Декретна відпустка підприємниці: особливості сплати податків та ЄСВ у цей період

Декретна відпустка підприємниці: особливості сплати податків та ЄСВ у цей період

Ідучи в декретну відпустку, звичайна жінка може забути про всі робочі проблеми, залишивши вирішувати їх підприємству. Зовсім інша річ — жінка-підприємець. Їй і в декреті слід думати про податки, звітність і про те, як надалі провадити свою діяльність, як мінімізувати платежі до бюджету. Детальніше про це зараз і поговоримо.

Катерина ВОЛОДИМИРСЬКА, консультант газети «Власне Діло»

У декрет іде… єдиноподатниця групи 2: що робити з єдиним податком та ЄСВ

Жінка-підприємець на єдиному податку групи 2 (або групи 1) зобов’язана щомісяця сплачувати авансові внески з єдиного податку навіть тоді, коли вона фактично не провадитиме діяльність у зв’язку з вагітністю та пологами і доглядом за дитиною (пункт 295.1 ПКУ).

Проте у ПКУ є пункт 295.5, який дозволяє зробити певну перерву у сплаті єдиного податку. І хоча ця перерва формально стосується лише періоду відпустки та хвороби, водночас завдяки лояльним роз’ясненням податківців у «ЗІР» Міндоходів, його можна поширити і на випадок, коли жінка перебуває в декретній відпустці (у загальному випадку — 126 календарних днів на період до і після пологів).

Для цього потрібно виконати лише дві умови:

— не мати найманих працівників;

— факт перебування в декретній відпустці підтвердити саме листком непрацездатності. Тобто жінці потрібно бути добровільно застрахованою особою та сплачувати ЄСВ за підвищеною ставкою 36,6 % або 38,11 %. Тут слід звернути увагу на такий важливий момент.

Якщо жінка не застрахована добровільно та не сплачує ЄСВ за підвищеною ставкою, вона також має право на «дитячі» допомоги, зокрема на допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами з бюджету. Лише в цьому випадку замість листка непрацездатності жінці видається довідка за формою № 147/о, яка подається до органу праці та соцзахисту.

Тепер давайте поглянемо, як звучить норма пункту 295.5 ПКУ:

Як бачимо, листок непрацездатності є істотною умовою для звільнення від єдиного податку. А оскільки в разі отримання допомоги з бюджету (а не з Фонду) видається замість лікарняного довідка, то незастрахованим на звільнення від єдиного податку розраховувати не доводиться.

З наведеного зробимо висновок: якщо єдиноподатниця групи 2 (або групи 1) є особою, добровільно застрахованою в системі соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, і не має найманих працівників, то вона може скористатися правом на звільнення від сплати єдиного податку за період вагітності та пологів, зазначений у листку непрацездатності. Для цього їй слід подати до органу ДПІ за місцем обліку відповідну заяву в довільній формі, до якої додати копію листка непрацездатності, що посвідчує тимчасову непрацездатність у зв’язку з вагітністю та пологами (підпункт 298.3.2 ПКУ). Оригінал листка непрацездатності надавати до органу ДПІ не потрібно, оскільки він буде необхідний для нарахування допомоги по вагітності та пологах до ФТВП.

Однак це ще не все. Знову беремо на озброєння пункт 295.5 ПКУ і бачимо, що після закінчення декретної відпустки (або до неї) можна розраховувати ще й на звичайну відпустку тривалістю 1 календарний місяць (а чому б і ні?). За умови, звичайно, що раніше в поточному році жінка не користувалася цією можливістю. Річ у тім, що відпускна пільга з єдиного податку надається 1 раз на рік. Про свій намір піти у відпустку єдиноподатниця повинна повідомити орган ДПІ за місцем обліку, подавши заяву про період щорічної відпустки в довільній формі. Приклад такої заяви був наведений у «ВД», 2013, № 10 на с. 12.

Зауважимо, що строки подання заяв про періоди щорічної відпустки та хвороби ПКУ не встановлені. У своїх роз’ясненнях податківці рекомендують подавати заяву про період щорічної відпустки до початку відпустки, а заяву про строк втрати працездатності з обов’язковим додатком копії листка непрацездатності — відразу після закінчення лікарняного.

Якщо єдиноподатниця групи 2 не є добровільно застрахованою особою в системі соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та не має найманих працівників, то вона може розраховувати лише на звільнення від сплати єдиного податку протягом 1 календарного місяця на рік на час відпустки, знову ж таки, за умови, що раніше в цьому календарному році вона не користувалася такою можливістю.

Тепер що стосується ЄСВ. На жаль, Законом № 2464 не передбачено жодних пільг у частині нарахування та сплати ЄСВ за себе в період, коли єдиноподатниця не отримуватиме дохід від підприємницької діяльності у зв’язку з вагітністю та пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тобто за цей період нарахування та сплата ЄСВ повинні здійснюватися в загальному порядку в розмірі не менше мінімального страхового внеску (пункт 3 частина 1 статті 7 Закону № 2464). Для застрахованих у добровільному порядку ЄСВ сплачується за ставкою 36,6 % або 38,11 %. 

Мінімізація податкового навантаження на підприємця: з групи 2 — до групи 3

Якщо жінка — платник єдиного податку групи 2 планує не працювати в період вагітності та пологів і догляду за дитиною, однак бажає залишитися підприємцем, то варіантом уникнення необхідності сплати щомісячних платежів з єдиного податку може бути перехід з групи 2 до групи 3 платників єдиного податку. Це можна зробити після того, як жінка відгуляє належні щорічну та декретну відпустки в розмірі 126 календарних днів, про які йшлося вище.

На відміну від платників єдиного податку груп 1 і 2, підприємці групи 3 сплачують єдиний податок лише в тому випадку, якщо протягом звітного періоду (кварталу) ними було отримано дохід. Якщо ж такий підприємець у звітному кварталі не мав доходу, то і єдиний податок він не сплачує. Зауважимо, що для того, щоб перейти з однієї групи до іншої, підприємцю необхідно не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу подати до органу ДПІ заяву за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675 (далі — заява про перехід) (підпункт 298.1.5 ПКУ). Що стосується ЄСВ, то незалежно від того, провадив єдиноподатник групи 3 підприємницьку діяльність чи ні в будь-якому з місяців звітного року, він зобов’язаний буде сплатити ЄСВ за такий місяць в повному обсязі, тобто в розмірі не менше мінімального.

У зв’язку з цим хотілося б звернути увагу на таке: як правило, більшість жінок усе ж таки не ризикують задовольнятися бюджетною допомогою у зв’язку з вагітністю та пологами і зважуються на добровільне страхування з тим, щоб отримати допомогу з Фонду «тимчасової непрацездатності». Оскільки цей варіант дійсно є набагато вигіднішим, навіть незважаючи на те, що як мінімум рік жінці доведеться сплачувати ЄСВ за підвищеною ставкою.

Так-от тим жінкам, які все одно сплачують ЄСВ за підвищеною ставкою, до закінчення дії договору про добровільне страхування переходити на загальну систему особливого сенсу немає. Достатньо в період бездіяльності перейти до групи 3. Єдиний податок у період бездіяльності можна буде не сплачувати, а ЄСВ все одно сплачувати потрібно. А ось якщо і після закінчення строку договору про добровільне страхування жінка все ще залишається вдома, не займаючись підприємницькою діяльністю, тоді можна замислитися і про перехід на загальну систему. Адже лише перебуваючи на загальній системі, можна не сплачувати ЄСВ. Давайте детальніше з цим розберемося.  

Перехід на загальну систему в межах операції «мінімізація навантаження»

Отже, як ми вже зазначили вище, одним варіантом зменшення податкового навантаження для жінок-підприємців у декретній відпустці може бути перехід з єдиного податку на загальну систему оподаткування.

Для відмови від спрощеної системи оподаткування потрібно не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року), в якому вона бажає працювати на загальній системі, подати до органу ДПІ заяву про перехід (підпункт 298.2.1 ПКУ). Також потрібно здати Свідоцтво платника єдиного податку протягом 10 календарних днів, наступних за кварталом, в якому подано заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування. Розглянемо переваги цього варіанта.

Об’єктом обкладення ПДФО в загальносистемників є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такого підприємця. Сплата ПДФО здійснюється ними щокварталу протягом року у вигляді авансових платежів.

За перший квартал роботи на загальній системі оподаткування жінка-підприємець зобов’язана буде подати до ДПІ декларацію про доходи та розрахувати в ній суми щоквартальних авансових платежів з ПДФО за майбутні квартали роботи (у межах календарного року). Однак оскільки метою переходу на загальну систему було «збереження» підприємництва, а не отримання доходу, то основою для розрахунку таких платежів буде нульовий дохід за перший квартал роботи на загальній системі. Отже, такою самою буде і сума авансів.

Мінусом цього варіанта є те, що підприємцю, можливо, доведеться зареєструватися платником ПДВ. Річ у тім, що загальносистемники підлягають обов’язковій реєстрації платниками ПДВ, якщо загальна сума від здійснення ними операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають обкладенню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 300 тис. грн. без урахування ПДВ (пункт 181.1 ПКУ). Така реєстрація проводиться шляхом подання не пізніше 10-го числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування та досягнуто вищезгаданого обсягу оподатковуваних операцій, заяви за формою № 1-ПДВ.

Що стосується сплати ЄСВ, то тут має значення, чи є підприємець, який переходить з єдиного податку на загальну систему, добровільно застрахованою особою. Якщо підприємець не укладав договір про добровільне страхування, то після переходу на загальну систему він зобов’язаний сплачувати ЄСВ протягом року у вигляді авансових платежів, розмір яких становить 25 % річної суми ЄСВ, обчисленої від суми, визначеної податковим органом для сплати авансових сум ПДФО. Однак у зв’язку з тим, що в декларації про доходи за перший квартал роботи на загальній системі дохід дорівнюватиме нулю, то і сума авансових платежів з ЄСВ дорівнюватиме нулю. Остаточний розрахунок з ЄСВ здійснюється ФОП до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. Базою для нарахування ЄСВ є чистий дохід (різниця між виручкою та витратами), що розраховується для сплати ПДФО (пункт 2 частина 1 статті 7 Закону № 2464). Якщо ж підприємець за період перебування у звітному році на загальній системі оподаткування не отримував доходу, то й ЄСВ за такий період не сплачується.

Якщо підприємець є добровільно застрахованою особою, то навіть після переходу на загальну систему на такого підприємця поширюватимуться положення договору про добровільну участь, підписаного ним у період, коли він був єдиноподатником. А це означає, що такий підприємець зобов’язаний буде продовжувати сплачувати ЄСВ у розмірі, установленому в договорі про добровільну участь. Розірвати ж за власним бажанням договір про добровільну участь підприємець-доброволець може за умови, що він діяв не менше одного року.

На закінчення додамо ще пару слів про підприємництво в період декрету. Міркуючи про те, на якій системі оподаткування краще перебувати жінці–підприємцю в період декрету, потрібно враховувати ще один важливий факт. А саме те, чи буде така діяльність тимчасово припинена або все ж таки бізнес «штовхатимуть» наймані працівники за відсутності підприємця. Якщо діяльність продовжуватиметься, то переходи з групи до групи або на загальну систему, можливо, не будуть потрібні. Проте в цьому випадку може виникнути питання про делегування права підпису на первинних документах і звітності комусь із працівників. Детальніше про це ми писали у «ВД», 2014, № 7, с. 39; 2013, № 21, с. 40.

Якщо ж діяльність буде припинено, то, окрім запитань щодо сплати єдиного податку, ЄСВ і ПДФО за себе, можуть виникнути і запитання щодо сплати/несплати з інших податків (і відповідно необхідності подання звітності щодо них). Про це ми детально писали нещодавно у «ВД», 2014, № 7, с. 9.

Висновки

Документи консультації