У «ВД», 2014, № 15, с. 32, ми розповідали про те, що нещодавно процедура припинення підприємницької діяльності кардинально змінилася. Нові правила набули чинності з 07.07.2014 р.
Чому про це нагадуємо? Тому, що серед багатьох змін одна точно стосується нашої проблеми: з 07.07.2014 р. податківці можуть перевіряти фізичних осіб навіть після того, як ті знімуться з держреєстрації. Зрозуміло, що насамперед це стосується тих підприємців, які припинили діяльність після 07.07.2014 р.
Однак у нашому випадку фізична особа розпрощалося з підприємництвом задовго до цієї дати (ще у 2012 році). То чи мають право податківці перевіряти і її?
Насамперед колишній підприємець повинен пригадати, пройшов він процедуру припинення підприємницької діяльності до кінця чи «завис» на якомусь етапі. Нагадуємо, що раніше потрібно було пройти три етапи (схематично наведемо їх на рисунку):
Рис. Процедура зняття з держреєстрації до 07.07.2014 р.
Якщо ви не завершили ці етапи, то це означає лише одне: з держреєстрації ви досі не зняті. Тому податківці дійсно можуть вас перевіряти та штрафувати.
Якщо ж всі етапи пройдено, то у вас на руках мають бути:
1) повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем;
2) акт перевірки від податківців (добре, якщо б збереглася ще копія довідки за формою № 22-ОПП про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів*). У такому разі податківці не повинні вас турбувати додатковими перевірками.
* Оригінал цієї довідки зберігається в держреєстратора.
Та все ж, що робити, якщо вони все ж таки надіслали повідомлення про перевірку? На нашу думку, ви можете спокійно проігнорувати їх вимогу. Хоча це і загрожує адмінарештом майна (підпункт 94.2.3 ПКУ), однак перейматися не слід. Адже остаточне рішення про це приймають не податківці, а суд* — протягом 96 годин з моменту прийняття відповідного рішення керівником органу ДФСУ (пункт 94.10 ПКУ, лист ВАСУ від 29.04.2013 р. № 642/12/13-13).
* ВАСУ підкреслює, що стаття 94 ПКУ рівною мірою стосується як арешту грошових коштів, так і арешту іншого майна (відмінного від грошових коштів). Таким чином, без суду податківці не мають права заарештовувати майно підприємця.
А отже, у підприємця буде можливість відстояти свою правоту в суді та довести відсутність у податківців підстав на проведення перевірки. Аргументи, на які слід робити ставку в суді, наводимо далі:
Аргументи проти перевірки у підприємця, який знявся з держреєстрації до 07.07.2014 р.
| Аргумент податківців на користь перевірки | Контраргументи підприємця |
| 1 | 2 |
| З 01.01.2011 р. діє підпункт 65.10.8 ПКУ, згідно з яким факт зняття з держреєстрації не звільняє фізичну особу від зобов’язань, які виникли під час провадження підприємницької діяльності, і від санкцій за невиконання цих зобов’язань. Утім, до 07.07.2014 р. ця норма не застосовувалася, оскільки суперечила частині 4 статті 501 ЦКУ | До 07.07.2014 р. у ЦКУ була стаття 501. Згідно з цією статтею, після того як підприємець знімався з держреєстрації, він більше не відповідав за своїми зобов’язаннями, що виникли в період підприємницької діяльності. При цьому вимоги кредиторів (у тому числі і податківців) вважалися погашеними (частина 4 статті 501 ЦКУ). Більше того, щодо податківців, то вони зобов’язані були: — провести перевірку у підприємця, який припиняє діяльність (підтверджується актом перевірки); — видати довідку за формою № 22-ОПП про відсутність у підприємця боргів з податків і зборів. Таким чином, підприємець остаточно розрахувався з податківцями при знятті з держреєстрації і вже нічого їм не винен |
З 07.07.2014 р. статтю 501 вилучено з ЦКУ. Однак згідно з частиною 1 статті 58 Конституції нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Що це означає? Якщо факт відбувся до змін у законодавстві, то до нього застосовується старе законодавство. Отже, якщо підприємець знявся з держреєстрації: — до 07.07.2014 р., то до нього застосовується стаття 501 ЦКУ; — 07.07.2014 р. і пізніше, то стаття 501 ЦКУ до нього не застосовується, і податківці можуть перевіряти таку фізичну особу навіть після втрати нею підприємницького статусу Підприємців, які встигли знятися з держреєстрації до 01.01.2011 р., без сумнівів, звільнено від відповідальності за помилки, допущені в період підприємництва. З 01.01.2011 р. по 07.07.2014 р. підпункт 65.10.8 ПКУ і стаття 501 ЦКУ суперечили одне одному. За одною нормою відповідальність залишалася назавжди, а за іншою — вона зникала після зняття з держреєстрації. Однак навіть для тих підприємців, які знялися з держреєстрації в цей період, рішення буде на їх користь. Судіть самі — достатньо лише звернутися до пункту 56.21 ПКУ: «У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.». Таким чином, якщо фізична особа втратила підприємницький статус до 07.07.2014 р., вона однозначно звільняється від відповідальності за підприємницьку діяльність і від штрафів за неї |
До речі, якщо ви не захочете ризикувати і вирішите допустити податківців до перевірки, то пам’ятайте: загальний строк давності за податками — 3 роки (крім ЄСВ — за ЄСВ строку давності немає), за умови, що всі звіти були здані (пункт 102.1 і підпункт 102.2.1 ПКУ). Тому податківці зможуть покарати лише за ті помилки, які були допущені у 2014, 2013 і 2012 роках. Отже, по суті, хіба лише якщо щось знайдуть у 2012 році, оскільки у 2013 і 2014 роках підприємець, природно, діяльність не провадив.
Ну а донарахувати податкові зобов’язання та застосувати будь-які санкції за більш ранні роки податківці в жодному разі не зможуть, оскільки після закінчення 1095 днів з дня подання декларації особа вважається вільною від податкових зобов’язань.
Документи консультації
Конституція — Конституція України від 28.06.96 р.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
