Не так те багатство, як вірнеє братство. Позика підприємцю: особливості обліку та оформлення

Не так те багатство, як вірнеє братство. Позика підприємцю: особливості обліку та оформлення

Досить часто в умовах кризи підприємцям потрібна грошова допомога, бажано безвідсот­кова. Розраховувати на неї можна не тільки від родичів, а й від друзів по життю чи бізнесу.

Проте навіть якщо вони і знаходяться, то намагаються не просто обмежитися усною домовленістю, а й скріпити все на папері. Це означає, що підприємцю доведеться замислитися про юридичне оформлення, ну і звичайно, про податковий облік.

Детальніше про це зараз і поговоримо.

Оксана ХМЕЛЕВСЬКА, консультант газети «Власне Діло»

Хто може стати кредитором

Чи обмежує ЦКУ когось у праві бути стороною договору позики? Ні, і позикодавцем, і позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, незалежно від того, громадянин це чи підприємець.

Таким чином, законодавство не забороняє підприємцю взяти грошові кошти в позику як у звичайної фізичної особи (громадянина), так і колеги — суб’єкта господарювання.

Форма договору

Про форму договору позики сказано в частині 1 статті 1047 ЦКУ. Обов’язково письмовою вона має бути, якщо:

— сума позики перевищує 10 нмдг (170 грн.);

— позикодавець — юридична особа, незалежно від суми договору.

Шукати кошти до 170 грн. підприємцю навряд чи доведеться. Тому можемо з упевненістю говорити, що договір завжди буде оформлений на папері.

Не важко здогадатися, що на цьому наполягатиме і позикодавець. Крім того, на нашу думку, договори у письмовій формі потрібно укладати не тільки тоді, коли позикодавець — юрособа, а й коли фізособа — підприємець.

Важливо

Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей (реальний договір за класифікацією ЦКУ) (частина 2 стат­ті 1046 ЦКУ).

Таким чином, у сторін виникнуть взаємні права та обов’язки після фактичної передачі грошових коштів (інших речей) позичальнику.

Як підтверджують факт передачі грошових коштів? Якщо це була готівка, то складають розписку. Як правило, це відбувається, якщо займодавець — звичайний громадянин. У розписці зазначаються сума позики, строк повернення грошей або речей позикодавцю.

Майте на увазі: якщо позика надається частинами, то розписки необхідно оформляти на кожну частину позики.

Водночас у відносинах між підприємцями передача безготівкових грошових коштів може підтверджуватися платіжним дорученням. У полі «Призначення платежу» мають зазначатися реквізити договору позики.

Також підтвердженням може бути виписка банку, накладна на передані ТМЦ, акт приймання-передачі тощо. До документального оформлення факту передачі грошових коштів або речей слід підходити уважно, адже в разі виникнення спору показань свідків виявиться недостатньо, а важливі будуть саме документальні докази (стаття 1051 ЦКУ).

Водночас передача грошових коштів або речей може фіксуватися і в самому договорі. Так, зокрема, договором може передбачатися, що така передача відбувається «до» або «у момент» підписання договору. Цей факт підтверджується підписами сторін, або в договорі застерігається інший момент, коли позика вважається наданою.

Відсотковий чи безоплатний?

У позикодавця є право отримати від позичальника відсотки від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 1048 ЦКУ).

Для того щоб позика була безвідсотковою, таку умову обов’язково застерігають у договорі. За умовчанням договір позики є платним, тобто за ним потрібно нараховувати відсотки. При цьому навіть якщо розмір відсотків не застережений, вони нараховуються на рівні облікової ставки НБУ (з 15.04.2014 р. — 9,5 %).

Зауважимо, що на сьогодні суди (лист ВСУ від 01.07.2012 р. і постанова ВСУ від 18.07.2012 р. у справі № 6-79цс12) дотримуються позиції, що видавати відсоткові позики можуть фізособи та суб’єкти господарювання, які не мають статусу фінустанов.

Тому сміливі підприємці, можуть видавати також і відсот­кові позики.

Повернення позики

Якщо строк повернення договором не встановлено або визначено моментом пред’явлення вимоги, то позику потрібно повернути протягом 30 днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про повернення (частина 1 статті 1049 ЦКУ). У разі неповернення позики у відведений 30-денний строк за боргом, що виник, розпочинається перебіг строку позовної давності (застосовується загальний строк тривалістю у 3 роки згідно з частиною 1 статті 257 ЦКУ).

Крім того, при порушенні строку повернення грошової позики позикодавець може вимагати від позичальника виплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (статті 625, 1050 ЦКУ).

Важливо

Водночас якщо підприємець (позичальник) є платником єдиного податку (особливо груп 3 і 5), не радимо встановлювати строк повернення позики більше одного року через дію підпункту 3 пункту 292.11 ПКУ, про що детальніше скажемо далі.

Безвідсоткову позику можна повернути достроково, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 1049 ЦКУ). А ось можливість дострокового повернення відсоткової позики має бути передбачена договором.

Обмеження на готівкові розрахунки

Нагадаємо, що для розрахунків готівкою встановлено обмеження (детальніше про це див. «ВД», 2013, № 21, с. 45. Так, гранична сума готівкових розрахунків протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами:

Під готівковими розрахунками розуміються не тільки платежі готівкою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а й готівкові платежі за операціями, безпосередньо не пов’язаними з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (пункт 1.2 Положення № 637).

Щоправда, є й винятки для застосування обмеження, наприклад добровільні пожертвування або благодійна допомога. Але вони із сумами, що передаються за договором позики, не мають нічого спільного.

Таким чином, якщо обидві сторони договору — суб’єкти підприємницької діяльності, то суму позики готівкою можна видати позичальнику тільки в межах 10 тис. грн. Суму перевищення слід перерахувати з поточного рахунка в банку або внести до каси банку для зарахування на поточний рахунок позичальника.

Найбезпечніший варіант — усю суму позики перерахувати в безготівковій формі. Якщо ж поставлено зворотне завдання — усю суму позики видати готівкою, то можна вирішити і її, проте для цього доведеться щодня видавати не більше 10 тисяч.

Урахуйте, так само доведеться діяти і при поверненні позики в готівковій формі. Причому пам’ятати про 10-тисячне обмеження в будь-якому разі необхідно і позикодавцю, і позичальнику.

Кого та як покарають, якщо обмеження буде проігноровано? Зараз, на думку податківців (розділ 109.21 «ЗІР» Міндоходів), постраждають обидві сторони — як отримувач, так і платник готівки, але тільки в адміністративному порядку. Вони будуть притягнені до адмінштрафу, передбаченого статтею 163¹⁵ КУпАП: спершу — від 1700 до 3400 грн. (від 100 до 200 нмдг), а якщо вони протягом року вже піддавалися адмінстягненню за таке саме порушення, — від 8500 до 17000 грн. (від 500 до 1000 нмдг).

Нагадаємо, що такий штраф з 03.01.2013 р. накладається податківцями, тому і ймовірність постраждати від цього на сьогодні досить висока.

Якщо сторонами договору позики є підприємець і фізособа, то в цьому випадку на Положення № 637 ми не орієнтуємося, а керуємося постановою № 210 з її 150-тисячним обмеженням на готівкові розрахунки, пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Проте позика не є розрахунком за товари (роботи, послуги), тому зазначене 150-тисячне обмеження формально не має застосовуватися. Консультація з такими самими висновками є і в податківців (розділ109.13 «ЗІР» Міндоходів). Проте НБУ дотримується іншої думки. В одному зі своїх листів (лист НБУ від 24.01.2014 р. № 11-116/3159, див. «ВД», 2014, № 4, с. 3) він перелічив розрахунки, на які діє 150-тисячне обмеження, і серед них виявилися розрахунки, пов’язані з наданням або поверненням позики. Ми з думкою НБУ не погоджуємося, але тим, хто не хоче ризикувати зважаючи на фіскальну позицію НБУ, що склалася на сьогодні, радимо все ж дотримуватися 150-тисячного обмеження видачі/повернення позик.

До речі, якщо загальна сума за договором позики перевищує 150 тис. грн., то вихід у цій ситуації НБУ вбачає у виплаті її частинами, кожна з яких не перевищить 150 тис. грн. за кожен день*.

* Зауважимо, НБУ в листі від 16.08.2013 р. № 11-116/2874/10064 виклав думку, що розрахунок за товари (роботи, послуги), вартість яких перевищує 150 тис. грн., здійснюється тільки в безготівковій формі. Проте з норм постанови № 210 такий висновок не випливає, оскільки в ній ідеться не про вартість товарів, а про суму розрахунків за день між фізособами та суб’єктами підприємництва.

Розпоряджаємося коштами на підприємницькому рахунку

Якщо позикодавець хоче видати позику як звичайний громадянин, а необхідні гроші перебувають на його підприємницькому поточному рахунку. Чи обов’язково йому перетворювати їх на готівку (знімати з рахунка) для того, щоб видати таку позику?

Ні, робити це зовсім не обов’язково. Позикодавець має право перерахувати кошти позичальнику зі свого підприємницького рахунка. Цю можливість визнають і міндоходівці (роз­діл 107.04 «ЗІР» Міндоходів).

У роз’ясненні вони спираються на статті 42 і 44 ГКУ. Зокрема, у статті 44 ГКУ зазначено, що підприємництво здійснюється на підставі вільного розпорядження прибутком, що залишається в підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Тому податківці роблять висновок, що підприємець може вільно користуватися для власних потреб коштами з поточного рахунка, відкритого для здійснення господарської діяльності. Але при цьому важливо уважно ставитися до призначення платежу. У платіжному дорученні слід зазначити реквізити договору позики, оскільки ця операція, швидше за все, викличе запитання в податківців.

Податковий облік

Оскільки позика — це кошти, які у визначений строк будуть повернені позикодавцю, то право власності на них не переходить і наслідків в обліку сторін договору не буде. Звичайно ж, якщо позичальник не порушить умови та не відмовиться повертати кошти.

Водночас для єдиноподатників навіть поворотна позика може мати наслідки в обліку. Так, згідно з підпунктом 3 пункту 292.11 ПКУ суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, і суми кредитів не включаються до складу доходу єдиноподатника. Тобто якщо така допомога не буде повернена протягом 12 календарних місяців з моменту отримання, то позичальник повинен включити неповернену суму до бази для обкладення єдиним податком.

Для єдиноподатників груп 1 і 2 неповернення в цей строк позики може бути не так важливо, тому що вони сплачують податок у фіксованій сумі, а для групи 3 або 5 цей момент має істотне значення, оскільки впливає на розмір зобов’язань з єдиного податку. У листі ДПСУ від 27.09.2012 р. б/н зазначено, що сума фінансової допомоги, не повернена протягом 12 календарних місяців з дня отримання, зараховується до доходу за підсумками дня, наступного за останнім днем періоду 12 місяців.

Зверніть увагу

Позика у формі № 1ДФ

Вище ми зазначили, що позика не включається до підприємницьких доходів. Крім того, сума фіндопомоги, що видається фізичній особі на поворотній основі, також не вважається її доходом (підпункт 165.1.31 ПКУ). Тому, на наш погляд, нелогічно відображати суму позики у формі № 1ДФ.

Проте податківці дотримуються іншої думки. Незважаючи на відсутність у фізособи- позичальника доходу, підприємець, який видає безвідсоткову позику, зобов’язаний відобразити її суму у формі № 1ДФ з ознакою «153».

Причому у формі № 1ДФ потрібно відобразити цю ознаку, навіть якщо позичальником є підприємець (розділ 103.25 «ЗІР» Міндоходів). Логічно, що після закінчення договору позики підприємцю також доведеться відобразити з цією ознакою виплату підприємцю-позикодавцю.

Висновки

Документи консультації