На замітку
Звіт про прийнятих працівників (ф. № 5-ПН) уже не подається
Наказ Мінсоцполітики від 18.03.2013 р. № 123
У зв’язку з набуттям чинності з 01.01.2013 р. Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI наказом, що коментується, Мінсоцполітики скасувало чотири своїх нормативних документа:
1) наказ «Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного» від 20.11.2000 р. № 308»;
2) наказ «Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних» від 10.01.2001 р. № 1;
3) наказ «Про затвердження Порядку та строків надання дотації роботодавцю для забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем» від 25.02.2008 р. № 82;
4) наказ «Про затвердження форми звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників» та інструкції щодо її заповнення» (далі — наказ № 279) від 14.07.2011 р. № 279.
Скасування наказів, що затверджують порядки виплат відповідних допомог, зумовлено тим, що після набуття чинності Законом про зайнятість його нормами не передбачено надання таких виплат. Після набуття чинності Законом про зайнятість виплати дотацій узагалі не передбачено — її замінила компенсація роботодавцям частини сплачуваного ними єдиного внеску на зарплату окремим категоріям працівників (50 %, 100 %). Водночас і сьогодні ще продовжують фінансуватися договори на надання дотацій, які було укладено до 2013 року.
Що стосується скасування форми № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників», то і після оновлення законодавства про зайнятість вимога подавати інформацію про прийняття на роботу працівників збережена в абзаці другому пункту 2 частини 2 статті 35 Закону № 1533. Цю функцію і після 01.01.2013 р. виконує форма № 5-ПН. А ось після скасування форми № 5-ПН аналогу цієї форми не буде. Не буде й строку для подання такої інформації, який до скасування наказу № 279 був визначений саме в ньому.
На заміну досі Мінсоцполітики нічого не запропонував. А тому з дати скасування форми № 5-ПН і до дати набуття чинності її наступником (а такий, судячи з усього, з’явиться) роботодавець не повинен подавати інформацію про прийнятих працівників.
Нагадаємо, що форма № 5-ПН повинна була подаватися до ЦЗ усіма роботодавцями, у тому числі й приватними підприємцями під час прийняття нового працівника (як основного, так і сумісника) не пізніше 10 календарних днів з дня прийняття працівника.
«Два в одному»: підприємць-єдиноподатник і він же найманий працівник сплачує ЄСВ двічі
Лист ПФУ від 22.03.2013 р. № 3774/К-2
У цьому листі ПФУ нагадав деякі нюанси сплати ЄСВ підприємцями на єдиному податку.
1. Єдиноподатник, який одночасно є найманим працівником (працює десь за трудовим договором), від сплати ЄСВ за себе як підприємець не звільняється (за винятком пенсіонерів та інвалідів).
Так, з одного боку, будучи найманим працівником, фізична особа має статус застрахованої особи. Нараховує, утримує, перераховує до бюджету ЄСВ з його зарплати в такому разі страхувальник-роботодавець.
З іншого боку, ця сама фізична особа, зареєстрована як ФОП на єдиному податку, виступає страхувальником щодо самої себе, тому самостійно нараховує, утримує та перераховує до бюджету ЄСВ за себе вже з підприємницьких доходів.
У Законі про ЄСВ немає норм, які б розглядали зазначені випадки як взаємовиключні. Тому ПФУ формально правий, коли стверджує, що ЄСВ у такому разі повинен сплачуватися і із зарплати, і з підприємницьких доходів (у випадку з єдиноподатником на фіксованій ставці незалежно від розміру доходу, що обкладається єдиним податком).
2. ПФУ наполягає на тому, що єдиноподатник повинен сплачувати ЄСВ за себе навіть за час відпустки (один календарний місяць на рік) і хвороби (30 і більше календарних днів), підтвердженої копією листка непрацездатності. Аргументом тут є те, що єдиноподатник у такий період залишається суб’єктом спрощеної системи оподаткування. Про це ПФУ зазначав і раніше у своєму листі від 02.04.2012 р. № 7619/03-30. Заперечити тут також нічим.
Нагадаємо, що сплачувати ЄСВ єдиноподатник за себе (крім пенсіонерів і інвалідів) повинен тепер уже щоквартально виходячи із суми не менше мінімального страхового внеску. Квартальний платіж за I квартал, так само як і за II, III квартали 2013 року, становить 1194,03 грн. (1147 грн. х 3 х 34,7 %), а за IV квартал — 1218,66 грн. ((1147 грн. х 2 + + 1218 грн.) х 34,7 %).
Дохід підприємця-єдиноподатника від продажу нерухомості: замість єдиного податку — ПДФО
Лист ДПС у м. Києві від 13.03.2013 р. № 2411/10/17-4-15
Податківці вкотре зазначають, що суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (пункти 1 і 2 ст. 325 ЦКУ). При цьому такого суб’єкта права власності, як фізична особа — підприємць ЦКУ, не виділяє.
А звідси вже знайомий нам висновок: доходи фізичної особи — підприємця на єдиному податку від продажу нерухомого майна, що належить на праві власності фізичній особі і використовується в її господарській діяльності, не включаються до доходу, що обкладається єдиним податком. Це підтверджує пряма норма підпункту 1 пункту 292.1 ПКУ.
Інакше кажучи, такий дохід не розцінюється як підприємницький та єдиним податком не обкладається, а вважається «громадянським» доходом фізичної особи та обкладається ПДФО за правилами статті 172 ПКУ як у випадку зі звичайним громадянином.
Перевірочні нюанси від ДПСУ: подання заперечень, витребування калькуляцій і не лише
Лист ДПСУ від 29.03.2013 р. № 1870/А/22-2314
У цьому листі розглянуто низку запитань щодо перевірок підприємств і підприємців органами ДПСУ. Так, зокрема, в документі, що коментується, були зроблені такі висновки:
1. Пункт 86.7 ПКУ надає право платнику податків у разі незгоди з висновками або фактами, викладеними в акті перевірки (довідці), подати свої заперечення до органу ДПС. Для цього виділяється 5 робочих днів з дня отримання акта (довідки).
Такий же строк надається для подання до контролюючого органу, який призначив перевірку, документів, визначених в акті перевірки як відсутні (пункт 44.7 ПКУ).
За роз’ясненням ДПСУ, перебіг 5-денного строку, визначеного пунктами 44.7 і 86.7 ПКУ, починається з дня отримання акта, уключаючи такий день.
Хоча висновок цей є спірним. Наприклад, частина 1 статті 69 Цивільно-процесуального кодексу України приписує відлічувати перебіг процесуального строку з дня, наступного за відповідною календарною датою або настанням події, з якою пов’язаний його початок. Отже 5-денний строк логічно відлічувати з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
2. Нещодавно Мінфін підтверджував свій висновок про те, що калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, що зайвий раз свідчить на користь того, що надавати її перевіряючим платник не зобов’язаний.
3. ДПСУ зазначає, що виставка є рекламним заходом. Для цілей застосування податкових норм слід керуватися визначенням «спеціальні виставкові заходи», яке міститься у статті 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР. Зокрема, це є актуальним у контексті відображення витрат на рекламні заходи.
Спільна діяльність за участі фізичних осіб: «формула» співробітництва
Лист ДПСУ від 19.03.2013 р. № 4256/6/18-3115
Можливі такі варіанти об’єднання діяльності між суб’єктами господарювання без утворення нової юридичної особи:
1. ФОП + юридична особа — платник податку на прибуток. З юридичної та податкової точки зору тут все «складається»: договір про спільну діяльність береться на облік в органах ДПС, а оподаткування результатів діяльності здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених для спільної діяльності (див. пункт 153.14 ПКУ).
2. ФОП + ФОП. Юридично тут все добре, у ЦКУ немає обмежень щодо участі у спільній діяльності фізичних осіб — підприємців, у тому числі й щодо участі виключно фізичних осіб без залучення юридичних осіб. Водночас оподаткування спільної діяльності передбачає обов’язкову сплату податку на прибуток (за ставкою 21 %), що встановлено «прибутковим» розділом III ПКУ. Таким чином, у разі укладення договору про спільну діяльність між платниками та неплатниками податку на прибуток особою, уповноваженою вести облік, може бути лише особа, яка є платником податку на прибуток. З цього випливає, що для організації спільної діяльності приватному підприємцю необхідна участь юридичної особи.
