Слово державним органам. Будь-які помилки у формі № 1ДФ загрожують податковому агенту штрафом у розмірі 510 грн.

Будь­які помилки у формі № 1ДФ загрожують податковому агенту штрафом у розмірі 510 грн.

ЗАПИТАННЯ. Яка застосовується відповідальність до податкового агента у разі подання ним уточнюючого податкового розрахунку за ф. № 1ДФ, якщо виявлена помилка не впливає на показники, які зазначені у графах 3, 3а, 4 та 4а, зокрема, уточнюються реквізити підприємства, вносяться зміни до номера облікової картки найманого працівника, ознаки доходу?

ВІДПОВІДЬ. Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755­VI, із змінами та доповненнями (далі — ПКУ), особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлено статтею 50 ПКУ. Згідно із пунктом 50.1 статті 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь­який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 розділу II ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Враховуючи те, що помилка, яка виявлена платником податку, не впливає на показники, які зазначені у графах 3, 3а, 4 та 4а податкового розрахунку за ф. № 1ДФ, зокрема, вносяться зміни до номера облікової картки найманого працівника або змінюється ознака доходу, або до реквізитів підприємства, то до податкового агента застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, які передбачені пунктом 119.2 статті 119 ПКУ.

Коментар редакції

На сторінках нашого видання вже розглядалося питання про те, чи завжди до податкового агента повинен застосовуватися штраф у розмірі 510 грн. за помилки, допущені при заповненні форми № 1ДФ («ВД», 2012, № 9, с. 19). Ураховуючи деякі роз’яснення представників ДПСУ та інших фахівців держорганів, ми дійшли висновку, що штраф повинен застосовуватися тільки при помилках, що зачіпають дані про суми доходів і ПДФО. Проте ДПСУ надало нове роз’яснення в Єдиній базі податкових знань (далі — ЄБПЗ), де наполягає на тому, що уникнути цього штрафу не можна навіть при незначних помилках (неточностях), хоча, на наш погляд, із цим можна й посперечатися.

Отже, форма № 1ДФ — це щоквартальна податкова декларація, яку надають роботодавці, замовники за цивільно­правовими договорами, орендарі та інші податкові агенти, що здійснювали виплати фізособам.

Не зобов’язані подавати форму № 1ДФ тільки підприємці, які у звітному кварталі взагалі не нараховували доходи та не робили виплати фізичним особам (у тому числі підприємцям) і не мають най­маних працівників.

Стисло нагадаємо правила заповнення основної частини форми № 1ДФ. Отже, в її графах наводяться такі дані:

— 1 — порядковий номер запису (рядка);

— 2 — реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта фізичної особи, яка від нього відмовилася та має відмітку в паспорті;

— 3а — дохід, нарахований фізичній особі за звітний квартал;

— 3 — сума фактично виплаченого платнику податку у звітному кварталі доходу. При цьому заробітна плата, що виплачується в установлені строки в наступному місяці, відображається за той період, в якому її було нараховано;

— 4а — сума ПДФО, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку, згідно з чинним законодавством;

— 4 — сума ПДФО, фактично перерахованого протягом звітного кварталу до бюджету (якщо заробітна плата виплачується регулярно, то в цій графі відображається сума утриманого протягом кварталу податку, у тому числі й за останній місяць кварталу, що підлягає перерахуванню до бюджету в наступному місяці);

— 5 — ознака доходу відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного в додатку до Порядку № 1020;

— 6, 7 — дати прийому та звільнення з роботи. Заповнюються тільки на тих фізичних осіб, які у звітному кварталі приймалися на роботу (графа 6) або звільнялися з місця роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного кварталу, але отримували доходи у звітному періоді (графа 7);

— 8 — ознака ПСП згідно з Довідником ознак, наведеним у додатку до Порядку № 1020;

— 9 — якщо подається новий звітний або уточнюючий розрахунок (форма № 1ДФ). Ознака «0» зазначається в тому випадку, якщо рядок потрібно ввести, а ознака «1» — якщо рядок потрібно виключити.

Як бачимо, для звітної форми № 1ДФ інформація про суми виплачених доходів і ПДФО наводиться саме у графах 3а, 3, 4а, 4. Якщо підприємець — податковий агент допустить помилки саме в цих графах, то вони можуть призвести до викривлення інформації про доходи, а також заниження суми ПДФО.

Що стосується відомостей, які наводяться в решті граф, то допущені в них помилки, швидше, належать до неточностей. За своєю суттю вони не призведуть до несвоєчасного надходження або недоплати ПДФО до бюджету.

Оскільки форма № 1ДФ має статус податкової декларації, зазначені в ній суми ПДФО є узгодженими сумами податкових зобов’язань. Тому відповідно до норм ПКУ в разі неповної або несвоєчасної сплати вони повинні стягуватися до бюджету разом зі сплатою штрафів і пені. Якщо підприємець самостійно виявить заниження ПДФО і подасть уточнюючий розрахунок, то заплатить штраф у розмірі 3 %.

Проте за порушення, пов’язані з формою № 1ДФ, пунктом 119.2 ПКУ передбачений ще і спеціальний штраф у розмірі 510 грн.^{довідка 1}, а саме за:

— неподання;

— подання з порушенням установлених строків;

— подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками.

На думку представників податкового органу та на підставі наданого роз’яснення в ЄБПЗ, цей штраф загрожує податковому агенту:

— незалежно від того, подасть він форму № 1ДФ з правильними даними під час самовиправлення або податківці виявлять помилки при перевірці. Розмір штрафу в обох випадках буде однаковим — 510 грн.;

— за недостовірні відомості або помилки, до яких належать будь­які неточності, у тому числі інформація, що не вплинула на суму податкового зобов’язання з ПДФО, що підлягає сплаті (не міститься у графах 3а, 3, 4а, 4).

Водночас деякі фахівці профільних держорганів дотримуються менш фіскальної позиції. Наприклад, на думку головного консультанта секретаріату Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Тетяни Добродій, помилки, що не впливають на показники, зазначені у графах 3, 3а, 4 і 4а, не повинні призводити до зазначеного штрафу (наприклад, неправильний ідентифікаційний номер працівника або ознака доходу) («Праця і зарплата», 2012, № 12, с. 20).

Ми повністю поділяємо такий підхід, а крім того, вважаємо, що штраф згідно з пунктом 119.2 ПКУ не повинен застосовуватися, якщо податковий агент самостійно виявив помилку і виправив її в уточнюючому розрахунку (до початку перевірки податкового органу). За логікою, після того як податковий агент виправить помилку у формі № 1ДФ, надані дані про суми виплачених доходів стануть уже достовірними, без помилок.

Також як аргумент можна навести й загальний принцип виправлення помилок, закладений у ПКУ. Цей механізм передбачає, що самостійне виправлення помилок платником звільняє від застосування штрафних санкцій, передбачених главою 11 розділу II ПКУ (куди входить і пункт 119.2 ПКУ).

У свою чергу зі своїм фіскальним підходом податківці змушують «сміливих» підприємців просто не виправляти помилки у формі № 1ДФ, а діяти за принципом «не факт, що виявлять помилку».

Насамкінець зазначимо, що шанси оскаржити штраф згідно з пунктом 119.2 ПКУ при неточностях, що не впливають на суму ПДФО, і самовиправленні досить високі. Тому ми б рекомендували підприємцям, до яких уже було застосовано штрафні санкції за самостійне виправлення аналогічних помилок у формі № 1ДФ, сміливо звертатися до суду.

Довідкова інформація (довідка)

¹ Ті самі дії, здійснені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть накладення штрафу у розмірі 1020 грн. Що стосується повторності, то якщо застосувати аргументи листа ДПАУ від 31.03.2011 р. № 6319/6/12­0216, зроблені щодо штрафу згідно зі статтею 123 ПКУ, повторним вважатиметься тільки однотипне порушення, а не будь­яке порушення, що дає підстави для застосування штрафу за відповідною статтею ПКУ. У випадку з формою № 1ДФ можна зробити такий висновок: якщо штраф згідно зі статтею 119 ПКУ було застосовано, наприклад, за несвоєчасне подання і після цього податковий агент подає розрахунок своєчасно, але з помилками, штраф усе одно має становити 510 грн., а не 1020 грн., як коли б порушення було повторним.

Документи консультації

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755­VI.

Порядок № 1020 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020.