Тонка матерія, або Як відкрити магазин тканин
Чернігівчанка Наталія Володько шість років пропрацювала на підприємстві з виробництва тканин на посаді фахівця зі збуту. Тому, звільнившись з роботи, вирішила не шукати альтернативу, а відкрити власний магазин тканин. Адже про них вона знала все і навіть трішки більше. Чи допомогли ці знання у процесі становлення тканинного бізнесу, підприємниця розповіла газеті «Власне Діло».
Наталіє, що вплинуло на Ваше рішення зайнятися власним ділом?
Н. В. За роки роботи на профільному підприємстві я накопичила достатньо досвіду і було б шкода його втратити. Тому обираючи між тим, щоб знову почати пошуки роботи і можливістю працювати на себе, я обрала друге. Мені хотілося спробувати — наскільки це можливо самостійно займатися своєю справою та отримувати при цьому прибуток. Зізнаюся, людині, яка ніколи не була пов’язана з підприємництвом, здалеку чужий бізнес завжди здається чимось яскравим і надприбутковим. Здавалося б, що складного? Тут купив — там продав, прибуток поклав до кишені. А насправді виявилося не так усе легко і просто.
У чому полягали труднощі?
Н. В. Усі запитання, які потрібно було вирішувати при створенні суб’єкта підприємницької діяльності (СПД), були для мене новими та незрозумілими. Реєстрація СПД, податкова, Пенсійний фонд, відкриття рахунка в банку, звітність та інші нюанси — у всьому довелося розбиратися з нуля. Крім того, залучення нових клієнтів, пошук постачальників, реклама, транспорт, оренда — усі ці питання вимагали моєї щоденної уваги та чималих грошей.
У Вас був якийсь стартовий капітал на момент відкриття магазину?
Н. В. Ні, я нічого не відкладала на майбутнє, нічого такого не планувала. Усе сталося досить спонтанно, так що власних коштів у мене не було. Отже частину грошей мені довелося брати в кредит, а решту суми я отримала завдяки «Програмі захисту Бізнес-плану зі створення ПП», що існувала на той момент. Ідеться про 6000 грн., що на той момент було не так уже й мало. Ці гроші одразу ж пішли на саму реєстрацію, оплату податків, соціальні внески до Пенсійного фонду, оформлення різних дозвільних документів, оренду офісу, купівлю комп’ютера і необхідних для офісу меблів і техніки, оплату зв’язку та закупівлю товару. Можу сказати, що вкладені кошти окупилися приблизно за півроку.
Якщо говорити про асортимент, які тканини мають найбільший попит?
Н. В. Основний асортимент мого товару становлять тканини для одягу: пальтові та костюмні, шерстяні та льняні, для шкільної форми. І таке поняття, як сезонність, у моїй справі теж наявна, тому головне — вчасно змінювати напрями, підстроюючись під бажання клієнтів. Найзатребуванішим товаром є так звані відомчі тканини, які купують для МВС, СБУ, авіації, прикордонників, податківців, пожежників, лісників. Тут попит завжди стабільний. Але для мене, як дрібного приватного підприємця, робота в цьому напрямі викликає величезні складнощі, перш за все пов’язані з фінансами, — щоб зробити замовлення на виробництво цих тканин, потрібні оборотні кошти. І чималі. Що стосується цивільних тканин, то тут ситуація з кожним роком тільки ускладнюється. Виною всьому — величезна кількість стоків і магазинів Second Hand. Ураховуючи цінову політику, зрозуміло, що обивателю легше та доступніше буває купити поношений або знижений у ціні товар, ніж шити новий одяг. На жаль, цей момент ніяк не регулюється на державному рівні. Також держава не заохочує і не підтримує національного виробника. Це стосується як українських підприємств з виробництва тканин, так і дрібних і великих кравців. У свою чергу, ціни на тканини щороку стають все вищими і вищими.
Зважаючи на специфіку закупівельних цін, як формуєте асортимент?
Н. В. Основний асортимент магазину — це тканини середнього цінового діапазону, до 90 грн. за метр. Дорогими ексклюзивними тканинами не займаюся через те, що їх складно знайти, та й попит на них в Україні невеликий. Утім, з дешевими синтетичними тканинами також працюю неохоче.
Наталіє, Ви сказали, що всі моменти вирішуєте самі. Не готові делегувати частину відповідальності найманим співробітникам?
Н. В. Зараз я працюю одна, але надалі планую вийти на той рівень роботи, який зумовить потребу в персоналі. Річ у тім, що наразі ситуація в текстильній промисловості нестабільна, а держава не дає можливості мені як дрібному підприємцю розростатися «вшир», але розвиватися обов’язково потрібно, адже це головна запорука успішного бізнесу.
Як про Вас дізнаються покупці? Який вид реклами виявився найпродуктивнішим?
Н. В. Я вважаю за краще просувати свій товар через бізнес-портали All.biz і Prom.ua, розміщую оголошення на основних українських рекламних та інших тематичних сайтах. Наприклад, інформація про мій магазин є в бізнес-довіднику підприємств України «Жовті сторінки», а також у журналі «Кравецьке діло». Ви запитаєте — чи є результат від такої реклами? Звичайно, є!
Сьогодні чимало магазинів ідуть в он-лайн. Як Ви ставитеся до такої перспективи?
Н. В. На жаль, інтернет-торгівля — це не той спосіб, який був би успішний для мого виду діяльності. Онлайн-продажі більшою мірою призначені для реалізації штучних товарів, які покупець має право повернути. Щодо тканин, які при продажу доводиться різати, все набагато складніше. Також однією з умов існування онлайн-торгівлі є постійна наявність товару в чималому асортименті, а для цього потрібні великі вкладення грошей.
На рекламних бізнес-порталах, про які я зазначала, мій товар представлено оригінальними фотографіями, там вказана основна інформація за тканинами, є контакти. Тому будь-який покупець, знайшовши інформацію про мій товар в Інтернеті, може зі мною зв’язатися в реалі та домовитися про способи купівлі, оплати та доставки товару по Україні.
Якби можна було щось змінити, виправити помилки, що б Ви зробили інакше?
Н. В. Можливо, єдине, чого б я не зробила, знаючи тепер усі нюанси оподаткування, — це не реєструвала б СПД. Надто багато доводиться віддавати, не отримуючи натомість від держави жодних мінімальних гарантій.
