На замітку
«Дітям до 16…», або «Комендантська година» для неповнолітніх
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про порядок перебування дітей у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування у нічний час» від 16.05.2013 р. № 243-VII
Перш за все зауважимо, що норми цього Закону стосуються всіх закладів дозвілля і громадського харчування.
У деяких українських містах (зокрема, Сімферополі, Житомирі та Ялті) сесіями місцевих рад було прийнято рішення про обмеження перебування дітей віком до 16 років у громадських місцях і на вулицях (тобто поза власним будинком) без супроводу батьків з 22:00 до 06:00.
Тепер же депутати вирішили врегулювати це питання на державному рівні, видавши відповідний Закон № 243.
На відміну від своїх місцевих аналогів, Закон № 243 передбачає обмеження в частині перебування неповнолітніх у зазначений час лише в закладах сфери розваг та громадського харчування.
Так, Закон про охорону дитинства доповнено статтею 201,згідно з якою діти віком до 16 років з 22:00 до 06:00 зможуть перебувати в розважальних закладах та закладах громадського харчування тільки в присутності хоча б одного з батьків або іншого законного представника дитини, або особи, яка супроводжує і несе за неї персональну відповідальність.
У свою чергу власники та посадові особи таких закладів зобов’язані вжити заходів щодо недопущення неповнолітніх без супроводу дорослих до свого закладу в зазначений час. Для цього власники закладів (безпосередньо або через уповноважених осіб, якими цілком можуть бути охоронці або адміністратори) у період з 22:00 до 06:00 мають вимагати у відвідувачів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку (паспорт, посвідчення водія тощо). Зрозуміло, що в посадовій інструкції такого уповноваженого співробітника слід буде прописати відповідні повноваження.
При цьому Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено новою статтею 1801,в якій установлено відповідальність за порушення зазначених вище вимог. Так, власників/посадових осіб закладів, до яких впустили неповнолітнього без супроводу батьків (відповідальної особи), штрафуватимуть у розмірі від 20 до 50 нмдг (від 340 до 850 грн.). Якщо протягом року порушення повториться, штраф становитиме від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.).
Закон № 243 набуває чинності з дня, наступного за днем його опублікування. На момент підготовки номера Закон ще не опубліковано.
Підприємці-роботодавці обкладатимуть декретні ЄСВ «зверху» і «знизу»
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії» від 14.05.2013 р. № 231-VII
Нещодавно Верховна Рада України ухвалила Закон № 231, що зобов’язав усіх роботодавців, у тому числі й підприємців на будь-якій системі оподаткування, обкладати ЄСВ ще й допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, яка повністю виплачується за рахунок Фонду «тимчасової непрацездатності» (декретні).
Цей Закон уже підписано Президентом України. Набути чинності він повинен з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування. Отже, вже з 1 липня 2013 року діятимуть нові правила оподаткування декретних (детальніше їх розглянемо у наступному номері).
На наш погляд, у питанні, з якого моменту обкладати ЄСВ декретні, потрібно орієнтуватися на дату початку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, а не на місяці, на які вона припадає. Наприклад, якщо відпустка починається в червні і в цьому ж місяці працівниця надасть листок непрацездатності, то оподатковувати декретні не потрібно. Також сподіваємося, що незабаром цей нюанс буде розглянутий в офіційних роз’ясненнях представників Пенсійного фонду.
Що стосується ставок ЄСВ, то вони будуть такими ж, як і для звичайних лікарняних:
— 33,2 % у частині нарахувань «зверху»;
— 2 % у частині утримань «знизу».
Мета такого нововведення — включити період декретної відпустки працівниці (у загальному випадку 126 календарних днів) до стажу для отримання пенсії.
Зауважимо, що, незважаючи на добрі наміри такого нововведення, для підприємців-роботодавців, які мають у штаті майбутніх мам, воно стане істотним «навантаженням».
Узяття на податковий облік підприємців та «незалежних професіоналів»: своєчасні корективи
Наказ Мінфіну від 27.03.2013 р. № 427
Мінфін уніс корективи до Порядку обліку платників податків і зборів. Найбільш вагомі з них стосуються податкової реєстрації підприємців (ФОП) та «незалежних професіоналів».
Так, доопрацьовано процедуру взяття на облік підприємців в органах ДПС: вона в будь-якому разі проводиться без участі підприємця. Згадку про те, що підприємець може за своїм бажанням подавати до органу ДПС заяву за ф. № 5-ОПП для взяття на облік, вилучили. Пояснюється це тим, що така «ініціативність» не вписується в оновлену торік процедуру держреєстрації підприємців, згідно з якою взяття на облік у податковому органі відбувається до видачі виписки з Держрєєстру. Грубо кажучи, держреєстрація відбувається за принципом «2 в 1» (включає у тому числі взяття на облік у контролюючих органах).
Крім того, у Порядку врахували зміни до Закону про відновлення платоспроможності боржника, згідно з якими арбітражні керуючі повинні здійснювати діяльність як «незалежні професіонали» (див. Закон № 4212-VI), тоді як раніше могли діяти і фактично діяли як підприємці на єдиному податку.
Міндоходів визнає можливість бути одночасно «незалежним професіоналом» (зокрема, арбітражним керуючим, адвокатом) і підприємцем. Тобто зніматися з підприємницької реєстрації не обов’язково. Важливою умовою при цьому (для дотримання тих самих норм Закону про відновлення платоспроможності боржника) є те, що підприємницька діяльність не повинна бути пов’язана з незалежною професійною (див. консультації з розділу 320.01 ЄБПЗ).
Відповідні зміни бачимо і в Порядку. Якщо підприємець одночасно здійснює незалежну профдіяльність, то він перебуває на обліку як підприємець, але при цьому з ознакою «незалежного професіонала». У такому разі фізособа подає заяву за ф. № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує її право на здійснення незалежної профдіяльності.
Пенсія за вислугу років: єдиноподатник-пенсіонер не звільняється від сплати ЄСВ за себе
Лист ПФУ від 10.01.2013 р. № 28478/Д-4
ПФУ фактично продублював свого минулорічного листа від 28.02.2012 р. № 4691/03-20 і традиційно стверджує, що єдиноподатник, який отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, повинен сплачувати ЄСВ за себе на загальних підставах.
Пояснюється це тим, що від сплати ЄСВ за себе звільняються єдиноподатники — пенсіонери за віком (частина 4 статті 4 Закону про ЄСВ), серед яких ПФУ готовий бачити лише осіб, які вийшли на пенсію після досягнення віку 60 років з урахуванням перехідних норм для жінок (стаття 26 Закону № 1058-IV).
Така позиція не зовсім коректна (до звільнених належать і особи, які вийшли на пенсію за віком на пільгових підставах). Проте в частині основного свого висновку (див. абзац перший) ПФУ формально має рацію.
Коли в оголошенні про вакансії можна зазначити, що потрібні лише чоловіки
Лист Мінсоцполітики від 21.03.2013 р. № 69/021/150-13
Пункт 3 статті 11 Закону про зайнятість населення забороняє роботодавцям в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі. Порушення цієї вимоги загрожує штрафом у 10-кратному розмірі мінзарплати за частиною 3 статті 241 Закону про рекламу (на сьогодні — 11470 грн.).
Конкретного переліку такої специфічної роботи в чинному законодавстві немає. У той же час воно містить норми, що обмежують застосування праці жінок у деяких випадках. Зокрема, стаття 174 КЗпП і стаття 10 Закону про охорону праці забороняють застосування праці жінок:
— на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці (Перелік таких робіт затверджений наказом МОЗ від 29.12.93 р. № 256);
— на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного і побутового обслуговування).
Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує граничні норми, встановлені для них наказом МОЗ від 10.12.93 р. № 241.
У листі згадується також про недопустимість праці жінок у нічний час (стаття 175 КЗпП), за винятком тих галузей, де це спричинено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
З усього цього можна зробити висновок про те, що пропозиція роботи конкретно особам чоловічої статі можлива в оголошеннях (рекламі) про підбір персоналу на вакансії, передбачені Переліком № 256, а також на вакансії, що передбачають роботу під землею (крім виконання нефізичних робіт або робіт із санітарно-побутового обслуговування) або роботу з підіймання ваги понад установлені для жінок норми.
Що стосується робіт, які можуть виконуватися виключно особами жіночої статі, то законодавство переліку таких робіт не містить. Тому в оголошеннях (рекламі) про вакансії краще не зазначати про приймання на якусь роботу лише жінок.
Узгодження режиму роботи об’єктів сфери обслуговування з органами місцевого самоврядування: чи обов’язкове воно?
Лист Держслужби України з питань регуляторної політики і розвитку підприємництва від 18.04.2013 р. № 3414
Повноваження органів сільських, селищних, міських рад установлювати за узгодженням із власниками зручний режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ і організацій сфери обслуговування (незалежно від форм власності) передбачені підпунктом «б» пункту 4 статті 30 Закону про місцеве самоврядування. У той же час згідно з пунктом 13 Порядку здійснення торговельної діяльності і правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів встановлення режиму роботи органами місцевого самоврядування можливо лише для тих торговельних об’єктів і закладів ресторанного господарства, які належать до комунальної власності.
Виходячи з цих норм, Держпідприємництва дійшов висновку про те, що узгодження зручного режиму роботи підприємств, установ і організацій сфери обслуговування має відбуватися шляхом звернення з проханням про таке узгодження органів сільських, селищних, міських рад до власників таких підприємств, установ, організацій, а не навпаки!
Беручи ж до уваги той факт, що законодавство не надає органам місцевого самоврядування жодних дозвільних повноважень, а також з урахуванням того, що відносини за погодженням режиму роботи не підпадають під дію Закону про дозвільну систему, а саме узгодження не міститься в Переліку документів дозвільного характеру, затвердженому Законом України від 19.05.2011 р. № 3392-VI, підприємства сфери обслуговування, які не належать до комунальної власності, мають право встановлювати режим роботи самостійно. При цьому в передбачених законодавством випадках орган місцевого самоврядування звертається до таких суб’єктів з метою узгодження встановленого режиму роботи з обов’язковим дотриманням останніми особливостей продажу окремих груп продовольчих і непродовольчих товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства.
За відсутності технічної можливості відведення спецмісця для куріння в приміщенні його можна обладнати на вулиці
Лист МОЗ від 11.04.2013 р. № 05.01-14-А-3344/3601-зв
Лист стосується обладнання спецмісць для куріння в приміщеннях підприємств, установ і організацій усіх форм власності. Маються на увазі звичайні підприємства, не пов’язані з обслуговуванням населення.
Дотримуючись нових вимог Закону про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення від 22.09.2005 р. № 2899-IV (далі — Закон № 2899) МОЗ зазначає: власники, уповноважені ними особи або орендарі відповідних приміщень (споруд) зобов’язані відводити спецмісця для куріння. До 17.12.2012 р., нагадаємо, практика йшла таким шляхом, що обладнання спецмісць було справою добровільною, і керівник мав право встановити повну заборону на куріння по всьому підприємству.
Зараз маємо дещо інші вимоги законодавства. У зв’язку з цим МОЗ зазначає: якщо відвести спецмісця для куріння в приміщенні неможливо, то, як вихід, можна обладнати місце для куріння за межами приміщення в будь-якій невеликій споруді (наприклад, під навісом біля будинку тощо). У такому місці потрібно у звичайному порядку розмістити графічний знак і текст «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!».
Цікаво, що МОЗ зняв із себе відповідальність за незастосування санкцій у цьому випадку і запропонував звернутися за роз’ясненнями до Мінрегіонбуду та Держінспекції по захисту прав споживачів.
У зв’язку з цим нагадаємо, що з 17.12.2012 р. санкції за порушення «антитютюнового» законодавства передбачені абзацом 12 частини 2 статті 20 Закону № 2899 і становлять від 1 тис. до 10 тис. грн. Повноваженнями щодо їх застосування наділені органи Держінспекції по захисту прав споживачів, а штрафування суб’єктів господарювання податківцями згідно зі статтею 17 Закону № 481/95 за необладнання спецмісць для куріння та нерозміщення наочної інформації, що широко практикувалося, кануло в Лету.
«Ювелірні війни» — подробиці: реєструватися ювелірам у ДПСУ до затвердження Порядку реєстрації чи ні?
Проблема стосується суб’єктів, які займаються, зокрема:
— виготовленням та ремонтом ювелірних виробів і побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;
— торгівлею (оптовою, роздрібною, комісійною) дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;
— обміном готових ювелірних виробів і побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння на брухт дорогоцінних металів;
— ломбардною діяльністю з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Нагадаємо, Законом № 5463-VI було підкориговано абзац 7 пункту 9 статті 1 Закону України «Про держрегулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння і контроль за операціями з ними» (далі — Закон № 637/97-ВР), згідно з яким з 02.12.2012 р. суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камін-ням, напівдорогоцінним камінням, підлягають обов’язковій реєстрації в Державній пробірній службі України (ДПСУ). Свого роду замінник колись відмінного ліцензування «дорогоцінної» діяльності.
У зв’язку з цим посипалися запитання від ювелірів: які документи потрібно подавати для реєстрації, в які строки вона проходить і чи не штрафуватимуть за здійснення діяльності без реєстрації згідно з абзацом 4 пункту 4 статті 22 Закону № 637/97-ВР (від 20 до 100 нмдг (340 — 1700 грн.))?
Слід зазначити, що для врегулювання цього питання Мінфін розробив проект наказу «Про затвердження Порядку обліку, створення та ведення реєстру суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням», який розміщено на офіційному сайті ДПСУ (http://www.assay.gov.ua).
Відповідний проект наказу Мінфіну від 08.04.2013 р. № 465 було подано на реєстрацію до Мін’юсту, проте він був повернений без держреєстрації для доопрацювання (ми про це писали в минулому номері «ВД» на с. 3).
Тобто поки що цей документ, як і раніше, перебуває у стадії розробки.
У той же час позиція ДПСУ така, що реєструватися потрібно, не чекаючи, коли цей документ буде зареєстровано в Мін’юсті і він набуде чинності нормативно-правового акта. На думку пробірників, Закон № 637/97-ВР не посилається на будь-які додаткові підзаконні акти, що встановлюють порядок ведення обліку і реєстрації ювелірів, і не містить умов для реєстрації (наявність форм і методів). Порядок розроблено, так би мовити, добровільно з метою уніфікації підходів до реєстрації. Тому наявність або відсутність затвердженого Порядку жодним чином не впливає на обов’язок суб’єктів господарювання реєструватися. За нереєстрацію «ювеліри-порушники» будуть оштрафовані.
Як повідомляє ДПСУ, реєструватися можна за декларативним принципом протягом 1 — 2 днів.
Зауважимо, що позиція ДПСУ спірна, на що, зокрема, звертають увагу профільні організації ювелірів. І якщо вже погодитися з тим, що реєстрацію проходити слід до затвердження Порядку, то в такому разі суб’єкту господарювання досить подати лише заяву про внесення до реєстру ювелірів.
