Найманий працівник чи підприємець: як вигідно оформити реалізатора

Найманий працівник чи підприємець: як вигідно оформити реалізатора

Ситуація. Підприємець розширює свою діяльність, тому йому потрібно найняти працівника для торгівлі. Виникає запитання, як вигідно це зробити: оформити з громадянином трудовий договір чи зареєструвати його підприємцем? Який варіант краще для підприємця-роботодавця та для самого працівника і чи завжди є вибір?

Розбираємося.

Яна КЛИЖЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

Ні для кого не секрет, що сьогодні питання працевлаштування громадян вирішуються по-різному. Є чесні роботодавці, які офіційно працевлаштовують своїх працівників і, як правило, забезпечують їм соцпакет. Однак головне — із зарплати працівників такі наймачі сплачують усі належні податки і збори.

Водночас є чимало роботодавців, які використовують «тіньову» працю найманих працівників, зарплату виплачують «у конверті», економлячи на соцвідрахуваннях.

Є й третя категорія — вони також прагнуть до певних вигод, однак при цьому не порушують прав своїх працівників. Щоправда, стосовно працівників вони виступають не роботодавцями, а контрагентами. Ідеться про ситуації, коли підприємець-роботодавець оформляє свого працівника як підприємця та виплачує йому винагороду за цивільно-правовим договором, а не зарплату.

Яку працю вигідно використовувати: найману чи підприємницьку? Аргументовану відповідь на це запитання ви зможете отримати в нашій консультації, причому в полі зору буде саме торгівля.

Реалізатор — найманий працівник

Підприємець, який бажає найняти працівника, може або перебувати на загальній системі оподаткування, або бути єдиноподатником. При цьому незалежно від системи оподаткування роботодавцям (тобто тим підприємцям, які укладають трудові договори з працівниками) потрібно враховувати такі нюанси.

1. Крім виплати заробітної плати, на підприємця лягає додатковий вантаж у вигляді сплати ЄСВ у частині нарахувань. Нагадаємо, що ставка внеску залежить від класу професійного ризику виробництва. Наприклад, підприємці, які здійснюють роздрібну торгівлю, як правило, належать до класу профризику 5. Ставка ЄСВ у цьому випадку становить 36,8 %.

2. Загальносистемник або єдиноподатник виступає податковим агентом стосовно найманого працівника, отже, він зобов’язаний перераховувати утримані із зарплати ЄСВ (ставка 3,6 %) і ПДФО (у загальному випадку ставка дорівнює 15 %).

3. Підприємцю доведеться подавати щодо найманого працівника звітність. Зокрема, роботодавці зобов’язані щомісяця (а точніше, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним) звітувати з ЄСВ за формою № Д4. Не забудьте: починаючи зі звіту за вересень застосовується нова форма такої звітності, яка затверджена наказом № 454. При цьому подавати її потрібно вже до територіального органу Міндоходів, а не до ПФУ.

Крім того, підприємці — податкові агенти щокварталу (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу) подають до територіального органу Міндоходів Податковий розрахунок за формою № 1ДФ (форму затверджено наказом № 1020).

Реалізатор зареєстрований підприємцем

Як вже зазначалося вище, працівника можна зареєструвати підприємцем і з ним укласти цивільно-правовий договір. У цьому випадку працівнику-підприємцю виплачується винагорода, з якої:

 — нарахування та утримання ЄСВ не здійснюються. Однак для цього потрібно мати документальне підтвердження підприємницького статусу такого працівника. Так, від контрагентів (незалежно від обраної системи оподаткування) необхідно отримати відомості з Держреєстру про види діяльності, які провадяться (однак допускається й копія витягу)*;

 — ПДФО також сплачувати не потрібно. А ось відзвітувати про здійснені виплати доведеться. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ сума нарахованого та виплаченого доходу відображається з ознакою «157». Зверніть увагу: як і у випадку з ЄСВ, підприємцю потрібно отримати певні документи від такого контрагента. Зокрема, «до справи» єдиноподатника слід долучити копію виписки з Держреєстру та/або Свідоцтва платника єдиного податку, а від загальносистемника достатньо отримати копію виписки з Держреєстру*.

* Детально про документи, які слід отримати суб’єктам господарювання від контрагента-підприємця, ви можете прочитати у «ВД», 2013, № 10, с. 10.

Також підприємцю-роботодавцю потрібно проконтролювати, щоб працівник своєчасно виконував свій підприємницький обов’язок: подавав звітність і сплачував податки та збори. Наприклад, незалежно від системи оподаткування, працівник-підприємець повинен подавати звітність з ЄСВ за формою № Д5 та/або № Д6. Нагадуємо, що починаючи зі звіту за вересень необхідно звітувати до територіальних органів Міндоходів за новими формами, затвердженими наказом № 454. Крім того, єдиноподатники подають декларацію платника єдиного податку, а загальносистемники — декларацію про майновий стан і доходи. Також зауважимо, що податкові витрати офіційно спонсоруються за рахунок працівника-підприємця. Тому сторони, як правило, застерігають і формальне відшкодування підприємцем-роботодавцем податкових витрат працівнику-підприємцю.

До речі, про договори! У ситуації, описаній у преамбулі, працівник-підприємць, по суті, виступає посередником. Посередницькі операції в торгівлі, як правило, оформляються договором доручення на продаж або договором комісії. У результаті підприємець-роботодавець доручає продати або передає на комісію працівнику-підприємцю товар. Посередник його реалізує, а виручку перераховує довірителю (комітенту). За надану послугу, відповідно, отримує винагороду.

За логікою, саме сума такої винагороди має бути доходом працівника-підприємця, тоді як виручка — транзитна сума — в обліку посередника не повинна відображатися. Однак представники Міндоходів щодо цього мають іншу думку.

Так, у консультації, розміщеній у розділі 107.04 ЄБПЗ, доходом комісіонера-підприємця на єдиному податку визнається вся сума, яка надійшла йому за договором комісії у грошовій (готівковій або безготівковій) формі. Таким чином, до доходу комісіонера-єдиноподатника повинні включатися у тому числі й транзитні суми, а отже, у єдиноподатників груп 3 і 5 вони впливатимуть не лише на розмір виручки, а й на розмір єдиного податку. Безумовно, висновок міндоходівців є спірним, однак безпечніше все ж не використовувати комісійний договір (тим більше що така можливість є). Зокрема, з працівником-єдиноподатником краще укладати договір доручення на продаж. У цьому випадку «працюватиме» спеціальний пункт 292.4 ПКУ, згідно з яким за договором доручення доходом єдиноподатника визнається саме винагорода.

А ось з посередниками-загальносистемниками справи гірші. Міндоходівці наполягають на тому, що посередник (повірений, комісіонер тощо) на загальній системі оподаткування (розділ 104.08 ЄБПЗ):

 — уключає до складу доходу всю суму виручки у грошовій або негрошовій формі, отриману від виконання договору комісії, доручення тощо;

 — на загальних підставах обліковує документально підтверджені витрати.

Виходить, якщо дотримуватися думки податківців, то працівнику-підприємцю доведеться включати до доходу всю суму, отриману від покупців за реалізований товар (без урахування суми ПДВ), але без відображення витрат на його придбання. Причому і за договором комісії, і за договором доручення.

З нашими аргументами проти такого підходу ви можете ознайомитися в газеті «ВД», 2013, № 10, с. 21. Ми вважаємо, що до доходу комісіо­нера потрапить лише сума винагороди за договором комісії (доручення).

Однак поки на офіційному рівні ситуація є «нестабільною», загальна система — не найкращий варіант для працівника-підприємця.

Якщо бос — підприємець на єдиному податку

Отже, з «організаційними» моментами, що характеризують варіанти працевлаштування реалізатора, ви знайомі. Тепер необхідно уточнити: чи завжди є вибір? Почнемо з єдиноподатників.

Насамперед нагадаємо, що не можуть бути роботодавцями єдиноподатники групи 1 (частина 1 пункту 291.4 ПКУ). Інакше кажучи, такі підприємці працюють самостійно та питання най­маної праці на них узагалі не поширюються.

Крім того, фізичні особи — підприємці, які належать до групи 2 платників єдиного податку, можуть працевлаштувати максимум 10 осіб, а до групи 3 — 20 осіб. А ось роботодавці-єдиноподатники групи 5 в чисельності штату не обмежені.

Це, мабуть, всі обмеження, які стосуються єдиноподатника-роботодавця.

Тим же єдиноподатникам, які вирішили зареєструвати свого співробітника як підприємця, потрібно уважно ставитися до договірних відносин. Як ми вже відзначали, із працівниками-єдиноподатниками вигідно укладати договір доручення на продаж. А від оформлення працівника як загальносистемника поки і зовсім слід утриматися.

І не забувайте: для безпроблемної співпраці від працівника-підприємця необхідно отримати копії певних документів (про них ми також говорили вище).

Якщо бос — загальносистемник

Чинне законодавство не висуває для роботодавців-загальносистемників будь-які кількісні або якісні вимоги щодо трудових ресурсів. Таким чином, загальносистемники можуть формувати штат на свій розсуд.

А ось із працівниками-підприємцями є нюанси. Зокрема, роботодавці-загальносистемники не можуть собі «дозволити» працівника-підприємця групи 2 єдиного податку. Річ у тім, що підприємці на єдиному податку групи 2 можуть надавати послуги та виконувати роботи лише єдиноподатникам (фізичним або юридичним особам) чи населенню (частина 2 пункту 291.4 ПКУ). До речі, проблема з посередниками-загальносистемниками в цьому випадку також є актуальною.

Отже, усі ключові моменти розглянуто, «змінні» введено. Тепер у вас є можливість побачити на прикладі, як же вигідно оформити реалізатора.

Приклад. Підприємець здійснює роздрібну торгівлю. Визначимо, як же вигідніше йому діяти: оформити працівника та виплачувати йому мінімальну зарплату — 1147 грн. (варіант 2 — зарплата 5000 грн.) чи зареєструвати його як підприємця (і виплачувати ту саму суму, однак як винагороду за договором доручення)? Причому для розрахунку економічної ефективності беремо такі додаткові умови:

 — із працівником-підприємцем укладено договір доручення на продаж. При цьому вважатимемо, що загальносистемник також обліковує в доходах лише суму своєї винагороди;

 — платники єдиного податку груп 3 і 5 не зареєстровані платниками ПДВ, а тому не обліковують витрати.

Для наочності наведемо розрахунки в таблиці на с. 18.

То як же вигідніше оформити реалізатора: укласти з ним трудовий договір чи зареєструвати його підприємцем?

Із розрахунків випливає, що оплачувати підприємницьку працю роботодавцю вигідніше. Причому в разі високої суми виплачуваної винагороди (варіант 2) вигода буде навіть в тому випадку, якщо він повністю компенсує працівнику-підприємцю суму сплаченого податку та підприємницького ЄСВ (рядок 8 таблиці). Зауважимо: для роботодавця-єдиноподатника найбільш економічно ефективною є діяльність з контрагентом-єдиноподатником групи 2. А ось загальносистемники з такими контрагентами взагалі не можуть працювати: їм краще вибрати єдиноподатника групи 3.

Інакше (якщо виплата здійснюється на рівні мінімальної зарплати, варіант 1) краще оформляти стандартний трудовий договір.

Що стосується працівника, то у разі низького рівня доходу йому також вигідно офіційно працевлаштуватися. У цьому випадку, якщо дохід не перевищить 1610 грн., навіть буде можливість скористатися податковою соціальною пільгою. Якщо ж дохід передбачається більш значний, то можна оформитися й підприємцем. При цьому з роботодавцем слід застерегти можливість компенсації підприємницьких платежів.

Зверніть увагу: підприємці, як правило, сплачують ЄСВ за мінімальною ставкою 34,7 %. Це передбачає лише пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття, а найманого працівника страхують «по повній» (і на випадок тимчасової непрацездатності, і від нещасного випадку). Отже, з цієї точки зору наймана праця для реалізатора є вигіднішою.

Тепер у вас на руках усі карти, щоб вибрати для себе найвигідніший варіант працевлаштування реалізатора. Бажаємо ефективної роботи.

Висновки

Документи консультації