Два підприємці під одним дахом. Частина 1 — оформляємо приміщення
Трапляються випадки, коли двом (або декільком) підприємцям вигідно працювати в одному місці. Наприклад, в одному кафе єдиноподатник продає «кухню», а загальносистемник завідує баром, або в одному СТО єдиноподатник ремонтує автомобілі, а загальносистемник торгує ПММ, або просто два підприємці працюють в одному офісі.
При цьому виникають запитання: чи допустимо це, чи законно, та якщо так, то як таку діяльність правильно організувати. Відповідаємо!
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО,
консультант газети «Власне Діло»
Чому не підходить договір про спільну діяльність
Коли ми говоримо про спільну роботу декількох підприємців, то перше, що спадає на думку, — це договір про спільну діяльність без створення юридичної особи. Гіпотетично підприємці можуть працювати разом і користуватися майном один одного на підставі такого договору. Однак коли справа доходить до практики, то виникає низка проблем.
По-перше, хтось із учасників спільної діяльності повинен сплачувати податок на прибуток, оскільки спільна діяльність обкладається цим податком (підпункт 153.14.3 і пункт 44.2 ПКУ). Крім того, потрібно подавати до податкової спеціальний звіт — декларацію про спільну діяльність. А для цього доведеться вести бухгалтерський і податковий облік, чим підприємці взагалі не займаються. Виходить, що хоча б один із учасників має бути юрособою — платником податку на прибуток.
По-друге, договір про спільну діяльність потрібно зареєструвати в податківців. Про це свідчить бланк декларації про спільну діяльність. У ньому є особливий реквізит — номер договору про спільну діяльність, присвоєний податківцями (наказ № 810). А оскільки так, то «тихенько» працювати на підставі такого договору, не сплачуючи при цьому податок на прибуток, ніяк не вийде.
Отже, потрібно шукати інші шляхи вирішення ситуації.
Потрібно ж щось робити…
Підприємці, які працюють в одному приміщенні, часто можуть почути поради на кшталт: «працюйте як є, не слід нічим перейматися», «якщо ви не перебіжите дорогу великій «шишці», про вас взагалі ніхто не дізнається». Частка правди в цьому, звичайно, є, однак здебільшого дотримання цих порад є доволі сумнівним.
У принципі, варіант «незвертання уваги» може підійти лише дуже незначній категорії підприємців — тим, хто працює без конкретного приміщення (наприклад, інтернет-магазини). Якщо два підприємці з малим оборотом сидять в одному офісі та мають свої інтернет-магазини (як правило, на єдиному податку), то вони можуть залишатися непоміченими тривалий час.
Але навряд чи це підійде тим, у кого торговельна площа на виду (ті ж кафе, бари, перукарні, СТО, пункти продажу ПММ тощо). Їм пускати все на самоплив не можна, адже при будь-якій перевірці вся «схема» легко може спливти на поверхню.
Тому перше, чим варто зайнятися, — оформити право на використання приміщення. Таке право має бути у кожного підприємця. Крім того, воно як повітря необхідне при оформленні ліцензій та інших дозвільних документів (наприклад, ліцензії на продаж алкогольних напоїв, ліцензії на медпрактику, дозволу на роботу від органів СЕС, зокрема для салонів краси тощо).
Існує три варіанти законно поділити одне приміщення між декількома підприємцями (рис. 1).
Рис. 1. Як законно поділити приміщення
У кожному із запропонованих варіантів є декілька нюансів. Розглянемо їх окремо.
Перетворення «підприємець → найманий працівник»
Цей варіант гарний тим, що не потрібно нічого робити з документами на приміщення. Якщо один із підприємців законно володіє приміщенням (на правах власності або орендує його), то все гаразд. Інший підприємець* може підписати з ним трудовий договір і стати його найманим працівником. При цьому:
— найманим працівником має бути той, у кого немає договору оренди приміщення;
— трудовий договір повинен мати лише письмову форму (частина 6 статті 24 КЗпП);
— трудовий договір потрібно зареєструвати в центрі зайнятості за місцем реєстрації підприємця-роботодавця (стаття 241 КЗпП).
* Або підприємці, якщо їх декілька.
Таким чином, усі «підприємці-працівники» законно знаходитимуться в одному приміщенні.
Однак головний недолік тут в іншому:
1) за найманих працівників доведеться сплачувати ЄСВ (34,7 % від «грязної» зарплати);
2) із їх зарплати доведеться справляти ПДФО та ЄСВ і перераховувати до бюджету;
3) виникне необхідність звітувати перед податківцями за формою № 1ДФ і формою № Д4 (звіт з ЄСВ).
Тягар додаткових платежів «за працівників» може бути чималою сумою. І ляже він на плечі підприємця-роботодавця. Крім того, «понаднормові» обов’язки зі звітності за працівників його також навряд чи потішать.
Що ж до самих працівників, то якщо вони вирішать не зніматися з держреєстрації, їм, як і раніше, доведеться сплачувати за себе як за підприємця ЄСВ та єдиний податок, або ЄСВ і ПДФО (залежно від системи оподаткування).
Та все ж простір для маневрів залишається навіть у такій ситуації.
Корисно знати!
Зарплату «найманому працівнику» можна встановити мінімальну. До того ж, щоб законно знаходитися у приміщенні, йому зовсім необов’язково працювати на повну ставку — можна впоратися зі своїми обов’язками й за пару годин на день, працюючи на чверть ставки (тобто приблизно за 326 грн.).
При цьому, щоб мінімізувати підприємницькі платежі, «підприємець — найманий працівник» може або знятися з держреєстрації, або перейти на загальну систему оподаткування та припинити діяльність (відсутність доходу дасть можливість не сплачувати ПДФО та ЄСВ за себе).
Проте цей варіант не влаштує тих підприємців, які працюють на різних системах оподаткування через законодавчі заборони. Наприклад, єдиноподатник утримує кафе, а загальносистемник продає в цьому кафе алкоголь, оскільки єдиноподатникам заборонено торгувати алкоголем. Їм варто звернути увагу на інші варіанти дій.
Як оформити оренду (суборенду)
Якщо приміщення належить одному з підприємців на правах власності, то немає нічого простішого, ніж укласти договір оренди з іншим підприємцем*. При цьому здати в оренду можна частину приміщення (не все!), інакше сам власник втратить право працювати в ньому.
* Варіант з наданням в оренду обладнання у приміщенні (наприклад, торговельні вітрини тощо) нічого не дасть. Адже навіть якщо другий підприємець візьме обладнання в оренду, то документ на користування приміщенням у нього так і не з’явиться.
У деяких податкових встановлюють обмеження за площею, що здається в оренду, однак це є абсолютно неправомірним. Ніде немає заборони на те, щоб здавати в оренду власне приміщення або його частину будь-якої площі. Єдине, що потрібно враховувати: єдиноподатник групи 1 взагалі не має права здавати в оренду нерухомість, а єдиноподатник групи 2 може здавати її лише єдиноподатнику (пункт 291.4 ПКУ).
Якщо ж жоден із підприємців не володіє приміщенням, ситуація змінюється. Очевидно, один з них приміщення орендує. Як же може другий законно там «прописатися»? Для цього можна скористатися механізмом суборенди.
У цьому випадку підприємець-орендар, який має намір здавати в суборенду частину приміщення, зобов’язаний:
— крок 1: отримати дозвіл від власника (орендодавця) на надання частини приміщення в суборенду (стаття 774 ЦКУ);
— крок 2: додати новий вид діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (код 68.20 за КВЕД-2010) до реєстраційної картки (у держреєстратора)* і до даних про єдиноподатника (у податківців)**;
— крок 3: укласти договір суборенди.
* Детальніше про те, як внести новий вид діяльності або змінити існуючий, ми писали у «ВД», 2013, № 21, с. 22.
** Це стосується лише єдиноподатників груп 1 і 2. Заява про внесення змін подається не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем змін (пункт 298.5 ПКУ).
Зверніть увагу
Договір оренди нерухомості (або її частини), укладений на строк 3 роки та більше, обов’язково має бути посвідчений у нотаріуса (стаття 793 ЦКУ).
Крім того, орендар повинен зареєструвати право користування нерухомістю за таким договором (стаття 794 ЦКУ). Зробити це можна у нотаріуса одночасно з посвідченням договору.
Однак зазначених обов’язків можна уникнути. Для цього слід укладати короткострокові договори оренди (суборенди) на строк до 3 років. Після закінчення строку дії договору його можна буде вільно продовжити за бажанням сторін.
Хотілося б звернути увагу на таке: якщо підприємець, який здаватиме частину приміщення в суборенду, є платником ПДВ, то у нього виникнуть податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з розміру орендної плати.
Якщо ж він — неплатник ПДВ, а інший підприємець (майбутній орендар частини приміщення) — платник ПДВ, то орендар не отримає права на податковий кредит.
Спільна оренда: нічого складного
Якщо в обох підприємців немає власної нерухомості, вони можуть її орендувати. Причому жодних істотних обмежень щодо цього українське законодавство не встановлює.
Так, обидва підприємці цілком законно можуть орендувати у власника одне й те саме приміщення. У такому разі укладається договір оренди, в якому в ролі орендаря одного приміщення виступатимуть відразу два підприємці. У цьому випадку орендну плату орендарі вноситимуть у порядку, визначеному в договорі (наприклад, навпіл).
Є ще варіант: кожний підприємець окремо від свого імені укладає з власником приміщення договір оренди певної частини приміщення. Відповідно кожний з них вносить плату орендодавцю окремо та має власний документ на приміщення.
Жодних обмежень щодо укладення таких договорів чинне законодавство не передбачає. Більше того, сьогодні в Україні, як і в Європі, набирає обертів так званий «коворкінг». По суті, це спільна оренда багатьма підприємцями робочого місця в офісі. Орендувати таке місце можна як погодинно, так і подобово. За певну плату вам нададуть усі необхідні для праці і відпочинку меблі, комп’ютери, підключені до високошвидкісного Інтернету, оргтехніку, кулер з водою, кофемашину тощо.
Щоправда, цей формат застосовується не до всіх видів діяльності. Переважно він є зручним для дизайнерів, перекладачів, фрилансерів, програмістів та інших підприємців, які можуть працювати вдома. Однак, як бачимо, ідея тут та сама: робоче місце та частина приміщення орендують відразу декілька осіб у одного й того самого власника.
Перевага «орендного» варіанта в тому, що підприємцям потрібно всього лише укласти два договори оренди (або якщо вони вже працюють, то розірвати існуючий договір за згодою сторін і укласти два нові договори). Більше нічого робити не доведеться: ні додавати новий вид діяльності (як у випадку з суборендою), ні здійснювати додаткові платежі (як у випадку з найманими працівниками).
Таким чином, за згодою орендодавця спільна оренда приміщення — найзручніший варіант.
Висновки
Два підприємці можуть законно працювати в одному приміщенні, однак для цього потрібно діяти за одним з таких сценаріїв:
1. Один підприємець бере до себе іншого як найманого працівника (укладає трудовий договір).
2. Один підприємець здає іншому в оренду (суборенду) частину приміщення.
3. Кожний з підприємців укладає з власником приміщення окремий договір оренди. Предметом договору є частина приміщення (можна вказати кількість квадратних метрів або ще якось позначити частину приміщення).
4. Обидва підприємці одночасно беруть в оренду одне і те саме приміщення. При цьому в договорі оренди орендарями виступають відразу два підприємці.
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.
КВЕД-2010 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. № 457.
Наказ № 810 — наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи і Порядку ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи» від 16.12.2013 р. № 810.
