Сплата екоподатку, якщо в будівлі є котел
ЗАПИТАННЯ. Підприємець на загальній системі для обігріву будівлі використовує побутовий газовий котел. Чи потрібно йому в цьому випадку сплачувати екологічний податок?
ВІДПОВІДЬ. Отже, якщо у підприємця при провадженні діяльності (на будьякій системі оподаткування) відбуваються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема стаціонарними джерелами забруднення, то він повинен сплачувати екологічний податок (далі — екоподаток) (пункт 240.1 ПКУ).
Згідно з підпунктом 14.1.230 ПКУ стаціонарне джерело забруднення — це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, який зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Опалювальний котел за своїми характеристиками саме й належить до таких агрегатів, а отже, за його наявності підприємцю доведеться сплачувати екоподаток. Він визначається виходячи з об’єкта оподаткування та ставок, наведених у статті 243 ПКУ (з 1 по 3 січня 2013 року застосовуються ставки 2012 року, а з 4 січня 2013 року — діючі ставки).
Згідно з підпунктом 242.1.1 ПКУ об’єктом і базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Зауважимо, що під обкладення екоподатком підпадають лише фактичні викиди стаціонарних джерел забруднення при їх використанні (експлуатації). Якщо йдеться про котли, то екоподаток розраховуватиметься в період його фактичної роботи — опалювальний сезон, виходячи з обсягу забруднюючих речовин, які утворюються та викидаються в атмосферне повітря при згорянні палива.
Розрахунок екоподатку здійснюють за формулою, наведеною в пункті 249.3 ПКУ. Для цього потрібно мати дані про фактичний обсяг викиду кожної забруднюючої речовини в тоннах. Джерелом таких відомостей є дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом забруднення.
Отримання такого дозволу залежно від групи, до якої належить джерело забруднюючих речовин, передбачено нормами статті 11 Закону про атмосферу. Для класифікації стаціонарних джерел забруднення існує три групи. Для об’єктів, що належать до першої групи, дозвіл видається Мінприроди, а щодо другої та третьої — місцевими органами. Опис характеристик для класифікації об’єктів за групами та переліки документів, які потрібні для отримання дозволу, можна знайти в Інструкції № 108:
а) перша група — об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне обладнання, на яких повинні запроваджуватися найкращі доступні технології та методи управління. Для них необхідні документи, передбачені розділом 2 Інструкції № 108;
б) друга група — об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного обладнання, на яких повинні запроваджуватися найкращі доступні технології та методи управління, — документи, передбачені розділом 2 (за винятком пунктів 2.11, 2.15) Інструкції № 108;
в) третя група — об’єкти, які не належать до першої та другої груп, — документи, передбачені розділом 2 (за винятком підпунктів 2.3.1 — 2.3.5, 2.7.2, пунктів 2.8, 2.10, 2.11, 2.14 — 2.16) Інструкції № 108.
Зауважимо, що для підготовки всіх необхідних документів слід залучити спеціальну організацію, яка займається цими питаннями (у них обґрунтовуються обсяги викидів, їх види тощо).
Проте, як випливає з роз’яснень податківців в Єдиній базі податкових знань, сплачувати екоподаток потрібно незалежно від того, є у суб’єкта дозвіл чи немає. Тому якщо підприємець з початку використання котла не сплачував екоподаток, то йому доведеться сплатити його за періоди, що минули.
Водночас у підприємця може виникнути запитання: чи можна розрахувати суму екоподатку, якщо немає дозволу, а отже, необхідних даних?
Допомогти в цьому випадку може паспорт на опалювальний прилад і газовий лічильник, де зазначається кількість спожитого газу за звітний період. Однак у цьому випадку в паспорті має бути зазначена залежність між витратами палива та обсягом забруднюючих речовин, що викидаються, в іншому випадку він для розрахунків не підійде і все ж таки доведеться отримати дозвіл.
Нарахувати суму екоподатку, що підлягає сплаті, потрібно в податковій декларації — її форму затверджено наказом № 1010. Звітним періодом з екоподатку є квартал, причому декларація складається окремо за кожний квартал (без використання наростаючого підсумку). Подається вона протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу. Екоподаток сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації (стаття 250 ПКУ).
Декларація з екоподатку подається до податкового органу за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення (пункт 250.2 ПКУ). Відповідно сюди ж перераховуються суми екоподатку.
При цьому якщо місце розміщення стаціонарного джерела забруднення або місце розміщення відходів перебуває у віданні однієї податкової, а підприємець перебуває на обліку в іншій, йому згідно з пунктом 250.8 ПКУ доведеться складати два примірники декларації з екоподатку:
— один (оригінал) — для податківців за місцем знаходження об’єкта забруднення;
— другий (копію) — для податківців за місцем обліку підприємця (тобто за місцем проживання).
Якщо підприємцю потрібно сплатити суму екоподатку за минулі періоди, то йому необхідно буде донарахувати їх у поточній декларації за звітний квартал і сплатити штраф у розмірі 5 % або, не чекаючи кінця кварталу, подати уточнюючу декларацію та сплатити штраф у розмірі 3 %, а також за будьякого способу виправлення доведеться нарахувати й пеню. Крім того, підприємцю доведеться сплатити і штрафні санкції за неподання звітності за минулі періоди у розмірі 170 грн. за кожне неподання декларації (пункт 120.1 ПКУ).
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755VI.
Закон про атмосферу — Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707XII.
Інструкція № 108 — Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадянпідприємців, затверджена наказом Мінприроди від 09.03.2006 р. № 108.
Наказ № 1010 — наказ ДПАУ «Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку» від 24.12.2010 р. № 1010.
