Немає грошей на зарплату: чи покарають підприємця за невиплату
Ситуація. З різних причин у підприємця різко знизилися обсяги продажів, а, отже, й суми виручки. Вийшло, що в нього не було коштів для виплати зарплати двом працівникам за лютий 2014 року. Очевидно, така ситуація складеться і в березні.
Чи загрожують такі невиплати штрафними санкціями і додатковою компенсацією? Давайте розберемося.
Оксана ХМЕЛЕВСЬКА, консультант газети «Власне Діло»
Чи можна взяти «зарплатну» паузу
Насамперед з’ясуємо, чи можуть роботодавці через форс-мажорні обставини затримати виплату заробітної плати або зовсім її не виплачувати.
Так, у статті 115 КЗпП і статті 24 Закону про оплату праці зазначено, що роботодавці зобов’язані регулярно виплачувати найманим працівникам заробітну плату:
1) не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
2) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Ці вимоги поширюються на всіх роботодавців, у тому числі й на підприємців. Причому про будь-які поблажки через відсутність коштів у них не зазначається. Тому за невиплату зарплати підприємців чекає адміністративна, а в деяких випадках і кримінальна відповідальність, про що ми розповімо далі.
Але це ще не все. Не важко здогадатися, що працівнику не солодко без зарплати, та і, як-то кажуть, дорога ложка до обіду. Адже поки що ніхто не відміняв інфляцію. Тому трудовим законодавством передбачено компенсацію втрати частини заробітної плати, якщо виплата затримується на один і більше календарних місяців (стаття 34 Закону про оплату праці та стаття 1 Закону про компенсацію).
Детальніше про це читайте далі.
Хто й коли нараховує компенсацію
Почнемо з компенсації та відповіді на запитання: хто повинен її нараховувати? У статті 1 Закону про компенсацію і пункті 1 Порядку компенсації сказано, що їхня дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання і застосовується в усіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Як бачимо, перелічені тільки юрособи, а про фізосіб жодного слова. Проте, на наш погляд, підприємці також зобов’язані нараховувати своїм працівникам компенсацію.
Чому ми зробили такий висновок? Тому, що права працівників у нашій країні однакові незалежно від статусу роботодавця. Мінпраці в листі від 28.08.2001 р. № 18-962 з посиланням на статтю 34 Закону про оплату праці підтверджує цей висновок і вказує на обов’язкове нарахування компенсації роботодавцем, який є фізособою-підприємцем, своїм працівникам.
Основні умови нарахування компенсації виглядають таким чином:
1. Виплата зарплати працівнику затримана на 1 і більше календарних місяців (стаття 2 Закону про компенсацію). Якщо зарплата затримана на декілька днів, але виплачена в місяці, наступному за місяцем її нарахування, то компенсацію нараховувати не потрібно.
2. Затримка виплати зарплати сталася не з вини працівника (пункт 6 Порядку компенсації).
3. Компенсуються грошові доходи, що не мають разового характеру (стаття 2 Закону про компенсацію, пункт 3 Порядку компенсації).
Нагадаємо: перелік різних виплат, що надаються роботодавцем найманим працівникам, міститься в Інструкції № 5. Серед виплат, перелічених в цій Інструкції , компенсації підлягає не тільки зарплата, а й інші виплати, згадані разом з нею в пункті 2.1 (крім підпункту 2.1.7), а також пункті 2.2 (крім підпунктів 2.2.8 — 2.2.11), пункті 2.3 (крім восьмого та дев’ятого абзаців підпункту 2.3.2 і підпункту 2.3.4), пункті 3.2 (у частині допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах), і пункті 3.3 (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності), пунктах 3.7, 3.24, 3.34.
4. Нараховують і виплачують компенсацію один раз безпосередньо перед виплатою заборгованості із заробітної плати (стаття 4 Закону про компенсацію, пункт 5 Порядку компенсації).
5. Перш ніж визначити суму компенсації, потрібно зазначити індекс споживчих цін (далі — ІСЦ) за період затримки. Він повинен перевищувати наростаючим підсумком 100 %. Якщо цей показник менше 100 %, то компенсацію не нараховують.
Розраховуємо суму компенсації
Тепер детальніше розповімо, як потрібно визначити суми компенсації згідно з пунктом 4 Порядку компенсації:
а) беремо суму нарахованої («грязної»), але не виплаченої заробітної плати за відповідний місяць;
б) утримуємо з неї суму обов’язкових платежів (ПДФО та ЄСВ);
в) множимо «чисту» суму зарплати на ІСЦ.
ІСЦ для визначення суми компенсації розраховується таким чином. Перемножуються місячні індекси споживчих цін, що публікуються Держкомстатом, за весь період невиплати заробітної плати, а саме: з місяця, наступного за місяцем нарахування зарплати, до місяця, що передує виплаті заборгованості (включно).
Представимо порядок розрахунку компенсації заробітної плати у вигляді формули:
Ск = ЗПчист х (Ii х Ii + 1 х … х In х 100 - 100) : 100,
де Ск — сума компенсації;
ЗПчист — сума заробітної плати після вирахування з неї ПДФО і ЄСВ «знизу» («чиста» заробітна плата), не виплачена у строк не з вини працівника;
Ii — ІСЦ (індекс інфляції) місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати (поділений на 100);
In — ІСЦ (індекс інфляції) місяця перед місяцем виплати заборгованості (поділений на 100).
Додамо, що сума компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату відноситься до фонду оплати праці (підпункт 2.2.8 Інструкції № 5). Тому порядок її оподаткування нічим не відрізняється від оподаткування заробітної плати.
Приклад. У зв’язку з фінансовими труднощами підприємець не виплатив працівнику заробітну плату за листопад 2013 року*. Неоплачена заробітна плата за листопад 2013 року виплачується в лютому 2013 року. Розрахуємо суму компенсації. Сума «чистої» заробітної плати, своєчасно не виплаченої працівнику, склала 2854,16 грн.
* На момент підготовки матеріалу останній індекс інфляції оприлюднено в лютому 2014 року за грудень 2013. Це означає, що в лютому 2014 року компенсують зарплату, не виплачену за грудень 2013 року і раніше. Тому для прикладу ми взяли листопад 2013 року.
Розрахуємо ІСЦ. Він визначається шляхом перемножування місячних індексів споживчих цін (поділених на 100) за період невиплати зарплати — з грудня 2013 року по січень 2014 року включно:
1,005 х 1,002 х 100 = 100,7 %.
Визначимо суму компенсації: 2854,16 х (100,7 - 100) : 100 = 19,98 грн.
Не забуваємо про ПДФО та ЄСВ
Важливий момент. Незважаючи на те що зарплата не виплачена, підприємець повинен сплатити ЄСВ і ПДФО з її суми. У цьому випадку діють такі строки:
— для ЄСВ «зверху» та «знизу» — не пізніше 20-го числа наступного місяця;
— для ПДФО — протягом 30 календарних днів, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем нарахування (підпункт 168.1.5 ПКУ).
Наприклад, якщо підприємець не виплатив зарплату за лютий 2014 року, то ЄСВ потрібно сплатити не пізніше 20.03.2014 р., а ПДФО — не пізніше 28.03.2014 р. (30 березня припадає на неділю, а святково-вихідне перенесення для сплати податків не передбачене).
Майте на увазі: якщо роботодавець не перерахує зазначені платежі (за свій рахунок), то йому загрожують штрафні санкції за несплату та пеня.
Відповідальність роботодавця за затримку та невиплату зарплати
Тепер перейдемо до відповідальності за невиплату зарплати. Розмір адмінштрафу за порушення строків виплат зарплат згідно зі статтею 41 КУпАП становить від 510 до 1700 грн. (від 30 до 100 нмдг).
Але це ще не все. За безпідставну затримку виплати зарплат більш ніж на один місяць, вчинену умисно, передбачена кримінальна відповідальність згідно зі статтею 175 ККУ. За це загрожує штраф від 8500 до 17000 грн. або виправні роботи строком до двох років, або позбавлення волі строком до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.
Нагадаємо, що виявити порушення, які караються зазначеними штрафами, при перевірках можуть представники як інспекції з праці, так і органу Міндоходів.
Також додамо, що Конституційний Суд України своїм рішенням від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 підтвердив право працівника звернутися до суду з вимогою виплатити належну йому зарплату без обмеження будь-яким строком (частина 2 статті 233 КЗпП).
Причому до складу належної зарплати включаються всі виплати, на які працівник має право за трудовим договором і згідно з держгарантіями (зокрема, за час простою не з вини працівника).
Такі високі штрафи не потішать підприємця. Тому у статті на с. 27 ми розповімо, як він зможе легально мінімізувати витрати на оплату праці, якщо не провадить діяльність.
Висновки
Незалежно від того, припинив діяльність підприємець чи ні, він повинен виплачувати заробітну плату своїм працівникам.
Крім того, навіть у цьому випадку не зникає обов’язок перераховувати ПДФО та ЄСВ «зверху» і « знизу» із суми зарплати.
Також трудовим законодавством передбачено компенсацію втрати частини заробітної плати, якщо виплата затримується на один і більше календарних місяців. Нараховують і виплачують компенсацію один раз безпосередньо перед виплатою заборгованості із заробітної плати (стаття 4 Закону про компенсацію, пункт 5 Порядку компенсації). Її сума залежить від кількості місяців прострочення та індексу споживчих цін наростаючим підсумком.
За порушення строків виплати зарплати передбачено адмінштраф згідно зі статтею 41 КУпАП — від 510 до 1700 грн. (від 30 до 100 нмдг).
Крім того, за безпідставну затримку виплати зарплат більш ніж на один місяць, вчинену умисно, передбачена кримінальна відповідальність згідно зі статтею 175 ККУ (як мінімум, штраф від 8500 до 17000 грн.).
Документи консультації
ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Закон про компенсацію — Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III.
Порядок компенсації — Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.
