні кафе. У підприємців, які відкрили літні майданчики, багато турбот: як облаштувати майданчик комфортніше, кого найняти на роботу, які документи потрібно мати на продукти і страви, як оформити музичний супровід. Про це й поговоримо в статті.

Ганна КАЛИНОВСЬКА, консультант газети «Власне Діло»

Документи статті

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

КУпАП  — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

ПКУ  — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 481  — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Закон № 4004  — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

Закон про безпечність харчових продуктів  — Закон України «Про безпечність і якість харчових продуктів» від 23.12.97 р. № 771 /97-ВР.

Закон № 3038  — Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI.

Закон про міліцію  — Закон України «Про міліцію» від 20.12.90 р. № 565-XII.

Санітарні правила  — Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та підприємства, що виробляють м’яке морозиво (СанПін 42-123-5777-91), затверджені МОЗ СРСР та Мінторгом СРСР 19.03.91 р.

Санітарні норми № 3077-84  — Санітарні норми допустимого шуму у приміщеннях жилих і громадських будівель та на території житлової забудови, затверджені наказом МОЗ СРСР від 03.08.84 р. № 3077-84.

Санітарні норми № 4396-87  — Санітарні норми допустимої гучності звучання звуковідтворювальних та звукопосилювальних пристроїв у закритих приміщеннях та на відкритих майданчиках, затверджені наказом МОЗ СРСР від 07.07.87 р. № 4396-87.

Порядок № 210  — Порядок розробки та затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні кондитерські вироби у закладах ресторанного господарства, затверджений наказом Мінекономіки від 25.09.2000 р. № 210.

Порядок № 833  — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

Порядок № 244  — Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду від 21.10.2011 р. № 244.

1. Якщо літній майданчик працює допізна: праця неповнолітніх і жінок

Як правило, літні майданчики працюють допізна, у вихідні дні та у свята. При цьому здебільшого офіціанти — це неповнолітні особи, а кухарі — жінки. У зв’язку з цим підприємцям необхідно враховувати відповідні норми трудового законодавства щодо максимальної тривалості робочого часу, оплати праці та пільг.

Так, слід пам’ятати, що для повнолітніх осіб нормальна тривалість робочого тижня не може перевищувати 40 годин, тоді як для неповнолітніх роботодавець зобов’язаний її скоротити згідно зі статтею 51 КЗпП:

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників:

— віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

— віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої вище.

Якщо літній майданчик працює вночі, то слід також ураховувати, що тривалість роботи в цей час скорочується на 1 годину (стаття 54 КЗпП), а оплата здійснюється в підвищеному розмірі (стаття 108 КЗпП). При цьому робота жінки на літньому майданчику в нічну зміну:

— обмежується та дозволяється лише як тимчасовий захід (стаття 175 КЗпП);

— а якщо вона вагітна або має дитину до 3 років, то й зовсім заборонена (стаття 55 КЗпП).

Вагітних жінок також не можна залучати до роботи у вихідні дні (стаття 176 КЗпП). При цьому з моменту встановлення вагітності жінки, які працюють біля плит, кондитерських печей, жарильних шаф, повинні переводитися за висновком лікаря на роботу, не пов’язану з інтенсивною тепловою дією і перенесенням важких речей уручну (пункт 15.4 Санітарних правил).

Заборону на роботу в нічний час та у вихідні дні встановлено і для:

— неповнолітніх (стаття 192 КЗпП);

— батьків, які виховують дітей без матері, опікунів/піклувальників і прийомних батьків (стаття 186¹ КЗпП).

Усі зазначені вище порушення трудового законодавства може бути виявлено:

— під час перевірки інспекцією з праці;

— під час перевірки податковою інспекцією;

— якщо між підприємцем і найманим працівником відбудеться конфлікт із цього приводу і працівник поскаржиться до інспекції з праці.

2. Документи на продукти харчування та фірмові страви

Будь-які харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали повинні надходити з документами, що підтверджують їх якість і безпеку. У документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності (пункт 18 Порядку № 833).

На ті продукти, що закуповуються в сирому, замороженому або охолодженому вигляді (м’ясо, риба, яйця, ковбаса, морепродукти і т. п.), необхідні для приготування страв, слід мати відповідні ветеринарні документи, зокрема (стаття 5 Закону про безпечність харчових продуктів):

— міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка та довідки, видані державними інспекторами ветмедицини (щодо харчових продуктів, підконтрольних ветслужбі);

— експертний висновок (ветеринарний), сертифікат відповідності для споживання людиною — документи про придатність для споживання людиною харчових продуктів рослинного або тваринного походження.

Також підприємець має право виготовляти фірмові страви, затвердивши технологічну документацію на них відповідно до Порядку № 210 ^{довідка 1}. Тут, щоправда, слід ураховувати такий нюанс. Якщо літній майданчик є автономним закладом ресторанного господарства, то на фірмові страви у нього має бути своя технічна документація. Якщо ж літній майданчик є частиною кафе або іншого закладу ресторанного господарства, то окрема технічна документація на фірмові страви йому не потрібна.

3. Гучна музика на літньому майданчику (допустимі рівні шуму)

Підприємець може відкрити літній майданчик у житловому районі та використовувати там музичний супровід. Одні літні майданчики використовують фонову музику, а в інших вечірньої пори виступають музичні ансамблі та проводяться дискотеки. При цьому функціонування літнього майданчика не повинно погіршувати умови проживання людей прилеглих житлових масивів.

З метою попередження та зменшення шкідливого впливу шуму на здоров’я населення статтею 24 Закону № 4004 встановлено відповідні вимоги щодо дотримання санітарно допустимих норм шумового фону.

Санітарними нормами № 3077-84 і № 4396-87 установлені допустимі рівні:

— шуму, що проникає до приміщень житлових і громадських будівель від зовнішніх і внутрішніх джерел;

— шуму на території житлової забудови;

— звуку, що створюється звуковідтворювальними пристроями, вокально-інструментальними ансамблями, музичними групами та звукопідсилювальною апаратурою.

Допустимі рівні шуму і звуку залежать від часу доби.

Керуючись Законом № 4004 та іншими законами, органи місцевого самоврядування затверджують «місцеві» правила дотримання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Ці правила враховують особливості окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо). Вони встановлюють, зокрема, заборони та обмеження на звучання музики:

— яка відтворюється через підсилювальну апаратуру (виступ музичних ансамблів, солістів, музичний супровід з використанням музичних автоматів, звуковідтворювальної апаратури, «караоке» тощо);

— у нічну пору (з 22:00 до 8:00) на відкритих літніх майданчиках. Заборони та обмеження на використання після 22:00 звукової апаратури не застосовуюся, якщо рівень шуму перебуває в допустимих межах, установлених санітарними нормами;

— в іншу пору доби (також на рівні, установленому санітарними нормами).

До об’єктів, стосовно яких вживаються заходи щодо недопущення протягом доби перевищення рівнів шуму, установлених санітарними нормами (захищені об’єкти), стаття 24 Закону № 4004 уключає:

1) житлові будинки та прибудинкові території;

2) санаторно-курортні заклади, заклади культури;

3) готелі та гуртожитки;

4) заклади громадського харчування, розташовані в межах населених пунктів;

5) парки, сквери, зони відпочинку, розташовані на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Так, згідно із Санітарними нормами № 4396-87 для відкритих танцмайданчиків у садах, парках, базах і будинках відпочинку максимально допустимий рівень звуку на відстані 2 м від джерела звуку не повинен перевищувати 90 дБ.

Порушення суб’єктом господарювання режиму тиші тягне за собою накладення на його посадових осіб штрафу в розмірі від 255 до 510 грн. (стаття 182 КУпАП). За ті самі порушення, вчинені повторно протягом року, штраф може становити вже від 850 до 2550 грн. з конфіскацією звуковідтворювальної апаратури. Контроль за дотриманням тиші у громадських місцях здійснює міліція (пункт 26 статті 10 Закону про міліцію).

Крім того, згідно з пунктом «е» статті 46 Закону № 4004 за порушення вимог щодо дотримання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються підвищеним шумом, на підприємця може бути накладено штраф у розмірі від 850 до 7650 грн. Застосувати такі санкції мають право посадові особи санепідемстанції (стаття 47 Закону № 4004).

4. Благоустрій літнього майданчика (асфальт, тротуарна плитка в обліку загальносистемника)

Почнемо з того, що літні майданчики бувають двох видів:

— автономні;

— як продовження вже існуючого закладу ресторанного господарства.

У будь-якому з цих випадків для їх облаштування може бути необхідний майданчик з одним із видів покриття:

— бетонне;

— асфальтне;

— з тротуарної плитки тощо.

Це покриття може бути вже облаштованим. Тоді суб’єкту господарювання, найімовірніше, потрібно буде укласти договір оренди твердого покриття (асфальту, тротуарної плитки тощо) з власником і сплачувати йому орендні платежі в застережені договором терміни. Проти орендних платежів у витратах загальносистемника податківці ніколи не заперечували. Вони належать до операційних витрат на підставі підпункту 138.10.2 ПКУ. У графі 10 Книги ОДВ орендні платежі відображаються в день сплати грошових коштів або підписання акта приймання-передачі наданих послуг оренди (на останню з двох дат), оскільки передоплату до витрат уключати не можна (підпункт 139.1.3 ПКУ).

Тепер поговоримо, що робити з витратами, якщо покриття не облаштоване, а загальносистемнику необхідно його зробити за свій рахунок? Тут можливі два варіанти.

Варіант 1 : якщо літній майданчик є тимчасовою спорудою. Згідно з частиною 2 статті 28 Закону № 3038 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного або іншого призначення для провадження підприємницької діяльності — це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без облаштування фундаменту.

При цьому тимчасові споруди бувають (пункт 1.4 Порядку № 244):

— пересувні — споруда, що не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, в якому може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристосування для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності;

— стаціонарні — споруда, що має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, площею до 30 кв. м по зовнішньому контуру.

Порядок № 244 приписує необхідність оформлення для тимчасової споруди паспорта прив’язки.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку № 244 паспорт прив’язки — це комплект документів, в яких визначено місце установки тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схема благоустрою прилеглої території.

Паспорт прив’язки є підставою для розміщення тимчасової споруди (пункт 2.1 Порядку № 244). Перед тим як почати його оформляти, суб’єкт господарювання повинен заздалегідь звернутися до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації з відповідною заявою в довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (пункт 2.2 Порядку № 244).

До зазначеної заяви мають бути додані:

— схема розміщення тимчасової споруди;

— кольорові ескізи фасадів тимчасової споруди М 1:50 (для стаціонарних тимчасових споруд), які виготовляє суб’єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат;

— схема благоустрою прилеглої території, складена замовником або суб’єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат;

— технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Отже, без схеми благоустрою прилеглої території паспорт прив’язки не видадуть. А в схемі (якщо це необхідно) зазначаються тип і розташування покриття для майбутнього літнього майданчика. Тому, на нашу думку, якщо загальносистемник має паспорт прив’язки зі схемою благоустрою прилеглої території, то проблем з відображенням витрат на матеріали та роботи з облаштування покриття (асфальтного або іншого, зазначеного в схемі благоустрою) не повинно бути.

Книга ОДВ при цьому заповнюється так:

Варіант 2 : якщо літній майданчик не є тимчасовою спорудою. У цьому випадку облаш-тування покриття у витратах відобразити проблематично. Асфальтне покриття є основним засобом і належить до категорії споруд. Отже, після його облаштування «за свій рахунок» уключити його вартість до витрат можна лише через амортизацію.

На нашу думку, амортизація повинна включатися до витрат у вигляді амортизаційних відрахувань (підпункти 138.8.5, 138.10.2, 138.10.3 і 138.10.4 ПКУ). Однак податківці вже багато років наполягають на тому, що загальносистемники не мають права нараховувати амортизацію, а отже, не мають права відображати такі витрати.

Переважна більшість підприємців не зважуються включати до витрат вартість основних засобів через амортизацію, оскільки інакше не уникнути судових тяжб з податківцями.

Лише дуже сміливі підприємці вирішують судитися, «виборюючи» своє право на амортизацію.

Однак у цьому випадку краще діяти інакше — укладаючи договір оренди землі, на якому розташовуватиметься літній майданчик, уключити до нього пункт про обов’язкове облаштування покриття (у договорі зазначити тип покриття: асфальтне, бетонне чи тротуарна плитка тощо) за рахунок підприємця (орендаря земельної ділянки). Тоді, на нашу думку, право на амортизацію, що випливає із зобов’язань договору, легко буде захистити (навіть у суді), якщо перевіряючі його оспорюватимуть.

5. Алкоголевмісний асортимент (хмелезбір і ліцензія)

Алкоголевмісні кондитерські вироби. При реалізації алкоголе-вмісних кондитерських виробів об’єкт обкладення хмелезбором не виникає, оскільки згідно з підпунктом 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ таким об’єктом є саме виручка від реалізації алкогольних напоїв. А в цьому випадку алкогольні напої не продаються кінцевим споживачам у чистому вигляді, а після відповідної обробки перетворюються на складові кулінарних страв, що вже не може визнаватися черговим етапом реалізації алкогольного напою. Більше того, досить важко уявити, щоб літні майданчики, реалізовуючи клієнтам вироби з додаванням алкоголю, розподіляли їх вартість, виділяючи при цьому окремо виручку від продажу алкогольної складової, що входить до них. Таким чином, оскільки жодної самостійної реалізації алкоголю в цьому випадку не відбувається, говорити про продаж алкогольних напоїв з усіма «ліцензійними» і «хмелезборними» наслідками недоречно.

Алкоголевмісний коктейль. На нашу думку, реалізація таких коктейлів повинна обкладатися хмелезбором і ліцензуватися. Логіка цього міркування полягає в тому, що алкоголевмісний коктейль підпадає під визначення алкогольного напою, надане статтею 1 Закону № 481:

«алкогольними напоями вважаються продукти, отримані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 % об’ємних одиниць, що належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08».

При цьому, з точки зору підпункту 4.17 ДСТУ 3297:95. «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення», алкоголе-вмісним коктейлем є алкогольний напій міцністю від 20 до 40 %, а отже, такі коктейлі підпадають під обкладення хмелезбором і ліцензування в будь-якому разі (як алкогольні напої). У світлі цього міркування слід також відмітити, що й суди вважають алкоголевмісний коктейль повноцінним алкогольним напоєм, а не «міксом», що складається з алкогольної і «неалкогольної» частин (див. ухвалу ВАСУ від 23.07.2008 р. № К-35761/06).

Об’єктом обкладення хмелезбором є вся сума виручки — товарообігу, отриманого від реалізації коктейлів, виготовлених з використанням алкогольних напоїв (див. консультацію податківців з розділу 15.02 ЄБПЗ).

Щодо ліцензування в розділі 10.04 ЄБПЗ податківці роз’ясню-ють: для здійснення роздрібної торгівлі алкоголевмісними коктейлями достатньо мати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Інакше кажучи, за наявності на літньому майданчику ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додаткову ліцензію на торгівлю коктейлями отримувати не потрібно.

Алкоголевмісна кава. На нашу думку, продаж алкоголевмісної кави не повинен ліцензуватися та обкладатися хмелезбором. Це міркування є справедливим з урахуванням того, що алкоголевмісна кава не згадується в УКТ ЗЕД під відповідним кодом, а отже, її не слід вважати алкогольним напоєм. З таким висновком погоджуються також суди, які зазначають, що кава, котра містить відповідно до рецептури (визначеної в технологічній карті) коньяк, не є алкогольним напоєм, навіть якщо його міцність становить понад 1,2 % (див. ухвалу ВАСУ від 15.05.2012 р. № К-54188 /09).

6. Торговий патент для літнього майданчика

Патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові грошові кошти, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності в пунктах продажу . При цьому до пунктів продажу підпункт 14.1.211 ПКУ відносить і літні майданчики.

Необхідність придбання патенту в цьому випадку залежатиме від системи оподаткування, на якій працює підприємець, місця розташування літнього майданчика та особливостей здійснення готівкових розрахунків.

Торговий патент буде необхідний автономному літньому майданчику , якщо його власник-підприємець перебуває на загальній системі оподаткування. Якщо при кафе, що вже відкрилося, облаштовується літній майданчик, окремий патент не потрібний. Підтвердження цього міститься і в консультації податківців, розміщеній у розділі 120.03 ЄБПЗ.

Також не потрібен торговий патент єдиноподатникам.

Довідкова інформація (довідка)

¹ Дія Порядку № 210 поширюється на підприємців (пункт 1 Порядку № 210).