На замітку. Індексуємо зарплату за травень 2013 року

На замітку

Декларація з єдиного податку за I квартал — за старою формою

З урахуванням сталої практики ДПСУ в частині запровадження нових форм звітності ми все ж таки припускали, що нові форми декларацій з єдиного податку (ЄП) необхідно буде застосовувати починаючи зі звіту за I квартал 2013 року (див. «ВД», 2013, № 7, с. 8).

Проте ДПСУ вирішила виконати приписи абзацу 2 пункту 46.6 ПКУ. На сайті ДПС Києва розміщено публікацію, в якій зазначається: податкова декларація платника єдиного податку — підприємця за формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 07.11.2012 р. № 1159 (набув чинності з 08.01.2013 р.), подаватиметься платниками за II квартал 2013 р.(правильніше говорити — за півріччя).

Формально цю публікацію адресовано лише підприємцям групи 3, хоча за логікою підхід до всіх єдиноподатників має бути однаковий (крім групи 1 і 2 ЄП — для них звітним періодом є рік).

Отже, за I квартал єдиноподатникам потрібно відзвітувати (не пізніше 13.05.2013 р., тобто податківці вбачають тут можливим «святково-вихідне» перенесення) за старою формою, затвердженою наказом Мінфіну від 21.12.2011 р. № 1688 без урахування змін.

Ми пам’ятаємо про проблему, з якою стикнулися платники груп 5 і 6 під час заповнення декларації за I квартал. Річ у тім, що ставки єдиного податку для цих груп зменшилися з 7 до 5 % для випадку зі сплатою ПДВ і з 10 до 7 % — для випадку без сплати ПДВ з 04.01.2013 р., тобто всередині звітного періоду.

Для таких платників думка податківців лише на руку: декларацію за I квартал їм потрібно буде заповнювати в той самий спосіб, що й декларацію за 2012 рік. Нагадаємо, що податківці в листах від 10.01.2013 р. № 246/7/17-1217 і від 29.01.2013 р. № 19/7/15-2217Є пропонували подавати до декларації додаток у довільній формі. У такому додатку платники саме й зможуть самостійно сформувати рядки для відображення податкових зобов’язань з урахуванням диференційованих ставок.

«Видання (книга) вітчизняного виробництва»: ДПСУ виклала своє бачення терміна

Лист ДПСУ від 01.03.2013 р. № 1232/А/15-3114

Вкотре контролюючі органи відповідають на запитання: що вважати виданням (книгою) вітчизняного виробництва для цілей звільнення від обкладення ПДВ поставок такої продукції згідно з підпунктом 197.1.25 ПКУ?

На цю тему свого часу дискутували ДПСУ (лист від 29.08.2011 р. № 23177/7/15-3417-26), Держприкордонслужба (лист від 03.02.2012 р. № 11.1-1.2-15.1/986), Мін’юст (лист від 24.11.2011 р. № 711-0-2-11/8.2). При цьому Держприкордонслужба та Мін’юст обрали правильний, на нашу думку, шлях. Вони стверджували, що слід орієнтуватися на країну походження (виробництва) продукції, тобто вітчизняними (українськими) є видання (книги), вироблені (!) в Україні.

Далі ж Мінекономрозвитку у своєму листі від 22.11.2012 р. № 3812-05/43846-14 зазначило, що «відрізнити видання (книгу) українського виробництва від аналогічного іноземного виробу можна, насамперед, за ознакою суб’єкта видавничої справи (українського чи іноземного)». Інакше кажучи, орієнтиром у статусі «вітчизняності» продукції є «вітчизняність» її виробника.

У листі, що коментується, ДПСУ, очевидно, надихнулася таким підходом і дійшла висновку, що під терміном «видання (книга) вітчизняного виробництва» слід розуміти періодичні видання друкованих ЗМІ, книги, учнівські зошити, підручники та навчальні посібники, які виготовлені в Україні підприємствами, засновниками яких виступають лише українська(і) юридична(і) та/або фізична(і) особа(и).

Такий підхід коректним назвати не можна. Адже тоді виходить, якщо українські журнали (книги) українською мовою за допомогою українських виробничих потужностей видаються в Україні, однак при цьому засновниками такого підприємства є виключно або у тому числі іноземні особи, то вся продукція є іноземною, незважаючи на вітчизняні переваги.

Електронна податкова накладна: нюанси накладення ЕЦП

Лист ДПСУ від 04.03.2013 р. № 3341/6/15-3115, брошура ДПСУ від 04.04.2013 р.

1. Нещодавно ДПСУ вже визначилася з тим, що незалежно від суми ПДВ і номенклатури товару покупцю належить право вибору формату складання податкової накладної (ПН): паперового чи електронного. Якщо постачальник проігнорував побажання покупця отримати електронну ПН, то це є підставою для подання скарги.

Ці висновки не спростовано і в листі, що коментується.

2. Також ДПСУ приділила увагу особливостям накладення ЕЦП на ПН, розрахунок коректування до ПН (далі — РК) при їх реєстрації в ЄРПН.

3. Ще один важливий момент, на який звертає увагу ДПСУ. Важливо, щоб ЕЦП, що накладається на ПН або РК під час їх реєстрації в ЄРПН, і підпис, що скріплює ПН або РК, при їх видачі покупцю належали одній і тій самій особі. Якщо ж підписи належать різним посадовим особам, то це може розглядатися як порушення порядку реєстрації ПН або РК в ЄРПН.

Відповідно, у разі заміни посадової особи, якій делеговано право підпису ПН або РК, усі складені та підписані нею ПН або РК мають бути зареєст-ровані в ЄРПН до заміни посадової особи.

Регіональна мова може використовуватися при заповненні етикетки товарів, а також інструкції щодо їх застосування

Постанова КМУ від 04.03.2013 р. № 226

Поступово держоргани продовжують адаптувати свої нормативно-правові акти під норми Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI (далі — Закон № 5029.

Так, постановою, що коментується, Кабмін установив можливість суб’єкту господарювання на власний розсуд розміщувати на етикетці товарів або інструкції щодо їх застосування, поряд з текстом українською мовою, його переклад регіональною мовою, мовою меншин або іншою мовою (пункт 10¹ Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833; далі — Порядок № 833).

Таке формулювання норми усуває низку запитань. Зокрема, чи слід виконувати маркування товарів (інструкції щодо їх застосування) одночасно українською та регіональною мовами в обов’язковому порядку, чи ж це є лише правом товаровиробника?

Вважаємо, що це питання вирішилося, оскільки в пункті 10¹ Порядку № 833 прямо зазначено, що дублювання інформації іншою мовою, ніж державна, здійснюється за добровільним рішенням виробника. Отже, використання інших мов, крім української, залишається на розсуд виробника.

Крім цього, допускається переклад не лише регіональною мовою та мовою меншин, а й іншими мовами. Таким чином, не виникне проблем, якщо регіональна мова виробника та покупця не збігаються — може використовуватися будь-яка мова.

Скасовано форму «службового легкового» подорожнього листа

Наказ Держслужби статистики від 19.03.2013 р. № 95

З 14.08.2011 р. для підтвердження права перевезення пасажирів/вантажів не потрібна обов’язкова наявність подорожнього листа у водія легкового/вантажного автотранспортного засобу (Закон № 3565-VI).

Незважаючи на це, подорожні листи продовжують повсюдно використовуватися для підтвердження витрат на ПММ і господарських цілей використання автомобіля (для легкового авто — подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3, затвердженої наказом Держкомстату від 17.02.98 р. № 74).

Наказом, що коментується, Держкомстат почав приводити підзаконні акти у відповідність до Закону № 3565-VI і скасувала згаданий вище наказ № 74.

Отже, типова форма № 3 втратила статус первинного документа для обліку роботи службового авто. Однак це зовсім не означає, що тепер підтвердити витрати на ПММ, як того вимагає пункт 138.2 ПКУ, буде неможливо. Документувати госпоперації можна й потрібно за допомогою документа, що містить усі обов’язкові реквізити первинного документа (до таких належать: назва документа (форми); дата та місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Отже, форму первинного документа для обліку роботи авто можна розробити самостійно, при цьому більшу частину даних запозичити зі скасованої форми подорожнього листа. До речі, у такому документі й потрібно буде фіксувати результати медогляду водіїв.

Що стосується вантажних автоперевезень, то типова форма «вантажного» подорожнього листа № 2-ТН, затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату від 29.12.95 р. № 488/346, усе ще є чинною. Хоча не виключено, що незабаром і ці нормативні документи буде підкориговано.

Скорочення обігу виписок і витягів з Єдиного держреєстру: «зачистка» від КМУ

Постанова КМУ від 08.04.2013 р. № 233

З 01.01.2013 р. законодавець «зачистив» низку законів від вимог щодо подання до держорганів витягів/виписок з Єдиного держреєстру для підтвердження проходження держреєстрації (Закон № 5410-VI). Навіщо подавати держоргану інформацію, до якої він і так має доступ.

Сьогодні ж КМУ «зачистив» від цієї вимоги деякі підзаконні акти.

Зокрема, подавати виписку/витяг (їх копії) більше не потрібно для:

— отримання ліцензій на роздрібну торгівлю алкоголем і тютюновими виробами;

— реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб, які використовують найману працю інвалідів;

— отримання підприємцем допомоги на дитину до досягнення нею 3 років;

— продовження строків розрахунків за деякими ЗЕД-договорами;

— отримання ліцензії на створення об’єктів архітектури.

Податкові пільги: тепер за двома Довідниками

Листи ДПСУ від 29.03.2013 р. № 65/1 та № 65/2

Цього разу ДПСУ затвердила відразу два окремі Довідники податкових пільг станом на 01.04.2013 р.:

— Довідник податкових пільг, які є втратами доходів бюджету № 65/1;

— Довідник інших податкових пільг № 65/2.

Нагадаємо, Довідником потрібно керуватися при заповненні Звіту про суми податкових пільг (його форму наведено в додатку до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233).

Очевидно, на платників податків такий поділ Довідника ніяк не вплине. Про зміни у формі Звіту та порядку його подання поки не йдеться. Звіт, як і раніше, складається наростаючим підсумком з початку користування податковою пільгою до дати закінчення. Подається він щокварталу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду. Якщо суб’єкт не користується пільгами, Звіт не подається.

Березневий індекс — 100,0 %. Індексуємо зарплату за травень 2013 року

(Повідомлення Держстату України // «Урядовий кур’єр» від 09.04.2013 р. № 66)

За повідомленням Держстату України, загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2013 року становив 100,0 %. З урахуванням цього наведемо в таблиці індекси, які необхідно використовувати для індексації заробітної плати найманих працівників підприємця за травень 2013 року (у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у травні — 1147 грн.).

Для визначення індексу діємо за таким алгоритмом: дивимося, за який місяць працівнику востаннє підвищувалася заробітна плата або в якому місяці його було прийнято на роботу, якщо з того часу його заробітна плата не підвищувалася. У першому випадку беремо з наведеної далі таблиці індекс для відповідного місяця, в другому — спочатку дивимося дату прийняття на роботу. Якщо працівника було прийнято до 21.06.2012 р., то беремо місяць прийняття на роботу, якщо після цієї дати, то орієнтуємося на місяць, що передує прийняттю до підприємця.